Рішення

від 10.07.2022 по справі 674/1605/21

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 674/1605/21

Провадження № 2/674/114/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді Шафікової Ю.Е ,

за участю секретаря Проценко Л.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дунаївці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дунаєвецького закладу дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ №38 від 05.11.2021 Дунаєвецького закладу дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 », стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 по день допущення до роботи, судові витрати та витрати на правову допомогу.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 02.11.2021 її повідомленням №16 було попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, після якого впродовж декількох днів неодноразово вимагали медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, чим грубо порушували конституційне право на роботу. 05.11.2021 директором закладу дошкільної освіти №5 «Усмішка» Н.Криськовою видано наказ № 38 від 05.11.2021 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_3 », яким відповідно до ст. 46 КЗпП, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ, наказу МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 № 2153, п.41-6 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020, позивачку відсторонено від роботи з 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти COVID-19, без збереження заробітної плати. Вказаний наказ є незаконним, оскільки відповідач позбавив ОСОБА_1 гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти на життя. Позивачкою не було порушено законодавство про працю, наказ МОЗ України №1645-ІІІ не передбачає можливості відсторонення невакцинованих працівників.

Зазначає, що профілактичне щеплення від COVID-19 не входить до переліку обов`язкових щеплень згідно ст..12 ЗУ «Про захист населенні від інфекційних хвороб», а тому відсторонення від роботи за відсутності такого щеплення є незаконним. Також наголошує, що згідно «Дорожної карти з впровадження вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках», затвердженої наказом МОЗ від 24.12.2020 №3018 вказано, що вакцинація буде добровільною для всіх груп населення та професійних груп.

Рішення про проведення обов`язкових профілактичних щеплень за епідеміологічними показаннями на території України головним державним санітарним лікарем України не приймалось, а було лише прийнято рішення про затвердження переліку професій, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, рішення про визнання COVID-19 епідемією також не було.

На даний час, вакцини від COVID-19 не пройшли всі етапи випробування та є експериментальними, а застосування такого лікарського засобу може бути виключно за згодою людини, що передбачено у ст. 28 Конституції України, отже вакцинуватися це право, а не обов`язок пацієнта.

Крім того, вказує, що в Україні немає надзвичайного стану, а лише в умовах надзвичайного стану можуть бути запроваджені обмеження, встановлених конституційних прав, зокрема, права на працю. З метою дотримання норм ст..32 КЗпП України повідомлення про зміну істотних умов праці мало відбутись за два місці від відстороненні від роботи, але позивачку було попереджено про майбутнє відсторонення 02.11.2021, а 08.11.2021 вже відсторонено.

З врахуванням того, що позивачку незаконно не було допущено до роботи з 08.11.2021, також стягненню підлягає і середня заробітна плата за час вимушеного прогулу.

Ухвалою судді Шклярука В.М. від 06 грудня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою судді Шафікової Ю.Е. від в 03 лютого 2022 року прийнято справу до свого провадження у зв`язку із відрахуванням судді ОСОБА_4 зі штату Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.

Відповідач - Дунаєвецький заклад дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області подав відзив на позовну заяву, який мотивував тим, що 02.11.2021 позивачку правомірно було попереджено про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 та винесено законний наказ від 08.11.2021 про відсторонення від роботи до усунення причин, що зумовили відсторонення, який відповідає вимогам ст..46 КЗпП, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ, наказу МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Конституційне право позивачки не було порушено, оскільки звільнення з роботи не було, з ОСОБА_1 неодноразово проводились профілактичні бесіди щодо необхідності щеплення, їй роз`яснювались можливі наслідки відмови. Законодавством не передбачено обов`язок роботодавця зберігати за працівником заробітну плату на період його відсторонення від роботи через відмову робити щеплення проти COVID-19.Просить у задоволенні позову відмовити.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві. Також, пояснили суду, що вакцинування від COVID-19 є добровільним та може бути здійснено тільки за згодою пацієнта, проходити вакцинацію не бажає, оскільки вакцини є не перевіреними та не пройшли всі етапи клінічних досліджень. Після попередження про обов`язковість здійснення такої вакцинації, повідомляла роботодавцю, що буде регулярно здійснювати ПЛР тестування для підтвердження стану здоров`я, що роботодавцем до уваги не було взято та незаконно відсторонено її від роботи. Позивачка за станом здоров`я не могла пройти вакцинацію від COVID-19, проте документи про стан здоров`я особи є конфіденційними та не можуть вимагатись роботодавцем, всі періодичні профілактичні огляди проведено вчасно, про що свідчить медична книжка. Після отримання попередження, заходів щодо отримання довідки щодо протипоказань не вживала, оскільки не вважала попередження належним документом. У наказі про відсторонення відсутнє посилання на встановлений у законному порядку факт відмови від проходження профілактичного щеплення. Своїми незаконним діями по відстороненню від роботи відповідач порушив норми Конституції України, Міжнародних договорів України. З 1 березня 2022 року позивачку поновлено на роботі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві . Зазначила, що щеплення від COVID-19 мало бути проведено незалежно від наявності медичної книжки, на зборах колективу всім працівникам доводилась інформація про необхідність здійснення даного щеплення або представлення документу щодо протипоказань, при цьому на зборах ОСОБА_1 одразу відмовилась від проходження такого щеплення. Повідомлення про необхідність проходження щеплення до 08.11.2021 було датовано 02.11.2021, а наказ про відсторонення від роботи винесено 05.11.2021, оскільки це була п`ятниця і на ранок понеділка необхідно було забезпечити безперебійну роботу садочка, безпосередньо відсторонення згідно наказу відбулось 08.11.2021.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та встановивши відповідні до них правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до наступних висновків.

Позивачка ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з Дунаєвецьким закладом дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області на посаді помічника вихователя.

02.11.2021 директором закладу дошкільної освіти було видано повідомлення ОСОБА_1 №16 про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, де зазначено, що на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 є обов`язковим для працівників освіти. Запропоновано до 05.11.2021 надати документ про наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 №595. У випадку ненадання зазначених документів повідомлено, що позивачку буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати.

Згідно наказу від 05.11.2021 №38 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_5 » позивачку відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, керуючись до ст. 46 КЗпП, ч.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 №1645-ІІІ, наказом МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п. 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2000 №1236.

Позивачка вважає наказ незаконним, що стала підставою для звернення до суду з означеним позовом.

01.03.2022 відповідно до наказу №3н-к позивачку ОСОБА_1 допущено до роботи з 01.03.2022 до закінчення воєнного стану в Україні.

Згідно відомостей медичної книжки позивачки дата наступного медичного огляду 25.02.2022 .

Вирішуючи заявлені позовні вимоги, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Конституційний Суд України 09 липня 1998 року № 12-рп/09 у своєму рішенні дійшов висновку про те, що термін «законодавство», що вживається у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України, треба розуміти так, що ним охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.

Нормами статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, особам з інвалідністю та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Пунктами б, г статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» передбачено, що громадяни України зобов`язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення; виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.

Згідно статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Пунктом 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Зокрема, відповідно до наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153), який доповнено наказом МОЗ № 2393 від 01 листопада 2021 року.

Відповідно до Переліку № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники, серед іншого, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Разом з цим, з примітки до Переліку № 2153 вбачається, що обов`язкове профілактичне щеплення проводиться в разі відсутності у працівника абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (з подальшими змінами і доповненнями станом на дату прийняття оспорюваного наказу) встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України діє карантин, продовживши дію карантину.

Враховуючи наведене, позивачка, перебуваючи на посаді помічника вихователя, підлягала обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на період дії карантину. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивачки протипоказань до проведення профілактичного щеплення суду не надано.

Згідно п.19 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 16.09.2011№ 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 11.08.2014 № 55), факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином (при щепленні неповнолітніх - батьками або іншими законними представниками, які їх замінюють), так і медичним працівником.

Позивачка підтвердила в судовому засіданні, що не зверталась до лікарів з метою отримання відповідної довідки про наявність протипоказів до здійснення профілактичного щеплення від COVID-19, та не виявила бажання щодо проходження вакцинації, оскільки вакцини є експериментальними, відповідно, нею не було надано роботодавцю жодного з документів, оформлених у встановленому законом порядку на виконання повідомлення №16.

Означені дії стали підставною для відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати. Вирішуючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині, суд зазначає наступне.

Відповідно до п 41-6 Постанови Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (зі змінами та доповненнями на дату спірних правовідносин) зобов`язано керівників державних органів (державної служби), керівників підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відстороняються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Вказана постанова неконституційною не визнана.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення працівника від роботи - один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Згідно усталено практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві.

Так у рішенні ЄСПЛ у справі «Соломахін проти України (рішення від 15 березня 2012 року) міститься правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні.

Крім того, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 дійшов висновку, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах.

З огляду на наведений висновок Верховного Суду слід врахувати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має легітимну мету, є необхідним у демократичному суспільстві.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 вказано, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Таким чином, роботодавець при відстороненні ОСОБА_1 від роботи, реалізував свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я малолітніх дітей, їх батьків, так і інших працівників закладу дошкільної освіти, а також, тим самим захистивши від потенційної небезпеки і саму позивачку, яка не отримала щеплення. У спірних правовідносинах суд не вбачає порушення права позивачки на працю, визначеногост. 43 Конституції України, оскільки за нею збереглось робоче місце, трудовий договір не припинений, що підтверджується наказом про допуск до роботи.

Суд також відхиляє доводи позивачки про те, що вимога роботодавця у наданні довідки про протипоказання до вакцинації, є втручанням у право на конфіденційність про стан здоров`я. Відповідно дост.286 Цивільного кодексу Українипід лікарською таємницею слід розуміти таємницю про стан здоров`я особи; факт звернення за медичною допомогою; діагноз; інші відомості, одержані при медичному обстеженні особи; забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи. Разом з цим, висновок лікаря щодо наявності протипоказань до вакцинації (форма №028-1/о) не містить лікарської або медичної таємниці, а лише є документами, що підтверджують факт протипоказань до вакцинації.

Безпідставним є і посилання позивачки на порушення роботодавцем вимог ч.2 ст.. 32 КЗпП, щодо неповідомлення про зміну істотних умов праці за два місяці, так як вакцинація не становить змін в організації виробництва і праці, а є лише умовою, за якої працівник допускається до виконання своїх трудових обов`язків.

Отже, суд приходить до висновку, що відсторонення позивачки від роботи було здійснено у відповідності до норм чинного законодавства, тому підстави для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу відсутні.

Щодо позовної вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд враховує, що дана вимога є похідною від первісної вимоги про визнання незаконним наказу про відсторонення.

Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України «Про оплату праці»заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Виходячи зі змісту цієї норми, заробітна плата виплачується саме за виконану роботу, а оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується.

Отже, у зв`язку із відсутністю підстав для визнання незаконним і скасування оспорюваного наказу, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу також слід відмовити.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі повного задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позов не підлягає до задоволення, а отже судові витрати слід залишити за позивачкою.

Керуючись статтями3,4,10,13,76-82,89,133-142,223,259,263-265,268,272,273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11 липня 2022 року.

Реквізити учасників:

- позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Дунаєвецький заклад дошкільної освіти №5 «Усмішка» Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, місцезнаходження, м.Дунаївці, вул.Б.Хмельницького, 23, код ЄДРПОУ 26431594.

Суддя Ю. Е. Шафікова