Рішення

від 04.07.2022 по справі 916/27/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/27/22

За позовом: Адвокатського об`єднання «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» (Юридична адреса: 65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 304; адреса для листування: 65001, м. Одеса, а/с 39, код ЄДРПОУ - 42853777; електронна адреса: next_level@i.ua)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, код ЄДРПОУ - 37412862)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Базилюк К.В. - в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Адвокатське об`єднання (далі - АО) «НЕКСТ ЛЕВЕЛ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» про стягнення заборгованості у сумі 28 008 грн 96 коп., інфляційних втрат у розмірі 4 279 грн 62 коп., відсотків річних у розмірі 25 721 грн 32 коп.

Ухвалою суду від 24.01.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №916/27/22, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 15.02.2022р.

Ухвалою суду від 15.02.2022р. відкладено судове засідання на 10.03.2022р.

Ухвалою суду від 17.03.2022р. призначено судове засідання на 10.05.2022р.

Ухвалою суду від 10.05.2022р. відкладено судове засідання на 23.06.2022р.

Ухвалою суду від 23.06.2022р. відкладено судове засідання на 05.07.2022р.

Позивач - АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Відповідач - ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвали суду у справі №916/27/22, направлені за адресою відповідача, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися до суду не врученими з приміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач є таким, що повідомлений про розгляд справи №916/27/22.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії до 23.08.2022р., повернення поштою ухвал суду про призначення судового засідання та про відкладення судового засідання, направлених на адресу відповідача, що могло бути наслідком тимчасового припинення господарської діяльності ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС», виїзду працівників до іншого міста тощо, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі зазначає, що 07.05.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АГРІТЕХ УКРАЇНА» (Постачальник) та ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» (Покупець) укладено Договір поставки №132/2018 АХТ, відповідно до умов якого ТОВ «АГРІТЕХ УКРАЇНА» зобов`язується здійснити поставку засобів захисту рослин, а ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» зобов`язується прийняти їх та оплатити.

На виконання умов Договору 06.08.2019р. ТОВ «АГРІТЕХ УКРАЇНА» поставлено на користь ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» товар, а саме: засіб захисту рослин «КАРБЕЗИМ» на суму 28 008 грн 96 коп. у кількості 160 літрів, що підтверджується видатковою накладною №АХТ- 6151 від 06.08.2019р.

Відповідно до п. 3.16 Договору Покупець сплачує отриманий товар у день поставки товару.

Позивач зазначає, що в строки, встановлені Договором, та станом на дату пред`явлення позову ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» жодних розрахунків проведено не було, внаслідок чого починаючи з 07.08.2019р. утворилась заборгованість у розмірі 28 008 грн 96 коп.

21 квітня 2021 року між ТОВ «АГРІТЕХ УКРАЇНА» (Первісний кредитор) та АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №21/04/1, відповідно до умов якого ТОВ «АГРІТЕХ УКРАЇНА» відступило АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» право вимоги простроченої заборгованості з ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» за Договором поставки №132/2018 АХТ від 07.05.2018 року на суму 28 008 грн 96 коп.

07 грудня 2021р. АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» звернулося до ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» із повідомленням про отримання права вимоги із зазначенням реквізитів для погашення заборгованості, додатком до якого була посвідчена копія Договору про відступлення права вимоги №21/04/1 від 21.04.2021р., але повідомлення повернулося не врученим у зв`язку із закінченням термінів зберігання поштової кореспонденції.

Таким чином, АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» вважає, що у ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» існує заборгованість перед АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» у розмірі 28 008 грн 96 коп., що свічить про наявність порушеного права та охоронюваного інтересу, та стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення зазначеної заборгованості.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» зазначає, що згідно п.5.3 Договору поставки сторони узгодили зміну розміру відсоткової ставки, вказаної у ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, та встановили її, в залежності від кількості днів прострочення виконання зобов`язання, у наступному розмірі: 25% річних протягом 30 календарних днів з дати прострочення оплати товару та 40% річних понад строк, що перевищує 40 днів до дати повної оплати товару.

На підставі вищенаведеного, враховуючи порушення відповідачем умов Договору щодо оплати вартості поставленого товару у визначені Договором строки, позивач нарахував інфляційні втрати за період з 07.08.2019р. по 07.12.2021р. у розмірі 4 279 грн 62 коп. та відсотки річних за період з 07.08.2019р. по 07.12.2021р. у розмірі 25 752 грн 90 коп., з яких 25% річних за період з 07.08.2019р. по 15.09.2019р. у розмірі 767 грн 37 коп., та 40% річних за період з 16.09.2019р. по 07.12.2021р. у розмірі 24 985 грн 53 коп., які просить стягнути з ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» на свою користь.

В якості нормативного обґрунтування позивач посилається на ст.ст.512-514, 526, 553, 554, 610, 625, 626, 712 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

За матеріалами справи, 07.05.2018р. між ТОВ «АГРІТЕХ УКРАЇНА» (Постачальник) та ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» (Покупець) укладено Договір поставки №132/2018 АХТ, відповідно до п.п.1.1.-1.2. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти та сплатити у відповідності до умов Договору вартість засобів захисту рослин, іменованих у подальшому товар; асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, цю підлягає поставці за Договором, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару, грошовий еквівалент в іноземній валюті узгоджується сторонами та вказується у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору поставки №132/2018 АХТ від 07.05.2018р. між сторонами склалися правовідносини щодо поставки товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.7.1 Договору поставки цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2018р., але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами, тобто у разі існування на дату 31.12.2018р. невиконаних будь-яких зобов`язань (наявна заборгованість у Покупця перед Постачальником за поставлений товар та інші невиконані зобов`язання за даним Договором), даний договір діятиме до повного виконання зобов`язань за ним.

Пунктом 3.1. Договору поставки визначено, що загальна ціна Договору становить вартість товару поставленого у порядку та на виконання цього Договору. Тобто, ціною Договору є ціна (вартість) товару за всіма виставленими за Договором рахунками-фактурами та/або видатковими накладними. Сторони домовились, що загальний грошовий еквівалент зобов`язання (зобов`язань щодо оплати за поставлений товар) в іноземній валюті (в доларі США) (далі - еквівалент) встановлюється як сума всіх еквівалентів за всіма рахунками-фактурами за даним Договором. Ціна Договору також може фіксуватися (підтверджуватись) відповідними актами звірки взаємних розрахунків (актами звірки взаєморозрахунків), що підписуються відповідно до умов п.3.19 даного Договору. Відповідно в такому разі (в разі підписання акту звіряння) ціна Договору формуватиметься із вказаних у акті звіряння взаємних розрахунків видаткових накладних та/або рахунків фактур, які були створені після дати укладення даного Договору. У разі розбіжностей між рахунками-фактурами та/або видатковими накладними з актом звіряння взаємних розрахунків за основу встановлення ціни Договору береться створений Постачальником акт звіряння (звірки) взаємних розрахунків (взаєморозрахунків).

Згідно п.3.2. Договору поставки ціна за кожним найменуванням товару вказується у рахунках-фактурах та/або в накладних на товар і містить у собі податок на додану вартість.

У відповідності до п.2.1. Договору поставки умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс" (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером поставки та умовами цього Договору. Базис поставки - ЕХW.

Пунктом 3.3 Договору поставки встановлено, що Покупець здійснює оплату за товар на підставі виставлених рахунків-фактур та/або видаткових накладних, що підтверджують поставку товару в залежності від умов оплати.

За умовами п. 3.4. Договору поставки Покупець здійснює 100% (стовідсоткову) передоплату за товар, що підлягає поставці за рахунком-фактурою, виставленим згідно даного Договору.

Поряд з цим, відповідно до п.3.16 Договору поставки у разі, якщо товар буде поставлено до здійснення Покупцем передплати, датою виникнення зобов`язань Покупця зі сплати за поставлений товар буде вважатися дата поставки товару. Датою поставки товару вважається дата виписки (складання) відповідної видаткової накладної. Тобто, зобов`язання щодо оплати поставленого таким чином товару виникає в день поставки.

Згідно п.3.15 Договору поставки розрахунки за цим Договором здійснюються в національній грошовій одиниці України - гривні, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця в установі банку. За згодою сторін, розрахунки за цим Договором можуть також здійснюватися іншими, незабороненими чинним законодавством способами.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «АГРІТЕХ УКРАЇНА» поставило на користь ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» товар, а саме: карбезим (каністра 5 л.) у кількості 160 л. на суму 28 008 грн 96 коп., що підтверджується видатковою накладною №АХТ-6151 від 06.08.2019р. та рахунком-фактурою №АХТ-5564 від 06.08.2019р.

Суд звертає увагу на те, що з боку ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» видаткову накладну №АХТ-6151 від 06.08.2019р. підписано директором Зіб Я.З. без зауважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «АГРІТЕХ УКРАЇНА» виконано свої обов`язки за Договором поставки №132/2018 АХТ від 07.05.2018р.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» своїх зобов`язань за Договором, зокрема, щодо оплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим за ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» утворилась заборгованість у розмірі 28 008 грн 96 коп.

З матеріалів справи вбачається, що 21.04.2021р. між ТОВ «АГРІТЕХ УКРАЇНА» (Первісний кредитор) та АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» (Новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №21/04/1, відповідно до умов п.1.1. якого за цим Договором Первісний кредитор передає Новому кредитору право вимоги з боржника - ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» (ЄДРПОУ 37412862) по Договору поставки №132/2018 АХТ від 07.05.2018р., в частині оплати товару на суму 28 008 грн 96 коп.

Право вимоги, що передається за цим Договором, складає право АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» вимагати від боржника - ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» (ЄДРПОУ 37412862), зокрема, по Договору поставки №132/2018 АХТ від 07.05.2018р., в частині оплати товару на суму 28 008 грн 96 коп. та інших належних Первісному кредитору платежів у випадку порушення виконання умов Договору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)

Згідно ч.1 ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За приписами ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Суд зауважує на тому, що неповідомлення боржника про заміну кредитора в розумінні Цивільного кодексу України не тягне за собою недійсність такої заміни. В даному випадку новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків та у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

До матеріалів справи не додано доказів недійсності, розірвання або припинення Договору відступлення права вимоги №21/04/1 від 21.04.2021р., отже, право вимоги за Договором поставки №132/2018 АХТ від 07.05.2018р. перейшло від ТОВ «АГРІТЕХ УКРАЇНА» до АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ».

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2021р. АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» звернулося до ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» із повідомленням про отримання права вимоги із зазначенням реквізитів для погашення заборгованості, та надіслало посвідчену копію Договору про відступлення права вимоги №21/04/1 від 21.04.2021р., однак, доказів сплати заборгованості у розмірі 28 008 грн 96 коп. на користь Нового кредитора матеріали справи не містять.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» заборгованості за поставлений товар у розмірі 28 008 грн 96 коп.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.3. Договору поставки сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентів, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України і встановлюють їх в розмірі 25 % річних від несплаченої вартості товару протягом 30 календарних днів з дати, коли товар повинен був бути оплачений Покупцем, та 40% річних від неоплаченої вартості товару понад строк, що перевищує 40 календарних днів та до дня повної оплата. При цьому змінений даним пунктом розмір процентів застосовуватиметься від першого дня прострочення оплати до повного розрахунку за умови настання певних вказаних строків прострочення оплати.

Враховуючи порушення ТОВ «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» умов Договору поставки №132/2018 АХТ від 07.05.2018р., у АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» виникло право на стягнення інфляційних втрат та відсотків річних. Однак, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та відсотків річних, наданий позивачем, судом встановлено, що він є невірним .

Так, здійснивши власний розрахунок, судом встановлено, що інфляційні втрати за період з 07.08.2019р. по 07.12.2021р. становлять 4 471 грн 97 коп., а за розрахунком позивача розмір інфляційних втрат становить 4 279 грн 62 коп. Враховуючи те, що визначення розміру позовних вимог є правом позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі, визначеному АО «НЕКСТ ЛЕВЕЛ», а саме 4 279 грн 62 коп.

Стосовно нарахування відсотків річних, суд зазначає, що за розрахунком суду 25% річних за період з 07.08.2019р. по 06.09.2019р. становить 575 грн 53 коп. Виходячи з умов п.5.3 Договору, сторони не змінювали встановлений ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у період з 31 календарного дня з дати, коли товар повинен був бути оплачений Покупцем, по сороковий календарний день прострочення, у зв`язку із чим за цей період мають бути нараховані 3% річних, розмір яких за період з 07.09.2019р. по 15.09.2019р. становить 20 грн 72 коп. 40% річних за період з 16.09.2019р. по 07.12.2021р. становить 24 954 грн 83 коп.

Отже, позовна вимога щодо стягнення відсотків річних підлягає задоволенню в частині 25 551 грн 08 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Адвокатського об`єднання «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» про стягнення заборгованості у сумі 28 008 грн 96 коп., інфляційних втрат у розмірі 4 279 грн 62 коп., відсотків річних у розмірі 25 721 грн 32 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 21, код ЄДРПОУ - 37412862) на користь Адвокатського об`єднання «НЕКСТ ЛЕВЕЛ» (Юридична адреса: 65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 304; адреса для листування: 65001, м. Одеса, а/с 39, код ЄДРПОУ - 42853777; електронна адреса: next_level@i.ua) заборгованість у сумі 28 008 грн 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 279 грн 62 коп., відсотки річних у розмірі 25 551 грн 08 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 473 грн 71 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 11 липня 2022 р.

Суддя Н.В. Рога