Постанова

від 28.06.2022 по справі 160/8021/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2022 року м. Дніпросправа № 160/8021/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання Новошицька О.О.

за участю представника позивача Ліфінець Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року (головуючий суддя Серьогіна О.В.)

в адміністративній справі №160/8021/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія Магніт» до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія Маніт», звернувся 19.05.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.04.2021 року №0058580709 про збільшення Товариству "Оптова компанія Магніт" суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 286 823грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 857 882грн., за штрафними санкціями - 428 941грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 29.04.2021 року № 0058590709 про збільшення Товариству "Оптова компанія Магніт" суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 371 174грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 914 116грн., за штрафними санкціями в розмірі 457 058грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПН» від 29.04.2021 року № 0058600709 про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 654 193,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «С» від 29.04.2021 року № 0058900712 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічних договорів, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 555 933,55 грн.В обґрунтування позову зазначено, що акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 року №727. В акті перевірки відповідач стверджує, що поставки товару не було, оскільки у 2019 році здійснено реалізацію товарів невстановленим особам, а операція не спрямована на реальне настання наслідків, а відтак операція з отримання коштів за продаж товарів має тлумачитись як «інші доходи», що призвело до заниження фінансового результату на 4 849 600грн. та як наслідок заниження податку на прибуток на суму 872 928грн., завищення податкових зобов`язань з ПДВ на суму 808 266,67 грн., та одночасно заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 808 266,67 грн. В акті перевірки відповідач зазначив, що позивач отримував не дохід (виручку) від реалізації продукції, а «інші доходи», відповідач припускає, що товар не постачався та не міг бути реалізований. Як наслідок, відповідач нарахував додатково ПДВ за «реалізацію товару невстановленим особам» за ціною продажу, одночасно заявив про завищення сплачених податкових зобов`язань з продажу (реалізації) товару, якого не було, оскільки товар був реалізований невстановленим особам. Позивач зазначає, що Податковий кодекс України не визначає випадків оподаткування «інших доходів», оскільки Податковий кодекс оперує податковими, а не бухгалтерськими термінами та чинниками. В Акті перевірки відповідач наводить операції з ТОВ «Південьконстрактсейл» (код ЄДРПОУ 42562147), ТОВ «НАВИУМ ГРУПП» (код в ЄДРПОУ 42604988), ТОВ «ПРАЙД ТОРГ» (код ЄДРПОУ 42744378) в яких позивач виступав постачальником та сплачував податкові зобов`язання з ПДВ та податку на прибуток. Відповідач зазначає про нереальність поставки оскільки у підприємств-контрагентів відсутні складські приміщення, недостатня кількість працівників, відсутня реалізація товару, що був придбаний у позивача. Позивач зазначає, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо сплати податкових зобов`язань чи отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Крім того, відповідальність в Україні є індивідуальною, отже, сумнів в підприємницькій діяльності покупців позивача має породжувати наслідки перевірки таких покупців, а не позивача як постачальника товарів. Кримінальне провадження № 12019100060002376, на яке посилається відповідач в Акті перевірки, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч.5 ст. 191 КК України, яке стосується правопорушень з привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, тобто, немає відношення до податкових правопорушень. Відтак, означене кримінальне правопорушення не пов`язано із господарською діяльністю позивача. Більш того, за кримінальним провадження № 12019100060002376 від 30.05.2019 року, з одного боку, відсутнє провадження щодо ТОВ «НАВИУМ ГРУПП», а з іншого боку, немає вироку, а провадження не стосується операцій з позивачем. Зауважує, що сам факт порушення кримінальної справи в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними. Реальність господарських операцій з контрагентами позивача підтверджується первинними, транспортними документами. Перевірка контрольованих операцій за приписами ст. 39 ПКУ проводиться виключно в окремому порядку. По відношенню до позивача відбувалась позапланова перевірка, яка відбувалась за приписами п. 78.1.7 п.78.1. ст.78 ПКУ, а відтак, не могла стосуватися питань перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки". Таким чином, перевірка таких питань, як дотримання принципу «витягнутої руки», не була та не могла бути питанням перевірки позивача, а значить, проведена незаконно та її наслідки мають бути визнані незаконними в цій частині. Також зазначає, що відсутність підстав для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ призводить до відсутності підстав для нарахування штрафу за не реєстрацію податкових накладних за податковим повідомленням-рішенням № 0058600709. Позивач вважає, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0058900712 про нарахування пені всупереч Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 591-IX від 13.05.2020 року, яким було внесені зміни в ПКУ, а саме було доповнено п. 521 підрозділу 10 розділу XX, відповідно до норм якого «Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Зауважує, що розмір пені встановлений Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року № 2473-VІІІ, у той час як стягнення пені проводиться за Податковим кодексом України (ст.131, ст.132 ПКУ). На сьогоднішній день дію карантину продовжено до 30.06.2021 року, тому позивач вважає, що нарахована пеня підлягає списанню.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року позов задоволено:

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 29.04.2021 року №0058580709 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 1 286 823 грн. (податкові зобов`язання - 857 882грн., штрафні (фінансові) санкції - 428 941грн.),

- форми «Р» від 29.04.2021 року №0058590709 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 371 174грн. (за податковим зобов`язанням - 914 116грн., за штрафними санкціями - 457 058грн.).

- форми «ПН» від 29.04.2021 № 0058600709 про застосування штрафних санкцій за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 654 193,50 грн.

- форми «С» від 29.04.2021 року № 0058900712 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічних договорів, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 555 933,55 грн.Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем в Акті перевірки не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, відтак дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження фінансового результату на суму 4 849 600грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Прайд торг», ТОВ «Навиум групп», ТОВ «Південтконстрактсейл», та як наслідок заниження податку на прибуток на суму 872 928грн. Вказав, що по відношенню до позивача відбувалась позапланова перевірка, яка відбувалась за приписами п. 78.1.7 п.78.1. ст.78 ПКУ, а відтак, не могла стосуватися питань перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки".

Таким чином, перевірка питання, як дотримання принципу «витягнутої руки» проведено відповідачем без належних підстав для її проведення, що є наслідком визнання висновків акту перевірки в цій частині протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, тому дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 29.04.2021 року №0058580709, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 286 823грн, в т.ч збільшено суму грошових зобов`язань за податковими зобов`язаннями на суму 857 882 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 428 942 грн. Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2021 року №0058590709, яким збільшено позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 371 174грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 914 116,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 457 058,00 грн., суд зазначив, що предметом укладених Товариством із фірмами-нерезидентами (Amika Handel I Marketing Sp.z.o.o. (Польща), «Gorenje gospodinjski aparati, d.d.» (Німеччина)) договору поставки та контракту є купівля-продаж товарів, де позивач виступає покупцем й не бере на себе жодних зобов`язань щодо надання послуг на користь продавців чи виконання будь-яких інших спеціальних дій, спрямованих на просування/стимулювання збуту конкретних товарів. За умовами контрактів позивачем здійснювалась купівля товарів і отримання знижок (бонусів) залежало виключно від об`ємів придбаних товарів, а не подальшого їх продажу, тому дійшов висновку про задоволення вимог в цій частині. Враховуючи, що судом встановлено відсутність підстав для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, в результаті чого у позивача відсутній обов`язок у складанні та реєстрації податкових накладних, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2021 року №0058600709 яким застосовані штрафні санкції до позивача за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних з ПДВ в розмірі 654 193,50 грн.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2021 року №0058900712 яким застосована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічних договорів, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 555933,55 грн., суд першої інстанції зазначив, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення про нарахування пені всупереч Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 591-IX від 13.05.2020 року, яким було внесені зміни в ПКУ, а саме було доповнено п. 521 підрозділу 10 розділу XX, відповідно до норм якого «протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вказує, що надані до перевірки первинні документи не можуть свідчити про реальність факту вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Південьконстрактсейл», ТОВ «НАВИУМ ГРУПП», ТОВ «ПРАЙД ТОРГ». Дослідженні операції спрямовані на документальне оформлення постачання товарів та не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлене ними. Отже, операції з постачання товарів позивачем на адресу ТОВ «Південьконстрактсейл», ТОВ «НАВИУМ ГРУПП», ТОВ «ПРАЙД ТОРГ» реально не відбулись та були реалізовані іншим невстановленим особам. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що отримані від ТОВ «Південьконстрактсейл», ТОВ «НАВИУМ ГРУПП», ТОВ «ПРАЙД ТОРГ» кошти за товар кваліфікуються як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду. Отже, в порушення п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПКУ позивачем занижено доходи від будь-якої діяльності у сумі 4 849 600 грн. Відповідно до імпортних митних декларацій за 2018 рік загальна сума господарських операцій по Xlevel (НК) Company Limited (Гонконг, Китай) склала 85 625,92 грн., тобто 30% вартості цих операцій складають 25 687,78 грн.; по "Robert Thomas Metall- und Elektrowerke GmbH Co. KG" Німеччина) склала 663 475,04 грн., тобто 30% вартості цих операцій складають 199 042,51 грн. заповідно до приписів пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПКУ). Відповідач вважає, що позивачем в порушення пп.140.5.4 п. 140.5 140 ПКУ неправомірно занижено показники декларації з податку на прибуток за 2018 рік (ряд. 3 РІ: Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -) ) в сумі 25 688 грн., за 2020 рік (ряд. 3 РІ Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)) в сумі 199 043 грн. Однак, при проведенні перевірки встановлено, що в рядку 2.1.3 додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік допущена помилка, яка призвела до завищення суми різниць, на які збільшується фінансовий результат, на 308 318 грн. Позивачем в рядку 2.1.3 задекларовано 2 267 450 грн., за даними перевірки встановлено, що в рядку 2.1.3 повинно бути відображено суму 1 959 132 грн. Таким чином, за результатами перевірки показників рядка 03 Декларацій відповідачем встановлено їх заниження у сумі 25688 грн., в т.ч. за ІV кв. 2018 року - 25688 грн.; завищення у сумі 109275 грн., в т.ч. за 2020 рік - 109275 грн. Також, в періоді, що перевірявся позивач здійснював придбання імпортної продукції, зокрема у наступних постачальників-нерезидентів: Amica Handel І Marketing Sp. z о.о. і Польща), "Gorenje gospodinjski aparati, d. d." (Словенія). Сума отриманих від постачальників-нерезидентів Arnica Handel I Marketing Sp. z o.o. та "Gorenje gospodinjski aparati, d. d." премій (бонусів) включено до складу інших операційних доходів (бухгалтерський рахунок 71), здійснені операції відображено бухгалтерською проводкою: Дт 632-Кт71. Вимогами ПКУ не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях отримання кредит-ноти від постачальника-нерезидента. Отже, такі операції відображаються відповідно до правил бухгалтерського обліку. Згідно наданих до перевірки первинних документів встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем отримано від Arnica Handel I Marketing Sp. z o.o. та "Gorenje gospodinjski aparati, d. d."премій (бонусів) на загальну суму 4 571 510,65 грн. Відповідач вважає, що у позивача при отриманні мотиваційних виплат (бонусів) від вищезазначених продавців-нерезидентів у зв`язку з досягненням певних обсягів постачання товарів, придбаних у вказаних продавців, виникають податкові зобов`язання з ПДВ на суму отриманих мотиваційних виплат (бонусів). При цьому при отриманні від продавців товару винагород в грошовій нормі (бонусу) у зв`язку із досягненням відповідних показників, зокрема здійснення закупівлі товарів необхідного обсягу у постачальників, відсутність простроченої заборгованості у позивача, як покупця товарів, виникають податкові зобов`язання з ПДВ на суму отриманої винагороди (бонусу). При цьому базою оподаткування, відповідно до п. 188.1 ст.188 ПКУ, в даному випадку є сума отриманої винагороди (бонусів). Також перевіркою встановлено, що в порушення п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в ЕРПН, внаслідок заниження податкових зобов`язань при отримані премій (бонусів) на підставі кредит-нот від постачальників-нерезидентів. за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки. Також в результаті порушення п. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» 21.06.2018 року №2473-VIII при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 14.06.2018 року №1306-1, укладеного з Suzhou Bonwe Electric Co., Ltd. (КНР), в частині неповернення валютних цінностей в сумі 22 554дол. США була нарахована пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань на адресу суду не надходило.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія Магніт» (код ЄДРПОУ 38919983) зареєстровано у встановленому законом порядку, станом на час виникнення спірних правовідносин перебуває на податковому обліку ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Соборна ДПІ.

У періоді, що перевірявся, позивач є платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01.12.2013 року, індивідуальний податковий номер 389199804634.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.7 п.78.1, п. 78.2 ст.78, п. 32.2 ст.82, п. 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI у зв`язку з отриманням інформації про внесення до ЄДР запису про рішення засновників (учасників) щодо припинення юридичної особи, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ОПТОВА КОМПАНІЯ МАГНІТ":

- з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2018 по 12.03.2021 року;

- з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб - за період з 01.10.2018 року по 31.12.2020 року;

- з питання дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період 01.10.2018 року по 31.12.2020 року.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 ПКУ, в результаті чого встановлені заниження податку на прибуток всього у сумі 877552 грн., в тому числі: ІV кв. 2018 року - 4624 грн., І кв. 2019 року - 497628 грн., II кв.2019 року - 299700 грн., III кв. 2019 року - 75600 грн. Крім того, встановлено завищення податку на прибуток за 2020 рік на суму 19670 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186, п. 188.1 ст. 188 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на загальну суму 914116 грн., в тому числі: березень 2019 року - 158659 грн., квітень 2019 року - 26045 грн., жовтень 2019 року - 248125 грн., грудень 2019 року - 7784 грн., січень 2020 року - 59507 грн., лютий 2020 року - 30054 грн., березень 2020 року - 162840 грн., травень 2020 року - 80172 грн., серпень 2020 року - 131266 грн., вересень 2020 року - 9664 грн.;

- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, в результаті чого не складено та не зареєстровано в ЕРПН в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, податкові накладні на загальну суму ПДВ 1 722 382 грн. За відсутність реєстрації згідно п. 120.2 ст. 120 ПКУ, з урахуванням п. 521 підрозділу 10 розділу XX ПКУ передбачені штрафні санкції;

-п. 3 ст.13 Закону України «Про валюту і валютні операції» 21.06.2018 року №2473-VIII (надалі по тесту ЗУ №2473-VIII ) при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 14.06.2018 року №1306-1, укладеного з Suzhou Bonwe Electric Co., Lu (Китайська Народна Республіка), в частині неповернення валютних цінностей в сумі 22 554,00 дол. США, за що згідно з частиною 5 статті 13 ЗУ №2473-VIII нараховується пеня за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД.

На підставі акту перевірки від 19.03.2021 року №938/04-36-07-09/38919983, відповідачем 29.04.2021 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0058580709, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 286 823грн. (податкові зобов`язання 857 882грн., штрафні (фінансові) санкції 428 941грн.);

- № 0058590709, яким збільшено суму грошового зобов`язання за податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 371 174грн. (податкові зобов`язання 914 116грн., штрафні (фінансові) санкції 457 058грн.);

- № 0058600709, яким застосовані штрафні санкцій за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних за податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 654 193,50 грн.;

- № 0058900712, яким застосована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічних договорів, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 555 933,55 грн. Позивач вважає протиправними зазначені податкові повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції позов задовольнив.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Колегія суддів апеляційної інстанції надає оцінку рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2021 року №0058580709, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 286 823грн. (податкові зобов`язання 857 882грн., штрафні (фінансові) санкції 428 941грн.) (а.с. 49 т. 1).

Відповідач, формуючи податкове повідомлення-рішення №0058580709 про податкові зобов`язання позивача, в акті перевірки зазначив про нереальність господарських операцій позивача з такими контрагентами як ТОВ «Південьконстрактсейл» (код ЄДРПОУ 42562147), ТОВ «НАВИУМ ГРУПП» (код в ЄДРПОУ 42604988), ТОВ «ПРАЙД ТОРГ» (код ЄДРПОУ 42744378) (а.с. 57-85 т.1).

Так, в акті перевірки відповідач зазначив, що позивач протягом періоду, що перевірявся здійснював реалізацію побутової техніки на адресу ТОВ «Південьконстрактсейл» згідно договору поставки №19М-0143 від 01.05.2019 (позивач Постачальник, ТОВ «Південьконстрактсейл» - Покупець). Розрахунки здійснені шляхом перерахування коштів на банківський рахунок. Однак аналіз інформаційних баз ДПС України щодо Товариства «Південьконстрактсейл» дав підстави контролюючому органу для висновку, що Товариство «Південьконстрактсейл» здійснювало господарську діяльність на протязі 3-х місяців (травень-липень2019 року). При цьому, товар, придбаний у позивача взагалі не реалізовувався. Відповідач зазначає, що про це свідчить надана звітність з податку на додану вартість починаючи з серпня 20189 року з нульовими показниками, відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних на реалізацію, дані нульового балансу підприємства (ТОВ «Південьконстрактсейл») станом на 31.12.2019. Відповідач також зазначає, що 04.02.2020 відносно ТОВ «Південьконстрактсейл» прийнято рішення №28626 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника.

Також в акті перевірки відповідач зазначив про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «НАВИУМ ГРУПП» (код в ЄДРПОУ 42604988) на підставі договору постави №19М-0002 від 01.01.2019 (позивач Постачальник, ТОВ «НАВИУМ ГРУПП» - Покупець). Розрахунки між контрагентами здійснені шляхом перерахування коштів на банківський рахунок. Однак аналіз інформаційних баз ДПС України щодо Товариства «НАВИУМ ГРУПП» дав підстави контролюючому органу для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки Товариство «НАВИУМ ГРУПП» здійснювало господарську діяльність лише на протязі 2-х місяців (січень, лютий 2019), при цьому, товар, придбаний у позивача був реалізований лише частково. Про це свідчить надана звітність по податку на додану вартість починаючи з березня 2019 року з нульовими показниками, відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних на реалізацію, дані нульового балансу підприємства за 2019 рік. Відсутні придбання послуг з оренди складських приміщень, згідно даних податкової звітності відсутні власні виробничі приміщення. Відносно ТОВ «НАВИУМ ГРУПП» 04.02.2020 прийнято рішення №22377 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника.

Водночас в акті перевірки відповідач зазначив про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «ПРАЙД ТОРГ» (код ЄДРПОУ 42744378) на підставі договору постави №19М-0052 від 01.03.2019 (позивач Постачальник, ТОВ «ПРАЙД ТОРГ» - Покупець). Аналіз податкової звітності та ЄРПН дав підстави контролюючому органу для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки Товариство «ПРАЙД ТОРГ» здійснювало господарську діяльність на протязі 4-х місяців (лютий, березень, травень, червень 2019). Про це свідчить не подача звітності з липня 2019 по травень 2020 та надана звітність по податку на додану вартість, починаючи з червня 2020з нульовими показниками, відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних на реалізацію, дані нульового балансу підприємства станом на 31.12.2019 рік. Відсутні складські приміщення, виробничі фонди, витрати на ведення господарської діяльності. Відносно ТОВ «ПРАЙД ТОРГ» 04.02.2020 прийнято рішення №22263 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника.

Щодо зазначених підприємств (ТОВ «Південьконстрактсейл» (код ЄДРПОУ 42562147), ТОВ «НАВИУМ ГРУПП» (код в ЄДРПОУ 42604988), ТОВ «ПРАЙД ТОРГ» (код ЄДРПОУ 42744378) відповідач посилається на кримінальне провадження №12019100060002376 від 30.05.2019 року, вказує, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що невстановлені особи використовуючи реквізити вищезазначених підприємств здійснили підробку документів для підприємств реального сектору економіки.

При цьому позивач зазначає про хибність висновків відповідача про нереальність господарських операцій, вказує, що платник податків не може нести відповідальність за порушення контрагентом норм податкового законодавства, станом на дати укладення договорів контрагенти були діючими, при цьому на час розгляду справи будь-яких вироків матеріали справи не містять. В договорах поставки позивач виступав постачальником та сплачував податкові зобов`язання з ПДВ та податку на прибуток, та не мав підстав для перевірки контрагента-покупця щодо наявності в нього кількості працівників, складських приміщень та ін.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідальність в Україні має індивідуальний характер, отже, сумніви в підприємницькій діяльності щодо контрагентів позивача (покупців товару) має давати підстави для перевірки безпосередньо таких контрагентів (покупців), а не позивача як постачальника товарів.

Слід зазначити, що кримінальне провадження № 12019100060002376, на яке посилається відповідач в Акті перевірки, відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч.5 ст. 191 КК України, яке стосується правопорушень з привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, тобто, не стосується податкових правопорушень.

Отже, означене кримінальне правопорушення не пов`язано із господарською діяльністю (податковими зобов`язаннями) позивача.

Водночас, за кримінальним провадження № 12019100060002376 від 30.05.2019 року на даний час немає вироку, при цьому провадження не стосується операцій з позивачем.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції сам факт порушення кримінальної справи в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

При цьому, реальність господарських операцій позивача з контрагентами слід дослідити за первинними документами.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.05.2019 року між ТОВ «Оптова компанія Магніт» та ТОВ «ПІВДЕНЬКОНСТРАКТСЕЙЛ» укладено договір поставки №19М-0143 (а.с. 143-145 т. 1).

Предметом цього договору є зобов`язання постачальника (ТОВ «Оптова компанія Магніт) передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві (ТОВ «ПІВДЕНЬКОНСТРАКТСЕЙЛ») товар на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах згідно цього Договору (п.1.1 Договору).

Розділом 2 Договору №19М-0143 (умови поставки) визначено, що якщо загальна вартість партії поставки дорівнює або перевищує 80 000 грн., то поставка здійснюється силами та за рахунок Постачальника на склад на адресу Покупця на умовах DDP згідно правил ІНКОТЕРМС-2000. Якщо загальна вартість партії поставки менш ніж 80 000 грн., то поставка здійснюється на умовах EXW, силами та за рахунок Покупця зі складу Постачальника.

Також умовами Договору №19М-0143 визначено, що поставка проводиться відповідно до замовлень, що оформлюються видатковими накладними та прирівнюються до специфікацій. Права власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання ним товарно-транспортної накладної, яка є обов`язковою для вказаних умов поставки DDP, або з моменту підписання Покупцем видаткової накладної на умовах EXW зі складу Постачальника.

Згідно п.6.3 Договору поставки №19М-0143 від 01.05.2019 року Покупець повинен сплати поставлений Товар не пізніше трьох календарних днів з дати складання видаткової накладної, якщо Сторони не погодили інший строк відстрочення оплати. Покупець за цим Договором має право проводити передоплату в будь-якому розмірі із повідомленням про це Постачальника. Проведення передоплати не є підставою вимагати поставки Товару, партія поставки якого ще не була узгоджена.

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов Договору поставки №19М-0143 Товариством «Оптова компанія Магніт» на адресу ТОВ «ПІВДЕНЬКОНСТРАКТСЕЙЛ» були виписані податкові накладні (а.с. 59-60 т. 1):

№ 686 від 12.06.2019 року на суму 430 000 грн.,

№ 1645 від 19.06.2019 року на суму 300 000 грн.,

№ 1864 від 21.06.2019 року на суму 88 517грн.,

№ 1865 від 22.06.2019 року на суму 8 308грн.,

№ 2074 від 25.06.2019 року на суму 197 708 грн.,

№ 2069 від 25.06.2019 року на суму 5 467 грн.,

№ 177 від 02.07.2019 року на суму 188 756 грн.,

№ 228 від 03.07.2019 року на суму 111 244 грн.,

№ 229 від 04.07.2019 року на суму 120 000грн.

Ці податкові накладні відповідач не піддає сумніву та не спростовує.

Всього податкових зобов`язань з ПДВ зареєстровано та сплачено до бюджету 241 666,67 грн. (а.с. 60 т. 1 з/с)

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що постачання товару підтверджується видатковими накладними:

№ МК416378/04 від 14.06.2019 року (а.с. 146 т.1),

№ МК416306/04 від 14.06.2019 року (а.с. 148 т.1),

№ МК416658/04 від 18.06.2019 року (а.с. 150 т.1),

№ МК416571/04 від 19.06.2019 року (а.с. 151 т.1),

№ МК417481/06 від 20.06.2019 року (а.с. 152 т.1),

№ МК414862/04 від 20.06.2019 року (а.с. 154 т.1),

№ МК415593/04 від 20.06.2019 року (а.с. 156 т.1),

№ МК415144/04 від 20.06.2019 року (а.с. 158 т.1),

№ МК416858/04 від 21.06.2019 року (а.с. 160 т.1),

№ МК414871/04 від 21.06.2019 року (а.с. 162 т.1),

№ МК413733/07 від 22.06.2019 року (а.с. 164 т.1),

№ МК419361/04 від 25.06.2019 року (а.с. 165 т.1),

№ МК417745/04 від 26.06.2019 року (а.с. 167 т.1),

№ МК415936/04 від 02.07.2019 року (а.с. 168 т.1),

№ МК421529/04 від 03.07.2019 року (а.с. 170 т.1),

№ МК420463/8 від 04.07.2019 року (а.с. 171 т.1),

№ МК419814/8 від 04.07.2019 року (а.с. 173 т.1),

№ МК420563/8 від 04.07.2019 року (а.с. 175 т.1),

Також постачання товару підтверджується товарно-транспортними накладними:

№ АК16504-416378/04 від 14.06.2019 року (а.с. 147 т.1),

№ АК16504-416306/04 від 14.06.2019 року (а.с. 149т.1),

№ АК16559-417481/06 від 20.06.2019 року (а.с. 153 т.1),

№ АК16557-414862/04 від 20.06.2019 року (а.с. 155 т.1),

№ АК16555-415593/04 від 20.06.2019 року (а.с. 157 т.1),

№ АК16560-415144/04 від 20.06.2019 року (а.с. 159 т.1),

№ АК16566-416858/06 від 21.06.2019 року (а.с. 161 т.1),

№ АК16566-414871/04 від 21.06.2019 року (а.с. 163 т.1),

№ АК1660-419361/04 від 25.06.2019 року (а.с. 166 т.1),

№ АК16693-415936/04 від 02.07.2019 року (а.с. 169 т.1),

№ АК16725-420463/8 від 04.07.2019 року (а.с. 172 т.1),

№ АК16697-419814/8 від 04.07.2019 року (а.с. 174 т.1),

№ АК16696-420563/8 від 04.07.2019 року (а.с. 176 т.1).

Водночас, в акті перевірки відповідач зазначає, що між ТОВ «Оптова компанія Магніт» та ТОВ «ПІВДЕНЬКОНСТРАКТСЕЙЛ» здійснені розрахунки шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок згідно платіжними дорученнями (а.с. 61 т. 1 з/с):

№ 5 від 12.06.2019 року на суму 430 000 грн.,

№ 9 від 19.06.2019 року на суму 300 000 грн.,

№ 16 від 25.06.2019 року на суму 300 000 грн.,

№ 29 від 03.07.2019 року на суму 300 000 грн.,

№ 35 від 08.07.2019 року на суму 120 000 грн.

Оплата здійснена на загальну суму 1 450 000 грн.

Зазначені розрахунки відповідач не спростовує.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз зазначених первинних документів дає підстави для висновку про реальність господарських операцій за договором поставки №19М-0143 від 01.05.2019 року та спростування висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій з Товариством «ПІВДЕНЬКОНСТРАКТСЕЙЛ».

Щодо правовідносин позивача з Товариством «НАВИУМ ГРУПП».

01.01.2019 року між ТОВ «Оптова компанія Магніт» та ТОВ «НАВИУМ ГРУПП» укладено Договір поставки №19М-0002 (а.с. 180-182 т.1).

Предметом договору поставки №19М-0002 є зобов`язання постачальника (ТОВ «Оптова компанія Магніт») передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві (ТОВ «НАВИУМ ГРУПП») товар на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах згідно цього Договору (п.1.1 Договору).

Розділом 2 Договору поставки №19М-0002 (умови поставки) визначено, що якщо загальна вартість партії поставки дорівнює або перевищує 80 000 грн., то поставка здійснюється силами та за рахунок Постачальника на склад на адресу Покупця на умовах DDP згідно правил ІНКОТЕРМС-2000.

Також, зазначено: якщо загальна вартість партії поставки менш ніж 80 000 грн. то поставка здійснюється на умовах EXW, силами та за рахунок Покупця зі складу Постачальника.

Крім того умовами Договору поставки №19М-0002 визначено, що поставка проводиться відповідно до замовлень, що оформлюються видатковими накладними та прирівнюються до специфікацій. Права власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання ним товарно-транспортної накладної, яка є обов`язковою для вказаних умов поставки DDP, або з моменту підписання Покупцем видаткової накладної на умовах EXW зі складу Постачальника.

Згідно п.6.3 Договору поставки №19М-0002 Покупець повинен сплати поставлений Товар не пізніше трьох календарних днів з дати складання видаткової накладної, якщо Сторони не погодили інший строк відстрочення оплати.

Покупець за цим Договором має право проводити передоплату в будь-якому розмірі із повідомленням про це Постачальника.

Проведення передоплати не є підставою вимагати поставки Товару, партія поставки якого ще не була узгоджена.

В акті перевірки відповідач зазначає, що на підставі Договору поставки №19М-0002 Товариством «Оптова компанія Магніт» на адресу Товариства «НАВИУМ ГРУПП» виписані податкові накладні (а.с. 62з/с 66 т.1):

№ 556 від 03.01.2019 року на суму 550 000 грн.,

№ 557 від 15.01.2019 року на суму 420 000 грн.,

№ 111 від 04.02.2019 року на суму 33 958 грн.,

№ 186 від 05.02.2019 року на суму 9 017 грн.,

№ 188 від 05.02.2019 року на суму 15 104 грн.,

№ 189 від 05.02.2019 року на суму 7 132 грн.,

№ 185 від 05.02.2019 року на суму 3 002 грн.,

№ 193 від 05.02.2019 року на суму 45 122 грн.,

№ 187 від 05.02.2019 року на суму 8 729,00 грн.,

№183 від 05.02.2019 року на суму 2 153 грн.,

№184 від 05.02.2019 року на суму 21 190 грн.,

№194 від 05.02.2019 року на суму 711 грн.,

№190 від 05.02.2019 року на суму 10 147 грн.,

№191 від 05.02.2019 року на суму 68 335 грн.,

№531 від 12.02.2019 року на суму 31 692 грн.,

№532 від 12.02.2019 року на суму 226 грн.,

№632 від 13.02.2019 року на суму 222 731 грн.,

№634 від 13.02.2019 року на суму 153 грн.,

№633 від 13.02.2019 року на суму 5 198 грн.,

№1470 від 18.02.2019 року на суму 190 675 грн.,

№1469 від 18.02.2019 року на суму 89 325 грн.,

№1984 від 27.02.2019 року на суму 24 886 грн.,

№1959 від 27.02.2019 року на суму 74 168 грн.,

№1958 від 27.02.2019 року на суму 70 485 грн.,

№1957 від 27.02.2019 року на суму 53 436 грн.,

№1960 від 27.02.2019 року на суму 84 755 грн.,

№1956 від 27.02.2019 року на суму 2 270 грн.

При цьому, контролюючий орган в акті перевірки зазначив, та не спростовує, що Товариство «Оптова компанія Магніт» сплачено до бюджету податкових зобов`язань з ПДВ всього на суму 340 766,67 грн. (а.с. 66 т.1)

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що постачання товару позивачем на адресу Товариства «НАВИУМ ГРУПП» підтверджується видатковими накладними (а.с. 183-196, 202-250 т. 2):

№МК387265/04 від 08.01.2019 року, №МК387406/04 від 08.01.2019 року, №МК387409/04 від 08.01.2019 року, №МК387667/04 від 08.01.2019 року, №МК387658/04 від 10.01.2019 року, №МК387813/04 від 11.01.2019 року, №МК388008/04 від 12.01.2019 року, №МК388103/04 від 14.01.2019 року, №МК388811/04 від 14.01.2019 року, №МК387893/04 від 14.01.2019 року, №МК384810/04 від 15.01.2019 року, №МК388097/04 від 15.01.2019 року, №МК388107/04 від 16.01.2019 року, №МК388642/04 від 17.01.2019 року, №МК388852/04 від 17.01.2019 року, №МК388364/04 від 17.01.2019 року, №МК388485/04 від 18.01.2019 року, №МК388923/04 від 18.01.2019 року, №МК388939/04 від 22.01.2019 року, №МК389270/04 від 22.01.2019 року, №МК389773/04 від 22.01.2019 року, №МК389977/04 від 23.01.2019 року, №МК388966/04 від 24.01.2019 року, №МК391032/04 від 30.01.2019 року, №МК391022/04 від 30.01.2019 року, №МК391823/04 від 04.02.2019 року, №МК391331/04 від 05.02.2019 року, №МК391714/04 від 05.02.2019 року, №МК391708/04 від 05.02.2019 року, №МК391984/04 від 05.02.2019 року, №МК391894/04 від 05.02.2019 року, №МК391379/04 від 05.02.2019 року, №МК388389/06 від 05.02.2019 року, №МК388389/07 від 05.02.2019 року, №МК391514/04 від 05.02.2019 року, №МК391514/06 від 05.02.2019 року, №МК388026/04 від 05.02.2019 року, №МК391770/06 від 12.02.2019 року, №МК392501/04 від 12.02.2019 року, №МК392275/04 від 13.02.2019 року, №МК393204/04 від 13.02.2019 року, №МК398407/06 від 13.02.2019 року, №МК394470/04 від 18.02.2019 року, №МК394069/07 від 19.02.2019 року, №МК394484/04 від 19.02.2019 року, №МК393375/8 від 20.02.2019 року, №МК394103/8 від 21.02.2019 року, №МК394715/8 від 22.02.2019 року, №МК395575/04 від 25.02.2019 року, №МК395591/04 від 26.02.2019 року, №МК395488/04 від 26.02.2019 року, №МК395672/04 від 26.02.2019 року, №МК395272/04 від 27.02.2019 року, №МК395273/04 від 27.02.2019 року, №МК395649/04 від 27.02.2019 року, №МК395019/04 від 27.02.2019 року, №МК395847/06 від 27.02.2019 року, №МК395014/8 від 28.02.2019 року, №МК395706/06 від 28.02.2019 року

При цьому, постачання товару позивачем на адресу Товариства «НАВИУМ ГРУПП» підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с. 197-199 т. 1, 209, 212, 230, 233, 235, 246 т.1):

№АК15137-388642/04 від 17.01.2019 року, №АК15135-388852/04 від 17.01.2019 року, №АК15135-388364/04 від 17.01.2019 року, №АК15168-388939/04 від 22.01.2019 року, №АК15168-389270/04 від 22.01.2019 року, №АК15170-389773/04 від 22.01.2019 року, №АК15258-390675/04 від 24.01.2019 року, №АК15355-392275/04 від 13.02.2019 року, №АК15387-393204 від 13.02.2019 року, №АК15415-394470/04 від 18.02.2019 року, №АК15482-395272/04 від 27.02.2019 року, №АК15482-395273/04 від 27.02.2019 року, №АК15482-395019/04 від 27.02.2019 року.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що розрахунки між Товариством «Оптова компанія Магніт» та Товариством «НАВИУМ ГРУПП» проводилися шляхом перерахування коштів на банківський рахунок згідно наступними платіжними дорученнями (а.с. 66 т. 1):

№ 23 від 03.01.2019 року на суму 550 000 грн.,

№ 12 від 15.01.2019 року на суму 420 000 грн.,

№ 51 від 06.02.2019 року на суму 224 600 грн.,

№ 63 від 13.02.2019 року на суму 260 000 грн.,

№ 69 від 18.02.2019 року на суму 280 000 грн.,

№ 93 від 27.02.2019 року на суму 310 000 грн

Всього здійснена оплата на суму 2 044 600 грн.

Зазначені розрахунки відповідач не спростовує.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз зазначених первинних документів дає підстави для висновку про реальність господарських операцій за договором поставки №19М-0002 від 01.01.2019 року та спростування висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій між Товариством «Оптова компанія Магніт» та Товариством «НАВИУМ ГРУПП».

Щодо правовідносин позивача з Товариством ТОВ «ПРАЙД ТОРГ».

01.03.2019 року між ТОВ «Оптова компанія Магніт» та ТОВ «ПРАЙД ТОРГ» укладено договір поставки №19М-0052 (а.с. 9-11 т. 2).

Предметом Договору поставки №19М-0052 є зобов`язання постачальника (ТОВ «Оптова компанія Магніт) передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві (ТОВ «ПРАЙД ТОРГ») товар на умовах цього договору, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму на умовах згідно цього Договору (п.1.1 Договору).

Розділом 2 Договору №19М-0052 (умови поставки) визначено, що якщо загальна вартість партії поставки дорівнює або перевищує 80 000 грн., то поставка здійснюється силами та за рахунок Постачальника на склад на адресу Покупця на умовах DDP згідно правил ІНКОТЕРМС-2000. Якщо загальна вартість партії поставки менш ніж 80 000 грн., то поставка здійснюється на умовах EXW, силами та за рахунок Покупця зі складу Постачальника.

Також умовами Договору №19М-0052 визначено, що поставка проводиться відповідно до замовлень, що оформлюються видатковими накладними та прирівнюються до специфікацій. Права власності на товар переходить до Покупця з моменту підписання ним товарно-транспортної накладної, яка є обов`язковою для вказаних умов поставки DDP, або з моменту підписання Покупцем видаткової накладної на умовах EXW зі складу Постачальника.

Згідно п.6.3 Договору поставки № 19М-0052 Покупець повинен сплати поставлений Товар не пізніше трьох календарних днів з дати складання видаткової накладної, якщо Сторони не погодили інший строк відстрочення оплати. Покупець за цим Договором має право проводити передоплату в будь-якому розмірі із повідомленням про це Постачальника. Проведення передоплати не є підставою вимагати поставки Товару, партія поставки якого ще не була узгоджена.

В акті перевірки відповідач зазначає, що на підставі укладеного договору поставки №19М-0052 від 01.03.2019 року Товариством «Оптова компанія Магніт» на адресу Товариства «ПРАЙД ТОРГ» виписані податкові накладні (а.с. 67-69з/с т. 1):

№ 383 від 07.03.2019 року на суму 6 532 грн., № 384 від 07.03.2019 року на суму 253 468 грн., № 672 від 13.03.2019 року на суму 150 000 грн., № 1587 від 21.03.2019 року на суму 150 000 грн., № 1995 від 28.03.2019 року на суму 131 630 грн., № 1997 від 28.03.2019 року на суму 28 370 грн., № 197 від 03.04.2019 року на суму 180 000 грн., № 599 від 10.04.2019 року на суму 5 426 грн., № 594 від 10.04.2019 року на суму 4 879 грн., № 598 від 10.04.2019 року на суму 41 458 грн., № 601 від 10.04.2019 року на суму 6 119 грн., № 595 від 10.04.2019 року на суму 1 583 грн., № 597 від 10.04.2019 року на суму 43 754 грн., № 596 від 10.04.2019 року на суму 1 658 грн., № 600 від 10.04.2019 року на суму 40 123 грн., № 1449 від 17.04.2019 року на суму 5 295 грн., № 1450 від 17.04.2019 року на суму 154 705 грн., № 160076 від 22.04.2019 року на суму 13 357 грн., № 1677 від 22.04.2019 року на суму 24 548 грн., № 1730 від 23.04.2019 року на суму 4 628 грн., № 1731 від 23.04.2019 року на суму 76 744 грн., № 1728 від 23.04.2019 року на суму 22 187 грн., № 1729 від 23.04.2019 року на суму 2 341 грн., №1727 від 23.04.2019 року на суму 6 195 грн.

Всього зареєстровано та сплачено до бюджету податкових зобов`язань з ПДВ 225 833,33 грн. (а.с. 69з/с т. 1).

Вказані податкові накладні відповідач зазначає в акті перевірки та не спростовує.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що постачання товару підтверджується також видатковими накладними:

№МК397460/07 від 07.03.2019 року, №МК397691/07 від 11.03.2019 року, №МК396993/06 від 12.03.2019 року, №МК397429/06 від 12.03.2019 року, №МК397686/06 від 12.03.2019 року, №МК397686/07 від 12.03.2019 року, №МК397957/8 від 12.03.2019 року, №МК396380/04 від 12.03.2019 року, №МК398301/04 від 12.03.2019 року, №МК399174/8 від 17.03.2019 року, №МК399187/8 від 18.03.2019 року, №МК399681/04 від 21.03.2019 року, №МК399452/8 від 21.03.2019 року, №МК399574/04 від 21.03.2019 року, №МК400058/04 від 21.03.2019 року, №МК399847/07 від 21.03.2019 року, №МК401489/04 від 27.03.2019 року, №МК400986/04 від 27.03.2019 року, №МК4000295/04 від 28.03.2019 року, №МК400433/8 від 28.03.2019 року, №МК401153/06 від 28.03.2019 року, №МК401782/04 від 01.04.2019 року, №МК401511/8 від 02.04.2019 року, №МК402274/04 від 04.04.2019 року, №МК402822/36 від 05.04.2019 року, №МК402893/36 від 05.04.2019 року, №МК402894/37 від 05.04.2019 року, №МК403474/04 від 09.04.2019 року, №МК403721/04 від 10.04.2019 року, №МК403048/04 від 10.04.2019 року, №МК402820/07 від 10.04.2019 року, №МК402959/07 від 10.04.2019 року, №МК403471/04 від 10.04.2019 року, №МК402156/04 від 10.04.2019 року, №МК403537/26 від 10.04.2019 року, №МК403431/04 від 10.04.2019 року, №МК403897/04 від 10.04.2019 року, №МК403979/04 від 10.04.2019 року, №МК403962/04 від 10.04.2019 року, №МК404072/04 від 10.04.2019 року, №МК404307/06 від 17.04.2019 року, №МК404933/04 від 18.04.2019 року, №МК404310/8 від 18.04.2019 року, №МК404385/04 від 18.04.2019 року, №МК405806/37 від 19.04.2019 року, №МК405362/06 від 19.04.2019 року, №МК405916/04 від 22.04.2019 року, №МК405888/04 від 22.04.2019 року, №МК405581/46 від 23.04.2019 року, №МК406359/37 від 23.04.2019 року, №МК405950/04 від 23.04.2019 року, №МК406578/04 від 23.04.2019 року, №МК406361/04 від 24.04.2019 року, №МК406240/07 від 24.04.2019 року, №МК405417/07 від 24.04.2019 року, №МК406396/04 від 24.04.2019 року, №МК406397/04 від 24.04.2019 року, №МК406786/04 від 24.04.2019 року, №МК406885/04 від 24.04.2019 року, №МК406524/07 від 24.04.2019 року, №МК406206/04 від 24.04.2019 року, №МК404255/06 від 24.04.2019 року та товарно-транспортними накладними №АК 15615-396993/06, №АК 15615-396380/04, №АК 15618-398301/04, №АК 15742-400893/04, №АК 15755-401489/04, №АК 15738-400986/04, №АК 15754-400295/04.

Водночас, контролюючий орган в акті перевірки зазначає, що розрахунки між Товариством «Оптова компанія Магніт» та Товариством «ПРАЙД ТОРГ» здійснені шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок згідно наступних платіжних доручень (а.с. 69 з/с т. 1):

№ 16 від 07.03.2019 року на суму 260 000 грн.,

№ 26 від 13.03.2019 року на суму 150 000 грн.,

№ 43 від 21.03.2019 року на суму 150 000 грн.,

№ 50 від 28.03.2019 року на суму 160 000 грн.,

№ 55 від 03.04.2019 року на суму 180 000 грн.,

№ 74 від 10.04.2019 року на суму 145 000 грн.,

№ 83 від 17.04.2019 року на суму 160 000 грн.,

№ 4 від 23.04.2019 року на суму 150 000 грн.

Всього оплата проведена на суму 1 355 000грн.

Зазначені розрахунки відповідач не спростовує.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз зазначених первинних документів дає підстави для висновку про реальність господарських операцій за договором поставки №19М-0052 від 01.03.2019 року та спростування висновку контролюючого органу про нереальність господарських операцій між Товариством «Оптова компанія Магніт» та Товариством «ПРАЙД ТОРГ».

При цьому, доводи відповідача проте, що отримані позивачем від ТОВ «Прайд торг», ТОВ «Навиум групп», ТОВ «Південтконстрактсейл» кошти, перерахування яких не пов`язано з постачанням товарів кваліфікується як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду - спростовується на підставі норм податкового законодавства України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (абзац п`ятий); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому (абзац другий); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників) (абзац шістнадцятий).

Відповідно до приписів п. 134.1.1 п.13.4.1. ст.134 ПКУ об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Отже, об`єкт оподаткування є прибуток, визначений відповідно до ПСБУ, а не дохід.

Відповідно до приписів п.7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", що затверджене Наказ Міністерства фінансів України 29.11.1999 № 290 до складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року № 291, рахунок 74 "Інші доходи" призначено для обліку доходів, які виникають в процесі діяльності, але не пов`язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства.

За кредитом рахунку 74 "Інші доходи" відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного податку та інших зборів (обов`язкових платежів)) та списання в порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати".

Рахунок 74 "Інші доходи" має такі субрахунки:

740 "Дохід від зміни вартості фінансових інструментів";

741 "Дохід від реалізації фінансових інвестицій";

742 "Дохід від відновлення корисності активів";

744 "Дохід від неопераційної курсової різниці";

745 "Дохід від безоплатно одержаних активів";

746 "Інші доходи".

На субрахунку 746 "Інші доходи" узагальнюється інформація про інші доходи, які не відображені на інших субрахунках рахунку 74 "Інші доходи", зокрема від списання кредиторської заборгованості, що не виникла в ході операційного циклу, по закінченні строку позовної давності, від перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів, зобов`язань і непередбачених зобов`язань об`єкта придбання над сукупністю витрат на об`єднання підприємств та/або видів їх господарської діяльності сума дооцінки об`єктів необоротних активів у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 та п. 8. Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", зокрема, встановлюють критерії для визнання доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Так, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

При цьому, за п.13, п.14. Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню. Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

Аналіз вищевикладеного дає підстави для висновку, що до «інших доходів» відносяться доходи, які не могли бути віднесені (достовірно визнані за бухгалтерським обліком) до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) або чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); або інших операційних доходів; або фінансових доходів.

В силу частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.

Правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (стаття 234 ЦК України).

Аналізуючи висновки акту перевірки, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що відповідачем в Акті перевірки не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження фінансового результату на суму 4 849 600грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Прайд торг», ТОВ «Навиум групп», ТОВ «Південтконстрактсейл», та як наслідок заниження податку на прибуток на суму 872 928грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що відповідно до імпортних митних декларацій за 2018 рік загальна сума господарських операцій по Xlevel (НК) Company Limited (Гонконг, Китай) склала 85 625,92 грн., тобто 30% вартості цих операцій складають 25 687,78 грн.

По взаємовідносинам з "Robert Thomas Metall- und Elektrowerke GmbH Co. KG" і (Німеччина) загальна сума господарських операцій за 2018 рік склала 663 475,04 грн., тобто 30% вартості цих операцій складають 199042,51 грн. (відповідно до приписів пп. 140.5.4 п.140.5 ст.140 ПКУ).

З огляду на зазначене відповідач вважає, що позивачем в порушення пп.140.5.4 п.140.5 ст.140 ПКУ неправомірно занижено показники декларації з податку на прибуток за 2018 рік (ряд. 3 РІ Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -) ) в сумі 25 688 грн., за 2020 рік ряд. 3 РІ Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+, -)) в сумі 199 043 грн.

Також, при проведенні перевірки контролюючим органом встановлено, що в рядку 2.1.3 додатку РІ до Податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік допущена помилка, яка призвела до завищення суми різниць, на які збільшується фінансовий результат, на 308 318 грн. Відповідач зазначає, що позивачем в рядку 2.1.3 задекларовано 2 267 450 грн., проте за даними перевірки встановлено, що в рядку 2.1.3 повинно бути відображено суму 1 959 132 грн.

З урахуванням наведеного, відповідачем за результатами перевірки показників рядка 03 Декларацій встановлено їх зниження у сумі 25 688 грн., в т.ч. за ІV кв.2018 рік- 25688 грн. та завищення у сумі 109 275 грн. за 2020 рік.

Згідно п.п. 39.5.2. п. 39 ст. 39 ПКУ перевірка з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" проводиться відповідно до положень глави 8 розділу II цього Кодексу з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Перевірка з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" може бути проведена контролюючим органом у разі:

надання платником податків документації з трансфертного ціноутворення відповідно до підпункту 39.4.4 пункту 39.4 цієї статті;

неподання платником податків чи подання з порушенням вимог пункту 39.4 цієї статті звіту про контрольовані операції, документації з трансфертного ціноутворення, глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файла), звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній;

подання платником податків заяви про намір провести пропорційне коригування (п.п. 39.5.2.1 п.39 ст. 39 ПКУ).

Відповідно до п.п. 39.5.2.2. п. 39 ст. 39 ПКУ порядок проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форма акта (довідки) про результати перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" та вимоги до його (її) складення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Акт про результати перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки" повинен містити документально підтверджені факти відхилення умов контрольованої операції від умов, що відповідають принципу "витягнутої руки", обґрунтування того, що таке відхилення спричинило неправильний розрахунок обсягу оподатковуваного прибутку платника податку та/або заниження суми податку із наведенням відповідних розрахунків (п.п. 39.5.2.17. п.39 ст. 39 ПКУ).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.10.2018 по 12.03.2021 року; з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб - за період з 01.10.2018 року по 31.12.2020 року; з питання дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період 01.10.2018 року по 31.12.2020 року.

Наказом Міністерства фінансів України від 10.03.2016 року № 344 був затверджений Порядок проведення перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки» (Порядок № 344).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 344 передбачено, що перевірка дотримання принципу «витягнутої руки» проводиться за наявності підстав, визначених п.п. 39.5.2.1 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39 розділу I та п.п. 78.1.2, 78.1.5, 78.1.14-78.1.16 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу II Кодексу.

Проте, по відношенню до позивача відбувалась позапланова перевірка, яка відбувалась за приписами п. 78.1.7 п.78.1. ст.78 ПКУ, а відтак, не могла стосуватися питань перевірки з питань дотримання платником податків принципу "витягнутої руки".

Таким чином, перевірка питання, як дотримання принципу «витягнутої руки» проведено відповідачем без належних підстав для її проведення, що є наслідком визнання висновків акту перевірки в цій частині протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 29.04.2021 року №0058580709, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 286 823грн. (податкові зобов`язаннями 857 882 грн., штрафні (фінансові) санкції 428 942 грн.)

Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2021 року №0058590709, яким збільшено позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 371 174грн. (податкове зобов`язання 914 116грн., штрафні (фінансові) санкції 457 058грн.) (а.с. 51 т. 1)

Матеріалами справи підтверджується, що 16.01.2018 року між позивачем та компанією Amika Handel I Marketing Sp.z.o.o. (Польща) укладено договір № 16012018 на постачання продуктів «HANSA» (побутова техніка, побутова електроніка, засоби зв`язку, аксесуари).

Додатковою угодою від 16.01.2018 року внесені зміни до договору №16012018, в результат яких пункт 9.14 викладений в наступній редакції: на власний розсуд, керуючись власною маркетинговою стратегією, продавець має надавати покупцеві премії (бонуси) або знижки залежно від кількості закупленого товару. Надання зазначених премій або знижок оформлюється окремим документом шляхом оформлення кредит-ноти, який є невід`ємною частиною контракту.

05.04.2019 року між сторонами підписана угоди про бонуси згідно змісту якої сторони домовились про виплату бонусів при досягненні планів з обороту, в якому рівень бонусів складав від 1 до 4% в залежності від обсягу закупівель.

Amika Handel I Marketing Sp.z.o.o. виставила позивачу кредит ноти на загальну суму 1 599 822,31 грн., в саме: від 12.10.2018 року №992180164, 12.10.2018 року №992180163, 16.01.2019 року №992190056, від 16.01.2019 року №992190057, від 06.06.2019 року №992190171, від 06.06.2019 року №992190170, від 16.07.2019 року №992190206, від 16.07.2019 року №992190207, від 23.10.2019 року №992190297, від 23.10.2019 року №992190298, від 28.01.2020 року №992200082, від 28.01.2020 року №992200081, від 08.05.2020 року №992200163, від 08.05.2020 року №992200162, від 15.09.2020 року №992200210, від 15.09.2020 року №992200209.

04.08.2014 року між позивачем та компанією «Gorenje gospodinjski aparati, d.d.» (Німеччина) укладено контракт № GOR-UKR 010A/14 предметом якого є продаж продавцем товару (передача у власність) та зобов`язання покупця прийняти та оплати товар, номенклатура, кількість і вартість якого визначаються комерційними інвойсами, які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.17.10. вказаного контракту продавець на власний розсуд, керуючись власною маркетинговою стратегією, має право надавати покупцеві премії (бонуси) або знижки залежно від кількості закупленого товару. Надання зазначених премій або знижок оформлюється окремим документом, який є невід`ємною частиною цього контракту.

Додатковою угодою №10 від 27.04.2018 року до контракту № GOR-UKR 010A/14 сторони вирішили пункт 3.2 Договору доповнити підпунктом 3.2.1., який викласти в наступній редакції: сторони дійшли згоди, що ціна на товар, що поставляється за контрактом, яка закріплюється в комерційних інвойсах, є обґрунтованою, ринковою, справедливою, визначається з урахуванням комерційних умов, таких яких: умови поставки, регулярність поставки, тривалість взаємовідносин, обсяг та асортимент поставки, дотримання умов контракту, виробник товару, сезонність попит, технічні новинки, партнерські відносини, а також рівень цін на аналогічний товар, продавець мав право надавати покупцю знижку на товар, розмір якої зазначався продавцем у комерційному інвойсі.

В березні 2019 року Gorenje gospodinjski aparati, d.d було перейменовано в Gorenje gospodinjski aparati, d.о.о., про що було підписано додаткову угоду № 13 від 12.03.2019 року.

Gorenje gospodinjski aparati, d.d виставила кредит ноти на загальну суму 2 970 692,45 грн., а саме:

- від 03.10.2018 року №6006041168, від 29.10.2018 року №6006041618, від 30.11.2018 року №6006042319, від 13.12.2018 року №6006042635, від 20.12.2018 року №6006042985, від 29.01.2019 року №6006043505, від 28.02.2019 року №6006043963, від 27.03.2019 року №6006044403, від 25.04.2019 року №6006044973, від 29.05.2019 року №6006045499, від 30.05.2019 року №6006045520, від 27.06.2019 року №6006045965, від 30.07.2019 року №6006046535, від 29.08.2019 року №6006046890, від 30.09.2019 року №6006047536, від 29.10.2019 року №6006048092, від 19.12.2019 року №6006049150, від 20.12.2019 року №6006049241, від 30.01.2020 року №6006049754, від 24.02.2020 року №6006050099, від 27.02.2020 року №6006050146, від 28.02.2020 року №6006050168, від 26.03.2020 року №6006050490, від 30.03.2020 року №6006050521, від 29.05.2020 року №6006050490, від 30.03.2020 року №6006050521, від 29.05.2020 року №6006051020, від 29.05.2020 року №6006051020, від 29.05.2020 року №6006051014, від 29.06.2020 року №6006051222, від 29.07.2020 року №6006051546, від 30.07.2020 року №6006051551, від 31.08.2020 року №6006051698.

Відповідно до підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділуПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу цього Кодексу розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 ПК України).

За змістом пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Зміст наведених правових норм свідчить про те, що надання маркетингових послуг повинно виражатись в певних діях виконавця таких послуг щодо, зокрема, розміщення продукції платника податку в місцях продажу, вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) постачальника до інформаційних баз продажу, збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) тощо. Під продажем маркетингових послуг розуміються операції з надання таких послуг за умови компенсації їх вартості.

Тобто отримання маркетингових послуг передбачає наявність двостороннього зобов`язання між сторонами, де одна сторона має зобов`язання надати послуги, інша - зустрічний обов`язок оплатити їх.

В той же час знижки і бонуси передбачають виключно одностороннє зобов`язання однієї сторони здійснити конкретну дію при належному виконанні іншою стороною договору (основного зобов`язання).

Додаткова ж бонусна винагорода, премія або знижка на вартість товару, надана продавцем покупцеві відповідно до умов угоди про купівлю-продаж, яка не передбачає виконання жодних зобов`язань щодо надання послуг на користь продавців, чи окремої згоди сторін для зацікавлення (винагороди) постійних покупців у подальшій співпраці, не може розцінюватись як оплата вартості послуг в сфері маркетингу, операції з надання яких є об`єктом оподаткування ПДВ в розумінні пункту 185.1 статті 185 ПК України.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2018 року по справі №808/3341/16.

Матеріалами справи підтверджується, що предметом укладених Товариством із фірмами-нерезидентами (Amika Handel I Marketing Sp.z.o.o. (Польща), «Gorenje gospodinjski aparati, d.d.» (Німеччина)) договору поставки та контракту є купівля-продаж товарів, де позивач виступає покупцем й не бере на себе жодних зобов`язань щодо надання послуг на користь продавців чи виконання будь-яких інших спеціальних дій, спрямованих на просування/стимулювання збуту конкретних товарів. За умовами контрактів позивачем здійснювалась купівля товарів і отримання знижок (бонусів) залежало виключно від об`ємів придбаних товарів, а не подальшого їх продажу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2021 року №0058590709, яким збільшено позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 371 174грн. (податкове зобов`язання 914 116грн., штрафні (фінансові) санкції 457 058грн.)

Щодо рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2021 року № 0058600709 (а.с. 53 т. 1).

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки в ході розгляду справи встановлена відсутність підстав для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ, то як наслідок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2021 року №0058600709 яким застосовані штрафні санкції до позивача за відсутність складання та/або реєстрації податкових накладних з ПДВ в розмірі 654 193,50 грн.

Щодо рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2021 року № 0058900712 (а.с. 55 т. 1).

Податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2021 року №0058900712 застосована до позивача пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічних договорів, невиконання зобов`язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 555933,55 грн.

Так, під час проведення перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем строків здійснення валютних операцій за контрактом від 14.06.2018 року № 1306-01, який укладено з продавцем - нерезидентом Suzhou Bonwe Eectric Co.Ltd (Китайська Народна Республіка).

Зокрема, згідно вказаного контракту, позивач замовив товар на загальну суму 45 108 доларів США за інвойсом BW20181022 від 25/10/2018 та здійснив передоплату за товар в розмірі 9 021,60 доларів США в грудні 2018 року.

Матеріалами справи підтверджується, що наприкінці грудня 2018 року позивач отримав додаткову угоду про зміну реквізитів продавця та суму в розмірі 36 086,40 доларів США перерахував на нові реквізити на підставі інвойсу BW20181022 від 25/10/2018 в січні 2019 року.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що у зв`язку з тим, що банківський рахунок продавця був зламаний шахраями, тому кошти, що були перераховані позивачем не були зараховані на банківський рахунок продавця.

Так, між сторонами було укладено домовленість про визнання підробленою третьою невідомою стороною умов додаткової угоди № 2 від 26.12.2018 року, якою було змінено реквізити, та надано знижку позивачеві в розмірі 13 532,40 доларів США.

Таким чином, товар на суму 22 554 дол. США на кінець періоду, що перевірявся не надійшов на адресу позивача, чим порушено граничний термін розрахунків, передбачений пунктом 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 року «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року № 2473-VІІІ та пункту 21 Постанови Правління НБУ від 02.01.2019 року №5 «Про затвердження Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті».

Станом на 12.03.2021 року перевіркою контракту від 14.06.2018 року №1306-01 встановлено прострочену заборгованість в сумі 22 554 дол. США, яка виникла 27.02.2019 року.

Відповідно до приписів пункту 5 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 року № 2473-VІІІ порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості.

Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Проте, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення про нарахування пені всупереч Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 591-IX від 13.05.2020 року, яким було внесені зміни в ПКУ, а саме було доповнено п. 521 підрозділу 10 розділу XX, відповідно до норм якого «протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» від 21.04.2021 року № 405, були внесені зміни у постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» ) якою продовжено дію карантину до 30.06.2021 року.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2021 року №0058900712.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2021 року №0058580709, №0058590709, №0058600709, № 0058900712.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем, не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптова компанія Магніт».

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 29.06.2022 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 29.06.2022.

В повному обсязі постанова виготовлена 06.07.2022.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова