Рішення

від 05.07.2022 по справі 910/14312/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2022Справа № 910/14312/21За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міське спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" про стягнення 280416,27 грн

Суддя Сташків Р.Б. Секретар судового засідання Гарашко Т.В

Представники сторін: від позивача - Бондаренко О.О. (адвокат); від відповідача - Семьошкін П.М. (директор).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міське спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" (далі - відповідач) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) заборгованості та штрафних санкцій за спожиті послуги з постачання гарячої води, яка надавалася відповідно до Договору №250876 від 30.10.2018. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань з оплати отриманої теплової енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з серпня 2020 року по червень 2021 року. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2021 судом було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Через загальний відділ діловодства суду 17.01.2022 від позивача надійшла заява у якій він повідомив суд про оплату відповідачем 255286,86 грн суми основного боргу, на підтвердження чого надав реєстр оплат ТОВ "Київське міське спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" по Договору №250876 за період з 01.09.2021 до 31.10.2021, у зв`язку з чим просив суд закрити провадження в цій частині. Через канцелярію суду 27.06.2022 відповідачем подано лист-звернення в якому відповідач просив суд погодити прощення (списання) нарахованих штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань. Ухвалою суду від 06.07.2022 закрито провадження у справі №910/14312/21 у частині стягнення 255286,86 грн основної суми боргу. Надаючи пояснення по суті спору у судовому засіданні 06.07.2022 представник позивача свої позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в частині стягнення 25129,41 грн, що складається із 10555,92 грн інфляційних втрат, 2790,90 грн 3% річних, 11782,59 грн пені.

Представник відповідача юридичних заперечень проти позову не висловив, та зазначив, що із моральної точки зору позивач не вправі з нього стягувати штрафні та фінансові санкції. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні надані докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва» від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам. 30.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (Постачальник, далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київське міське спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" (Споживач, далі - відповідач) укладено Договір №250876 на постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до якого позивач зобов`язався виробити та поставити теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач зобов`язався отримувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов, викладених у цьому Договорі. Постачання теплової енергії здійснюється у будинок 27/16 по вул. Спаська у місті Києві. Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019 (п.4.1 Договору). Керуючись приписами статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із Сторін про його припинення (п. п. 4.2, 4.4 Договору). Доказів у підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати спірні договірні відносини не подано, а отже цей договір є чинним. Відповідно до п. 2.2.1 Договору позивач зобов`язався безперебійно (крім випадків, визначених цим договором та чинним законодавством) постачати відповідачу теплову енергію у гарячій воді, на межу балансової належності, відповідно до Додатків 3.4 до цього Договору для потреб опалення - в період опалювального сезону, згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними у Додатку №1 до цього Договору. Згідно з пунктом 5.6 Договору додатки до договору № 1, 2, 2а, 3, 3а, 4, 5, 6, 7 є його невід`ємною частиною. У разі встановлення у відповідача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності надає звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК не пізніше 28 числа звітного місяця (п. п. 2, 5 Додатку 2 до Договору). Відповідно до п. 8 Додатку № 2 у разі відсутності у Споживача будинкових комерційних приладів обліку або ненадання Споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць та величину годинного теплового навантаження з урахуванням середньомісячної температури теплоносія. Споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою, передбаченою у Договорі оформлену позивачем рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кільцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює (підписує необхідні документи) і повертає один примірник акта приймання-передавання товарної продукції акта звіряння позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 8 Додатку № 2 до Договору). Відповідно до п. 10 Додатку 2 до Договору передбачено, що відповідач на розрахунковий рахунок позивача щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію. Згідно з п. 2.3.5 Договору відповідач зобов`язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку 2. Судом встановлено, що на виконання Договору позивач з серпня 2020 року по червень 2021 року надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 260786,86 грн. Нарахування за поставлену теплову енергію проводилось відповідно до умов Договору. На підтвердження факту постачання теплової енергії за Договором та обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії позивачем до позову надано копії корінців нарядів на включення та відключення об`єктів теплоспоживання за увесь спірний період, які складені КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», копії акту про прийняття теплового вузла, копії акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та акту приймання-передавання товарної продукції щомісячно за спірний період, облікові картки, та надані відповідачем відомості обліку споживання теплової енергії. Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного Договору. Водночас з матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором у спірний період виконав не в повному обсязі, у зв`язку з чим у останнього перед позивачем станом на момент пред`явлення позову утворився борг у сумі 260786,86 грн, який був погашений під час розгляду справи. Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи те, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 11782,59 грн пені, нарахованих за спірний період з серпня 2020 року по червень 2021 року на відповідну суму основного боргу, що становить 255286,86 грн по кожному зазначеному місяцю отримання послуг згідно наданого позивачем розрахунку. Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Так, позивач у позові зазначає, що пеня нараховуються у даному випадку на підставі статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідно до яких платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Суд зауважує, що вказані норми не встановлюють законну неустойку в формі пені, позаяк для того, щоб неустойка вважалась законною необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір. У даних же нормах встановлено граничний розмір саме договірної неустойки. Разом з тим, за умовами п. 3.3 Договору споживач зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі, обумовленому чинним законодавством України. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". За частиною 6 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Відтак, вказаний закон є спеціальним до спірних правовідносин. Разом із цим, частиною 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що в разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Проте дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року. Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Наразі на всій території України триває карантин, який установлений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 з 12 березня 2020 року та продовжений згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року №630 до 31 серпня 2022 року. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 11782,59 грн не підлягають задоволенню. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2790,90 грн, нараховані у період з 01.08.2020 року по 01.06.2021 року на відповідні суми основного боргу по кожному спірному місяцю згідно наданого позивачем розрахунку, а також 10555,92 грн інфляційних втрат, нарахованих на зазначені суми боргу протягом вказаного періоду. За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованих фінансових санкцій відповідачем суду надано не було. Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаних сум інфляційних втрат та трьох процентів річних, визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із статтями 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на вищенаведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у частині заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних та відмовити у стягненні суми пені. Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору з покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. Керуючись статтями 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, статтями 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міське спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" (вул. Костянтинівська, 11, м. Київ, 04071, ідентифікаційний код 30636681) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (пл. І.Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 40538421) 10555,92 грн (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень 92 копійки) інфляційних втрат, 2790,90 грн (дві тисячі сімсот дев`яносто гривень 90 копійок) 3% річних та 200,20 грн (двісті гривень 20 копійок) судового збору. У решті позову відмовити. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України. Повний текст складено 13.07.2022.

Суддя Р.Б.Сташків