Ухвала

від 07.07.2022 по справі 320/10533/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

08 липня 2022 року справа № 320/10533/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Козинської селищної ради, в якому позивач просить суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення сесії Козинської селищної ради від 30.07.2021 за № 32/11-12-VІІІ;

- зобов`язати Козинську селищну раду (код ЄДРПОУ 04362697) надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,20 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Малі Дмитровичі Обухівського району Київської області з подальшою передачею у власність згідно поданого графічного матеріалу до клопотання від 28.07.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано докази у справі від сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що звернулась через свого представника в порядку ст.118 Земельного кодексу України до відповідача із клопотанням від 28.07.2021 вих.№489/07/21-Р щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,20 га за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Малі Дмитровичі Обухівського району Київської області.

Разом з тим, Козинською селищною радою рішенням від 30.07.2021 №32/11-12-VІІІ, розглянувши клопотання адвоката Романюка І.М., поданого від імені ОСОБА_1 вих.№489/07/21-Р від 19.07.2021, відмовлено адвокату Романюку Івану Миколайовичу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,20 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с. Малі Дмитровичі Обухівського району Київської області, із посиланням на те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у власності іншої особи та до заяви не додано документ про добровільну відмову від земельної ділянки власника земельної ділянки; заява подана не громадянкою, яка бажає отримати у власність земельну ділянку.

Позивач вказує, що відмова відповідача є протиправною, оскільки ст. 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою та містить таку вимогу до відповідного рішення, як вмотивованість. На думку позивача, обставина, яка стала підставою для прийняття оскаржуваного рішення, фактично не відображена в останньому, а сама відмова є протиправною та прийнята з порушенням норм чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у даному випадку однією з підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, тобто об`єкт перебуває в приватній власності та відповідно до ст.ст. 12, 83 118 Земельного кодексу України Козинська селищна рада не має повноважень стосовно розпорядження такою земельною ділянкою.

Крім того, на думку відповідача, подання заяв від імені громадянина до органу місцевого самоврядування, а не особисто громадянином, не передбачено як Земельним кодексом України, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Також відповідачем на ухвалу суду про витребування доказів доданий лист Козинської селищної ради від 27.09.2021 №1518, в якому Козинська селищна рада повідомляє, що підставою для відмови у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,20 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Малі Дмитровичі Обухівського району Київської області стало те, що земельна ділянка, бажане до відведення у власність місце розташування якої зазначено на доданих до клопотання адвоката Романюка І.М. графічних матеріалах, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 3223180502:02:003:0031, власником якої є ОСОБА_2 , землевласником суміжної земельної ділянки, бажане до відведення у власність місце розташування якої зазначено на доданих до клопотання адвоката Романюка І.М. графічних матеріалах є ОСОБА_3 .

Дослідивши матеріали адміністративної справи та надані Козинською селищною радою докази, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження в адміністративній справі, з огляду на таке.

Суд зазначає, що згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні цього Суду у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу вимог статті 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.

За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Так, у відзиві на позовну заяву та доданому листі Козинської селищної ради від 27.09.2021 №1518, вказано, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у власності іншої особи, а саме Козинська селищна рада повідомила, що підставою для відмови у наданні дозволу гр. ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,20 га, за рахунок земель комунальної форми власності на території с. Малі Дмитровичі Обухівського району Київської області стало те, що земельна ділянка, бажане до відведення у власність місце розташування якої зазначено на доданих до клопотання адвоката Романюка І.М. графічних матеріалах, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 3223180502:02:003:0031, власником якої є ОСОБА_2 , землевласником суміжної земельної ділянки, бажане до відведення у власність місце розташування якої зазначено на доданих до клопотання адвоката Романюка І.М. графічних матеріалах є ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що на викопіюванні з публічної кадастрової карти бажана до відведення земельна ділянка ліворуч межує із земельною ділянкою, яка має кадастровий номер 3223180502:02:003:0004.

Натомість із наданих відповідачем матеріалів вбачається, що праворуч бажана до відведення земельна ділянка межує із земельною ділянкою, яка має кадастровий номер 3223180502:02:003:0031, власником якої є ОСОБА_2 .

Відповідно до наданого суду витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.09.2021 №НВ-0007681102021, а саме на земельну ділянку з кадастровим номером 3223180502:02:003:0031 вбачається, що землевласником суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 3223180502:02:003:0031, бажаної до відведення позивачем, є ОСОБА_3 , відомості про що зазначені на кадастровому плані земельної ділянки в описі меж суміжних земельних ділянок на точках від Г до А.

Виходячи з наданих суду матеріалів суд встановив, що бажана до відведення земельна ділянка належить ОСОБА_3 , відомості про що містяться на кадастровому плані земельної ділянки з кадастровим номером 3223180502:02:003:0031, яка праворуч межує із земельною ділянкою, бажаною до відведення.

Отже, суд дійшов висновку, що встановлені обставини у даній справі свідчать про наявність спору про право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,20 га в с. Малі Дмитровичі Обухівського району Київської області, розташовану між земельною ділянкою з кадастровим номером 3223180502:02:003:0004 (ліворуч) та земельною ділянкою з кадастровим номером 3223180502:02:003:0031 (праворуч), землевласником якої є ОСОБА_3 .

Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 184/2470/13, в постанові від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №536/233/16-ц викладено правовий висновок про те, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а існує спір про право цивільне, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Так, спірні правовідносини стосуються набутого ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, яка розташована між земельною ділянкою з кадастровим номером 3223180502:02:003:0004 (ліворуч) та земельною ділянкою з кадастровим номером 3223180502:02:003:0031 (праворуч), місцем розташування якої є: Київська область, Обухівський район, с. Малі Дмитровичі, на яку претендує і сам позивач.

У зв`язку з цим, даний спір не є публічно-правовим, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 (справа №810/2421/16) та від 21.11.2018 (справа № 810/293/17), постанові Верховного Суду від 12.12.2018 (справа №2-а-207/11) та в постановах Верховного Суду України від 31.01.2017 (справа №21-1237а16) та від 20.09.2017 (справа №814/3454/14).

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд приходить до переконання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Беручи до уваги наведену норму, суд роз`яснює позивачу, що він вправі звернутися з позовом до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 248 КАС України суд, -

у х в а л и в :

1. Закрити провадження в адміністративній справі №320/10533/21 за позовом ОСОБА_1 до Козинської селищної ради про визнання незаконним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

2. Роз`яснити позивачу його право звернутися до місцевого загального суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Копію даної ухвали видати (надіслати) учасникам процесу, зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 08.07.2022.

Суддя Кушнова А.О.