Рішення

від 11.07.2022 по справі 914/549/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2022 Справа № 914/549/22

За позовом: Державного підприємства «Угерський спиртовий завод», с. Угерсько, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ 12», м. Львів

про стягнення 540 584,68 грн

Суддя Мороз Н.В.

При секретарі Пришляк М. С.

Представники:

Від позивача: Кецко В. Я.

Від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Позовну заяву подано Державним підприємством «Угерський спиртовий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ 12» про стягнення 540 584,68 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.04.2022

19.04.2022 розгляд справи відкладено на 17.05.2022, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою суду від 17.05.2022 продовжено підготовче провадження на 30 днів з 23.05.2022 та відкладено підготовче засідання на 07.06.2022.

Ухвалою суду від 07.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 21.06.2022.

21.06.2022 розгляд справи відкладено на 12.07.2022, про що відповідача повідомлено в порядку ст.121 ГПК України.

В судове засідання 12.07.2022 представник позивача з`явився, дав пояснення по суті спору. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Причин неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ 12» своїх зобов`язань за договором виконання робіт № 01/11/2018 від 01.11.2018 щодо повної та вчасної оплати за виконані Державним підприємством «Угерський спиртовий завод» роботи, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 485 513,58 грн - заборгованості, 14 164,77 грн - неустойки, 12 478, 13 грн - 3% річних та 28 428, 20 грн - інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзив на позов у встановлені процесуальним законом строки не подав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, що направлялися за адресою місцезнаходження відповідача, повернулися на адресу суду з відміткою АТ "Укрпошта" - «повертається» «за закінченням терміну зберігання».

Одночасно, суд зазначає, що ухвали суду надсилались на адресу, що зазначена у позовній заяві та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до яких є відкритим), а саме - місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ 12, є: 79039, м. Львів, вул. Золота, 7/44. Крім того, судом надсилались ухвали також на електронну пошту відповідача lviv@galev.com.ua, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції Господарського суду Львівської області у справі № 914/549/22.

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу , які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності прокладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку із її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (Аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

За змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Згідно з ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру. В єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу як місцезнаходження юридичної особи (ч. 2. ст. 9). Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою (ч.1 ст. 10). В силу ст. 11 цього Закону, відомості що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді безоплатного доступу через портал електронних сервісів (в мережі «Інтернет»).

Відтак, у разі, коли місцезнаходження юридичної особи (фізичної особи-підприємця) - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу. В матеріалах справи відсутні повідомлення та докази зміни місцезнаходження відповідача станом на дату прийняття рішення суду.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини справи.

01.11.2018 між Державним підприємством «Угерський спиртовий завод» (позивач, за договором - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ 12» (відповідач, за договором - замовник) укладено договір про виконання робіт № 01/11/2018.

Згідно умов даного договору, виконавець за завданням замовника зобов`язується виконати власними силами роботи з очистки фугату упареного від твердих речовин у потоці, а замовник - на умовах і в порядку, передбаченими цим договором провести оплату за такі послуги (п. 1.1). Згідно протоколу погодження договірної ціни, що є додатком 1 до цього договору, договірна ціна виконання робіт становить 13 210, 56 грн (п.2.1). Оплата робіт виконавця здійснюється замовником протягом 14 банківських днів від дати підписання сторонами акту приймання-здачі виконаних робіт. Сума оплати зменшується відповідно до суми за використану електроенергію обладнанням виконавця згідно встановленого лічильника (п.2.2). Виконавець зобов`язаний виконати передбачені даним договором роботи власними силами та засобами (п.3.1.1). Замовник зобов`язаний: прийняти від виконавця роботи на умовах даного договору (п.3.3.2), оплатити вартість виконаних робіт за цим договором в порядку та строки, визначені цим договором (п.3.3.3). Строк виконання робіт становить 30 календарних днів з дня узгодження на основі заявки початку виконання робіт (п.4.1). По закінченні виконання робіт виконавець надає замовнику акт прийому-передачі виконання робіт, що складається, підписується виконавцем та надсилається замовнику упродовж 3 робочих днів з моменту фактичного виконання робіт (п.4.2). Замовник протягом 3 робочих днів після отримання акту зобов`язаний його підписати та повернути один примірник підписаного акту виконавцю або надати мотивовану письмову відмову від прийняття робіт (п.4.3). У випадку, якщо замовник не поверне виконавцю один примірник підписаного акту та не надасть мотивовану письмову відмову від приймання упродовж 3 робочих днів з моменту отримання акту, то виконані роботи вважаються такими, що надані в повному обсязі, вчасно та якісно і є прийнятими замовником (п.4.4). У разі мотивованої відмови замовника від прийому виконаних робіт, сторонами складається протокол усунення недоліків із зазначенням необхідних доопрацювань та строків їх виконання (п.4.5). У разі несвоєчасної сплати вартості виконаних робіт замовник на вимогу виконавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п.5.5). Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань за договором (п.5.6). Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31 грудня 2020 року але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.11.1).

На виконання взятих на себе зобов`язань за договором про виконання робіт № 01/11/2018, позивачем, як виконавцем робіт, за результатами виконання робіт в період з листопада 2018 по жовтень 2021 сформовано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 535 513, 58 грн (в матеріалах справи).

Однак, замовником (відповідачем) підписано та скріплено печатками лише частину актів (№ Уг-0000087 від 28.11.2019; № Уг-0000109 від 31.12.2019; № Уг-0000015 від 31.03.2020; № Уг-0000020 від 30.04.2020; № Уг-0000026 від 29.05.2020) на загальну суму 224 579, 52 грн та здійснено часткову оплату виконаних робіт у розмірі 50 000, 00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 28.12.2018. Оригінали вказаних актів оглянуто судом в судовому засіданні.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, 19.11.2021 позивачем надіслано на юридичну адресу відповідача претензію-вимогу від 19.11.2021 № 157, з проханням впродовж 14 календарних днів з дати надіслання даної вимоги здійснити оплату за виконані роботи. Одночасно, до даної претензії позивачем долучено акт звірки у двох примірниках, а також всі не підписані відповідачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які попередньо надсилались відповідачу електронним зв`язком, для подальшого їх підписання та повернення позивачу.

Проте, як зазначено позивачем, жодне рекомендоване відправлення відповідачем не отримано, а 28.12.2021 такі відправлення з претензією та вищенаведеними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) були поверненні позивачу у зв`язку із закінченням строку зберігання, що підтверджується копіями довідок про причини повернення надсилання, які долучені до позовної заяви.

В підтвердження своєї правової позиції позивачем до матеріалів позовної заяви долучено також копії податкових накладних, як вторинного доказу дійсності господарських операцій між сторонами.

У зв`язку з неоплатою замовником виконаних робіт, Державне підприємство «Угерський спиртовий завод» звернулось до господарського суду за захистом порушеного права з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ 12» 485 513,58 грн - заборгованості, 14 164,77 грн - неустойки, 12 478, 13 грн - 3% річних та 28 428, 20 грн - інфляційних втрат.

Оцінка суду.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 ЦК України).

Відповідно до ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В даному випадку, між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору про виконання робіт № 01/11/2018 від 01.11.2018.

За договором про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач свої зобов`язання щодо виконання робіт за спірним договором виконав повністю, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Замовник про дійсність виконаних робіт не заперечив, письмової мотивованої відмови від прийняття робіт не надав.

Суд звертає увагу, що за змістом ст. 853 ЦК України, прийняти роботи підрядника - це обов`язок, а не право замовника. Замовник повинен прийняти виконану підрядником роботу, оглянути її та в разі виявлення відступів від умов договору чи інших недоліків негайно заявити про це підряднику.

Якщо замовник в порушення вимог ст. 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 05.05.2020 у справі № 904/2082/19.

Крім того, п. 4.4. договору про виконання робіт передбачено, що у випадку, якщо замовник не поверне виконавцю один примірник підписаного акту та не надасть мотивовану письмову відмову від приймання упродовж 3 робочих днів з моменту отримання акту, то виконані роботи вважаються такими, що надані в повному обсязі, вчасно та якісно і є прийнятими замовником.

Із з`ясованих судом обставин вбачається, що відповідач не обґрунтував своєї відмови від підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) і не зазначив у них (чи будь-яких інших документах) про невиконання або неналежне виконання робіт позивачем.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Враховуючи наведене, беручи до уваги відсутність будь-яких претензій відповідача щодо обсягу та/або якості виконаних позивачем робіт (наданих послуг), а також факт часткової оплати виконаних робіт за договором, внаслідок чого у відповідача утворилися заборгованість, суд дійшов висновку про виникнення у відповідача обов`язку щодо повної сплати вартості виконаних позивачем робіт, а відтак, позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 485 513, 58 грн підлягає задоволенню.

Такий висновок узгоджується і з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18.

Відповідно до ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних у розмірі 12 478, 13 грн та інфляційні втрати у розмірі 28 428,20 грн, у відповідності до розрахунку позовних вимог, долученого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», суд встановив, що сума інфляційних нарахувань становить 28 430,15 грн, тобто є більшою, ніж нарахував позивач у своєму розрахунку.

Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Відтак, задоволенню підлягає нарахована позивачем сума інфляційних у розмірі 28 428,20 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Зазначена стаття розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти та інфляційні втрати за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто вони є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 12 478,13 грн та інфляційних нарахувань в розмірі 28 428,20 грн підлягає до задоволення.

Крім того, на підставі п.5.5 договору позивачем нараховано відповідачу 14 164,77 грн неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 552 ЦК України, сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, сторони у п. 5.5 договору про виконання робіт погодили, що у разі несвоєчасної сплати вартості виконаних робіт замовник на вимогу виконавця сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Відповідач, уклавши договір про виконання робіт № 01/11/2018, погодився на викладені в ньому умови, в тому числі і умову про нарахування пені за порушення або неналежне виконання зобов`язань.

Таким чином, перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, а також зазначені в ньому періоди за допомогою системи «Ліга:закон», суд встановив, що така нарахована вірно, відтак, вимога про стягнення з відповідача 14 164,77 грн пені є правомірною та підлягає до задоволення.

При цьому, при перевірці правильності нарахування позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та неустойки, судом взято до уваги визначення позивачем боргових періодів з врахуванням юридичного факту - дати підписання актів приймання-здачі виконаних робіт або дати повернення неотриманих відповідачем актів приймання-здачі виконаних робіт, з яких відраховувався строк для оплати, передбачений п.2.2 договору.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідача Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛЕВ 12» (79039, м. Львів, вул. Золота, 7/44, ідентифікаційний код 39348532) на користь Державного підприємства «Угерський спиртовий завод» (82424, Львівська область, Стрийський район, с. Угерсько, вул. І. Франка, 2, ідентифікаційний код 00374733) - 485 513,58 грн - заборгованості, 14 164,77 грн - неустойки, 12 478, 13 грн - 3% річних, 28 428, 20 грн - інфляційних втрат та 8 108,77 грн - судового збору.

Рішення складено 13.07.2022

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.