Рішення

від 10.07.2022 по справі 127/4691/22

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/4691/22

Провадження № 2/127/693/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

11.07.2022 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД ПЛЮС» про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язанням вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД ПЛЮС» про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язанням вчинити певні дії. Позов мотивовано тим, що 27.12.2007 року позивач у справі ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ) була прийнята на роботу директором Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД ПЛЮС». Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «МЕД ПЛЮС» №1 від 18.12.2007р. та наказів ТОВ «МЕД ПЛЮС» ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ) було призначено на посаду директора ТОВ «МЕД ПЛЮС», з 18.12.2007 року. Витягом з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №28377160 від 11.11.2021р. підтверджується, що станом на її.її.2021р. засновниками ТОВ «МЕД ПЛЮС», є фізична особа - ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та юридична особа - ПРИВАТНА КОМПАНІЯ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНУОЛД ЛТД (INWORLD LTD) (місцезнаходження: Сполучене Королівство, 20-22 ВЕНЛОК РОУД, Лондон, Англія № 17 GU). Також, у вищевказаному Витязі вказано, що керівником підприємства є Барчук Вікторія Миколаївна, яка одночасно є і ПОЗИВАЧЕМ у справі. 22 квітня 2021 року маючи намір звільнитися з роботи з посади керівника підприємства, ПОЗИВАЧ у справі ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ), на адресу засновників ТОВ «МЕД ПЛЮС» - ОСОБА_3 та ПРИВАТНОЇ КОМПАНІЇ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНУОЛД ЛТД (INWORLD LTD), рекомендованим листом з описом вкладення до цінного листа, поштою направила заяву від 19.04.2021р., у якій просила на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України звільнити її з роботи за власним бажанням. Тобто, згідно заяви від 19.04.2021 року ПОЗИВАЧ - ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ) просила засновників ТОВ «МЕД ПЛЮС» звільнити її з посади директора за власним бажанням та виключити її з числа осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи. На ряду, з цим, у заяві від 19.04.2021 року, було висловлене прохання ПОЗИВАЧА - ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ), щодо проведення протягом 14 календарних днів Загальних зборів учасників ТОВ «МЕД ПЛЮС» для вирішення питання щодо звільнення ПОЗИВАЧА. Однак жодної відповіді від ТОВ «МЕД ПЛЮС» в особі його засновників ОСОБА_3 та ПРИВАТНОЇ КОМПАНІЇ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНУОЛД ЛТД (INWORLD LTD), ПОЗИВАЧ так і не одержала. Окремі листи ПОЗИВАЧА повернулися у зв`язку із закінченням строку зберігання/невдалою спробою вручення, що підтверджується оригіналом поштового конверту та його вкладенням, описом вкладення до цінного листа, інформацією (роздруківкою) з онлайн сервісу ПАТ «Укрпошта» «Відстежити відправлення. Також слід зазначити про те, що жоден із засновників ТОВ «МЕД ПЛЮС», станом на дату звернення до суду, не займається та не опікується своїм підприємством, на зв`язок не виходять, поштову кореспонденцію не отримують. Окрім того, самого ВІДПОВІДАЧА у справі - ТОВ «МЕД ПЛЮС» за адресою місця його попереднього знаходження не виявилося, при здійсненні дзвінків на відомі ПОЗИВАЧУ контактні телефонні номери ніхто не відповідає. ПОЗИВАЧ вважає, що її подальше формальне перебування у трудових відносинах із ВІДПОВІДАЧЕМ - ТОВ «МЕД ПЛЮС», порушує її права на вільний вибір праці, перешкоджає працевлаштуватися на роботу в інші компанії, їй не нараховується трудовий стаж, не здійснюються відрахування до Пенсійного фонду України. У зв`язку з відсутністю ВІДПОВІДАЧА - ТОВ «МЕД ПЛЮС» за адресою місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , звільнитися з роботи за власним бажанням на підставі поданої нею 22.04.2021р. заяви від 19.04.2021р. ПОЗИВАЧ у справі не може, тому змушена звернутися до Суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав. Просить визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ), (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД ПЛЮС», (ідентифікаційний код юридичної особи: 35599959; місцезнаходження юридичної особи: 21050 м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, буд. 51), в особі його засновників: ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ПРИВАТНОЇ КОМПАНІЇ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНУОЛД ЛТД (INWORLD LTD) (місцезнаходження: Сполучене Королівство, 20-22 ВЕНЛОК РОУД, Лондон, Англія №і 7011), починаючи з «07» травня 2021 року, на підставі пункту 4частини і статті 36 КЗпП України, внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (частина і статті 38 КЗпП України). Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕД ПЛЮС»,, (ідентифікаційний код юридичної особи: 35599959) в особі його засновників: ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ПРИВАТНОЇ КОМПАНІЇ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНУОЛД ЛТД (INWORLD LTD) (місцезнаходження: Сполучене Королівство, 20-22 ВЕНЛОК РОУД, Лондон, Англія N1 7011). прийняти рішення у формі Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «МЕД ПЛЮС» про звільнення (відкликання) ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ) з посади директора ТОВ «МЕД ПЛЮС», внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (частина і статті 38 КЗпП України).

Ухвалою суду від 25.04.2022року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про місце, день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність сторін, постановивши по справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, з наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено,що 27.12.2007 року ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ) була прийнята на роботу директором Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД ПЛЮС».

Відповідно до Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «МЕД ПЛЮС» №1 від 18.12.2007р. та наказу ТОВ «МЕД ПЛЮС» № 01-к від 18.12.2007року ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ) було призначено на посаду директора ТОВ «МЕД ПЛЮС», з 18.12.2007 року.

Згідно заяви від 19.04.2021 року ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ) просила засновників ТОВ «МЕД ПЛЮС» звільнити її з посади директора за власним бажанням та виключити її з числа осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи та висловила прохання, щодо проведення протягом 14 календарних днів Загальних зборів учасників ТОВ «МЕД ПЛЮС» для вирішення питання щодо звільнення позивача.

Однак, жодної відповіді від ТОВ «МЕД ПЛЮС» в особі його засновників ОСОБА_3 та ПРИВАТНОЇ КОМПАНІЇ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНУОЛД ЛТД (INWORLD LTD), позивач так і не одержала. Окремі листи позивача повернулися у зв`язку із закінченням строку зберігання/невдалою спробою вручення, що підтверджується оригіналом поштового конверту та його вкладенням, описом вкладення до цінного листа, інформацією (роздруківкою) з онлайн сервісу ПАТ «Укрпошта» «Відстежити відправлення».

Жоден із засновників ТОВ «МЕД ПЛЮС», станом на дату звернення до суду, не займається та не опікується своїм підприємством, на зв`язок не виходять, поштову кореспонденцію не отримують. Окрім того, самого відповідача у справі - ТОВ «МЕД ПЛЮС» за адресою місця його попереднього знаходження не виявилося, при здійсненні дзвінків на відомі позивачу контактні телефонні номери ніхто не відповідає.

У ч.ч. 1, 2 ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням вказаної норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07 липня 2004 року у справі N і- 14/2004, від 16 жовтня 2007 року у справі №1-16/2007 та від 29 січня 2008р. у справі N 1-5/2008 вказав на те, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Відповідно до вимог ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст.1 КЗпП України).

Згідно із приписами ч.1 ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У ч.2 ст.22 КЗпП України встановлено, що відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Підстави припинення трудового договору встановлені у ст. 36 КЗпП України.

Однією із визначених ст.36 КЗпП України підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст.ст. 38, 39 КЗпП України).

За змістом ч. 1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно із п.10 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», місцезнаходження юридичної особи фіксується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців і громадських формувань та є обов`язковими відомостями при реєстрації юридичної особи.

У ст.93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місце знаходженням ВІДПОВІДАЧА - ТОВ «МЕД ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 35599959) є адреса: 21050 м. Вінниця, вул. Миколи Оводова (колишня Миколи Козицького), буд. №51.

22 квітня 2021 року на адресу засновників ТОВ «МЕД ПЛЮС» - ОСОБА_3 та ПРИВАТНОЇ КОМПАНІЇ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНУОЛД ЛТД (IWORLD LTD), ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ), направила рекомендованим листом поштою заяву про звільнення з роботи з посади директора ТОВ «МЕД ПЛЮС» за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, тобто висловила своє бажання щодо припинення роботи у даному Товаристві.

Позивач у визначеному законом порядку повідомила відповідача - ТОВ «МЕД ПЛЮС» за місцем реєстрації та знаходження його обох засновників, про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням, про що 22 квітня 2021 року направила засновникам відповідача відповідну заяву.

У подальшомупісля спливустроку попередження(двохтижнів)з дняподачі зазначеної вищезаяви ОСОБА_1 (дівоче(дошлюбне)прізвище ОСОБА_2 )роботу напосаді директора ТОВ«МЕД ПЛЮС»не продовжилата проситьСуд розірвати/припинитиукладений міжнею ітовариством трудовий договір.

Проте,ТОВ «МЕДПЛЮС» вособі йогозасновників - ОСОБА_3 (місцереєстрації: АДРЕСА_1 )та юридична особа-ПРИВАТНА КОМПАНІЯЗ ОБМЕЖЕНОЮВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНУОЛД ЛТД(INWORLDLTD)(місцезнаходження:Сполучене Королівство,20-22ВЕНЛОК РОУД,Лондон,Англія N17GU)всупереч вимогамзакону тау порушенняправ ОСОБА_1 наприпинення трудовихвідносин тазвільнення зроботи зініціативи працівниказа власнимбажанням напідставі ч.1ст.38КЗпП України,жодних дійне вчинило, наказ прозвільнення останньоїз роботине видано, трудову книжку не повернуто.

Датою припинення ОСОБА_1 трудових відносин із ТОВ «МЕД ПЛЮС» та звільненням її з роботи з посади директора Товариства, позивач вважає «07» травня 2021року, оскільки «07» травня 2021 року спливає термін від дати направлення (22.04.2021р.) поштою заяви про звільнення з роботи з посади директора датованої 19.04.2021року.

За змістом ст.ст. 221, 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держана та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,-поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У ч.ч. 1, 3 ст.12, ч.ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести а обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи, що ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) не бажає працювати на посаді директора ТОВ «МЕД ПЛЮС», про що надала 22 квітня 2021 року цьому Товариству заяву від 19.04.2021р., у зв`язку із відсутністю останнього за місцезнаходженням розірвати у визначеному порядку трудовий договір вона не має можливості з незалежних від неї причин, можна дійти висновку про те, що позов ОСОБА_1 про визнання припиненими її трудових відносин із ТОВ «МЕД ПЛЮС» на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України грунтуються на вимогах закону та підлягає задоволенню.

Згідно ч.1ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт з статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавств про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Згідно ч.1 ст.47, ч.ч. 1, 4 ст.48 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку. Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу.

Відповідно до п. 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день з звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно ч.2 ст.8 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян, на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Згідно ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Статтею 312 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на вибір роду занять та використання примусової праці забороняється.

Відповідно до ст.1 КЗпП України, даний кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст.22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

За змістом ст.51 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Згідно з ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиня досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідно до положень ст.38 КЗпП України, ст.ст. 28, 29, 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариств провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року N 14-РП/2004. від 16 жовтня 2007 року N 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року N 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 24 грудня 2019 року розглянув справу №758/1861/18 встановив, що написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Верховний Суд підкреслює, що відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту його прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Враховуючи викладене та те, що позивачем використано усі можливі способи щодо скликати загальні збори учасників товариства для правових підстав її звільнення, однак засновники підприємства залишили без розгляду заяву позивача про звільнення, не припинили трудових відносин з нею чим порушили її право на працю, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 1984,80грн.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 21, 22, 36, 38, 44, 221, 232 КЗпП України, керуючись ст. ст. ст. ст. 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280 ЦПК України, ЗУ «Про судовий збір», суд

Вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ), (адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД ПЛЮС», (ідентифікаційний код юридичної особи: 35599959; місцезнаходження юридичної особи: 21050 м. Вінниця, вул. Миколи Оводова, буд. №51), в особі його засновників: ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ПРИВАТНОЇ КОМПАНІЇ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНУОЛД ЛТД (INWORLD LTD) (місцезнаходження: Сполучене Королівство, 20-22 ВЕНЛОК РОУД, Лондон, Англія № 17 GU), починаючи з «07» травня 2021 року, на підставі пункту 4 частини 1 статті 36 КЗпП України, внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (частина 1 статті 38 КЗпП України).

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕД ПЛЮС», (ідентифікаційний код юридичної особи: 35599959) в особі його засновників: ОСОБА_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) та ПРИВАТНОЇ КОМПАНІЇ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ІНУОЛД ЛТД (INWORLD LTD) (місцезнаходження: Сполучене Королівство, 20-22 ВЕНЛОК РОУД, Лондон, Англія N17 GU) прийняти рішення у формі Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «МЕД ПЛЮС» про звільнення (відкликання) ОСОБА_1 (дівоче (дошлюбне) прізвище ОСОБА_2 ) з посади директора ТОВ «МЕД ПЛЮС», внаслідок розірвання трудового договору з ініціативи працівника (частина 1 статті 38 КЗпП України).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мед Плюс» на користь держави судовий збір в розмірі 1984,80грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги,якщо скаргуне булоподано.У разіподання апеляційноїскарги рішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післярозгляду справиапеляційним судом.

Повне судове рішення складено 12.07.2020року.

ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , ІПН НОМЕР_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю, м. Вінниця, вул. М.Оводова, 51, код ЄДРПОУ 35599959.

Суддя: