Постанова

від 10.07.2022 по справі 908/298/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2022 року м.Дніпро Справа № 908/298/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 (суддя Боєва О.С.)

у справі № 908/298/22

за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК", м. Чорноморськ, Одеська область

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІВЕЛЗ", м. Молочанськ, Токмацький район, Запорізька область

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗСС", м. Запоріжжя

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГОТРАСФОРМАТОР", м.Запоріжжя

до відповідача-4: ОСОБА_1 , м. Запоріжжя

до відповідача-5: ОСОБА_2 , м. Запоріжжя

про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області 01.02.2022 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІВЕЛЗ», 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСС», 3.Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРАСФОРМАТОР», 4.гр. ОСОБА_1 , 5. гр. ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 00476/К від 01.03.2019, а саме: суми 307547,16 доларів США (за курсом НБУ 8735508,02 грн.) заборгованості за кредитом та відсотками, суми 919855,63 грн. пені, а всього загальної суми 9655363,65 грн.

Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» про забезпечення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки шляхом накладення арешту на наступне нерухоме майно:

- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 165,48 кв.м, житлова площа: 99,7 кв.м (реєстраційний номер майна: 26308583), власником якої є ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 , 03.02.2009, Управління житлового господарства Запорізької міської ради;

- адміністративну будівлю літ. А, літ. А'-2, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 418,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 512904523101), власником якої є ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 484, виданого 19.05.2006 ОСОБА_3 ПН ЗМНО;

- земельну ділянку площею 2,3823 га з кадастровим номером 2321582700:05:002:0104, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с/рада Люцернянська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1133654123215), власником якої є ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на підставі розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, серія та номер: 715, виданий 12.12.2016, видавник: Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ 2302700802016, виданий 06.12.2016, видавник: Управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області:

- нежиле приміщення, підвалу та першого поверху літ. А-3 за адресою: м. Запоріжжя, проспект Металургів, будинок 10, приміщення 74, загальною площею 176,3 кв.м (реєстраційний номер майна 7112412), власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІВЕЛЗ» (код ЄДРПОУ 25481928) (стара назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЗАВОДУ «ЗАПОРІЖСПЕЦСТАЛЬ») на підставі договору купівлі-продажу, 1643, 12.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Лучко Н.Г.;

- а також шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора правна нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будьякого іншого обтяження та інше) щодо вищевказаного нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 у справі №908/298/22 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Публічним акціонерним товариством "МТБ БАНК" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 у справі №908/298/22 та ухвалите нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що господарський суд залишив поза увагою той факт, що відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження відносно ТОВ «ГРІВЕЛЗ» (стара назва ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЗАВОДУ «ЗАПОРІЖСПЕЦСТАЛЬ») та ОСОБА_2 відкриті виконавчі провадження про стягнення коштів (№ 64091596 та № 58549399, № 65286161 відповідно), що на думку заявника є характеристикою неналежного виконання відповідачами договірних зобов`язань, наявності боргів та неплатоспроможності.

За твердженням скаржника, суд в оскаржуваній ухвалі не надав оцінку вчинення директором ТОВ «ЗСС» (відповідач-2) ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (відповідач-4) кримінального правопорушення за ознаками злочину шахрайство відносно Банку.

Апелянт зауважує, що відчуження нерухомості може бути викликано бажанням відповідачів приховати дане майно від виконання в майбутньому, за його рахунок грошового зобов`язання за кредитом, шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення.

Крім того, звертає увагу на помилковості висновків суду першої інстанції щодо обов`язкової необхідності зазначення позивачем в заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги у справі №908/298/22 визначено колегію у складі головуючого судді Подобєда І.М., суддів Кощеєва І.М., Чус О.В.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з припиненням повноважень судді Подобєда І.М., для розгляду апеляційної скарги у справі №908/298/22 визначено колегію у складі головуючого судді Мороза В.Ф., суддів Кузнецова В.О., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 у справі №908/298/22.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2022 розгляд справи №908/298/22 призначено на 11.07.2022 о 15:00 год.

В судовому засіданні 11.07.2022 приймав участь представник позивача (апелянта).

Відповідачі-1,2,3,4,5, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, уповноважених представників не направили, про причини неявки суд не повідомили, своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що ч. 1 ст. 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Велика Палата Верховного Суду в свої постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17 Відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

А пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

В свою чергу, згідно приписів ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи наявні докази належного їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та її висловлення у поданих процесуальних документах, забезпечення їх права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції як безпосередньо так і через свого уповноваженого представника, яке здійснюється ними на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників відповідачів.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2022 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалите нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача (апелянта), дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин і висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи до Господарського суду Запорізької області 01.02.2022 надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІВЕЛЗ», 2.Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗСС», 3.Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТРАСФОРМАТОР», 4.гр. ОСОБА_1 , 5. гр. ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 00476/К від 01.03.2019, а саме: суми 307547,16 доларів США (за курсом НБУ 8735508,02 грн.) заборгованості за кредитом та відсотками, суми 919855,63 грн. пені, а всього загальної суми 9655363,65 грн.

Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 553, 554, 610, 612, 626, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 174, 179, 193 ГК України, умовами кредитного договору №00476/К від 01.03.2019, укладеного між Банком та ТОВ «Торговий дім заводу «ЗАПОРІЖСПЕЦСТАЛЬ» (на теперішній час -ТОВ «ГРІВЕЛЗ», відповідач-1), а також умовами договорів поруки, укладених Банком в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором з ТОВ «ЗСС» (відповідач-2), з ТОВ МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД «ЗАПОРІЖСПЕЦСТАЛЬ» (на теперішній час - ТОВ «ЕНЕРГОТРАСФОРМАТОР», відповідач-3), зі ОСОБА_1 (відповідач-4) та зі ОСОБА_2 (віповідач-5), та мотивовано тим, що позичальником та поручителями не виконуються зобов`язання перед «МТБ БАНК» щодо погашення заборгованості за кредитним договором, кінцевий термін погашення заборгованості за яким сплив 13.08.2021.

Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» про забезпечення позову.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач, зокрема, зазначив, що положеннями Цивільного Кодексу України, що регулюють правовідносини у сфері поручительства, та п.п. 1.1. - 1.4. договорів поруки передбачено, що ТОВ «ЗСС», ТОВ «ЕНЕРГОТРАНСФОРМАТОР», ОСОБА_2 , ОСОБА_1 відповідають перед ПАТ «МТБ БАНК» за порушення кредитного зобов`язання ТОВ «ГРІВЕЛЗ» в повному обсязі та усім належним їм майном. Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження наразі у ТОВ «ГРІВЕЛЗ» та ОСОБА_2 перед кредиторами існують не виконані зобов`язання майнового характеру, що є характеристикою неналежного виконання відповідачами договірних зобов`язань, наявності боргів та неплатоспроможності. Поряд з цим відповідачами вчинені шахрайські дії відносно Банку. Так, ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 та є одноосібним засновником та єдиним учасником ТОВ «ЗСС». 12.11.2021 ПАТ «МТБ БАНК» укладено з ТОВ «ЗСС» договір про припинення зобов`язання переданням відступного. Після укладення договору майно (обладнання) повинно було знаходитись на зберіганні ТОВ «ЗСС». 01.12.2021 під час фактичного прийняття обладнання від ТОВ «ЗСС» до ПАТ«МТБ БАНК» та взяття майна під охорону, представниками Банку встановлено що обладнання було демонтовано та вивезене з території заводу. За даним фактом ПАТ «МТБ БАНК» звернулось до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення. Наразі за фактом шахрайства стосовно Банку в Заводському відділенні поліції Дніпровського відділу поліції в м. Запоріжжя здійснюється кримінальне провадження № 12021082030000869 відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (директор ТОВ «ЗСС») за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство). Враховуючи сукупність зазначених факторів, зокрема: невиконання кредитних зобов`язань в добровільному порядку, неплатоспроможність позичальника та відповідачів, шахрайські дії відповідачів відносно Банку та той факт, що відповідачі не мають зацікавленості у виконанні зобов`язань за кредитним договором, цілком обґрунтовано дають підстави стверджувати, що після зверненням з вказаним позовом відповідачами можуть бути вжиті заходи з відчуження належного їм нерухомого майна на користь третіх осіб. Відчуження нерухомості може бути викликано бажанням відповідачів приховати дане майно від виконання в майбутньому за його рахунок грошового зобов`язання за кредитом, шляхом звернення стягнення на майно в порядку виконання судового рішення. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

На підставі викладеного заявник просив суд забезпечити позов про стягнення заборгованості за кредитним договором та договорами поруки шляхом накладення арешту на наступне нерухоме майно:

- квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 165,48 кв.м, житлова площа: 99,7 кв.м (реєстраційний номер майна: 26308583), власником якої є ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 , 03.02.2009, Управління житлового господарства Запорізької міської ради;

- адміністративну будівлю літ. А, літ. А'-2, за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 418,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 512904523101), власником якої є ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 484, виданого 19.05.2006 ОСОБА_3 ПН ЗМНО;

- земельну ділянку площею 2,3823 га з кадастровим номером 2321582700:05:002:0104, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, с/рада Люцернянська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1133654123215), власником якої є ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на підставі розпорядження про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, серія та номер: 715, виданий 12.12.2016, видавник: Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ 2302700802016, виданий 06.12.2016, видавник: Управління Держгеокадастру у Вільнянському районі Запорізької області:

- нежиле приміщення, підвалу та першого поверху літ. А-3 за адресою: м. Запоріжжя, проспект Металургів, будинок 10, приміщення 74, загальною площею 176,3 кв.м (реєстраційний номер майна 7112412), власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІВЕЛЗ» (код ЄДРПОУ 25481928) (стара назва - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ЗАВОДУ «ЗАПОРІЖСПЕЦСТАЛЬ») на підставі договору купівлі-продажу, 1643, 12.10.2004, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Лучко Н.Г.;

- а також шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора правна нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо вищевказаного нерухомого майна.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню та відмовив у вжитті заходів забезпечення позову.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Слід зауважити, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначила, що під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Саме на оцінці цих обставинах неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі № 915/373/20).

За загальним правилом умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України.

Відтак, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (ами) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Колегія суддів зауважує, що заявником не наведено підставних доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності вимог щодо забезпечення позову, адекватності заходу до забезпечення позову, що застосовується судом та його співмірності із предметом позову, як і не доведено обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, оскільки твердження в цій частині зводяться до необґрунтованих припущень.

Доказів існування у відповідачів наміру вчинити конкретні дії, спрямовані на ухилення від виконання судового рішення, зокрема, відчуження належного їм майна, щодо якого необхідно вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, заявником не надано, як і не містять матеріали справи доказів підготовки відповідачами до вчинення будь-яких реєстраційних дій стосовно цього майна.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначення заявником про наявність виконавчих проваджень зі стягнення з відповідача-1 та відповідача-5 заборгованості на користь інших осіб не є достатньою підставою для забезпечення позову судом у даній справі., адже заявник не обґрунтував в чому саме полягає пріоритетність грошових вимог позивача, про задоволення яких подано позов у даній господарській справі № 908/298/22, порівняно з іншими кредиторами відповідачів.

Крім того, з наданої позивачем інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження по ТОВ «ГРІВЕЛЗ» (стара назва ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ЗАВОДУ «ЗАПОРІЖСПЕЦСТАЛЬ») та ОСОБА_2 не вбачається розмір грошових зобов`язань боржників, а відкриті виконавчі провадження про стягнення коштів № 64091596 та № 58549399, № 65286161 відносно останніх, ще не свідчать про їх стійку та критичну неплатоспроможність та цілковиту неможливість виконання своїх зобов`язань.

При цьому ПАТ «МТБ БАНК» не наводить належного обґрунтування підтвердженого відповідними доказами, яким чином відкриті виконавчі провадження щодо певних (не усіх) відповідачів перешкоджають чи перешкоджатимуть у майбутньому у виконанні судового рішення у справі № 908/298/22 загалом.

Колегія суддів також зазначає, що не є достатньою самостійною підставою для вжиття заходів забезпечення позову і наявність кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12021082030000869, відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (директор ТОВ «ЗСС») за ознаками злочину, відповідальність за який передбачено ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України (шахрайство), на яке посилається позивач.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

А згідно ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Доказів ухвалення стосовно згаданих осіб обвинувального вироку, який набрав законної сили, заявником суду не надано, а зазначені ним обставини не є самі по собі належним доказом наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову в господарському процесі.

Крім того, в заяві також не вказано та до неї не додано доказів щодо співмірності заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачам нерухоме майно у співвідношенні до прав (інтересу) про захист яких просить заявник, з урахуванням ціни позову та вартості цього майна (кожного з об`єктів окремо).

Водночас, апеляційний суд вважає слушними аргументи скаржника про помилковість висновків суду першої інстанції щодо обов`язкової необхідності зазначення позивачем в заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Так, згідно п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, серед іншого, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

В свою чергу, у відповідності до ч. 1 та 4 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Таким чином, частиною 1 статті 141 ГПК України передбачено право суду, а не обов`язок вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням ст. 139, 140 ГПК України.

У цьому висновку колегія суддів звертається до правової позиції, наведеної в пункті 29 постанови Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 903/246/18, в пункті 6.9 постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/789/18 та в постанові від 20.08.2020 у справі № 910/6503/19.

Однак слід зауважити, що вказане не вплинуло на правильність вирішення Господарським судом Запорізької області заяви Публічного акціонерного товариства «МТБ БАНК» про забезпечення позову у справі № 908/298/22 та законність прийнятої за наслідком її розгляду ухвали від 03.02.2022.

Інші доводи апеляційної скарги, вичерпна оцінка яким була надана вище по тексту постанови, не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових та фактичних підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не довів порушення судом норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування оскаржуваної ухвали.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення ухвали Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 у справі № 908/298/22 без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

У відповідності до ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 137-141, 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 у справі № 908/298/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 03.02.2022 у справі № 908/298/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.07.2022

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя А.Є. Чередко