Постанова

від 14.08.2007 по справі ас-38/294-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-38/294-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "14" серпня 2007 р.                Справа № АС-38/294-07

вх. № 7081/1-38

Суддя господарського суду Харківської області Жельне С.Ч.

за участю секретаря судового засідання Мельнік Р.В.

представників сторін :

позивача - Сторчаєва С.М. за дов. № 06ю-316/1250 від 16.05.2007 р.

відповідача - не з"явився

по справі за позовом  Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харків   

до  ТОВ "Витязь", м. Харків  

про стягнення 9259,10 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги полягають у стягненні з відповідача на користь Фонду соціального захисту інвалідів 9259,10 грн. адміністративно-господарських санкцій за невиконання обов'язку по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи відповідача було належним чином повідомлено. Справа розглядається відповідно до ст. ст. 49, 50 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі за текстом - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця .

Ст. 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

П. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, встановлено, що суми адміністративно-господарських перераховуються роботодавцями на рахунок, відкритий в органах Державного казначейства до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулось порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2005 рік, що наданий відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідач у 2005 році становила  1 особи.

В добровільному порядку штрафні санкції відповідачем не сплачено.

Відповідно ст. 19 Закону, відповідач у 2005 році повинен був створити одне робоче місце для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, зазначених відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 р., середньооблікова кількість працівників - інвалідів у відповідача - 0 осіб.

Отже, відповідачем не виконано норматив по створенню одного робочого місця для працевлаштуванню інвалідів.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2005 р. становила 4629,55 грн.

Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2005 році становить 9259,10 грн.

Доказів добровільної сплати вказаної заборгованості або наявності підстав для звільнення його від відповідальності відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 18 закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів направлення центру зайнятості листа з проханням направити інвалідів для працевлаштування, або ж звітів з зазначенням відомостей про потребу у направленні для працевлаштування інвалідів, відповідачем суду не надано.

Натомість, позивачем надано суду копію листа центру зайнятості, з якого вбачається, що відповідач не звертався з проханням направити інвалідів для працевлаштування.

Так само, відповідачем не надано суду й доказів створення робочого місця для працевлаштування інваліда у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які керівництво відповідача зобов'язано було знати, відповідач протиправно не вчинив передбачених законодавством дій щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню як підтверджені належними доказами та такі, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Керуючись  ст. ст. 94, 104-106, 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Витязь" адреса: 61010, м.Харків, вул. Валер"янівська,4, код в ЄДРПОУ 30654737 на користь Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, адреса: 61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., кім. 16, код 24134567 -  9259,10 грн. адміністративно-господарських санкцій.

Постанову може бути оскаржено в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви через суд першої інстанції, на протязі десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо такої заяви не було подано.

Повний текст постанови підписано судом 17.08.2007 р.

Суддя                                                                                            Жельне С.Ч.