Рішення

від 03.05.2022 по справі 492/1319/21

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1319/21

провадження № 2/492/511/21

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2022 року м.Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вознесенського Першого ліцею з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовом до Вознесенського Першого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області, який в подальшому перейменовано на Вознесенський Першийліцей здошкільним відділенням,початковою школоюта гімназієюПавлівської сільськоїради Болградськогорайону Одеськоїобласті,про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, посилаючись на те, що з 03 березня 2003 року вона згідно наказу від 28 лютого 2003 № 53-К працює на посаді вчителя біології та хімії в Вознесенському Першому закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області. Наказом від 08 листопада 2021 № 91/К-трив. позивачка була відсторонена від роботи з підстав відсутності у неї щеплення від COVID-19. Позивачка вважає зазначений наказ незаконним та таким, що порушує її конституційне право на працю, оскільки відсутність у позивачки щеплення не може бути підставою для відсторонення від роботи і позбавлення заробітної плати у зв`язку з чим звернулася з зазначеним позовом до суду.

Представник відповідача Вознесенського Першого ліцею з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області Дудкіна А.С. подала до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги позивачки не визнала та заперечувала проти їх задоволення, посилаючись на те, що відсторонення позивачки від роботи було здійснено відповідно до чинного законодавства, оскільки позивачка була попереджена про необхідність обов`язкового щеплення від COVID-19 або надання довідки про протипоказання для щеплення від COVID-19, однак позивачка у встановлений строк не надала доказів про протипоказання для зазначеного щеплення та не пройшла щеплення, тому її відсторонення від роботи було здійснено обґрунтовано. Просила відмовити у задоволенні позову.

Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, але у судове засідання не з`явилася, однак від неї до суду надійшло клопотання про розгляд справи у її відсутність.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши надані сторонами письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню і такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають з трудового законодавства, пов`язані з правовідносинами між робітником та роботодавцем, тому при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Кодексом законів про працю України та Цивільним кодексом України.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (а.с. 17, 18), позивачка по справі, з 03 березня 2003 року по теперішній час перебуває у трудових відносинах з Вознесенським Першим закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області, який в подальшому був перейменований на Вознесенський Першийліцей здошкільним відділенням,початковою школоюта гімназієюПавлівської сільськоїради Болградськогорайону Одеськоїобласті (114-117, 118-139), відповідачем по справі, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15 вересня 1994 року (а.с. 19-20), довідкою про доходи, виданою Вознесенським Першим закладом загальноїсередньої освітиІ-ІІІступенів Павлівськоїсільської радиАрцизького районуОдеської області, № 221 від 03 листопада 2021 року (а.с. 22), посадовою інструкцією вчителя і завідувача кабінетом хімії (а.с. 96-99), посадовою інструкцією учителя (а.с. 100-103), інструкцією з охорони праці для вчителя хімії (а.с. 104-108), інструкцією ПБ (а.с. 109-110), інструкцією з охорони праці для вчителя (а.с. 111-113).

Відповідно до довідки № 21 від 08 квітня 2022 року у Вознесенському Першому ліцеї з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області відсутній профспілковий комітет (а.с. 95).

Як вбачаєтьсяіз повідомлення№ 55від 28жовтня 2021рокуВознесенського Першого закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Павлівської сільської ради Арцизького району Одеської області, ОСОБА_1 , позивачці по справі, запропоновано до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних показань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого Наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року та роз`яснено, що у випадку не надання відповідних довідок позивачка буде відсторонена від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати (а.с. 23, 59). Відповідно до акту № 39 від 28 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 , позивачці по справі, було вручено зазначене повідомлення, однак остання від підпису про отримання повідомлення відмовилася (а.с. 58).

03 листопада 2021 року ОСОБА_1 , позивачка посправі,звернулась до ВознесенськогоПершого закладузагальної середньоїосвіти І-ІІІступенів Павлівськоїсільської радиАрцизького районуОдеської області із письмовою заявою про відмову від ризикового медичного втручання, згідно якої повідомила про її утримання від щеплення від коронавірусної інфекції SARS-COV-2 (а.с. 21).

Наказом № 91/К-трив. від 08 листопада 2021 року директора Вознесенського Першогозакладу загальноїсередньої освітиІ-ІІІступенів Павлівськоїсільської радиАрцизького районуОдеської області Дудкіної А.С. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », ОСОБА_1 ,позивачку посправі,відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 (а.с. 24, 57).

Згідно довідки № 8 від 26 січня 2022 року, виданої Вознесенським Першим ліцеєм з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області, станом на 01 січня 2022 року загальна кількість працівників закладу складає 89, а вакцинованих 88 (а.с. 55-56).

Відповідно до наказу № 07/К-трив. від 28 лютого 2022 року директора Вознесенського Першого ліцею здошкільним відділенням,початковою школоюта гімназієюПавлівської сільськоїради Болградськогорайону ОдеськоїобластіДудкіної А.С. «Про відновлення на роботи ОСОБА_1 », ОСОБА_1 ,позивачку посправі,відновлено на роботі з 01 березня 2022 року (а.с. 94).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, ст. 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ст. 2-1 КЗпП України, забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю (індивідуально-трудова діяльність, фермерство тощо), так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей.

За своєю природою право на працю є невід`ємним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відсторонення працівника від роботи зазвичай застосовується тоді, коли працівник виконує функціональні обов`язки з порушенням (недотриманням) певних правил, установлених законодавством для цього працівника, і продовження роботи за таких обставин створює загрозу настання шкідливих наслідків як для самого працівника, а також завдання шкоди третім особам чи суспільним інтересам.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», громадяни України зобов`язані: піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлено, що профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов`язковими.

У Законі України «Про захист населення від інфекційних хвороб» міститься вичерпний перелік обов`язкових профілактичних щеплень, зокрема у ч. 1 ст. 12 зазначеного закону вказано, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Міністерство охорони здоров`я України наказом № 2153 від 04 жовтня 2021 року затвердило Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, а саме відповідно до пункту 3 підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Відповідно до п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з наступними змінами, керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України № 2153 від 04 жовтня 2021 року;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Статтею 2-1 КЗпП України проголошено рівність трудових прав громадян України та заборону будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова Кабінету Міністрів України і Наказ Міністерство охорони здоров`я України, тобто таке втручання повинно було здійснюватися «відповідно до закону».

Цей вираз, по-перше, вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна бути здатна передбачити його наслідки для себе, а також, це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див. рішення у справах «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France) та «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France) від 24 квітня 1990 р., серія А № 176-А, с.20, § 27, і серія А № 176-В, с.52, § 26, відповідно).

Оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі Постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», і поза межами конституційних повноважень Кабінета Міністрів України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України, що є підзаконними нормативно-правовим актом, та про необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 92 Конституції, з огляду на те, що в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19».

Враховуючи вищевикладене, можна зазначити, що примусове проведення щеплень від вакцинації проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 суперечить чинному законодавству.

Суд вважає, що таке позбавлення ОСОБА_1 ,позивачки посправі,права на працю та заробітку на життя працею є несправедливим та є непропорційний тягар обмеження гарантованих пунктом 1 статті 8 Конвенції права на приватне життя, оскільки відсторонюючи позивачку від роботи керівник повинен був діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом.

Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача, що відповідач діяв відповідно до норм закону, що відсторонення ОСОБА_1 ,позивачки посправі,відповідає нормам чинного законодавства та констатує, що відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема статтею 46 КЗпП України (Постанова Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18).

Суд враховує, що згідно ч. 1, ч. 2 ст. 286 ЦК України, фізична особа має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної особи.

Відповідно до ст. 39-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.

За змістом ст. 60 Конституції України, ніхто не зобов`язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

Вирішивши чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивача в частині визнання незаконнимта скасуваннянаказу провідсторонення відроботи та якими доказами вони підтверджуються, суд прийшов до однозначного висновку, що позивачку було відсторонено відроботибез законних на те підстав, тому оспорюваний наказ директора Вознесенського Першого ліцею з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області Дудкіної А.С. № 91/К-трив. від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 відроботи напосаді вчителябіології тахімії беззбереження заробітноїплати з08листопада 2021року начас відсутностіщеплення відCOVID-19 підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Судом встановлено, що 24 лютого 2022 на території України введено воєнний стан.

Верховний Суд зазначив, що навіть в умовах воєнного стану конституційне право людини на судовий захист не може бути обмеженим.

Наказом Міністерство охорони здоров`я України «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153» № 380 від 25 лютого 2022 року до завершення воєнного стану в Україні зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153.

Судом встановлено, що позивачку було допущено до роботи з 01 березня 2022 року, що підтверджується наказом № 07/К-трив. від 28 лютого 2022 року (а.с. 94).

Таким чином, суд прийшов о висновку, що позовна вимога про поновлення на роботі не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про оплату праці», суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року, судам роз`яснено, що якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

У разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати (Постанова Верховного Суду України № 761/12073/18 від 01.04.2020 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у абзаці 3 пункту 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам роз`яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним відстороненням від роботи, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Як вбачається з довідки про доходи, № 221 від 03 листопада 2021 року, ОСОБА_1 , позивачка по справі, отримала заробітну плату у серпні 2021 року у розмірі 10685,16 грн., у вересні 2021 року у розмірі 9646,77 грн., у жовтні 2021 року - 16414,28 грн., (а.с. 22).

Судом встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , позивачки по справі, становить за два попередні місяці, яка обчислена з виплат за останні два місяці що передували даті відсторонення, становить 620,50 грн. (9646,77+16414,28): 42).

Кількість робочих днів за період з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року, включно, становить 78 робочих днів (17 робочих днів у листопаді 2021 року; 22 робочі дня у грудні 2021 року; 19 робочих днів у січні 2022 року; 20 робочих днів у лютому 2022 року)

Таким чином, розмір середнього (не отриманого) заробітку ОСОБА_1 , позивачки по справі, за період з 08 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року за весь час вимушеного прогулу становить 48399,10 грн. (620,50 грн. х 78 робочих днів). Вказана сума визначена з урахуванням сплати обов`язкових податків та інших обов`язкових платежів, передбачених діючим законодавством.

Проаналізувавши вищевикладені докази в сукупності, суд вважає, що вимога позивачки про стягнення з відповідача середнього заробітку за час її відсторонення від роботи підлягає задоволенню та з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 48399,10 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання судових рішень у справах зокрема про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються зокрема з судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що позивачкою був сплачений судовий збір у розмірі 1618,00 грн. при зверненні з позовом до суду, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 46, 147-149, 235, 237-1 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 7, 12, 19, 76-83, 95, 211, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Вознесенського Першого ліцею з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області Дукіної А.С. № 91/К-трив. від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 від роботи на посаді вчителя біології та хімії без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19.

Стягнути з Вознесенського Першого ліцею з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 26364596, місцезнаходження: с.Вознесенка Перша, Болградський район, Одеська область, вулиця Сергія Єлькіна, буд. № 58, поштовий індекс 68411) на користь ОСОБА_1 ,( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року до дня відновлення на роботі в розмірі 48399 (сорок вісім тисяч триста дев`яносто дев`ять) гривень 00 копійок, здійснивши утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В задоволеннірешти позовнихвимог ОСОБА_1 про поновленняна роботі- відмовити.

Стягнути з Вознесенського Першого ліцею з дошкільним відділенням, початковою школою та гімназією Павлівської сільської ради Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 26364596, місцезнаходження: с.Вознесенка Перша, Болградський район, Одеська область, вулиця Сергія Єлькіна, буд. № 58, поштовий індекс 68411) на користь ОСОБА_1 ,( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 )витрати посплаті судовогозбору врозмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано після виходу судді з лікарняного, відпустки 12 липня 2022 року.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач -Вознесенський Першийліцей здошкільним відділенням,початковою школоюта гімназієюПавлівської сільськоїради Болградськогорайону Одеськоїобласті(код ЄДРПОУ: 26364596, місцезнаходження: с.Вознесенка Перша, Болградський район, Одеська область, вулиця Сергія Єлькіна, буд. № 58, поштовий індекс 68411, Україна).

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.