Рішення

від 29.06.2022 по справі 916/3420/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3420/21Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф.

при секретарі судового засідання Арзуманян В.А.

розглянувши справу №916/3420/21

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, код ЄДРПОУ 08038284)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Істанус" (65085, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, код ЄДРПОУ 22454954)

про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення

Представники:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істанус" про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 90,00 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані виявленням наміру позивача припинити договір у відповідності до п. 10.1 договору, що є підставою для повернення орендованого майна. Однак, станом на звернення до суду з позовом відповідач не звільнив орендовані приміщення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.11.2021р. провадження по справі №916/3420/21 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 21.12.2021р. строк підготовчого провадження був продовжений в порядку ст. 177 ГПК України на тридцять днів.

Ухвалою суду від 17.01.2022р. підготовче провадження було закрито, справу було призначено до розгляду по суті в засіданні суду.

07.12.2021р. за вх. №32824/21 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставним в звязку з чим в задавлені позову просить суд відмовити.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, у нього на оперативному квартирному обліку знаходиться нерухоме військове майно - технічний майданчик загальною площею 90,00 кв. м. військового містечка НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (у подальшому Майно). Вартість якого визначена за незалежною оцінкою становить 202 500, 00 гри. (без ГІДВ), тобто 2 250,00 грн. за 1 кв.м.

Будівлі військового містечка НОМЕР_1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є військовим майном, балансоутримувачем є Квартирно- експлуатаційний відділ м. Одеса.

09.06.2020р. між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Одеси (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Істанус" (Сторона-2) було укладено попередній договір оренди №10, згідно з яким Сторона-1 передає, а Сторона-2 приймає у тимчасове строкове платне користування (оренду) нерухоме військове майно (до моменту завершення процедури оформлення укладання основного договору) - технічний майданчик загальною площею 90.00 кв.м. військового містечка НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1 (у подальшому Майно). Вартість якого визначена за незалежною оцінкою становить 202 500,00 грн. (без ПДВ). тобто 2 250,00 гри. за 1 кв.м. (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору визначено, що назване в п. 1.1 нерухоме майно Сторона-1 перелає Стороні-2 для розміщення майстерень, шо здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів.

Відповідно до п. 2.1. договору Сторона-2 вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору.

Згідно з п. 2.3 договору у разі припинення цього договору майно повертається Стороною-2 в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Сторона-1 повинна скласти акт приймання-передачі та прийняти майно протягом одного місяця.

Відповідно до п. 5.8. договору, Сторона-2 зобов`язана, зокрема у разі припинення або розірвання Договору, повернути Стороні-1 майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі, з врахуванням нормального фізичного стану.

За умовами п. 10.1. договору, цей договір діє за ч. 3 ст. 631 ЦК України з 09.06.2020р. до моменту завершення процедури оформлення укладення основного договору оренди, до 31.12.2020 року. В разі якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити даний договір, а основний договір не буде укладено, даний договір пролонгується, але не більше ніж до 09.06.2021р.

Додатком №2 до договору є акт приймання-передачі нерухомого військового майна від 29.09.2020 року.

У попередженні від 11.12.2020р. вих.№5263 позивач повідомив відповідача, що станом на 10.12.2020р. сума заборгованості за попереднім договором оренди складає 13 522,02 грн. та у зв`язку з тим, що термін дії договору закінчується просив протягом трьох робочих днів повернути орендоване майно, а також виконати зобов`язання про здійсненню виплат з орендної плати.

В подальшому, як зазначає позивач, у листі -повідомленні про припинення договору оренди від 17.02.2021р. за вих. № 705 позивач повідомив відповідача про те, що договір діє до моменту завершення процедури оформлення укладання основного договору оренди до 31.12.2020р.; про те, що раніше відповідачу направлялося попередження за вх.№5263 від 11.12.2020р. з проханням звільнити орендоване приміщення та викласти зобов`язання по здійсненню виплат з орендної плати та про виявлення наміру припинити попередній договір у відповідності до п.10.1. договору та ст.635 ЦК України; про те, що на теперішній час заборгованість за попереднім договором оренди становить 9 538,87 грн. Також позивачем заявлено вимогу про повернення орендованого майна у належному стані позивачу.

Відповідно до п. 10.9 договору, у разі припинення або розірвання цього Договору Майно протягом трьох робочих днів повертається Стороною-2 Стороні-1. У разі, якщо Сторона-2 затримує повернення Майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим Стороні-1 з моменту підписання Сторонами акта приймання - передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Сторону-2.

Як вказує позивач, відповідач свого обов`язку щодо повернення орендованого майна не здійснив.

Отже, посилаючись на вищенаведені обставини Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса звернувся до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, між сторонами за виникли правовідносини щодо оренди нерухомого військового майна.

З преамбули договору вбачається, що він укладений в порядку, визначеному ст.635 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.1 якої попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Таким чином, умови основного договору оренди, що мав бути укладеним між КЕВ м.Одеси як Орендодавцем та ТОВ «ІСТАНУС» як Орендарем, мали повністю відповідати умовам попереднього договору оренди № 10 від 09.06.2020 року.

Разом із тим, об`єктом оренди є нерухоме військове майно - технічний майданчик загальною площею 90,00 кв.м. військового містечка НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст.1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України. Передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України. Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, проводиться комісіями, до складу яких входять фахівці (уповноважені особи) Міністерства оборони України або іншого органу військового управління та Фонду державного майна України чи його регіонального відділення (представництва) за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Акт оцінки майна, яке передається в оренду, погоджується з Фондом державного майна України чи його регіональним відділенням (представництвом) і затверджується Міністерством оборони України.

Згідно Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2000 р. №778 (із змінами та доповненнями), який визначає процедуру надання дозволу військовим частинам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил (далі - військові частини) на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого військового майна в оренду, дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається: щодо рухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління; щодо нерухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами) (п.4 Порядку); передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління чи безпосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна за погодженням з Міноборони (п.5 Порядку); Після проведення конкурсу військова частина у п`ятиденний термін з дати затвердження його результатів подає до Міноборони або до уповноваженого ним органу військового управління: лист-клопотання про надання дозволу на передачу військового майна в оренду; копію свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб`єкта господарської діяльності у Збройних Силах; проект договору оренди військового майна; акт оцінки вартості військового майна, що передається в оренду; розрахунок орендної плати за перший місяць оренди після укладення договору оренди, здійснений відповідно до вимог законодавства і підписаний командиром (начальником) та головним бухгалтером (начальником фінансової служби) військової частини; копію, свідоцтва про державну реєстрацію орендаря як суб`єкта підприємницької діяльності (п.10 Порядку); У разі оренди нерухомого військового майна подані матеріали розглядаються Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління у місячний термін. Під час розгляду зазначених матеріалів Міноборони або уповноважені ним органи військового управління погоджують питання про надання дозволу на оренду майна та проект договору його оренди з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами) за місцезнаходженням цього майна (п.11 Порядку); Фонд державного майна чи його регіональні відділення (представництва) розглядають надіслані матеріали та проекти договорів оренди нерухомого військового майна і протягом п`ятнадцяти днів після їх надходження надсилають відповідно Міноборони або уповноваженим ним органам військового управління свої висновки стосовно надання дозволів на передачу військового майна в оренду та укладення договорів (п.12 Порядку); Дозволи на передачу рухомого військового майна в оренду оформлюються відповідними наказами Міноборони або керівників уповноважених ним органів військового управління і надсилаються військовим частинам разом з висновками стосовно укладення договорів оренди, які є обов`язковими для урахування ними під час підписання зазначених договорів (п.14 Порядку).

Виходячи з викладеного попередній договір оренди № 10 від 09.06.2020 року укладений КЕВ м.Одеси з порушенням встановленої процедури, та, як вбачається з матеріалів справи, станом на листопад 2021р. основний договір оренди так і не було укладено.

Згідно п.10.1 попереднього договору оренди № 10 від 09.06.2020р. цей договір діє з 09.06.2020р. до моменту завершення процедури оформлення укладання основного договору оренди, до 31.12.2020р. В разі якщо жодна із сторін не заявить про свій намір припинити даний договір, а основний договір не буде укладено, даний договір пролонгується, але не більше ніж до 09.06.2021р.

Частиною ч.3 ст.635 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Ані позивачем, ані відповідачем у справі до суду не надано доказів вчинення дій, направлених на укладення основного договору оренди, а також пропозицій щодо укладення основного договору оренди.

Таким чином, попередній договір оренди № 10 від 09.06.2020 року припинився 31.12.2020р.

Згідно з ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п.10.9 попереднього договору оренди № 10 від 09.06.2020 року у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається відповідачем позивачу.

Крім того, відповідно до п.5.8 попереднього договору про оренду нерухомого майна №10 від 09.06.2020р. ТОВ «ІСТАНУС» зобов`язався у разі припинення або розірвання договору повернути КЕВ м.Одеси майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі з врахуванням нормального фізичного зносу.

Отже у ТОВ «ІСТАНУС» виникло зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди КЕВ м.Одеси, яке виконане не було, що призвело до звернення позивача до суду з вимогою про зобов`язання повернути з незаконного користування військове майно, а саме: технічний майданчик загальною площею 90,00 кв.м. військового містечка НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При цьому, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За матеріалами справи, позивач 11.12.2020 р. надіслав на адресу ТОВ «ІСТАНУС» попередження, у якому, зокрема просив повернути об`єкт оренди, але, доказів повернення об`єкта оренди відповідач до суду не надав.

При цьому, посилання відповідача на те, що попередній договір оренди № 10 від 09.06.2020 року є чинним суд оцінює критично, адже, як вже зазначалося вище, згідно ч.3 ст.635 Цивільного кодексу України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. При цьому, умови попереднього договору не пов`язують момент припинення договору із обов`язковим отриманням ТОВ «ІСТАНУС» наміру про припинення договору.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Істанус" усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 90,00 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи в зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, код ЄДРПОУ 08038284) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істанус" (65085, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, код ЄДРПОУ 22454954) - задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю "Істанус" (65085, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, код ЄДРПОУ 22454954) усунути перешкоди в користуванні майном шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 90,00 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істанус" (65085, м. Одеса, вул. Бугаївська, 21, код ЄДРПОУ 22454954) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса (65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18, код ЄДРПОУ 08038284) судовий збір в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 липня 2022 р.

Суддя К.Ф. Погребна