Постанова

від 03.07.2022 по справі 910/13120/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2022 р. Справа№ 910/13120/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020, повний текст складено 09.12.2020

у справі №910/13120/20 (суддя Головіна К. І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелікон С.В."

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Хмельницька атомна електрична станція"

про стягнення 290 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелікон С.В." (далі - ТОВ "Гелікон С.В.", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь" (далі - ТОВ "Акрополь", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 290 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 4/10 від 04.10.2019 в частині повної та своєчасної сплати вартості товару (столів офісних), поставленого ВП "ХАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/13120/20 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелікон С.В." заборгованість у сумі 290 000 грн 00 коп., судовий збір у сумі 4 350 грн 00 коп.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Акрополь" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/13120/20 скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. В прохальній частині апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 дану апеляційну скаргу залишено без руху.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4331/21 від 13.09.2021, у зв`язку з перебуванням суддів Євсікова О.О. та Зубець Л.П., які входять до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13120/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Владимиренко С.В.

Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Акрополь" пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/13120/20. Відкрито апеляційне провадження. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 25.10.2021 о 13:50 год. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 20.10.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 20.10.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою.

В ході розгляду справи склад колегії суддів змінювався та розгляд справи відкладався. Зокрема, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 повідомлено учасників справи про відкладення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Акрополь" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/13120/20 на 04.07.2022 о 15 год. 40 хв. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/13120/20.

Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Євсіков О.О. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 04.07.2022 о 15:40 год.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач та третя особа не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу на рішення суду, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 04.07.2022 представники учасників справи не з`явились.

Про призначення розгляду справи на 04.07.2022 учасників справи було додатково повідомлено шляхом надсилання ухвали суду від 13.06.2022 на електронні адреси вказані у матеріалах справи, а також про призначення судового засідання на 04.07.2022 у вказаній справі судом було розміщено оголошення на сайті «Судова влада України».

При цьому, суд зауважує, що іншим учасникам було відомо про відкриття апеляційного провадження у справі, оскільки ухвали суду про відкриття провадження у справі та відкладення розгляду справи неодноразово надсилались сторонам засобами поштового зв`язку. Однак, процесуальні документи суду, надіслані на адресу учасників, яка відповідає адресі вказаній у ЄДРПОУ, а також адресі яка відома згідно матеріалів справи, неодноразово були повернуті з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» тощо.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Суд зазначає, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, судом вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення усіх учасників справи.

Зважаючи на викладене, про час та місце судового засідання учасники справи належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 04.07.2022 від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

За результатами проведеної замовником закупівлі ВП "Хмельницька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель "Prozzoro" процедури закупівлі (ідентифікатор UA-2019-07-17-001318-а), ТОВ "Акрополь" (відповідача) було визнано переможцем процедури закупівлі ДК 021:2015:39120000-9 (столи серванти, письмові столи та книжкові шафи).

03.10.2019 між ДП "НАЕК "Енергоатом" (покупець) та ТОВ "Акрополь" (постачальник) був укладений договір закупівлі № 15649/53-124-01-19-11055 від 03.10.2019 (далі - договір закупівлі), за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти і оплатити столи офісні в асортименті (п. 1.1). Поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок постачальника на умовах DDP згідно Інкотермс 2010 на склад вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад № 06, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100 (п. 3.2 договору закупівлі).

У свою чергу, ТОВ "Акрополь" (покупець) з метою належного виконання власних зобов`язань перед покупцем уклало із ТОВ "Гелікон С.В." (постачальник) договір № 4/10 (далі - договір поставки).

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити столи офісні в асортименті. Асортимент, виробник, кількість, ціна товару зазначаються у специфікації № 1, яка є невід`ємною частиною договору (п. 1.1).

Строк поставки товару становить 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору (п. 3.1 договору поставки). Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDP згідно з Інкотермс 2010 на склад вантажоотримувача за адресою: Хмельницьке відділення ВП "Складське господарство" склад № 06, вул. Енергетиків, 36, м. Нетішин, Хмельницька обл., 30100 (п. 3.2 договору поставки).

Ціна товару по договору становить 363 000,00 грн (з ПДВ) (п. 4.1 договору поставки). Оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування коштів на розрахуноквий рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару на склад вантажоотримувача, за умови відповідності поставленого товару вимогам договору щодо його кількості та якості (п. 5.1 договору поставки). Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.4 договору поставки).

Приймання товару за якістю та кількістю здійснюється на складі вантажоотримувача. Датою поставки товару вважається дата підписання вантажоотримувачем видаткової накладної (п. 6.4 договору поставки).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його реєстрації в ТОВ "Акрополь" за умови підписання його уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2019 (п. 11.1).

Специфікацією до договору поставки, сторони погодили товар, який ТОВ "Гелікон С.В." мало поставити ВП "Хмельницька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом", його технічні характеристики, кількість та вартість, що становить 363 000,00 грн.

Позивач, звернувшись із позовом стверджує, що на виконання договору поставки, 19.11.2019 ТОВ "Гелікон С.В." поставило товар (столи, стільці та тумби) ВП "Хмельницька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 36) та здійснило його збірку.

Проте, ТОВ "Акрополь" зобов`язання перед ТОВ "Гелікон С.В." з оплати поставленого товару не виконало повністю, тому у ТОВ "Акрополь" виникла заборгованість у сумі 290 000,00 грн (363 000,00 грн - 73 000,00 грн).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Договір № 4/10 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до наступних висновків.

Сторонами укладено договір поставки Товару, визначено предмет і ціну Товару та установлено строк його виконання, відповідно до п. 3.1 договору, протягом 30 календарних днів з дати укладення сторонами договору.

Судом встановлено, що на виконання договору поставки, 19.11.2019 ТОВ "Гелікон С.В." поставило товар (столи, стільці та тумби) ВП "Хмельницька атомна електрична станція" ДП "НАЕК "Енергоатом" (Хмельницька обл., м. Нетішин, вул. Енергетиків, 36) та здійснило його збірку.

Факт поставки підтверджується товарно-транспортною накладною №9/11 від 09.11.2019 про завантаження товару, із позначкою представника ТОВ "Акрополь" про відсутність претензій до товару, а також звітом ВП "ХАЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", розміщеного на сайті "Prozzoro" за посиланням: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-07-17-001318-а, про виконання ТОВ "Акрополь" договору закупівлі № 15649/53-124-01-19-11055 від 03.10.2019.

Однак, зі свого боку, ТОВ "Акрополь" зобов`язання перед ТОВ "Гелікон С.В." з оплати поставленого товару виконало неналежним чином, чим порушив умови Договору.

ТОВ "Акрополь" вартість товару сплатило частково на суму 73 000,00 грн, про що свідчать банківська виписка з рахунку позивача. Отже, у ТОВ "Акрополь" за договором поставки № 4/10 від 04.10.2019 виникла заборгованість у сумі 290 000,00 грн (363 000,00 грн - 73 000,00 грн).

Як вбачається із положення ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або загалі не приступив до виконання зобов`язання, або, якщо і приступив, але не виконав його у встановлений договором або законом термін.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки доказів належної сплати вартості товару відповідач не надав, доводів позивача не спростував, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Акрополь" заборгованості в сумі 290 000,00 грн.

У доводах апеляційної скарги відповідач вказує на те, що ТОВ "Акрополь" сплатило на користь відповідача 181 564,00 грн, а не 73 000,00 грн як вказано у оскарженому судовому рішенні. В підтвердження цих обставин скаржник посилається на дублікат чеку від 15.07.2021, довідку від 09.12.2019 згідно якої банк повідомив про виправлення реквізитів у квитанції від 18.11.2019; дублікат чеку від 15.07.2021, довідку від 09.12.2019 згідно якої банк повідомив про виправлення реквізитів у квитанції від 05.12.2019, а також претензію від 04.10.2019 відповідно до якої позивач просить відповідача про сплату заборгованості у сумі 181 564,00 грн. Відтак, скаржник наполягає на тому, що суд безпідставно не врахував оплату за договором на загальну суму 108 564,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані докази, на які посилається відповідач як на факт здійснення оплати боргу, останнім долучено до апеляційної скарги, в ході розгляду означеної справи у суді першої інстанції такі докази відповідач не подавав.

Зазначені аргументи відповідача про те, що суд безпідставно не врахував означені докази та оплату боргу не заслуговують на увагу, оскільки судом було надано правову оцінку всім доказам, які подані до матеріалів справи. Водночас, дублікати чеків, довідки банку та претензію відповідач долучив до апеляційної скарги, при цьому у апеляційній скарзі не обґрунтував причини неподання цього доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції.

Перш за все, надаючи оцінку новим доказавм, які відповідач долучив до апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним відзначити про наступне.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до матеріалів справи при розгляді справи у суді першої інстанції відповідач належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи та ухвали суду неодноразово надсилались за його юридичною адресою (03124, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 9-А). Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2021 серед іншого було визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов. При цьому у заяві від 05.08.2021, поданій суду апеляційної інстанції, відповідач наголосив, що він не був присутній у жодному судовому засіданні у суді першої інстанції.

Однак, з цього приводу слід зауважити, що частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Суд зазначає, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, судом першої інстанції вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення усіх учасників справи, в тому числі відповідача. Відповідач в своб чергу не зазначає причин неотримання ним судової кореспонденції.

В контексті цього, суд зауважує, що сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами. (Відповідна правова позиція відображена Європейським судом з прав людини, викладена у рішеннях у справі «Пономарьов проти України» та у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії»).

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, за результатом дослідження матеріалів справи, суд апеляційної інстанції зауважує, що дії відповідача свідчать про те, що останній проявив свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася судом першої інстанції за юридичною адресою. У даному випадку суд не вбачавє підстав того, що що відповідач був позбавлений об`єктивної можливості скористатись наданими йому процесуальними правами, в тому числі правом на подачу відзиву на позовну заяву з подачею відповідних доказів тощо.

Щодо вказаних доказів колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи не містять доказів подання в ході розгляду справи у суді першої інстанції долучених відповідачем додаткових доказів. Також матеріали справи не містять заяв відповідача про посилання на докази, які не можуть бути подані останнім.

У відповідності до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 22.08.2018 у справі № 910/19776/17, від 05.12.2018 у справі № 910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції прийняв судове рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (у даному випадку рецензію), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції. Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, однак, під час розгляду справи судом першої інстанції позивач не повідомляв суд про неможливість надання цього листа суду першої інстанції.

Відтак, враховуючи положення ч. 3 ст. 269 ГПК України, прийняття доказів на стадії апеляційного провадження у даному випадку не є можливим, оскільки відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 80, п. 6 ч. 3 ст. 165 ГПК України вказані докази відповідач мав би надати суду, ще під час розгляду справи у суді першої інстанції та/або повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що останній здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Таким чином, відповідач, формально долучивши ці докази до апеляційної скарги, не довів винятковості випадку неможливості надання їх суду першої інстанції, як не надав доказів і будь-якого обґрунтування неможливості подання їх до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника. Отже, такі докази, колегією суддів до розгляду не приймаються, відповідно аргументи, які базуються з посиланням на ці докази також відхиляються судом.

Серед іншого, скаржник також стверджує на порушення п.п. 5.2, 5.3 договору, з посиланням на те, що позивачем не надано відповідачу електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку та строки на загальну суму 73 900,00 грн, що підтверджено відповідними банківськими виписками та виписками з особистого кабінету платника податків ТОВ «Акрополь», які останній долучив до апеляційної скарги. Відтак, відповідач наполягає на його праві щодо зменшення ціни договору на суму ПДВ, на яку не було надано податкову накладну.

Зазначені аргументи колегія суддів не приймає до уваги. Посилаючись на банківські виписки, відповідач також не обґрунтував причини неподання цих доказів під час розгляду справи у суді першої інстанції, а тому останні не беруться судом до уваги в силу ч. 3 ст. 269 ГПК України. Водночас, у випадку порушення положень п.п. 5.2, 5.3 договору відповідач не позбавлений права звернутись із відповідним позовом до суду.

Також скаржник посилається на те, що в порушення п. 4.3 договору відповідачем самостійно здійснено та сплачено доставку та зборку, що підтверджено актами надання послуг від 21.11.2019, від 23.11.2019, від 30.12.2019, 30.12.2019, які також долучені до скарги. Відтак, за твердженням скаржника, позивачем безпідставно включено до складу заборгованості вартість пакування, доставки та зборки на загальну суму 74 000,00 грн.

Що стосується цих аргументів колегія суддів зазначає, що умовами договору, зокрема п. 4.3. договору визначено, що до ціни товару включена вартість упакування, доставки та зборки. Водночас, відповідачем не подано доказів неналежного виконання позивачем обов`язку з поставки товару, у вартість якого також включено доставку та зборку. Тому аргументи відповідача, що ним доставка та зборка здійснена самостійно суд оцінює критично.

Водночас, акти надання послуг, на які посилається скаржник, як на доказ самостійного здійснення доставки та зборки товару, також долучені відповідачем тільки на стадії апеляційного перегляду справи та останній не обґрунтував підстав неможливості їх подання під час розгляду справи у суді першої інстанції. Тому в силу положень ч. 3 ст. 269 ГПК України такі акти також не приймаються до уваги судом в ході апеляційного перегляду справи.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Аргументи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки обставин зазначених місцевим судом, яким надана належна правова оцінка.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відтак, усі інші доводи та міркування скаржника, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/13120/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови суду складено та підписано - 13.07.2022.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

О.О. Євсіков