Ухвала

від 10.07.2022 по справі 640/31090/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/31090/20

У Х В А Л А

11 липня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бужак Н.П. та суддів Костюк Л.О., Кобаля М.І., розглянувши клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компрадор Л.Ю." до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з питань реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві від 15.06.2020 № 193119 про відповідність платника податку на додану вартість - TOB "Компрадор Л.Ю." ( код ЄДРПОУ 37290491) п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267) виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Компрадор Л.Ю." (ідентифікаційний код - 37290491) з переліку платників податків, які відповідають п. 8 Критеріїв ризиковості платників податків.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві повторно звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, апелянтом подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року відмовлено Головному управлінню ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та зазначену апеляційну скаргу залишено без руху через невідповідність її вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України, а саме, до апеляційної скарги не долучено належним чином оформлений документ, який свідчить про сплату судового збору.

Окрім того, апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження, а підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року у справі № 640/31090/20, наведені Головному управлінню ДПС у м. Києві, визнано неповажними.

Апеляційним судом Головному управлінню ДПС у м. Києві встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги у термін протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання документа про сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, а саме, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, апелянт отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 24 червня 2022 року. Таким чином, останній день для усунення недоліків апеляційної скарги - 04 липня 2022 року.

06 липня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому апелянт просить продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, відстрочити сплату судового збору до закінчення воєнного стану та поновити строк на апеляційне оскарження.

Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що останнім первинна апеляційна скарга була подана вчасно, та наголошує на тому, що він не може бути позбавлений доступу до правосуддя через відсутність належного фінансування.

Також, апелянт наголошує, що має право на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, відповідно до норм адміністративного судочинства, якщо останнім не пропущено річний строк, передбачений ст. 299 КАС України.

Апелянт вважає, що з огляду на зазначені обставини, строк на апеляційне оскарження пропущено ним з поважних причин, а тому має бути поновлений.

Проте, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Вищевказані посилання апелянта на поважність причин пропуску строку подачі апеляційної скарги, не можуть бути прийняті судом, оскільки вказані обставини не можна віднести до ряду поважних причин.

У свою чергу, апелянтом не обґрунтовано та не надано жодного належного доказу, що унеможливило останнього подати у встановлений адміністративним судочинством термін апеляційну скаргу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянт вдруге звертається до суду з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення без додержання вимог встановлених п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України.

Дослідивши обставини справи та клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що скаржником не було виконано вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року та не усунено недоліки апеляційної скарги, а саме: не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та не сплачено судовий збір.

Наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки це є лише недоліками в організації представництва інтересів відповідача в судах, що не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити Головному управлінню ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року у справі №640/31090/20.

Щодо клопотання про продовження строку для усунення недоліків, яке обґрунтоване неможливістю обмеження доступу до правосуддя шляхом встановлення сплати судового збору, тривалістю процедури сплати судового збору, відсутністю коштів.

Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

У контексті наведеного судом враховується, що Європейський суд з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначив, що вимога сплати зборів судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас, у цій же справі суд вказав, що зважаючи на визначне місце, яке займає право на суд у демократичному суспільстві, органи судової влади повинні забезпечити належний баланс між інтересами держави у стягненні судових зборів за розгляд позовів, з одного боку, та інтересом позивача у відстоюванні свого позову в суді, з другого боку.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на зазначену апелянтом неможливість сплати судового збору в установлений в ухвалі від 22 червня 2022 року строк, зокрема, через тривалість процедури, суд вважає за необхідне задовольнити частково клопотання Головного управління ДПС у м. Києві та продовжити строк для усунення визначених в ухвалі недоліків - на п`ять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Щодо заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтоване наявністю права на апеляційне оскарження судового рішення, відсутністю належного фінансування та посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України "Про судовий збір", приписи якої не містять підстав та умов для звільнення суб`єктів владних повноважень від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення або розстрочення. Будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб`єктом владних повноважень у зв`язку із введенням воєнного стану в України до чинного законодавства не внесено.

Посилання апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, в якості обґрунтування існування підстав для відстрочення сплати судового збору, колегія суддів оцінює критично з огляду на таке.

Як зазначено в указаному рішенні суду касаційної інстанції, у нормах частини другої статті 132 КАС України відсилання до норм Закону України "Про судовий збір", зокрема, до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що у межах справи №0940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам. Натомість, положення Закону України "Про судовий збір", як і приписи КАС України оперують поняттями юридична особа і суб`єкт владних повноважень, які не є тотожними.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Крім іншого, колегія суддів звертає увагу, що, на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 ст. 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи. Відтак суд приходить до висновку, що положеннями ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

До того ж, у розрізі наведених вище мотивів апелянтом не надано доказів того, що станом на дату розгляду та вирішення справи судом апеляційної інстанції його майновий/фінансовий стан зміниться і належна до сплати сума судового збору буде сплачена. Так само будь-яких доказів на підтвердження неможливості своєчасної сплати судового збору відповідачем не надано.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Колегія суддів звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції не вбачає існування обґрунтованих відповідачем підстав для відстрочення останньому сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 118, 121, 133, 169, 248, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Відмовити Головному управлінню ДПС у м. Києві у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2021 року у справі №640/31090/20.

Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - задовольнити частково.

Продовжити Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для усунення визначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року недоліків на п`ять днів з моменту отримання копії даної ухвали.

У задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Бужак Н.П.

Судді Костюк Л.О.

Кобаль М.І.