Постанова

від 11.07.2022 по справі 420/21611/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/21611/21

Категорія: 109020000 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Місце ухвалення рішення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Лук`янчук О.В.

суддів Бітова А. І.

Ступакової І. Г.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД», Одеської митниці на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки, -

В С Т А Н О В И Л А :

В Одеському окружному адміністративному суді перебувала на розгляді справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500090/2021/000022/2 від 27.10.2021 року та визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2021/00038 від 27.10.2021 року.

Рішенням суду від 11.04.2022 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2021/000022/2 від 27.10.2021 року, винесеного відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД».

Визнано протиправною та скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2021/00038 від 27.10.2021 року, винесеного стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД».

15.04.2022 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, згідно якого представник просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 22 700,00 грн.

22.04.2022 року відповідачем надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якій, з-поміж іншого, зазначено, що гонорар представника позивача за правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. є завищеним, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності та співмірності.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.05.2022 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 670,11 грн., сплачені за платіжним дорученням №1545 від 08.11.2021 року.

Повернуто через Управління державної казначейської служби України в м. Одесі Одеської області, Товариству з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» надмірно сплачений судовий збір у розмірі 11 029,89 грн. відповідно до платіжного доручення №1545 від 08.11.2021 року за подання адміністративного позову у даній справі.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням, ТОВ «БУД.ТРЕЙД» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить внести зміни до мотивувальної та резолютивної частини додаткового рішення суду першої інстанції, якими заяву в частині визначення суми витрат, понесених на професійну правничу допомогу, задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, який витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), їх обсягом; а також значенням справи для сторони. Також посилання суду першої інстанції на те, що розмір витрат адвоката є завищеним у зв`язку із нескладністю справи, на думку апелянта, є оціночним, надуманим та заснованим на здогадках, оскільки жодного статистичного або іншого аналізу подібних обставин судом не наведено, а, загалом, зміна судом розміру гонорару адвоката є втручанням у правовідносини між адвокатом так клієнтом та свідчить про порушення принципу свободи договору.

Також, не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви про розподіл судових витрат - відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що розмір стягнених судом першої інстанції витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, не відповідає критеріям розумності та співмірності. При цьому, апелянт наголошує, що визначений судом першої інстанції гонорар представника позивача у розмірі 8 000 грн. станом на 1 січня 2022 року становить 3,52 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, 1,33 мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, або мінімальну заробітну плату у погодинному розрахунку за 221 годин роботи.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що представником позивача адвокатом Нестеровою Ольгою Валеріївною, згідно п.3 прохальної частини позову, заявлялось клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат. Разом з тим, в додатках до позову міститься заява цього ж представника про надання доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення (в порядку абз.2 ч.7 ст.139 КАС України). Поряд з цим суд акцентує увагу на тому, що рішення у справі №420/21611/21 прийняте 11.04.2022 року, а заява про ухвалення додаткового рішення подана представником позивача 15.04.2022 року, тобто з дотриманням строку передбаченого КАС України.

Між адвокатом Нестеровою Ольгою Валеріївною (далі Адвокат/представник позивача) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД» (далі Клієнт) укладено Договір (угоду) №б/н про надання правової допомоги від 01.11.2021 року (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору він регулює порядок надання Адвокатом юридичних послуг Клієнту стосовно складання усіх необхідних процесуальних документів в відповідній адміністративній справі, включаючи, але не обмежуючись позов та інші процесуальні документи, а також представництва інтересів Клієнта в судах всіх інстанцій у справі за цим позовом про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500090/2021/000022/2 від 27.10.2021 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2021/00038 від 27.10.2021 року.

Вартість надання послуг складає 2 000,00 грн. на годину надання послуги. Загальна вартість надання послуги вказується в актах виконаних робіт. Остаточна вартість послуги встановлюється в актах виконаних робіт виходячи із тривалості надання послуги.

Згідно заяви від 15.04.2022 року (вх.№ЕП/14233/22) наданої представником позивача зазначено детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а саме:

- період надання послуги: 08.11.2021-09.11.2021 року;

- розшифрування послуги: складання позову про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500090/2021/000022/2 від 27.10.2021 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2021/00038 від 27.10.2021 року, збирання доказів та організація подання позову до суду. Справа:420/21611/21;

- тривалість надання послуги, годин: 10:00;

- вартість надання послуги на годину: 2000,00 грн.;

- вартість надання послуги, грн. без ПДВ: 20 000,00 грн.

У акті прийому-передачі наданих послуг (розрахунку вартості наданих послуг) від 12.04.2022 року міститься опис (аналогічний вищенаведеному опису) наданих Виконавцем послуг Клієнту з відповідними підписами сторін.

Також в матеріалах справи міститься платіжне доручення №1693 від 14.04.2022 року про сплату ТОВ «БУД.ТРЕЙД» на користь ФОП ОСОБА_1 суми у розмірі 20 000,00 грн.

Задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення частково, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, а тому розмір витрат на професійну правничу допомогу у даному випадку повинен бути зменшений з 20 000,00 грн. до 8 000,00 грн.

Надаючи правову оцінку додатковому рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вірно встановив суд першої інстанції, в додатках до позову міститься заява цього ж представника про надання доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, що відповідає вимогам ст. 139 КАС України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом ст. 139 КАС України, розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Згідно із ч.ч.1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що зазначено у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04), заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Колегія суддів констатує, що в оскарженому додатковому рішенні, перелічивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, зазначаючи про наявність цих документів в матеріалах справи, та надавши їм оцінку на предмет їх належності, допустимості та достатності щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, дослідивши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд першої інстанції встановив, що витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. підлягають присудженню з урахуванням обсягу (пропорційності) задоволених позовних вимог, дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи.

Колегія суддів, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи - складність (предмету спору, ціни позову) та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів, погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість стягнення витрат на правову допомогу саме у такому розмірі.

При цьому, колегія суддів, враховуючи принцип свободи договору, не заперечує стосовно того, що сторони договору про надання правової допомоги погодили саме такий розмір гонорару, однак суд не погоджується з його розміром в межах розгляду питання щодо розподілу суми цього гонорару, як судових витрат у справі.

Так, слід зазначити, що збирання доказів та організація подання позову до суду не є окремими видами правової допомоги, а є складовою процесу складення позовної заяви.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана адміністративна справа є типовою справою незначної складності. Розгляд справи здійснено судом без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Між тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває багато аналогічних справ.

Суть спору в цих справах є ідентичною (скасування рішення про коригування митної вартості та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації), а позовні заяви відрізняються лише реквізитами рішень митного органу, у зв`язку з чим правова позиція між всіма справами дублюється. Тобто, в діях позивача вбачається системність.

В даному випадку, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Крім того, позовна заява подана представником позивача через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що також свідчить про безпідставність виокремлення «організації подання позову до суду» як окремого виду надання правової допомоги.

Разом з цим, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування.

Водночас, в матеріалах справи не містять відомостей на підтвердження здійснення представником позивача дій щодо збирання доказів в процесі складення позовної заяви, зокрема направлених митному органу адвокатських запитів, звернень до органів державної влади тощо. Натомість, в додатках до позовної заяви, а також заяви про усунення недоліків адміністративного позову, містяться документи, засвідчені та/або підписані безпосередньо позивачем ТОВ «БУД.ТРЕЙД», що може свідчити про наявність значної кількості доказів у позивача ще до звернення за наданням правової допомоги до адвоката.

Таким чином, у колегії суддів виникають обґрунтовані сумніви щодо дійсності та реальності витрат часу представника позивача на збирання доказів в процесі складення позовної заяви.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що з врахуванням категорії даної справи, кількості застосованого законодавства, та доказів, на які позивач посилався, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, стягненню на користь позивача підлягає сума 8 000 грн., яка й належить відшкодуванню.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУД.ТРЕЙД», Одеської митниці залишити без задоволення.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 травня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 12 липня 2022 року.

Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А. І. Бітов

Суддя: І. Г. Ступакова