Рішення

від 05.01.2022 по справі 160/20921/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2022 року Справа № 160/20921/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехніка Дніпро" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехніка Дніпро" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення від 12.10.2021 року № 000215/04-36-09-02/39341060.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачем порушений порядок призначення такого виду перевірок, а саме: перевірка призначена безпідставно. Окрім того, перевіряючі дійшли хибних висновків, які ґрунтуються на невірному тлумаченні спеціального закону № 481 та норм ПК України. Позивач зазначив, що факт торгівлі пальним відсутній. У позивача є в наявності ліцензія на оптову торгівлю пальним без місця оптової торгівлі. Під час винесення оскаржуваного ППР, відповідач не взяв до уваги жодних доводів та пояснень позивача, що свідчить про формальний підхід до прав позивача. Позивач вважає, що штрафні санкції неправомірно застосовані, а відтак, оскаржуване рішення належать скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач скористався наданим правом та надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому указав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що під час проведення фактичної перевірки виявлено факт торгівлі позивачем пальним без наявності діючої на право торгівлі за наявності місць оптової торгівлі.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань позивача зареєстровано як юридичну особа 07.08.2014 року та він перебуває на обліку в органах ДПС України з 08.08.2004 року. Види господарської діяльності, що здійснює товариство, за КВЕД: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Позивачем отримана ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місця оптової торгівлі від 02.08.2019 року № 990614201901611.

За адресою вул. Ударників, 27, м. Дніпро позивачем зареєстровано акцизний склад з уніфікованим номером 1012350.

02.09.2021 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області видало наказ № 4064-п Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехніка Дніпро", підставами призначення та проведення фактичної перевірки відповідачем у Наказі є посилання на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, термін проведення перевірки зазначено з 02.09.2021, та межі проведення фактичної перевірки зазначено за період діяльності з 01.01.2019 по 11.09.2021 року, з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства у сфері обігу підакзизних товарів.

За результатами проведення фактичної перевірки, контролюючим органом складено Акт перевірки № 3090/04-36-09-02/39341060 від 13.09.2021. Представник позивача відмовився від підписання та отримання акту.

В Акті перевірки зазначено, що позивач у період з 17.10.2019 по 01.07.2020 року здійснював придбання, зберігання та оптову торгівлю пальним з місця торгівлі за адресою: вул. Ударників, 27, м. Дніпро у кількості 125 993,2 л. без отримання ліцензії на право торгівлі на таке місце оптової торгівлі.

На підставі акту та встановлених порушень, відповідачем прийнято рішення від 12.10.2021 року № 000215/04-36-09-02/39341060 про застування штрафних фінансових санкцій до підприємства у розмірі 500 000 грн.

Вказане рішення і є предметом розгляду у вказаній справі.

При вирішені спору суд виходить із того, що за приписами підпунктів 20.1.4, 20.1.43 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ (далі ПК України) контролюючі органи мають право:

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

- проводити у визначеному законодавством порядку перевірку показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та із своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, виконанням законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР ( у редакції на момент виникненян спріних правовідносин, надалі- Закон 481/95-ВР) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, зокрема, копіями акцизних накладних, позивач здійснює реалізацію пального. При цьому, відповідно до інформації цих же накладних, фактичним місцем відвантаження пального зазначений акцизний склад 1012350, який знаходиться адресою вул. Ударників, 27, м. Дніпро

Таким чином перевіркою встановлено, що позивач здійснює зберігання та оптову реалізацію пального з місця оптової торгівлі за адресою: вул. Ударників, 27, м. Дніпро без отримання ліцензії на право торгівлі на таке місце оптової торгівлі.

Відповідно до статті 15 Закону України № 481 суб`єкти господарювання отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно. А за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання.

Судом встановлено, що позивачем отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі пальним № 990614201901611 від 02.08.2019 року.

У відповідності до статті 1 Закону України № 481, оптова торгівля пальним діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам.

Отже, Законом України № 481 визначено, що оптова торгівля пальним має місце лише у випадку реалізації пального суб`єктам роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим суб`єктами. Іншими словами, оптова торгівля має місце у випадку, коли господарська операція має наслідком перехід права власності на пальне до іншої особи.

Разом з тим, відповідно підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного: до акцизного складу; до акцизного складу пересувного; для власного споживання чи промислової переробки; будь-яким іншим особам.

Таким чином, ПК України встановлює, що реалізацією є навіть передача пального зі свого акцизного складу до свого ж акцизного складу пересувного чи власного споживання.

Отже, ПК України та Закон України № 481 розділяють поняття «оптова торгівля пальним» та «реалізація пального» і їх ототожнювати неможливо.

Будь-які дії з підакцизними товарами (в тому числі з пальним) повинні відображатись в акцизних накладних відповідно до порядку їх заповнення що передбачено статтею 231 ПК України.

Так, відповідно пункту 231.3 статті 231 ПК України, акцизна накладна складається платником податку в день ввезення на митну територію України пального або спирту етилового чи в день реалізації пального або спирту етилового при кожній повній або частковій операції з реалізації пального або спирту етилового.

Особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана скласти акцизну накладну в одному примірнику у разі реалізації пального або спирту етилового:

а) з акцизного складу: для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого у межах та/або понад встановлені норми втрат, зіпсованого, знищеного, у тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов`язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування у процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування пального або спирту етилового;будь-яким іншим особам - не платникам податку;

б) з акцизного складу пересувного: для власного споживання чи промислової переробки або на обсяги втраченого/зіпсованого/знищеного пального або спирту етилового; будь-яким іншим особам - не платникам податку.

Особа, яка реалізує пальне або спирт етиловий, зобов`язана скласти акцизну накладну в двох примірниках у разі реалізації пального або спирту етилового:

а) з акцизного складу до іншого акцизного складу, в тому числі через трубопровід або з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового таким інший акцизний склад уже відомий;

б) з акцизного складу до акцизного складу пересувного;

Особа, яка склала акцизну накладну в двох примірниках, зобов`язана зареєструвати перший примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних, а другий примірник такої акцизної накладної в день її складання надіслати розпоряднику акцизного складу - отримувачу пального або спирту етилового.

Розпорядник акцизного складу/розпорядник акцизного складу пересувного - отримувач пального або спирту етилового зобов`язаний зареєструвати другий примірник такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних після реєстрації першого примірника такої акцизної накладної в Єдиному реєстрі акцизних накладних та отримання пального або спирту етилового на акцизний склад/акцизний склад пересувний.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, акцизний склад пересувний це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для, зокрема:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України).

Згідно підпункту 14.1.224-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий; ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого:

1) Реалізація пального є складовою оптової торгівлі пальним, але сама по собі «реалізація» самостійно не може кваліфікуватись як «торгівля».

Неможливо продати самому собі товар - покупець і продавець не може бути однією особою, наприклад реалізація шляхом відвантаження зі свого акцизного складу на свій пересувний акцизний склад, переміщення пального для власних потреб, не може кваліфікуватись як торгівля.

Відповідно до наведених норм статті 1 Закону України № 481 торгівля пальним це передача права власності на пальне іншій особі;

2) Якщо операція з реалізації пального здійснюється з акцизного складу до пересувного акцизного складу, має складатись акцизна накладна, яка реєструється у передбаченому ПК України порядку;

3) Реалізація особою пального зі свого акцизного складу до пересувного акцизного складу, розпорядником якого є ця особа, не є торгівлею пальним;

4) Кому б не належав транспортний засіб, який використовується для переміщення пального і за чий рахунок він би не здійснював перевезення пального, він набуває статусу пересувного акцизного складу, розпорядником якого є платник акцизного податку та власник пального;

5) Перевізник, що здійснює транспортування пального не є розпорядником пересувного акцизного складу.

При цьому, позивачем не оспорюється факт реалізації пального, проте, зазначається, що відповідач неправомірно застосував спірним податковим повідомленням-рішенням штрафні санкції у зв`язку з тим, що позивач фактично не здійснював оптову торгівлю пальним за адресою: вул. Ударників, 27, м. Дніпро за відсутності діючої ліцензії на право оптової торгівлі пальним за наявності у ліцензіата місць оптової торгівлі пальним, оскільки на кінець березня 2020 року на складі знаходилися нереалізовані деякі залишки пального ємністю 5 л.

Проте, судом такі доводи до уваги не приймаються, оскільки матеріали справи містять докази того, що позивач здійснює зберігання та оптову реалізацію пального з місця оптової торгівлі за адресою: вул. Ударників, 27, м. Дніпро без отримання ліцензії на право торгівлі на таке місце оптової торгівлі, зокрема, за період з 17.10.2019 року по 01.07.2020 року реалізовано пальне у кількості 125 993,2 л.

Стосовно ж посилань на порушення відповідачем процедури та порядку призначення перевірки, суд зазначає, що вказані обставини не є достатньою підставою для визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами проведеної перевірки, яка призначена відповідним наказом.

В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 у справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17.

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пунктом 80.5 статті 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок

Згідно з пунктом 81.1 цієї статті посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава), пред`явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (формальна підстава).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд при розгляді цієї справи звертає увагу на наявність правового висновку щодо застосування вищенаведених норм ПК України, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, висновки якої щодо застосування норм права підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У спірному випадку, як встановлено судом, наказ від 02.09.2021 № 4064-п Про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехніка Дніпро" реалізовано і за результатами його реалізації складений акт перевірки та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій. При цьому посадових осіб контролюючого органу допущено до перевірки, будь-які зауваження та заперечення з приводу проведення фактичної перевірки з боку позивача були відсутні, позивач не посилався на процедурні питання (вручення наказу, направлень, пред`явлення службових посвідчень) та не ставив під сумнів повноваження особи, яка підписала оскаржений наказ.

Таким чином, не заперечуючи проти права позивача посилатись на допущені контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки порушення при оскарженні в судовому порядку рішення за результатами такої перевірки, суд вважає, що встановлені вище обставини щодо призначення фактичної перевірки наказом від 02.09.2021 № 4064-п не є такими, що вплинули на висновки контролюючого органу за результатами такої перевірки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехніка Дніпро" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна