Рішення

від 22.06.2022 по справі 906/87/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/87/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.,

секретаря судового засідання: Стретович Н. К.

без участі представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП САН" (Житомирська область, Житомирський район, с. Тетерівка)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Транс" (м. Житомир)

про стягнення 155818,71 грн

ТОВ "СП САН" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Командор Транс" про стягнення 155818,71 грн, з яких 118733,00 грн боргу, 914,29 грн пені, 36023,38 грн відсотків за користування грошовими коштами, 148,04 грн 3 % річних, а також 2481,00 грн судового збору.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати за отриманий товар на підставі договору поставки № 64 від 17.12.2021.

Ухвалою від 09.02.2022 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 09.03.2022 о 15:00 (а. с. 43).

Ухвалою від 09.03.2022 господарський суд розгляд справи у підготовчому провадженні відклав на 05.04.2022 о 10:30 у зв`язку із введенням військового стану на всій території України; витребував у сторін докази щодо виконання вимог ухвали господарського суду від 09.02.2022 (а. с. 50).

Ухвалою від 05.04.2022 господарський суд розгляд справи у підготовчому провадженні відклав на 03.05.2022 о 14:30 у зв`язку із продовженням дії воєнного стану на всій території України (а. с. 54).

Ухвалою від 03.05.2022 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 03.06.2022 о 10:30 (а. с. 61).

Ухвалою від 03.06.2022 господарський суд розгляд справи по суті відклав на 23.06.2022 о 09:30; зобов`язав позивача надіслати правове обгрунтування щодо стягнення одночасно з відповідача 3% річних та відсотків за користування грошовими коштами (а. с. 64).

Позивач вимоги ухвали господарського суду від 03.06.2022 не виконав, у судове засідання не прибув. У матеріалах справи є надіслані на електронну пошту суду клопотання позивача від 05.04.2022 та 03.05.2022 про розгляд справи за відсутності повноважного представника, підтримання позовних вимог та розгляд справи за наявними в ній матеріалами (а. с. 52, 56).

Відповідач повноважного представника в засідання суду не направив; правом на подання відзиву не скористався.

Згідно із ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Із трекінгів поштових відправлень, отриманих за електронним запитом суду із офіційного сайту Укрпошти (а. с. 45 - 48, 57 - 59), вбачається, що відповідачем було отримано копії ухвали господарського суду про відкриття провадження від 09.02.2022 та ухвали від 05.04.2022 про продовження підготовчого провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався правами, передбаченими ст.165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

17.12.2021 між ТОВ "СП Сан" (постачальник, позивач) та ТОВ "Командор Транс" (покупець, відповідач) укладено договір поставки №64 (далі - договір) (а. с. 7), п. 1.1 якого передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар для використання у господарській діяльності (виробничого споживання), а покупець прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю: рахунок-фактура, видаткова накладна, що є невід`ємними частинами договору (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору загальна кількість товару по кожній поставці (партії) повинна бути вказана в товарних (видаткових) накладних та інших документах, доданих до договору.

Пунктами 3.3 - 3.6 договору передбачено, що відпуск та прийняття товару оформлюється відповідними накладними та іншими документами. Датою поставки товару вважається дата одержання товару повноваженим представником покупця. Разом із товаром постачальник надає покупцю усі передбачені договором документи. Відпуск товару провадиться постачальником протягом трьох днів з моменту отримання заявки покупця на поставку товару.

Розрахунок за товар проводиться 100 відсотковою передоплатою (п. 4.1 договору).

Пунктом 4.2 договору передбачено відпуск товару без оплати, але у такому випадку покупцю встановлюється 14-денний термін для погашення боргу, що обчислюється від дати зазначеної у видатковій накладній на відпуск товару.

Відповідно до п. 4.3 договору покупцеві за несвоєчасну оплату товару встановлюється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно п. 4.4 договору ціна товару визначається сторонами за кожну окрему партію з урахуванням ПДВ.

Покупець зобов`язаний оплатити товар і відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 2 відсотки від простроченої суми за кожен день прострочення, після спливання терміну, зазначеного в п. 4.2 договору (п. 4.5 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині зобов`язань - до повного їх виконання (п. 7.1 договору).

На виконання договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар (дизельне пальне (код УКТ ЗЕД 2710194300) на загальну суму 118733,00 грн, про що свідчать відповідні видаткові накладні, які є в матеріалах справи (а. с. 8 - 13).

На підтвердження порушення відповідачем зобов`язання по оплаті товару позивач надав акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021-20.01.2022, підписаний і скріплений печатками сторонами договору (а. с. 14).

Таким чином, станом на дату подання позовної заяви за відповідачем обліковується борг за поставлений товар в сумі 118733,00 грн, а також нараховано до сплати відповідачу 914,29 грн пені, 36023,38 грн відсотків за користування грошовими коштами, 148,04 грн 3 % річних, а всього на загальну суму 155818,71 грн.

2. Норми права (нормативно - правові акти), які застосував господарський суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 193 ГК України).

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна, зокрема, вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин та характер зобов`язань, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

За ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних, зокрема, з особистим, сімейним чи домашнім використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За ч.1 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

3. Щодо вимоги позивача про стягнення основного боргу у сумі 118733,00 грн.

На виконання договору поставки постачальник поставив, а покупець прийняв товар (дизельне пальне (код УКТ ЗЕД 2710194300) на загальну суму 118733,00 грн, про що свідчать такі видаткові накладні (а. с. 8-13):

- №1963 від 17.12.2021 на суму 14025,00 грн;

- №1991 від 22.12.2021 на суму 34860,00 грн;

- №2026 від 23.12.2021 на суму 8645,00 грн;

- №2085 від 29.12.2021 на суму 31878,00 грн;

- №3 від 04.01.2022 на суму 14025,00 грн;

- №20 від 06.01.2022 на суму 15300,00 грн.

У матеріалах справи є акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021-20.01.2022, підписаний і скріплений печатками сторонами договору, відповідно до якого заборгованість відповідача за договором складає 118733,00 грн (а. с. 14).

Зауваження чи заперечення зі сторони відповідача щодо отриманого товару матеріали справи не містять.

За таких обставин, позивачем виконано взяті за договором зобов`язання.

Станом на дату розгляду справи, відповідач взяті на себе зобов`язання згідно з договором поставки та специфікацій до договору поставки щодо своєчасної оплати за отриманий товар повністю не виконав.

Враховуючи факт не виконання належним чином обов`язку з оплати товару, отриманого на підставі договору поставки та специфікацій до нього, у відповідача виник обов`язок щодо сплати позивачу боргу на загальну суму 118733,00 грн.

4. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 914,29 грн пені згідно з розрахунками позивача (а. с. 15 - 26 ).

У п. 4.3 договору встановлено, що покупцеві за несвоєчасну оплату товару встановлюється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (зі змінами) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд не погоджується із зазначеними періодами нарахування, оскільки позивачем не вірно визначено початок перебігу строку на оплату товару; позивачем включено до розрахунку день поставки товару, проте відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому пеня стягується за такі періоди:

- за ВН №1963 від 17.12.2021 на суму 14025,00 грн: з 01.01.2022 по 24.01.2022;

- за ВН №1991 від 22.12.2021 на суму 34860,00 грн: з 06.01.2022 по 24.01.2022;

- за ВН №2026 від 23.12.2021 на суму 8645,00 грн: з 07.01.2022 по 24.01.2022;

- за ВН №2085 від 29.12.2021 на суму 31878,00 грн: з 13.01.2022 по 24.01.2022;

- за ВН №3 від 04.01.2022 на суму 14025,00 грн: з 19.01.2022 по 24.01.2022;

- за ВН №20 від 06.01.2022 на суму 15300,00 грн: з 21.01.2022 по 24.01.2022.

За розрахунком суду, здійсненому у правовому порталі України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", обґрунтованою є сума пені в розмірі 855,70 грн.

Отже, задоволенню підлягає сума пені у розмірі 855,70 грн. У частині задоволення 58,59 грн пені слід відмовити за безпідставністю нарахування.

5. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 36023,38 грн відсотків за користування грошовими коштами за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 4.5 договору покупець зобов`язаний оплатити товар і відсотки за користування грошовими коштами постачальника в розмірі 2 відсотки від простроченої суми за кожен день прострочення, після спливання терміну, зазначеного в п. 4.2 даного договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Частина 2 ст. 536 ЦК України передбачає, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.06.2020 у справі №922/3578/18 дійшла висновку, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тому проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 4.5 укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Однак статтею 61 Конституції України встановлено заборону подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки позивачем, серед іншого, заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату товару, то суд відмовляє у задоволені позовної вимоги про стягнення 36023,38 грн нарахованих відсотків за користування чужими грошовими коштами, так як у межах одного виду відповідальності не може застосовуватися однаковий набір санкцій (у даному випадку - пені) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).

6. Щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 148,04 грн 3% річних за розрахунком позивача (а. с. 75).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами в період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання.

Зважаючи на встановлені судом періоди розрахунку пені, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за допомогою правового портала України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій", суд встановив обгрунтований розмір 3% у сумі 138,29 грн.

З огляду на викладене, в частині заявленого розміру 3% річних у сумі 9,75 грн слід відмовити за безпідставністю нарахування.

6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами. Відповідач не надав докази сплати заявленої суми боргу.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню на загальну суму 119726,99 грн, з яких, 118733,00 грн основного боргу, 855,70 пені, 138,29 грн 3% річних.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 58,59 грн пені, 9,75 грн 3% річних та 36023,38 грн відсотків за користування чужими коштами слід відмовити за безпідставністю нарахування.

7. Розподіл судового збору між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За п. 1 ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим судом взято до уваги, що згідно з п. 9 ст.129 ГПК України якщо, серед іншого, спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Командор Транс" (10020, м. Житомир, вул. Богунська, буд. 50, код ЄДРПОУ 41245057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Сан" (12420, Житомирська область, Житомирський район, с. Тетерівка, вул. Лісна, буд. 3, код ЄДРПОУ 38562586):

- 118733,00 грн основного боргу;

- 855,70 грн пені;

- 138,29 грн 3% річних;

- 2481,00 грн судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 36023,38 грн відсотків за користування грошовими коштами.

4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 58,59 грн пені.

5. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 9,75 грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.06.22

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу та на електронну пошту:spsanbuh@ukr.net

3 - відповідачу та на електронну пошту: comandortrans@gmail.com