ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 липня 2022 року ЛуцькСправа № 140/15926/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Волдінера Ф. А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Боніда» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Боніда» (далі ПП «Боніда», позивач) звернулося з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, відповідно до якого просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA209000/2021/900032/2 від 25 листопада 2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2091170/2021/001581.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП «Боніда» (покупець), згідно зовнішньоекономічного договору поставки (контракт) №3 від 14 липня 2021 року та специфікації додаток №2 від 01 жовтня 2021 року придбало в Kocot Kids Magdelena Kocot (постачальник) дитячі ліжка в асортименті.
Однак, незважаючи на подання вичерпного переліку документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA209000/2021/900032/2 від 25 листопада 2021 року.
Позивач вважає вказане рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення подано усі необхідні документи. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на визначення митної вартості за першим методом, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар.
На підставі наведеного просить визнати протиправними та скасувати оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини першої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що до митного оформлення подано митну декларацію від 22 листопада 2021 року №UA209170/2021/092412 на товар дитячі ліжка, нові, придбані в Kocot Kids Magdalena Kocot згідно зовнішньоекономічного договору поставки (контракт) №3 від 14 липня 2021 року та надано товаросупровідні документи: пакувальний лист (Packing list) б/н від 02 листопада 2021 року; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) FS 10/MAG/l 1/2021 від 02 листопада 2021 року; автотранспортна накладна (Road consiqnment note) б/н від 02 листопада 2021 року; декларація про походження товару (Declaration of origin) 10/MAG/l 1/2021 від 02 листопада 2021 року; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №162/К/21 від 22 листопада 2021 року; прейскурант (прас-лист) виробника товару б/н від 02 листопада 2021 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються №3 від 14 липня 2021 року; копія митної декларації країни відправлення №21PL381010Е00268032 від 19 листопада 2021 року.
Під час здійснення митного контролю за митною декларацією від 22 листопада 2021 року №UА209170/2021/092412 (далі - МД) було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах.
За результатами опрацювання було встановлено наступне:
- в контракті від 14 липня 2021 року №3 пункт 4.3 вказано, що загальна ціна товару включає в себе ціну пакувальних матеріалів та тари товару. В товаросупровідних документах, зокрема комерційному інвойсі від 02 листопада 2021 року №FS 1 О/MAG/11/2021 відсутні дані щодо таких складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару;
- в експортній декларації 19 листопада 2021 року №21PL381010E00268032 зазначена вартість 31 943 PLN, що на 4000 злотих відрізняється від задекларованої фактурної вартості. Також, в експортній декларації зазначений документ №9DK80sw.o kosztach transportu. Згідно наданих документів транспортні витрати до кордону становили 4000 злотих (або 25 624 грн), проте, відповідно до рахунку на оплату транспортних послуг від 22 листопада 2021 №162/К/21 транспортні витрати до кордону зазначені у розмірі 25 000 грн. Водночас, заявлені умови поставки (FCA Ороіе) не передбачають включення до фактурної вартості витрат на доставку товару до місця ввезення на митну територію України;
- відомості в інвойсі від 02 листопада 2021 року №FS 10/MAG/11/2021 та в платіжному доручені від 16 листопада 2021 року різні SWIFT адреси;
- відповідно до інвойсу від 02 листопада 2021 року №FS 1 О/MAG/11/2021 оплата мала бути здійснена до 07 листопада 2021 року. Відповідно до платіжного доручення №29JBKLLB оплата була здійснена 16 листопада 2021 року. Згідно з контрактом від 14 липня 2021 року №3 «покупець здійснює оплату за товар у формі передоплати».
Таким чином, митним органом були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.
Зважаючи на викладене, відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України, декларанту було надіслано повідомлення про надання додаткових документів, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Звертаємо увагу суду на той факт, що на вимогу митного органу декларантом наданий «прайс-лист», що адресований ПП «БОНІДА» та суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Даний «прайс лист» містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції.
Зазначаємо, що митним органом проведено консультації з декларантом згідно з статтею 57 МК України.
Для визначення митної вартості було обрано метод за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2021/72234 від 14 вересня 2021 року. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.
З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством, та у задоволенні позову просив відмовити.
У відповіді на відзив представник позивача наголошує, що Львівською митницею при винесенні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги, що декларантом аналогічний товар - дитячі ліжка в асортименті, нові, придбані ПП «Боніда» в Kocot Kids Magdelena Kocot, згідно зовнішньоекономічного договору поставки (контракт) №3 від 14 липня 2021 року, по заявленій митній вартості вже розмитнювався митним органом без заперечень та відмов в прийнятті митної декларації, про що свідчать додані до позову копії МД №UA209170/2021/079688від 11 жовтня 2021 року, рахунку-фактури №FS342/MAG/09/2021 та платіжного доручення.
Також вказує, що заявлену ПП «Боніда» митна вартість товару - дитячі ліжка в асортименті, придбані в Kocot Kids Magdelena Kocot, згідно зовнішньоекономічного договору поставки (контракт) № 3 від 14 липня 2021 року, відповідає митній вартості, визначеній за основним методом, за ціною договору, яка вказана в митній декларації №UA209170.2021.092412 підтверджує висновок №21/1/501 від 25 листопада 2021 року експерта за результатами проведення судово-товарознавчого дослідження у відповідності до договору про надання послуг, здійснений судовим експертом Білобраном Степанов Зіновійовичем.
У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача зазначила, що посадові особи митного органу при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до чинного законодавства України.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ПП «Боніда» (покупець), згідно зовнішньоекономічного договору поставки (контракт) №3 від 14 липня 2021 року та специфікації додаток №2 від 01 жовтня 2021 року, придбало в Kocot Kids Magdelena Kocot (постачальник) товар дитячі ліжка в асортименті, нові, а саме:
- ліжко з шухлядою без матраца, біле CLASSIC 1 160/80 - 5 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, рожеве CLASSIC 1 160/80 - 3 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, голубе CLASSIC 1 160/80 - 3 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, мікс сіре CLASSIC 1 160/80 - 5 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, біле Kacper CLASSIC 1 160/80 - 8 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, біле, Babydreams «Staz pozarna» 160/80 - 4 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, голубе, Babydreams «Staz pozarna» 160/80 - 4 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, біле, Babydreams «Mis motylki» 160/80 - 4 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, біле, Julia 160/80 - 7 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, біле, Тоші 160/80 - 4 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, біле, CLASSIC 1 180/80 - 4 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, біле, Тоті 160/80 - 4 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, біле CLASSIC 1 180/80 - 4 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, рожеве, CLASSIC 1 180/80 - 2 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, голубе, CLASSIC 1 180/80 - 2 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, мікс сіре CLASSIC 1 180/80 - 4 шт.;
- ліжко з шухлядою без матраца, біле Kacper CLASSIC 1 180/80 - 4100 шт.
З метою митного оформлення придбаного товару ПП «Боніда» подано до митного органу митну декларацію №UA209170/2021/092412 від 22 листопада 2021 року, до якої було долучено товаросупроводжуючі документи:
- зовнішньоекономічний договір поставки (контракт) №3 від 14 липня 2021 року з специфікацією додаток №2 від 01 жовтня 2021 року;
- рахунок-фактура (інвойс) від 02 листопада 2021 року №FS 1О/MAG/11/2021;
- договір транспортного експедирування №3 від 20 квітня 2021 року;
- заявка №9 від 18 листопада 2021 року до договору транспортного експедирування №3 від 20 квітня 2021 року;
- акт прийому-передачі наданих послуг №162/К/21 від 26 листопада 2021 року;
- рахунок №162/К/21 від 22 листопада 2021 року;
- автотранспортна накладна (CMR);
- копія митної декларації країни відправника, прейскурант (прайс-лист) виробника товару.
Згідно специфікації (додаток №2) від 01 жовтня 2021 року до зовнішньоекономічного договору поставки (контракт) № 3 від 14 липня 2021 року та рахунку-фактури від 02 листопада 2021 року №FS 10/МAG/11/2021 вартість товару становить 27 943,30 грн.
Ціна придбаного товару також підтверджується прейскурантом (прайс-лист) виробника товару.
Оплата за товар проведена 16 листопада 2021 року платіжним дорученням №29JBKLLB.
Транспортування товару здійснювалось перевізником на замовлення ПП «Боніда» згідно договору транспортного експедирування №3 від 20 квітня 2021 року ТзОВ «Кейс Логістик».
На виконання даного договору виписано заявку №9 від 18 листопада 2021 року, де вказано маршрут: м. Ополе, Польща - м. Луцьк, Україна; дата завантаження: 19 листопада 2021 року; вантаж: меблі в коробках/126 коробок/10 куб.м/2100кг; адреса завантаження: Kocot Kids Magdelena Kocot, Bolesfawa Chobrego 17, 45-580 Opole; дата доставки 26 листопада 2021 року; розмитнення: МП «ГОРОДОК», Україна, Львівська обл., м. Городок, вул. Львіська, 659А, 3 корп., 22 каб.; адреса розвантаження м. Луцьк, вул. Крабишева, 2; сума фрахту (вартість транспортних послуг) 25000 грн. Факт міжнародного перевезення підтверджується міжнародну автотранспортну накладну (CMR).
По факту надання транспортних послуг експедитором ТзОВ «Кейс Логістик» виставлено ПП «Боніда» рахунок №162/К/21 від 22 листопада 2021 року та сторонами підписано актом прийому-передачі наданих послуг №162/К/21 від 26 листопада 2021 року. Оплата наданих транспортних послуг ПП «Боніда» проведена 30 листопада 2021 року, про що засвідчує платіжне доручення №538 від 30 листопада 2021 року.
25 листопада 2021 року відповідач прийняв рішення №UA209000/2021/900032/2 про коригування митної вартості.
Згідно з оскаржуваним рішенням митним органом було визначено митну вартість товару «меблі для спалень виготовлені з МДФ, дитячі ліжка в асортименті, нові», торгівельна марка Kocot Kids за ціною 29894,60 PLN (замість тієї ціни, що була заявлена декларантом).
У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки:
1) в інвойсі від 02 листопада 2021 року №FS 1О/MAG/11/2021 та в платіжці різні адреси SWIFT адреси;
2) відповідно до інвойсу від 02 листопада 2021 року №FS 1О/MAG/11/2021 оплата мала бути здійснена до 07 листопада 2021 року, відповідно до платіжного доручення від 16 листопада 2021 року №29JBKLLB оплата здійснена 16 листопада 2021 року;
3) згідно з контрактом від 14 липня 2021 року №3 «Покупець здійснює оплату за товар у формі предоплати». В контракті від 14 липня 2021 року №3 вказано, що загальна ціна товару включає в себе ціну пакувальних матеріалів та тари товару. В товаросупровідних документах, зокрема в комерційному інвойсі від 02 листопада 2021 року №FS 10/MAG/11/2021 відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару.
4) в експортній декларації від 19 листопада 2021 року №21PL381010E00268032 зазначена вартість 31 943 PLN, що на 4000 злотих відрізняється від задекларованої фактурної вартості.
5) в експортній декларації зазначений документ №9DK80sw.o kosztach transportu, таким чином транспортні витрати, згідно наданих документів становили 4000 злотих (або 25624 грн), проте відповідно до рахунку на оплату траспортних послуг від 22 листопада 2021 року №162/К/21 транспортні витрати до кордону зазначені 12500 грн. Заявлені умови поставки (FCA Ороіе) не передбачають включення до фактурної вартості витрат на доставку товару до місця ввезення на митну територію України.
Митний орган в оскаржуваному рішенні виставив для ПП «БОНІДА» вимогу про надання додаткових документів, для підтверження митної вартості товару:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оціньованого товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхіжні для ідентифікації ввезеногшо товару;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими еспертними організаціями, та /або інформація біржових організацій про вартсість товару або сировини.
За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що Унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.
Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209170/2021/72234 від 14 вересня 2021 року.
Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00150 від 25 листопада 2021 року.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню митниці, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
За правилами частини першої статті 54 Митного кодексу України (далі МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша).
Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частини другої та частини третьої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).
Як вказано у пункті 2 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару «дитячі ліжка в асортименті»
Так, з матеріалів справи слідує, що сумніви митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості товару виникли у зв`язку з тим, що в інвойсі від 02 листопада 2021 року №FS 1О/MAG/11/2021 та в платіжці різні адреси SWIFT адреси; відповідно до інвойсу від 02 листопада 2021 року №FS 1О/MAG/11/2021 оплата мала бути здійснена до 07 листопада 2021 року, відповідно до платіжного доручення від 16 листопада 2021 року №29JBKLLB оплата здійснена 16 листопада 2021 року; згідно з контрактом від 14 липня 2021 року №3 «Покупець здійснює оплату за товар у формі предоплати». В контракті від 14 липня 2021 року №3 вказано, що загальна ціна товару включає в себе ціну пакувальних матеріалів та тари товару. В товаросупровідних документах, зокрема в комерційному інвойсі від 02 листопада 2021 року №FS 10/MAG/11/2021 відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості товару; в експортній декларації від 19 листопада 2021 року №21PL381010E00268032 зазначена вартість 31 943 PLN, що на 4000 злотих відрізняється від задекларованої фактурної вартості; в експортній декларації зазначений документ №9DK80sw.o kosztach transportu, таким чином транспортні витрати, згідно наданих документів становили 4000 злотих (або 25624 грн), проте відповідно до рахунку на оплату траспортних послуг від 22 листопада 2021 року №162/К/21 транспортні витрати до кордону зазначені 12500 грн. Заявлені умови поставки (FCA Ороіе) не передбачають включення до фактурної вартості витрат на доставку товару до місця ввезення на митну територію України.
Однак, суд не бере до уваги вищевикладені твердження відповідача в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості з огляду на те, що оплата придбаного товару проведена в повній сумі на момент митного оформлення, так як кошти на попередню оплату в ПП «БОНІДА» були відсутні на розрахунковому рахунку в установі банку, то оплата проведена після отримання товару з моменту поповнення безготівкових коштів на рахунку підприприємства, що не не заперечувалось та погоджено стороною постачальника по зовнішньоекономічному договору.
Щодо включення у вартість товару пакувального матеріали та тари, то вказні відомості є домовленістю між сторонами зовнішньекономічного контракту суд зазначає наступне.
По факту надання послуг перевезення, ПП «Боніда» має усі підтвержуючі документи, які свідчать про факт надання послуг перевезення, а саме: договір транспортного еспедирування №3 від 20 квітня 2021 року, заявка №9 від 18 листопада 2021 року до договору транспортного еспедирування №3 від 20 квітня 2021 року, акт прийому-передачі наданих послуг №162/К/21 від 26 листопада 2021 року, рахунок №162/К/21 від 22 листопада 2021 року, платіжне доручення №538 від 30 листопада 2021 року, які надавались митному органу під час митного оформлення товару.
Згідно умов договору транспортного еспедирування №3 від 20 квітня 2021 року (п.2.1) вартість послуг є договірною і обумовлюється сторонами у додатковій угоді та/або заявці у кожному окремому випадку. По превезенню товару, згідно специфікації додаток №2 від 01 жовтня 2021 року до зовнішньоекономічного договору поставки (контракт) №3 від 14 липня 2021 року та рахунку-фактури від 02 листопада 2021 року №FS 10/MAG/11/2021, домовленість про вартість послуг перевезення оформлена заявкою №9 від 18 листопада 2021 року.
Отже, твердження митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах повністю спростовані поданими декларантом документами, крім того, виявлені розбіжності жодним чином не впливали на митну вартість імпортованого товару.
Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, варто зауважити, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митним органом не здійснено пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, а також не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
У постанові від 29 січня 2019 року у справі №815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Разом з тим, заявлена ПП «Боніда» митна вартість товару - дитячі ліжка в асортименті, придбані в Kocot Kids Magdelena Kocot, згідно зовнішньоекономічного договору поставки (контракт) №3 від 14 липня 2021 року, відповідає митній вартості, визначеній за основним методом, за ціною договору, яка вказана в митній декларації №UA209170.2021.092412 від 22 листопада 2021 року підтверджує висновок експерта №21/1/501 від 25 листопада 2021 року за результатами проведення судово-товарознавчого дослідження у відповідності до договору про надання послуг, здійснений судовим експертом Білобраном Степанов Зіновійовичем.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, що наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною контракту ПП «Боніда» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс); банківський платіжний документ, що стосуються придбаного товару (рахунок сплачено)).
На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У оспорюваному рішенні про коригування митної вартості товарів вказано, що підставою його прийняття стало неподання декларантом документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 МК України. При цьому митну вартість товару №3 він визначив за другорядним методом резервним відповідно до статті 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, … посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Водночас оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Крім того, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно цінову інформацію ЄАІС.
При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.
Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимоги про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товару, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Оскільки, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/900032/2 від 25 листопада 2021 року та, як наслідок, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2091170/2021/001581 від 25 листопада 2021 року є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів правомірності прийнятих рішень, відтак, оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови слід визнати протиправними та скасувати, а позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України», заява №72277/01, пункт 80; рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 2 270,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правової допомоги від 02 грудня 2021 року №03/02-12, додаткова угода від 02 грудня 2021 року №1/03/02-12 до вказаного договору, акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 10 грудня 2021 року №1/03/02-12, платіжне доручення від 14 грудня 2021 року №557.
Як вбачається із додаткової угоди від 02 грудня 2021 року №1/03/02-12 до договору про надання правової допомоги та акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 10 грудня 2021 року №1/03/02-12 позивачу були надані наступні роботи (послуги): консультування клієнта з приводу спору, узгодження правової позиції 2 000,00 грн; підготовка та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення митного органу про визначення коду товару 6 000,00 грн; участь у судовому розгляді справи 1 000,00 грн. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 9 000,00 грн.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев`ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат та виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру залежно від конкретних обставин справи. Надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто повинно бути доведено доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні,на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості є спором немайнового характеру незначної складності, а консультування клієнта з приводу спору, узгодження правової позиції та підготовка та подання позовної заяви є єдиним комплексом дій, що охоплюються загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви і подання її до суду, а визначення суми гонорару за кожну з зазначених дій не є виправданим, а тому підлягає зменшенню.
Окрім того суд враховує, що провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи, а відтак така послуга як участь у судовому розгляді справи фактично не надана.
Тому суд, виходячи із критеріїв, визначених частиною дев`ятою статті 139 КАС України, вважає, що з огляду на зміст наданих послуг, кількість затраченого адвокатом часу, наявні підстави обмежити розмір витрат на правничу допомогу та на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 5 000,00 грн, а решту витрат повинен понести позивач.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач сплатив судовий збір у сумі 2 270,00 грн згідно з квитанцією від 14 грудня 2021 року №559.
З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 7 270,00 грн, з них: судовий збір 2 270,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.
Щодо вимог представника позивача про стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 1 620,00 грн відповідно до акта виконаних робіт №РА-0000101 від 13 грудня 2021 року суд зазначає, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.
Таким чином, витрати позивача, понесені на переклад документів, які подані разом з позовною заявою, не пов`язані з розглядом справи, оскільки такі витрати пов`язані з митним оформленням товару, а тому стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA209000/2021/900032/2 від 25 листопада 2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA2091170/2021/001581 від 25 листопада 2021 року.
Стягнути на користь приватного підприємства «Боніда» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України судові витрати в сумі 7270 (сім тисяч двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Приватне підприємство «Боніда» (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карбишева, 2, офіс 311, ідентифікаційний код юридичної особи 43645674).
Відповідач: Львівська митниця Державної митної служби України (79000, місто Львів, вулиця Тадеуша Костюшка, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 43971343).
Суддя Ф.А. Волдінер
Суд | Волинський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.07.2022 |
Оприлюднено | 14.07.2022 |
Номер документу | 105196503 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо визначення митної вартості товару |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Улицький Василь Зіновійович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Улицький Василь Зіновійович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Улицький Василь Зіновійович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Улицький Василь Зіновійович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Улицький Василь Зіновійович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Волдінер Фелікс Арнольдович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Волдінер Фелікс Арнольдович
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Волдінер Фелікс Арнольдович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні