Ухвала

від 06.07.2022 по справі 759/17646/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №759/17646/20 Слідчий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/644/2022 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року задоволено клопотання інспектора відділу дізнання Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві лейтенанта поліції ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020100080000931 внесеному до ЄРДР 15.02.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 356 КК України та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 539658780000, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено власнику, іншим особам, будь-яким державним та приватним органам, установам, підприємствам та організаціям у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001 здійснювати будь-які будівельні роботи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати оскаржувану ухвалу. Постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не ґрунтується на вимогах КПК України. Власник майна є третьою особою, а тому звернутися із клопотанням про арешт мав прокурор.

Всупереч ч. 2 ст. 171 КПК України в клопотанні про арешт майна не вказано конкретні підстави і мету для накладення арешту відповідно до положень п.п. 1-4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу. Клопотання містить лише передрукований зміст частин 1 та 2 статті 170 КПК України.

Слідчий суддя постановив оскаржувану ухвалу з порушенням вимог п. 1 ч.1 ст. 409, п. 1 ч.1ст. 410 КПК України, а саме:

- не витребував та не дослідив матеріали кп № 12020100080000931.

- не викликав власника майна, з метою з`ясування законності права власності на вищезгадану земельну ділянку та проведення не будівництва, а реконструкції будинку.

- не встановив простий факт того, що всупереч зазначеному в клопотанні дізнавача та в мотивувальній частині ухвали, ОСОБА_10 ще 25.12.2014 року продав ОСОБА_11 вищезгадану земельну ділянку та будинок, а ОСОБА_11 27.11.2019 року продав вищезазначене нерухоме майно йому. Дані договори ніким не оспорювались та не оскаржувались і є чинними.

Надаючи оцінку доводам клопотання, слідчий суддя мав враховувати, що у зв`язку з накладенням арешту на майно, порушуються права скаржника на мирне володіння та розпорядження власним майном.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена без його виклику, копію оскаржуваної ухвали отримано лише 22.12.2021, а тому п`ятиденний строк на оскарження завершується 27.12.2021 в понеділок, який офіційно був вихідним, а тому апеляційна скарга подана наступного робочого дня після неробочого.

Власник майна в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином, тому враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України та з урахуванням ч. 1 ст. 172, ст. 422 КПК України, а також думки представника власника майна та прокурора, які не заперечували щодо судового розгляду у відсутність власника майна, колегія суддів вважає за можливе провести судовий розгляд у відсутність власника майна.

В даному випадку апеляційний суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку остання підтримала з наведених у ній підстав та просила її задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати, пояснення прокурора, яка заперечували щодо задоволення вказаної апеляційної скарги та вважала оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга власника майна задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року було постановлено без виклику власника майна, копію ухвали отримано власником майна відповідно до матеріалів справи 22.12.2021 року, п`ятиденний строк на оскарження завершується 27.12.2021 в понеділок, який офіційно був вихідним, а тому апеляційна скарга подана наступного робочого дня після неробочого, а саме 28.12.2021 року, тобто з дотримання вимог ч. 2 ст. 395 КПК України. З наведеного вбачається, що строк на апеляційне оскарження не пропущений, а тому підстав для його поновлення колегія суддів не вбачає.

Як вбачається з матеріалів провадження, що відділом дізнання Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні 12020100080000931 від 15.02.2020, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 356 КК України.

Під час досудового розслідування встановлено, що щодо вчинення самоуправних дій користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001, за адресою: АДРЕСА_1 , які полягають у здійсненні будівництва/реконструкції будинку, адміністративної будівлі без наявної дозвільної документації на здійснення таких робіт.

У ході виконання обстеження території оперативного обслуговування було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001, яка огороджена будівельним парканом, невстановленим суб`єктом здійснюються будівельні роботи, наявна будівельна техніка. Паспорту об`єкта чи інформаційного стенду виявлено не було. Також здійснивши аналіз відкритих реєстрів дозвільних документів, які дають право на виконання будівельних робіт, встановлено, що за даною адресою, Департаментом містобудування та архітектури КМДА, Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва не реєструвалися та не видавалися будь-які документи дозвільного характеру на здійснення будь-яких будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 , отримання яких вимагає чинне містобудівне законодавство.

Відповідно до отриманої довідки з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001, загальною площею 0,0948 Га, за адресою: АДРЕСА_1 на підставі права приватної власності належить громадянину ОСОБА_6 . Цільове призначення «для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва».

Хоча, з листа Департаменту земельних ресурсів КМДА №0570202/2-4132 від 27.02.2020 року встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001 згідно із свідоцтвом про спадщину №739/10 від 13.03.2012 року перебуває у приватній власності громадянина ОСОБА_10 .

Відповідно до отриманої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №221085495 від 20.08.2020 року, громадянин ОСОБА_6 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки №497 від 27.11.2019 року, зареєстрував право власності на вищевказану земельну ділянку та в цей же день уклав договір іпотеки з громадянином ОСОБА_12 , взяв в борг 2398000 грн., де заставним майном була саме ця земельна ділянка. 27.11.2019 року на вищевказану земельну ділянку було накладено обтяження, а саме накладено заборону на нерухоме майно, де строк виконання основного зобов`язання до 27.11.2029 року.

В рамках вказаного кримінального провадження було отримано відповідь з Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві №10/26-2/1008/09 від 19.08.2020 року, де вказано що згідно єдиного реєстру документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмови у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутні відомості щодо наявної дозвільної документації за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до отриманої відповіді з Департаменту містобудування та архітектури КМДА №055-2931 від 03.03.2020 року встановлено, що згідно електронної бази даних Департаменту містобудування та архітектури проектна документація для реєстрації в містобудівному кадастрі, містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не надавалось.

Згідно відповіді Департаменту міського благоустрою №064-4573 від 25.08.2020 року встановлено, що Департаментом не реєструвалась та не видавалась контрольна картка на порушення благоустрою та його відновлення, відповідно до Правил благоустрою міста Києва, у зв`язку з виконанням будь-яких робіт за адресою: м. Київ, вул. Генерала Авдєєнка, 3.

Постановою інспектора відділу дізнання Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 05.10.2020 року в рамках кримінального провадження №12020100080000931 від 15.02.2020, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 539658780000) визнано речовим доказом у вищевказаному кримінальному провадженні.

19.10.2020 року інспектор відділу дізнання Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві лейтенант поліції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 8 Корбу звернувся до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020100080000931, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 539658780000, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною власнику, іншим особам, будь-яким державним та приватним органам, установам, підприємствам та організаціям у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001 здійснювати будь-які будівельні роботи.

На обґрунтування вимог даного клопотання сторона обвинувачення послалась на те, що метою арешту вказаної земельної ділянки є збереження речових доказів. Оскільки є достатні підстави вважати, що вказана земельна ділянка є об`єктом кримінально протиправних дій та для попередження настання можливих тяжких наслідків, перевірки дійсності вказаного правочину, а також для притягнення осіб до відповідальності, необхідно накласти арешт та заборонити будь-якому суб`єкту господарювання тимчасово здійснювати будівельні роботи на вказаній земельній ділянці.

19.10.2020 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого задоволено.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя врахував вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, слідчий суддя прийшов до висновку, що наявні достатні підстави для задоволення заявленого клопотання у спосіб накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 539658780000, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того слідчим суддею встановлено, що існують реальні ризики передачі та відчуження вказаного майна, передбачені абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на земельну ділянку, з метою забезпечення збереження речових доказів.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, з огляду на наступне.

З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого доводи про накладення арешту на земельну ділянку,перевірялись судом першої інстанції, при цьому було вислухано пояснення слідчого, досліджено матеріали справи, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, рішення слідчого судді про задоволення клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 539658780000, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Генерала Авдєєнка, 3,є законним та обґрунтованим, а тому, як вважає колегія суддів, підлягає залишенню без змін.

При винесенні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, зокрема, що постановою інспектора відділу дізнання Святошинського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 05.10.2020 року в рамках кримінального провадження №12020100080000931 від 15.02.2020, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:272:0001, (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 539658780000) визнана речовим доказом у вищевказаному кримінальному провадженні, оскільки вона відповідає вимогам ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження та враховано обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно, оскільки всупереч тверджень апелянта, вказане майно постановою від 05.10.2020 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, як таке, що відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям речових доказів, визначених законом, а тому з метою збереження речових доказів клопотання слідчого підлягало задоволенню, з урахуванням обставин кримінального провадження, що розслідується.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Посилання апелянта на те, що земельна ділянка належить третій особі, то в даному випадку відповідно ч. 2 ст. 64-2 КПК України з клопотанням про арешт майна має звертатися прокурор, а не слідчий мають місце. Однак дана обставина не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з того, що клопотання про арешт погоджено із прокурором, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. А тому колегія суддів не може погодитися з апелянтом, в частині того, що це є істотним порушенням, яке могло б потягнути за собою скасування оскаржуваної ухвали.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень прав власника майна та необґрунтованого обмеження прав власності не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Українизаконний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, щоарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2020 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4