Рішення

від 11.07.2022 по справі 521/9395/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/9395/22

Провадження №2-а/521/145/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - І.А. Бобуйка,

за участю секретаря судового засідання Підмазко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, буд. 21-а) про визнання протиправними та скасування постанов у справах про порушення митних правил, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2022 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив: скасувати постанови Одеської митниці в справах про порушення митних правил №№5876-5879/50000/21 від 18.04.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за статтею 485 МК України та закрити провадження в цих справах про порушення митних правил.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на таке.

Згідно позовної заяви, виконуючим обов`язки заступника начальника Одеської митниці винесено постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме: за постановою від 18.04.2022 року у справі № 5876/50000/21 штраф 38915,19 гривень; за постановою від 18.04.2022 у справі № 5877/50000/21 штраф 42 299,19 гривень; за постановою від 18.04.2022 у справі № 5878/50000/21 штраф 44881,05 гривень; за постановою від 18.04.2022 у справі № 5879/50000/22 штраф 312 967,80 гривень.

Позивач вважає дані постанови від 18.04.2022 року у справі про порушення митних правил необґрунтованими, винесеними з порушенням чинного законодавства, викладені обставини та підстави порушення митних правил такими, що не відповідають дійсності, а розгляд справ є неповним та необ`єктивним, а тому позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.07.2022 року поновлено строк ОСОБА_1 на оскарження постанов Одеської митниці в справах про порушення митних правил №№5876-5879/50000/21 від 18.04.2022 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправними, скасування постанов у справах про порушення митних правил, №№5876-5879/50000/21 від 18.04.2022 року та відкрито провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача надав до суду заяву про підтримання позовних вимог та просив позов задовольнити, справу розглянути без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, справу розглядати без його особистої участі.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 286 КАС України та з метою дотримання принципу розумного строку, визначеного у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд відмовляє представнику відповідача у відкладенні розгляду справи на іншу дату з огляду на те, що законодавець визначив дану категорію справ як термінові, встановив десятиденний строк на їх розгляд судом та з огляду на те, що представником відповідача не наведено у своїй заяві про відкладення розгляду справи на іншу дату ніяких поважних причин неявки у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, які були надані сторонами до суду, суд дійшов до наступного.

У червні 2022 року при здійсненні митного оформлення чергової партії товарів, які надійшли на адресу ТОВ «ІМПРОМ-ПЛЮС», посадовою особою митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці повідомлено громадянина ОСОБА_1 , директора ТОВ «ІМПРОМ-ПЛЮС», що відповідно до інформації з Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками відносно нього у листопаді 2021 року Одеською митницею були складені протоколи про порушення митних правил, за ст. 485 МК України.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 до цього часу не було відомо про факти заведення Одеською митницею справ про порушення митних правил, оскільки він не отримував жодних протоколів, постанов, інших процесуальних документів, і від митних органів України, представником позивача, в порядку статей 20, 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» направлено адвокатський запит до Одеської митниці з метою ознайомлення з матеріалами справ про порушення митних правил та отримання їх копій.

Так,судом встановлено,що 04.07.2022року у відповідь на адвокатський запит Одеською митницею було підтверджено факт складання протоколів про порушення митних правил відносно ОСОБА_1 та надіслано скановані копії матеріалів справ про порушення митних правил №№ 5876-5879/50000/21, в тому числі постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ст. 485 МК України.

Судом встановлено, що в.о. заступника начальника Одеської митниці винесено постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 485 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми літних платежів, а саме:

-за постановою від 18.04.2022 року у справі № 5876/50000/21 штраф 38 915,19 гривень;

-за постановою від 18.04.2022 у справі № 5877/50000/21 штраф 42 299,19 гривень;

-за постановою від 18.04.2022 у справі № 5878/50000/21 штраф 44 881,05 гривень;

-за постановою від 18.04.2022 у справі № 5879/50000/22 штраф 312 967,80 гривень.

Частиною 1 статті 529 Митного кодексу України встановлено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Скарга (адміністративний позов) на постанову митного органу у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або судом (ч. 4 ст. 529 МК України).

У відповідності до вимог статті 526 МК України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Такий обов`язок вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час

З та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31.01.2019 року у справі № 760/10803/15-а, від 19.09.2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 14.11.2019 року у справі № 815/1570/16, від 06.12.2019 року у справі № 804/7725/17, від 24.12.2019 року у справі № 360/403/19, від 30.01.2020 року у справі № 308/12552/16-а.

Отже,судом встановлено,що справипро порушеннямитних правил№ 5876-5879/50000/21 розглянутобез присутностіпозивача, так як про дату, час та місце розгляду справи йому не було відомо.

Згідно з нормою статті 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів після закінчення розгляду справи вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Натомість, судом встановлено, що матеріали справи не містять документальних підтверджень ні щодо направлення на адресу позивача копій постанов митниці, ні щодо їх отримання.

Суд вважає, що оскаржувані постанови, винесені без всебічного повного та об`єктивного з`ясування обставин справ та з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних обставин.

Так, між ТОВ «ІМПРОМ-ПЛЮС» (Україна, код ЄДРПОУ 43336554) в особі директора ОСОБА_1 та компанією «Kinston Trading CZ s.r.o.» (Чеська Республіка) в передбачений законом спосіб було укладено зовнішньоекономічний контракт № 20-06 від 26.06.2020 року на поставку товарів.

В рамках зазначеного контракту на адресу ТОВ «ІМПРОМ-ПЛЮС» від відправника «INTEX DEVELOPMENT COMPANY LIMITED» (Гонконг) у листопаді 2021 року в контейнерах №№ CLHU8924379, TCLU4622079, TGBU7918689, FFAU4030855 надійшли товари народного споживання, а саме: весла для човна, подушки надувні, ліжка надувні, насоси ручні, човни надувні, крісла надувні, матраци надувні, іграшки надувні, круги надувні для плавання, басейни надувні, тощо.

23.11.2021 року для декларування вищезазначених товарів та їх оформлення у відповідності з вимогами митного законодавства України ОСОБА_1 , як декларантом, були подані до Одеської митниці митні декларації у режимі «ІМ40ДЕ»: № UA500500/2021/224627 від 23.11.2021 року; № UA500500/2021/224636 від 23.11.2021 року; № UA500500/2021/224638 від 23.11.2021 року; № UA500500/2021/224640 від 23.11.2021 року, разом з товаросупровідними та комерційними документами, які ОСОБА_1 отримав від продавця товару - компанії «Kinston Trading CZ s.r.o.», зокрема, інвойси від 08.102021 року №ІМК-1016, № ІМК-1025, № ІМК-1017, № ІМК-1023; пакувальні листи до інвойсів, коносаменти від 08.10.2021 № MEDUX2198430, № MEDUX2224400, № MEDUX2224731, №MEDUX2224608, тощо.

За умовами вищезазначеного зовнішньоекономічного контракту, а саме п.п. 1.1., 2.1 6.1., 6.4., продавець продає, а покупець купує товар: освітлювальне обладнання, меблі, аксесуари та інші товари широкого споживання відповідно до інвойс. Під час постачання товару продавець надає такі документи: сертифікат якості, товарно-транспортний документ, інвойс. Товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем за кількістю, зазначеною у товаросупровідних документах.

Таким чином, судом встановлено, що заповнення ЕМД ОСОБА_1 здійснювалось шляхом відображення відомостей (опису, вагових, кількісних, вартісних характеристик товарів) із товаросупровідних та комерційних документів, складених компанією-контрагентом «Kinston Trading CZ s.r.o.», відповідно до попередньо досягнутих домовленостей. Митну вартість товарів визначено за основним методом (за ціною договору), та виходячи з цього нараховано обов`язкові митні платежі при імпорті цих товарів у загальній сумі 817 976,04 грн.

Втім,Автоматизованою системоюаналізу тауправління ризикамибуло згенерованоформу митногоконтролю частковиймитний огляд,який проведено24.11.2021року та30.11.2021року івідповідно складеноАкти пропроведення огляду(переогляду)товарів,транспортних засобів,ручної поклажіта багажу.Оглядом підтвердженовідповідність місць,опису,кількості тамаркування товарів заявленим в електронних митних деклараціях. Однак, за результатом зважування товарів встановлена невідповідність ваги нетто окремих товарів, зокрема товари №№ 1-3 (ЕМД № UA500500/2021/224627) більше на 1299,88 кг; №№ 1,4-8 (ЕМД № UA500500/2021/224636) більше на 613,75кг; № 1 (ЕМД № UA500500/2021/224638) більше на 1455,33 кг; №№ 1-3 (ЕМД № UA500500/2021/224640) більше на 1384,40 кг, ніж заявлено в ЕМД та товаросупровідних документах.

Однак, при цьому посадовими особами митниці всупереч відомостям товаросупровідних, комерційних документів, визначено вагу первинної упаковки (картонних коробок) цих товарів як частину ваги самого товару, таким чином штучно збільшивши вагу товару нетто. Тобто, Одеською митницею всупереч нормам митного законодавства, визначено, що вага заявлених товарів для митного оподаткування повинна включати в себе й первинну упаковку.

Натомість,Порядком заповненнямитних деклараційна бланкуєдиного адміністративногодокумента,затвердженим наказомМіністерства фінансівУкраїни від30.05.2012№ 651передбачено,що уграфі 38«Вага нетто(кг)»зазначається вкілограмах вагатовару,описаного вграфі 31МД,без будь-якоїупаковки (якщоописом цієїграфи непередбачено інше)згідно зтоваросупровідними документами.Але,як слідуєіз наданихпозивачем разомз ЕМДдокументів,в інвойсахі пакувальнихлистах чітковизначена вартість,кількість тавага неттотоварів,яка йбула заявлена та використана позивачем для подальшого нарахування необхідних для сплати митних платежів, з урахуванням вартості товару.

Отже, судом встановлено, що за рахунок додавання до заявленої декларантом фактичної ваги нетто, ваги первинної упаковки, а також з урахуванням рівня митної вартості подібних товарів з відомчої бази даних ЄАІС Держмитслужби, Одеською митницею збільшено вартість заявлених позивачем за ЕМД №№ UA500500/2021/224627, UA500500/2021/224636, UA500500/2021/224638, UA500500/2021/224640 товарів, що вплинуло на розмір митних платежів.

З цьогоприводу митнимпостом «Одеса-внутрішній»Одеської митницілистами від30.11.2021року №№7.10-28.5-02/950/574-577зроблено розрахункирізниці міжзаявленою декларантомдо сплатисумою митнихплатежів татією,яка підлягаєсплаті.Як вказаноу зазначенихлистах цісуми можливого недобору митних платежів тобто, митницею фактично ставиться під сумнів результати свого ж розрахунку складають: 104 322,6 грн. (за ЕМД № UА500500/2021/224627); 12 971,73 грн. (за ЕМД UА500500/2021/224636); 14 099,71 грн. (за ЕМД № UА500500/2021/224638) та 14 960,35 грн. (за ЕМД № UА 500500/2021/224640).

З матеріалів справ слідує, що розмір штрафу в постановах про притягнення позивача до адміністративної відповідальності розраховано на підставі тієї суми митних платежів, яку повідомив митний пост «Одеса-внутрішній» Одеської митниці в листах від 30.11.2021 року № 7.10-28.5-02/950/574-577.

Однак, судом встановлено, що ці розрахунки так званого недобору митних платежів зроблені на припущеннях, не у визначений законодавством спосіб та з порушенням встановленого порядку.

Також, суд звертає увагу відповідача, що збільшення митної вартості товарів та кваліфікація дій позивача як правопорушення на момент складання протоколів №№ 5876-5879/50000/21 від 06.12.2021, відбулись без винесення рішень про коригування митної вартості, що в розумінні митного законодавства є неприпустимим.

Статтею 7 МК України визначено, що митну справу в Україні становлять, серед іншого, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, при цьому процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України визначаються Митним кодексом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 266 МК України, до обов`язків декларанта, в тому числі, входить декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленому Митним кодексом України.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зокрема, вказані питання врегульовані Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 30.05.2012 № 631, та Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651.

Згідно з ч. 3 ст. 335 МК України, Порядку 631 та Порядку 651, для здійснення митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного оформлення митну декларацію, рахунок або інший документ, який визначає вартість товару (інвойс), а у разі поміщення товарів у митний режим імпорту в графі 31 митної декларації зазначаються відомості про найменування та кількість товару згідно з рахунком або іншим документом, що визначає вартість товару, тобто згідно з інвойсом.

Таким чином, від декларанта, як учасника правовідносин, пов`язаних з митним оформленням та декларуванням товарів, вимагається діяти виключно з додержанням встановленого Митним кодексом та іншими нормативними актами порядку, а саме заявляти відомості щодо найменування товарів, їх кількості згідно з рахунком (інвойсом) або іншим документом, що визначає вартість товару.

Суд звертає увагу сторін, що вартість товарів №№ 1-3 (ЕМД № UА 500500/2021/224627), №№ 1,4-8 (ЕМД № UА 500500/2021/224636), № 1 (ЕМД № UА 500500/2021/224638), №№ 1-3 ЕМД № UА 500500/2021/224640) позивачем заявлена за основним методом (за ціною договору, графа 43 ЕМД) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України.

Згідно зінвойсами (від08.102021року №ІМК-1016,ІМК-1025,№ІМК-1017,№ІМК-123),які булиподані домитного оформлення,ціна товаріввказана заштуки,кількість жкнхне змінилась, що підтверджується Актами про проведення огляду товарів та службовими записками митного поста «Одеса-внутрішній» Одеської митниці від 30.11.2021 №7.10-28.5-02/947/574-577. Таким чином, судом встановлено, що зазначена обставина ніяким чином не впливає на заходи тарифного регулювання.

Відповідно до статей 268, 460 МК України, допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Порядок визначення митної вартості товарів, що імпортуються, врегульовано положеннями глави 8 та 9 МК України (ст.ст. 49-64 МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Проведення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів та можливість і порядок її коригування визначені ст. ст. 54, 55 МК України. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів здійснюється у письмовій формі, яка встановлена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 № 883/21195.

Принципами здійснення митної справи в Україні визнається, серед іншого, законність та презумпція невинуватості, додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, гласність та прозорість (стаття 8 МК України).

Судом встановлено, що матеріалами адміністративних справ не доведено, саме в який спосіб та на підставі якого нормативного документу Одеською митницею здійснено розрахунки різниці між заявленою до сплати сумою митних платежів та нібито необхідною до сплати сумою платежів.

Додавання до заявленої ваги нетто ще й ваги первинної упаковки здійснено невідомим для суду способом, без жодних документальних доказів на підтвердження законності її процедури, з порушенням принципу прозорості та охоронюваних законом прав, у зв`язку з чим, листи митного поста «Одеса-внутрішній» від 30.11.2021 року №№ 7.10-28.5-02/950/574-577 є недопустимими та недостатніми доказами.

Також, відповідно до змісту постанов митниці, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 485 МК України щодо вчинення дій, спрямованих на неправомірне зменшення розміру митних платежів.

Згідно зі ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Статтею 485 МК України передбачено адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо зокрема, ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості.

Встановлена сумамитних платежів,яка сталаосновою длявизначення розміруштрафу,була розрахованаз порушеннямнорм законодавства,базується лишена припущеннях, отже не береться до уваги судом відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України.

Разом з цим, склад правопорушення обумовлює наявність у діях декларанта особливої мети - неправомірне ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу.

Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі митної декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Особа яка вчиняє відповідні дії повинна усвідомлювати протиправний характер своїх дій, передбачати настання від таких дій суспільно-шкідливих наслідків у формі неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також бажати їх настання.

Статтею 10 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків

Таким чином,вказаний склададміністративного правопорушенняхарактеризується умисноюформою виниу форміпрямого умислу, так як передбачає необхідність наявності у діях особи спеціальної противоправної мети. Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду (постанови від 10.12.2020 року (справа № 569/16120/15-а), від 20.08.2020 року (справа № 553/1435/17), від 25.06.2020 року (справа № 163/1218/16-а), від 18.06.2020 року (справа №638/10546/16-а), згідно яких склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі).

Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів).

Статтею 495 МК України та статтями 251, 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази по справі мають бути належними та допустимими. Належний доказ - це доказ, зміст якого відтворює фактичну обставину, що має значення для правильного вирішення справи. До того ж фактичні дані - це дані, які маючи зв`язок із фактами предмета доведення, здатні підтвердити існування чи відсутність доказуваних фактів. Допустимим вважається той доказ, який був отриманий у встановленому законом порядку і передбаченими способами, а також, коли законодавець допускає його використання.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не вчинено жодних протиправних дій, адже ним виконано вимоги Порядку 631, 651 щодо декларування товарів та заявлено інформацію про вагу товарів згідно з товаросупровідними та комерційними документами, тобто він не мав ніякого умислу на вчинення будь-якого порушення митних правил.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на показах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 5 КАС України регламентовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, в тому числі, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Також, слід зазначити, що 15.06.2022 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 та конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України статті 485 Митного кодексу України.

Так, згідно вищезазначеного Рішення, Конституційний Суд України визнав, що припис абзацу другого статті 485 Митного кодексу України (санкція - штраф у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів) суперечить частині другій статті 61 та частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України, тобто є таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що санкція статті 485 Кодексу є безальтернативною та фактично встановлює лише один вид стягнення - штраф, який до того ж визначається у сталому розмірі відсотків. Відсутність в оспорюваному приписі інших видів стягнень та неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначається штраф, унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності порушника митних правил з урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи, винної у вчиненні правопорушення, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Потреба в індивідуалізації розміру штрафу є нагальною у випадках, коли цей розмір є істотним, унаслідок чого його застосування може бути надмірним втручанням у низку конституційних прав винної особи. Тому, припис абзацу другого статті 485 Кодексу суперечить частині другій статті 61 Конституції України.

Розглядаючи питання допустимих меж обмеження гарантованого Конституцією України права власності, Суд врахував практику Європейського суду з прав людини та юридичні позиції власних рішень.

У зв`язку з чим, суд наголошує, що внаслідок застосування оспорюваного припису статті 485 Кодексу не забезпечується справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом права власності особи, а сам цей припис є нормативним підґрунтям для надмірного втручання у гарантоване Основним Законом України право власності.

Ураховуючи наведене, Конституційний суд дійшов висновку, що абзац другий статті 485 Кодексу суперечить частинам першій, четвертій статті 41 Конституції України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Україна 17 липня 1997 року ратифікувала Європейську Конвенцію «Про захист прав і основоположних свобод», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Постановою від 31.01.2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 760/10803/15-а (адміністративне провадження № К/9901/19074/18) визначив таку правову позицію: один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Згідно зі ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено,що митницеюпід часрозгляду справпро порушеннямитних правил,порушених відносно ОСОБА_1 ,всупереч вимогамст.245КУпАП тач.1ст.489МК Українивраховано,що вйого діяхвідсутній склад(суб`єктивната об`єктивнасторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України.

Крім того, матеріали справи не містять підтвердження факту належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справ про порушення митних правил №№ 5876- 5879/50000/21, чим порушено його права, гарантовані статтями 498, 526 МК України.

Зазначене є самостійною підставою для скасування постанови у справі про порушення митних правил. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 308/480/15-а.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, передбачених ст. 78 КАС України.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд, дослідивши докази, надані до суду учасниками справи, зазначає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху.

Частиною 2 ст.19Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 6 КАС України, суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому, суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 90, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, ч. 1 ст. 247, 251, 258, 268, 276, 279, 280, 283 КУпАП, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Одеської митниці (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Івана та Юрія Липи, буд. 21-а) про визнання протиправними та скасування постанов у справах про порушення митних правил - задовольнити.

Скасувати постанови Одеської митниці в справах про порушення митних правил №№5876-5879/50000/21 від 18.04.2022 року про притягнення ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , що виданий 27.08.1997 року Феодосівським МВ ГУМВС України в АР Крим, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності, за статтею 485 МК України та закрити провадження в цих справах про порушення митних правил.

Провадження у справі про притягнення до відповідальності в справах про порушення митних правил №№5876-5879/50000/21 від 18.04.2022 року, передбачених ст. 485 Митного кодексу України, у відношенні ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , що виданий 27.08.1997 року Феодосівським МВ ГУМВС України в АР Крим, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) - закрити, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Суддя: І.А. Бобуйок