Постанова

від 04.07.2022 по справі 910/6313/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2022 р. Справа№ 910/6313/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Барсук М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Реуцькій Т.О.

За участю представників:

від позивача: Зальцман М.Ю., керівник, виписка від 29.01.2021;

Макеєва І.Р., підписант, виписка від 29.01.2021;

від відповідача 1: Онищенко Т.О., дов. Від 12.05.2022 №225-КМГ-1546;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: Васьковська Г.М., дов. від 18.10.2021 б/н,

розглянувши апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коперник 17»

на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2021

у справі №910/6313/21 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коперник 17»

до 1) Київської міської ради,

2) Державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бандури Юрія Вікторовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»

про скасування права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позов заявлено про скасування зареєстрованого за Київською міською радою за реєстраційним номером 1577041780000 права власності на нерухоме майно, а саме: права власності на нежитлові приміщення НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (група приміщень НОМЕР_1), напівпідвал, літ. «А», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 42,5 кв.м, номер запису про право власності: 26629671, яке закріплене за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним набуттям Київською міською радою права власності на спірні нежитлові приміщення так як вказані приміщення є допоміжними, оскільки були спроектовані як котельня з допоміжними приміщеннями, а відтак, вказані приміщення, відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ст. 382 ЦК України, є власністю співвласників багатоквартирного будинку і жодних додаткових дій для реєстрації такого права власності не потребується.

У позовній заяві позивач зазначив про те, що схожі позовні вимоги цього ж позивача були предметом розгляду у справі № 910/7100/20 постановою Північного апеляційного господарського суду у якій у задоволенні позовних вимог відмовлено через неналежний спосіб захисту порушеного права (скасування рішення державного реєстратора), з огляду на що позивач змінив спосіб захисту, обравши його у відповідності до роз`яснень Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/7100/20.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначив про те, що, окрім витрат по сплаті судового збору, він очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в орієнтовному розмірі 10 000,00 грн. докази понесення яких будуть надані суду у порядку, встановленому ГПК України.

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що спірні приміщення є нежитловими, а не допоміжними. Крім того відповідачем 1 до суду першої інстанції подано заяву про застосування строку позовної давності.

У відзиві на позові відповідач 2 просив суд відмовити в позові пославшись на те, що ним як державним реєстратором при реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення були дотримані всі законні вимоги та встановлено, що подані документи відповідають заявленому праву та немає підстав для відмови у державній реєстрації.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.09.2021, повний текст якого складений 07.10.2021, у справі №910/6313/21 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив, що спірні приміщення є нежитловими, а не допоміжними приміщеннями в розумінні Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій справі.

Висновків щодо належності спірних приміщень саме до нежитлових суд першої інстанції дійшов виходячи з наступного:

- під час розгляду справи № 910/7100/20 було чітко встановлено статус спірних приміщень, а саме те, що вони є нежитловими та не відносяться до допоміжних;

- позивач на підтвердження того, що спірні приміщення є допоміжними, надає лише копію технічного паспорту, датованого 1961 року, а також акт від 05.11.1961, проте вказані документи не містять даних, які б надали можливість дійти однозначного висновку про те, що нежитлові приміщення дійсно є допоміжними і саме в них розміщується котельня;

- з доказів, які подані відповідачем 1 та третьою особою (зокрема, фотографії, технічний паспорт на нежитлові приміщення, виготовлений 13.02.2018, договір оренди від 14.06.2010 № 559/4, акт обстеження нежитлових приміщень) вбачається, що спірні приміщення не містять в собі котельні, не є допоміжними, з 2010 по 2014 роки використовувалися з комерційною метою (здавалися в оренду), а 13.05.2020 комісія третьої особи 1 виявила у приміщеннях сторонніх осіб, спальні ліжка та особисті речі;

- позивач протягом 10 років з моменту реєстрації (29.04.2010) не ставив питання щодо статусу спірних приміщень та необхідність доступу до них, проте, з огляду на те, що позивач вказує на розміщення у спірних приміщеннях саме котельні, яка повинна обігрівати будинок, то важко уявити, що протягом такого тривалого часу (10 років), котельня не потребувала огляду, технічного обслуговування, ремонту тощо.

Також судом першої інстанції встановлено, що позивач не обґрунтував, яким чином були порушені його права зі сторони відповідача 2 так як останній здійснив реєстрацію права власності на спірні приміщення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та на підставі усіх необхідних для такої реєстрації документів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коперник 17» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/6313/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скаржник в апеляційній скарзі звернувся з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції у оспорюваному рішенні неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, не були доведені, з огляду на відсутність преюдиційного характеру рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/7100/20, при цьому суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

У обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що:

- висновок суду першої інстанції про преюдиційний характер рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/7100/20 є хибним, так як постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі № 910/7100/20 вся мотивувальна частина рішення суду першої інстанції у справі № 910/7100/20 були викладена в редакції цієї постанови у якій чітко зазначено про те, що підставою для відмови у позові є неефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта державної реєстрації з огляду на що питання належності чи неналежності спірних приміщень до допоміжних судом не досліджується. Вказане свідчить про те, що висновки про належність спірних приміщень до нежитлових, які викладені у рішенні господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/7100/20, були скасовані постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у цій справі, а відповідне рішення у редакції його мотивувальної частини не набрало чинності та не може вважатися преюдиційним;

- при цьому суд першої інстанції у оспорюваному рішенні усунувся від дослідження питання належності спірних приміщень до допоміжних чи нежитлових, що свідчить про не з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

- відповідно до приписів чинного законодавства та сталої судової практики допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням, і лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень;

- отже значення має не те, чи дійсно на даний час у спірних приміщеннях розміщується котельня, а те, яке функціональне призначення відповідних приміщень закладалось при їх побудові чи проектуванні (тобто чи були у будинку запроектовані та збудовані саме нежитлові приміщення - примітка суду). При цьому, з наданих позивачем документів, а саме Технічного паспорту житлового будинку від 1961 року, Акту здачі житлового будинку в експлуатацію від 05.11.1961 слідує, що всі приміщення, які розміщені в підвалі спірного будинку є котельнею з підсобними приміщеннями і жодних відомостей про наявність у будинку будь-яких приміщень, які з самого початку будувались як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарня, офіси, поштові відділення тощо) відсутні;

- також матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач 1 здійснював будь-які роботи з реконструкції цих приміщень, вводив їх в експлуатацію як новозбудоване майно або ж за наслідками реконструкції житлових чи допоміжних приміщень;

- вказане свідчить про те, що позивачем повністю доведено належними та допустимими доказами факт того, що спірні приміщення були збудовані саме як допоміжні, а відтак право власності на них набуто співвласниками багатоквартирного будинку та не потребує будь-якої реєстрації такого права в розумінні норм законодавства.

Згідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.

З огляду на те, що вказана апеляційна скарга була подана 01.1101.2021 безпосередньо до суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування у суду першої інстанції матеріалів справи №910/6313/21 та відкладення вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6313/21.

09.11.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6313/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Коперник 17» поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/6313/21, відкрито апеляційне провадження у справі №910/6313/21, зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/6313/21 до закінчення апеляційного провадження у даній справі, справу призначено до розгляду на 18.01.2022 о 10 год. 45 хв.

02.12.2021 до суду від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач 1, з посиланням на те, що:

- з наданих позивачем доказів неможливо дійти однозначного висновку про належність спірних приміщень до допоміжних, так як наданий позивачем технічний паспорт не містить жодної чіткої, достовірної інформації про те, що спірне приміщення є допоміжним; неможливо встановити, що приміщення щодо якого проведена державна реєстрація є саме котельнею, в той час як в технічному паспорті в розділі «найменування та опис нежитлових приміщень» міститься запис про те, що «в подвале дома расположена котельня», що свідчить про те, що з моменту будівництва будинку котельня першочергово передбачалась саме як нежитлове приміщення, а не допоміжне;

- неможливо ідентифікувати, що саме спірні приміщення є котельнею, оскільки неможливо точно встановити площу котельні при будівництві спірного будинку, оскільки в технічному паспорті 1961 року не чітко видно яка площа на об`єкт котельні;

- при цьому наданий позивачем Акт здачі житлового будинку в експлуатацію від 05.11.1961 містить відомості про те, що котельня має площу 79 кв.м., а технічні приміщення 132 кв.м. що, враховуючи те, що спірні приміщення мають площу 42,9 кв.м., свідчить про те, що в підвалі існують як котельня, так і нежитлові приміщення;

- враховуючи те, що позивачем не доведено права власності на спірні приміщення, він фактично не і надав доказів протиправності поведінки відповідача 1;

- наведена позивачем судова практика не може бути використана у спірних правовідносинах через те, що зазначені позивачем постанови прийнято Верховним Судом з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах;

- постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 мотивувальна частині рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/7100/20 змінена лише в частині висновку щодо необґрунтованості позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкту державної реєстрації, а в решти - залишено без змін, що свідчить про те, що під час розгляду справи № 910/7100/20 були чітко встановлено статус спірних приміщень, а саме те, що вони є нежитловими та не відносяться до допоміжних,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 розгляд справи було відкладено на 08.02.2022.

08.02.2022 розгляд справи не відбувся в зв`язку перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 розгляд справи призначено на 15.03.2022.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 розгляд справи відкладено на 24.05.2022.

23.05.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 розгляд справи відкладено на 05.07.2022.

30.05.2022 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні, 05.07.2022 представники позивача підтримали вимоги своєї апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник відповідача 1 та третьої особи заперечували проти задоволення вимог апеляційної скарги, вказали на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (а.с. 182-186 т.2), поважних причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яким визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Відповідно до п. 5.8 Положення офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.

Згідно п. 59 Положення до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Як слідує з матеріалів справи, ухвали Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 та від 24.05.2022 про відкладення розгляду справи направлена відповідача 2 на офіційну електронну адресу gukv@gukv.gov.ua, про що свідчить роздруківка з сервісу направлення електронного листа. (а.с.184 т.2 )

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача 2 у судовому засіданні 05.07.2022.

Колегія суддів заслухавши думку представників сторін, що з`явились, враховуючи, що відповідач 2 належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 05.07.2022.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.04.2010 співвласниками багатоквартирного будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, було створене та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коперник 17», номер запису: 10741020000036514 (далі позивач).(а.с.67 т.1)

Згідно з інформацією, наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010 (а.с.150 т.1), реєстратором Департаменту комунальної власності Бандурою Ю. В. 14.06.2018 було прийняте рішення № 41616997 про державну реєстрацію речових прав власності за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради на нежитлові приміщення напівпідвалу загальною площею 42,5 кв.м. з НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (група приміщень НОМЕР_1), літ. А, по АДРЕСА_1 (далі Приміщення), про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень був внесений відповідний запис № 26629671 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1577041780000). (а.с.9 т.1)

У подальшому - 08.05.2020 Приміщення були виставлені на продаж Департаментом комунальної власності міста Києва на онлайн-майданчику Державніторги.онлайн (http://www.dto.com.ua).

Вказані факти сторонами не заперечуються.

На переконання позивача приміщення є допоміжними приміщеннями будинку, оскільки були спроектовані як котельна з підсобними приміщеннями, а тому є спільною власністю співвласників цього будинку.

З огляду на вказані обставин у 2020 році позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1, 2 - комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Департаменту комунальної власності Бандури Ю. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 41616997 від 14.06.2018;

- визнати за позивачем право власності за Приміщення.

За наслідками розгляду вказаного спору (справа № 910/7100/20) господарським судом міста Києва 22.10.2020 прийнято рішення яким відмовлено у задоволенні позову з посиланням на те, що:

- суд встановив, що Приміщення, не є допоміжними приміщеннями та не призначені для обслуговування будинку, а є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин і фактично можуть використовуватись на умовах оренди, а відтак, відповідно до ч. 3 п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ці приміщення правомірно були передані відповідачу у комунальну власність, що свідчить перебування Приміщень у комунальній власності та, відповідно, про відсутність підстав для визнання права власності на Приміщення за позивачем;

- враховуючи те, що будинок АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності, розпорядження яким здійснює Київська міська рада (відповідно до рішення Київської міської ради № 284/5096 від 02.12.2010), спірне рішення про державну реєстрацію права власності на вказані приміщення за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради було прийняте правомірно, а підстави для його скасування відсутні.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі №910/7100/20 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, у решті рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі №910/7100/20 - залишено без змін.

При цьому, за змістом постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі №910/7100/20:

- позивачем рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, а тому апеляційний суд в силу положень ч. 1 ст. 296 ГПК України перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги;

- обраний позивачем спосіб захисту порушеного права про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта державної реєстрації є неефективним та не призведе до поновлення прав позивача;

- приймаючи дану постанову колегія суддів в контексті невірності обраного позивачем способу захисту враховує правові висновки Верховного Суду наведені у постанові від 27.05.2020 у справі №910/6817/19, вимоги у якій про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно (допоміжні приміщення), були розглянуті та задоволені;

- обрання неналежного способу захисту свого порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові;

- враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції відмовляється у задоволенні позову з огляду на невірність обраного позивачем способу захисту свого права та інтересу;

- у зв`язку з невірністю обраного позивачем пособу захисту порушеного права питання належності чи неналежності спірних приміщень до допоміжних судом не досліджується.

З огляду на викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 у справі №910/7100/20 висновки, позивач у квітні 2021 року звернувся до господарського суду міста Києва з цим позовом у якому просив скасувати зареєстроване за Київською міською радою за реєстраційним номером 1577041780000 право власності на Приміщення, номер запису про право власності: 26629671, яке закріплене за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради (обрання такого пособу захисту як належного відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2020 у справі №910/6817/19, а відтак, послання відповідача 1 про обрання позивачем неналежного способу захисту є безпідставними - примітка суду).

Відповідач 1 проти задоволення позову заперечив з посиланням на те, що Приміщення не мають статусу допоміжних, а також заявив про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідача 2 зазначив, що реєстраційні дії були вчинені ним у відповідності до законодавства України на підставі усіх необхідних документів для державної реєстрації права власності.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Водночас за приписами ч. 3 п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Офіційне тлумачення положень ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наведено у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.11.2011 №14-рп/2011.

Так у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 вказано про те, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

У рішенні від 09.11.2011 №14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

У п. 4 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного Суду України від 09.11.2011 №14-рп/2011 вказано про те, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Отже, допоміжні приміщення, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить ч. 2 ст. 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 № 914/843/17, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17.

Отже, для вирішення спору сторін по суті слід визначити правовий статус Приміщення станом на дату його будівництва, а саме, встановити, до якого виду приміщень, нежитлового або допоміжного було віднесено Приміщення при будівництві будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» в редакції, яка була чинною станом на дату на дату створення особи позивача:

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення);

- загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо);

- конструктивні елементи багатоквартирного будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в`їзна група тощо);

- нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин;

- неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку;

- об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в редакції, яка була чинною станом на дату створення особи позивача:

- багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

- допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

- нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

- спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Тобто до загального та неподільного майна відносяться виключно допоміжні приміщення, конструктивні елементи будинку та його технічне обладнання, і не відносяться окремі нежилі приміщення.

З наявного у матеріалах справи Технічного паспорту житлового будинку на спірний будинок (а.с.13-17 т.1), складеного 25.12.1969 (далі Технічний паспорт на будинок) слідує, що в підвалі будинку розташована котельня з підсобними приміщеннями, проте визначити їх загальну площу не вбачається за можливе через неякісну копію вказаного документу (у паспорті зазначено, що загальна площа вказаних приміщень « 22..» - примітка суду).

Водночас при встановленні загальної площі котельні з допоміжними приміщеннями колегія суддів приймає до уваги те, що вказаний паспорт не містить будь-яких відомостей про розташування в підвалі будинку інших приміщень крім котельні та допоміжних приміщень, проте загальна площа підвалу п`ятиповерхового будинку в якому є 30 двокімнатних та 10 трьохкімнатних квартир, яким, згідно вказаного технічного паспорту, є будинок АДРЕСА_1 , в будь-якому випадку є більшою за 22 кв.м.

Крім того, у матеріалах справи наявний Акт від 05.11.1961 (далі Акт а.с.175-177 т.1 ), яким державною приймальною комісією прийнято рішення щодо можливості прийняття спірного будинку в експлуатацію після усунення недоліків та дефектів, які вказані у зазначеному акті.

Так, в Акті зазначено про те, що:

- спірний будинок є п`ятиповерховим сорокаквартирним будинком з підвалом у якому розташовані котельня, щитова та приміщення господарсько-побутового призначення;

- котельня площа 78 кв.м., підвальні приміщення господарського призначення 132 кв.м.

Отже, як у Технічному паспорті на будинок, так і в Акті відсутні будь-які відомості про те, що у будинку АДРЕСА_1 при його проектуванні та здачі в експлуатацію були запроектовані та здані в експлуатацію приміщення, які з самого початку будувались та мали використовуватися не як житлові або допоміжні, а як окремі самостійні цільові приміщення, тобто окремо від житлового фонду (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо).

При цьому колегія суддів критично оцінює наданий відповідачем 1 на підтвердження того, що Приміщення є нежитловими, Технічний паспорт на нежитлові приміщення вбудовані в житловий будинок АДРЕСА_1, Група нежитлових приміщень НОМЕР_1 станом на 13.02.2018, виготовлений товариством з обмеженою відповідальністю «Б-Т-І», так як з наявних у справі первинних документів вбачається приналежність Приміщень до допоміжних багатоквартирного будинку, в той час як будь-яких доказів перетворення Приміщень у нежитлові матеріали справи не містять, а саме лише фактичне самовільне переобладнання таких Приміщень з метою використання за іншим функціональним призначенням не змінює правового статусу цих приміщень.

З аналогічних підстав колегією суддів не приймаються, як докази перетворення Приміщень у нежитлові надані відповідачем 1 на підтвердження перебування у період з 14.06.2010 по 31.12.2014 Приміщення у орендному користуванні як самостійного об`єкта цивільно-правових відносин документи, а саме належним чином засвідчені копії укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (в подальшому з третьою особою) та фізичною особою ОСОБА_1 договір оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва № 559/4 від 14.06.2010 з додатковими угодами № 1 від 14.02.2011 та № 2 від 14.07.2011, акти до вказаного договору.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що правова позиція щодо відсутності правових підстав для прийняття до уваги зміни правового статусу приміщень з допоміжних на нежитлові через їх фактичне самовільне переобладнання (тобто за відсутності відповідних правовстановлюючих документів які б фіксували відповідне перетворення - примітка суду) викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів касаційного господарського суду від 08.04.2020 у справі № 915/1096/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17.

З огляду на обставини, які встановлені вище, посилання відповідача 1, як на те, що з наданих позивачем доказів неможливо дійти однозначного висновку про належність Приміщень до допоміжних, так і на те, що неможливо ідентифікувати, що саме спірні приміщення є котельнею, оскільки неможливо точно встановити площу котельні при будівництві спірного будинку, так як в Технічному паспорті на будинок не чітко видно яка площа на об`єкт котельні, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки наданими позивачем документами підтверджується відсутність у будинку будь-яких нежилих приміщень, які за змістом положень ч. 3 п. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», мали бути передані у комунальну власність.

При цьому, колегія суддів зауважує відповідачу 1 на тому, що як котельня, так підвальні приміщення господарського призначення, є саме допоміжними приміщеннями в розумінні Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Щодо посилань відповідача 1 на те, що під час розгляду справи № 910/7100/20 було чітко встановлено статус спірних приміщень, а саме те, що вони є нежитловими та не відносяться до допоміжних, слід зазначити про наступне.

За змістом ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Правові висновки, зроблені судом, не є обставинами, встановленими рішенням суду в іншій справі, в розумінні ч.ч. 3, 4 ст. 75 ГПК України, а відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 916/4625/15.

Слід зазначити і про те, що зі змісту судових рішень у справі № 910/7100/20 слідує, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2021 (а.с.50-57 т.2) змінена мотивувальна частина рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2020, так як при розгляді справи судом апеляційної інстанції вказано про зміну мотивувальної частині рішення господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі №910/7100/20, а також окремо вказано, що, з огляду на відмову у позові у зв`язку з невірністю обраного позивачем способу захисту порушеного права, питання належності чи неналежності приміщень до допоміжних судом не досліджується.

Отже, правовий висновок, викладений у рішенні господарського суду міста Києва від 22.10.2020 у справі № 910/7100/20 щодо належності спірних приміщень до нежитлових не можна вважати преюдиційним в розумінні положень ч.ч. 3, 4 ст. 75 ГПК України

Щодо заяви відповідача 1 про застосування строків позовної давності, колегія суддів зазначає про наступне.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так як фактично предметом даного спору є рішення державного реєстратора від 14.06.2018, позовна заява датована 16.04.2021, а до господарського суду міста Києва згідно з відбитком штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції надійшла 19.04.2021, вказане свідчить про те, що позов подано в межах строку позовної давності.

Аналогічна за змістом правова позиція щодо застосування до правовідносин щодо скасування зареєстрованого за Київською міською радою права власності на нерухоме майно строків позовної давності наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2020 у справі №910/6817/19. (а.с.67-79 т.2)

Враховуючи обставини, які викладені вище, а саме те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт приналежності приміщення НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (група приміщень НОМЕР_1), напівпідвал, літ. «А», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 42,5 кв.м, до допоміжних, оскільки такі приміщення первинно планувалися як допоміжні, належать до житлового фонду і не є самостійним об`єктом нерухомого майна, що свідчить про те, що позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки за наявності у них статусу допоміжних приміщень, вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу вимог закону, позовні вимоги про скасування зареєстрованого за Київською міською радою за реєстраційним номером 1577041780000 права власності на нерухоме майно, а саме: права власності на нежитлові приміщення НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (група приміщень НОМЕР_1), напівпідвал, літ. «А», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 42,5 кв.м, номер запису про право власності: 26629671, яке закріплене за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради підлягають задоволенню.

Водночас колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачем позов заявлено і до відповідача 2 - Державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бандури Юрія Вікторовича.

При цьому, з матеріалів справи слідує, що, як вірно вказано відповідачем 2, ним як державним реєстратором при реєстрації права власності на Приміщення були дотримані всі законні вимоги та встановлено, що подані документи відповідають заявленому праву та немає підстав для відмови у державній реєстрації.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 якщо судом буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), то це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди відповідачем є не суб`єкт держаної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

З огляду на вказані обставини у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 відмовляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права тому рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/6313/21 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення яким у задоволенні позовних вимог до відповідача 2 відмовляється, а позов до відповідача 1 задовольняється у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коперник 17» задовольняється повністю.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України та враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог до відповідача 2, судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача 1.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коперник 17» на рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/6313/21 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.09.2021 у справі №910/6313/21 скасувати.

3. У позові до Державного реєстратора Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бандури Юрія Вікторовича відмовити.

4. Позовні вимоги до Київської міської ради задовольнити повністю.

5. Скасувати зареєстроване за Київською міською радою за реєстраційним номером 1577041780000 право власності на нерухоме майно, а саме: право власності на нежитлові приміщення НОМЕР_1 по НОМЕР_2 (група приміщень НОМЕР_1), напівпідвал, літ. «А», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 42,5 кв.м, номер запису про право власності: 26629671, яке закріплене за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

6. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коперник 17» (04116, м. Київ, вул. Коперніка, 17, ідентифікаційний код 37078575) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн..

7. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити суду першої інстанції.

8. Матеріали справи № 910/6313/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 13.07.2022.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Барсук

Є.Ю. Пономаренко