Рішення

від 28.06.2022 по справі 380/19168/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2022 рокусправа №380/19168/21 зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Лєбєдєва Д.Ю.,

представника відповідача Харія М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові у порядку загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю Дорвейс, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

в с т а н о в и в:

I. Стислий виклад позиці учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 81135, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с.Зубра, вул. Б.Хмельницького, 144 (далі відповідач) про визнання і скасування постанови про накладення штрафу №214269 від 12.05.2021.

Позов обґрунтований тим, що під час перевірки транспортного засобу, належного позивачу, виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт при наданні послуг з перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Зазначає, що автомобіль SCANIA R420 номерний знак НОМЕР_2 щодо якого зафіксоване вказане порушення, переданий в оренду товариству з обмеженою відповідальністю Дорвейс (далі ТзОВ Дорвейс) на підставі договору від 10.07.2018. Позивач вважає, що відповідач неправильно визначив особу перевізника, в результаті чого в ході розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт суб`єктом справляння адміністративно-господарського штрафу визначив власника автомобіля, а не автомобільного перевізника. Оскільки, позивач не є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність у сфері автомобільного транспорту, то постанова про накладення на позивача штрафу є протиправною та необґрунтованою. З огляду на це, просить позов задовольнити повністю.

31.01.2021 до суду від представника відповідачів надійшов відзив на позов, в якому він проти задоволення позову заперечує. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення перевірки працівники управління Укртрансбезпеки діяли у відповідності до вимог чинного законодавства.

Також представник відповідача висловив сумніви щодо фактичного виконання позивачем та ТзОВ Дорвейс умов договору оренди транспортних засобів від 10.07.2018, оскільки позивач не надав доказів фактичної передачі транспортного засобу в оренду.

08.02.2022 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечує проти доводів відповідача щодо фіктивності договору оренди транспортних засобів від 10.07.2018, укладеного позивачем з ТзОВ Дорвейс. На підтвердження належного виконання умов вказаного договору представник позивача надав копію акту приймання-передачі вказаного транспортного засобу від 10.07.2018, договору-заявки №19/12/05 від 05.12.2019 про надання послуг по перевезенню вантажів та акта надання послуг від 06.12.2019 №85.

Треті особи правом на подання пояснень щодо позову або відзиву не скористалися, що не перешкоджає розгляду та вирішенню справи за наявними у ній матеріалами.

У судове засідання позивач явку представника не забезпечив, належним чином повідомлений про дату, час і місце його проведення. Клопотань, пов`язаних із розглядом справи, до суду не надходило.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, наполягав на продовженні розгляду справи без участі представника позивача на підставі наявних матеріалів справи. Просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

У судове засідання треті особи явку представників не забезпечили, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення. Клопотань щодо ходу розгляду справи до суду не подали.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 10.11.2021 суддя позовну заяву залишив без руху.

Ухвалою від 06.12.2021 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, а також залучив до участі у розгляді справи товариство з обмеженою відповідальністю Дорвейс третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача, Придністровське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) третіми особами, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 15.06.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

18.03.2021 посадовими особами Придністровського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті проводилась перевірка транспортного засобу автомобіля марки SCANIA R420 номерний знак НОМЕР_2 , після проведеної якої складено акт №268940 від 18.03.2021, яким зафіксовано незабезпечення наявності у водіїв належно оформлених документів, передбачених статею 48 Закону України «про автомобільний транспорт».

Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем постанови №214269 від 12.05.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно з якою позивач порушив положення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, тобто надає послуги з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись зі згаданою постановою, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1991 №254к/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

На підставі означає, що суб`єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

У межах повноважень означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень,не перевищуючи їх.

У спосіб означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Перевіряючи оскаржене рішення на предмет відповідності критеріям правомірності, суд зазначає наступне.

Суд здійснює перевірку юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржених рішень крізь призму положень частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Аналізуючи оскаржене рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: взяти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, за плату, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 7 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон України № 2344-ХІІ) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення№103).

Згідно з пунктом 1 Положення №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 4 Положення №103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами пункту 13 - 15 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин. Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відтак, відповідачу та третій особі надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо перевезень автомобільним транспортом.

Відповідно до положень статті 48 Закону України №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Суд встановив, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статею 39 та статею 48 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Разом із тим, резюмуючи надання юридичної оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 60 Закону України №2344-ХІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39, 48 вказаного Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, як зазначено в абзаці 3 частини 1 статті 60 Закону України № 2344-ХІІ суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник.

Відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

Таким чином, спірним питанням у межах справи є встановлення факту чи позивач є перевізником в розумінні Закону України № 2344-ХІІ.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України № 2344-ХІІ, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України № 2344-ХІІ).

Таким чином, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39, 48 Закону №2344-III, є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Суд встановив, що позивач є власником автомобіля SCANIA R420 номерний знак НОМЕР_2 .

10.07.2018 між ОСОБА_1 (Наймодавець) та ТзОВ ДОРВЕЙС (Наймач) укладено договір найму (оренди) транспортних засобів, зокрема: транспортного засобу марки "ТАТА" з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 , згідно з умовами якого позивачем передано у платне користування до 09.07.2021 вказаний транспортний засіб.

Договір найму (оренди) транспортних засобів від 10.07.2018 посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик В.Р. та зареєстрований в реєстрі за №1278.

Крім того, в матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання вказаного договору нечинним, нікчемним чи удаваним, а тому у відповідності до статей 73-74 КАС України він є належним, допустимим, достовірним та достатнім доказом того, що позивач у спірному випадку не є автомобільним перевізником.

На підтвердження належного виконання умов вказаного договору представник позивача надав копію акта приймання-передачі вказаного транспортного засобу від 10.07.2018, договору-заявки №19/12/05 від 05.12.2019 про надання послуг по перевезенню вантажів та акта надання послуг від 06.12.2019 №85.

Проте, акт перевірки від 18.03.2021 №268940 складено відносно власника автомобіля ФОП ОСОБА_1 , а не автомобільного перевізника.

За таких обставин, суд висновує, що акт перевірки, складений без встановлення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, не може слугувати належною підставою для розгляду справи щодо притягнення такого суб`єкта до адміністративно-господарської відповідальності.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Таким чином, у ході розгляді справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі вказаного акта перевірки, відповідачем суб`єктом справляння адміністративно-господарського штрафу визначено власника автомобіля, а не автомобільного перевізника.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про невідповідність спірного рішення критеріям обґрунтованості та законності, що свідчить про його протиправність.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення статті 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

V. Судові витрати

Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 908 грн.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Західного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки №214269 №12.05.2021 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: 81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул.Б.Хмельницького, 144 за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 11 липня 2022 року.

Суддя А.Г. Гулик