Постанова

від 16.08.2007 по справі ас-42/249-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-42/249-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "16" серпня 2007 р.  14:15              Справа № АС-42/249-07

вх. № 6694/1-42

Суддя господарського суду Харківської області Яризько В.О.

за участю секретаря судового засідання Булавінова Ю.В.

представників сторін

позивача - Кисельов Р.Л. (дов.)

1-відповідача - не з"явився

2-відповідача - не з"явився

по справі за позовом  ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова   

до  ТОВ "Укртехнологія", м.Харків

     ПП "Інтерлінк-Р.А.", м. Київ  

про визнання недійсним зобов'язання купівлі-продажу  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова, просить визнати недійсними на підставі ст.207 ГК України господарські зобов"язання з купівлі-продажу, які виникли у ТОВ "Укртехнологія" та ПП "Інтерлінк-Р.А." згідно податкової накладної № 0112-9 від 01.12.2004р. на загальну суму 26580,00 грн., та застосувати наслідки визнання господарських зобов"язань недійсними, що передбачені ст. 208 ГК України.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003 року визнано недійсними з моменту реєстрації : статут ПП "Інтерлінк-Р.А.", свідоцтво про державну реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ПП "Інтерлінк-Р.А.", свідоцтво платника податку на додану вартість № 36055811, виключено ПП "Інтерлінк-Р.А." з реєстру платників ПДВ з 14.12.2001р.

Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003 року встановлено, що Терещенко М.В., який по документам є засновником ПП "Інтерлінк-Р.А.", в 2001 році загубив свій паспорт. Ніякі установчі документи, угоди та фінансові документи не підписував, розрахункові рахунки не відкривав, дозвіл на отримання печатки та штампу не брав, про місце знаходження підприємства не знає. Судом встановлено, що установчі документи ПП "Інтерлінк-Р.А." не були підписані особою, яка визначена як засновник.

За таких обставин позивач вважає, що вся діяльність ПП "Інтерлінк-Р.А." була завідомо суперечна інтересам держави та суспільства. Позивач вважає, що  ПП "Інтерлінк-Р.А.", як сторона  по оскаржуємим зобов"язанням, не мало цивільної правоздатності, не звітувало і не могло сплачувати податки згідно законодавства.

Угоди між відповідачами були укладені однієї з сторін з метою суперечною інтересам держави та суспільства, тому такі господарські зобов"язання повинні бути визнані недійсними.

Відповідачі в судові засідання не з"являлись,  про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд вважає, що нез"явлення відповідачів не перешкоджає розгляду справи, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, суд встановив, що між ТОВ "Укртехнологія", та ПП "Інтерлінк-Р.А.", укладений усний договір купівлі-продажу товару на суму 26580,00 грн., що підтверджується податковою накладною № 0112-9 від 01.12.2004р.

Суд зазначає, що доказів отримання та оплати товару не надано.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003 року визнано недійсними з моменту реєстрації : статут ПП "Інтерлінк-Р.А.", свідоцтво про державну реєстрацію суб"єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ПП "Інтерлінк-Р.А.", свідоцтво платника податку на додану вартість № 36055811. Виключено ПП "Інтерлінк - Р.А." з реєстру платників податку на додану вартість з 14.12.2001р.

Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 09.06.2003 року встановлено, що Терещенко М.В., який по документам є засновником ПП "Інтерлінк-Р.А.", в 2001 році загубив свій паспорт. Ніякі установчі документи, угоди та фінансові документи не підписував, розрахункові рахунки не відкривав, дозвіл на отримання печатки та штампу не брав, про місце знаходження підприємства не знає. Рішенням встановлено, що установчі документи ПП "Інтерлінк-Р.А." не були підписані особою, яка визначена як засновник.

Згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Згідно довідки ДПІ у Солом"янському районі м. Києва ПП "Інтерлінк - Р.А." знято з обліку 07.08.2003р.

Ч.1 ст. 173 Господарського кодексу України визнає господарським зобов'язанням, зобов'язання,          яке     виникає     між     суб'єктом     господарювання та іншим учасником(учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом , в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно ч.1 ст.207 ГК тягне за собою недійсність господарського зобов'язання. Згідно ч.З ст.509 ЦК зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Ст.202 Цивільного кодексу України визначає угодою (правочином) дії особи, спрямовані на набуття зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.2 ст.203 ЦК особа, яка вчиняє угоду(правочин), повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (сукупність прав та обов'язків), недодержання цієї вимоги відповідно до ч.1 ст.215 є підставою недійсності угоди (правочину). Згідно з ч.1 ст.203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться, як форма та зміст. Таким чином, визнання господарського зобов'язання недійсним визначає недійсність угоди, як недійсність змісту тягне за собою недійсність форми. Такий же зв'язок існує і в випадку недійсності угоди.

Спірні зобов"язання були укладені ПП "Інтерлінк - Р.А." в той час, коли рішенням суду були визнані недійсними установчі документи, та вирішено виключити ПП "Інтерлінк-Р.А." з реєстру платників податку на додану вартість з 14.12.2001р.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки  і  збори  в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підприємства в Україні повинні діяти на засадах встановлених законом.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 6 Постанови Пленуми Верховного суду України №3 1978 р. з змінами та доповненнями до угод,  які укладені  з  метою,  завідомо  суперечною  інтересам держави   і суспільства,   тобто   порушують   основні   принципи    існуючого суспільного ладу, зокрема, належать угоди,  спрямовані  на використання  всупереч закону колективної,  державної  або  чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними  та юридичними особами від оподаткування доходів, використання  майна, що знаходиться у їх власності або користуванні, на  шкоду правам, свободам і гідності громадян інтересам суспільства,  на  незаконне відчуження землі або незаконне нею користування, розпорядження  чи придбання всупереч встановленим правилам  предметів,  вилучених  з обігу або обмежених у обігу.

Відповідно до п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи для забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.02 р. доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваної угоди на приховання від оподатковування прибутків і доходів можуть бути надані податковими органами відомості про відсутність підприємства по юридичній і фактичній адресі, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством установчих документів та інше.

Матеріалами справи підтверджено, що 2-й відповідач не міг сплачувати податки згідно законодавства.

При цьому дії з боку ПП "Інтерлінк - Р.А." не могли бути спрямовані на виконання законодавства в сфері оподаткування.

Таким чином, під час розгляду справи судом на підставі вищенаведених фактів в їх сукупності, встановлено, що з боку осіб, які діяли від ПП "Інтерлінк - Р.А.", завідомо була мета здійснення угоди всупереч засадам законодавства в сфері підприємницької діяльності та оподаткування, другий відповідач мав намір не сплачувати податки та надавати звітність згідно законодавства.

Отже, з боку  ПП "Інтерлінк - Р.А." наявна мета, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що доказів наявності такої мети з боку 1 відповідача суду не надано та судом не встановлено.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що господарські зобов"язання, які виникли при виконанні спірної угоди, підлягають визнанню недійсними згідно ст. 207 ГК України.

Органи  державної  податкової  служби,   вказані   в   абзаці   першому   ст.10 Закону України  “Про державну податкову службу в Україні”, можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Частиною 1 ст.208 ГК передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Однак, враховуючи, що взаємовідносини між відповідачами мали місце в грудні 2004 року, а позов подано до суду 16.05.2007р., на теперішній час пройшли строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені ст. 250 ГК України, а отже в застосуванні наслідків визнання господарських зобов"язань недійсними суд відмовляє.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наведених вище підстав.

Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст. 207, 208, 250 ГК України, ст.ст. 4,7, 8, 17, 86, 94, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсними господарські зобов"язання ТОВ "Укртехнологія", код 31232654, та ПП "Інтерлінк - Р.А.", код 31744606, які виникли на підставі податкової накладної № 0112-9 від 01.12.2004р. на суму 26580,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанова в повному обсязі виготовлена 21.08.2007р.

Суддя                                                                                            Яризько В.О.