Постанова

від 22.06.2022 по справі 504/3306/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6222/22

Справа № 504/3306/21

Головуючий у першій інстанції Добров П. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 504/3306/21

Номер апеляційного провадження № 22-ц/813/6222/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Рибачук О.І.,

учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 ,

- відповідач ОСОБА_2 ,

- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держгеокадастру в Одеській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права власності та повернення земельної ділянки,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Доброва П.В. 12 жовтня 2021 року, про забезпечення позову,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У вересні2021року ОСОБА_1 звернувся досуду звищезазначеною позовноюзаявою,в якійпросить:1)визнати незаконнимта скасуватиНаказ Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті від03.02.2021року №15-889/13-21-СГпро затвердженнядокументації ізземлеустрою танадання земельноїділянки увласність беззміни цільовогопризначення;2)припинити правовласності ОСОБА_2 на земельнуділянку кадастровийномер 5122785800:01:001:0383,що розташованана територіїСичавської сільськоїради Лиманськогорайону Одеськоїобласті (замежами населеногопункту);3)зобов`язати ОСОБА_2 повернути накористь Головногоуправління ДержгеокадаструвОдеській областіземельну ділянкукадастровий номер5122785800:01:001:0383,що розташованана територіїСичавської сільськоїради Лиманськогорайону Одеськоїобласті (замежами населеногопункту) (а. с. 3 - 6).

2.2 Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У вересні2021року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер: 5122785800:01:001:0383, що розташована на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту), власником якої являється ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною відчуження зазначеної земельної ділянки.

Вищевказана заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову (а. с. 7 - 8).

2.3 Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 жовтня 2021 року задоволено вищевказану заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 5122785800:01:001:0383, що розташована на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту), власником якої є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із забороною відчуження зазначеної земельної ділянки.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дослідивши заяву про забезпечення позову, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість зазначеної заяви, оскільки вбачаються достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду (а. с. 34 - 35).

2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про забезпечення позову.

2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу постановлено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт посилаєтьсяна те,що:1)застосовані заходизабезпечення позовуне єспівмірними звимогами позову; 2) матеріали справи не містять доказів щодо наміру відповідача на відчуження спірного майна (а. с. 38 - 41).

2.6 Узагальнені доводи позивача в апеляційному суді

Позивач правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.02.2022 рокувідкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою (а. с. 53 - 53 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.02.2022 року підготовку справи до розгляду закінчено. Справу призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 54).

Учасники цивільної справи у судове засідання не з`явилися. Повідомлені належним чином, причини не явки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому вирішені питання про забезпечення позову, освідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим справу розглянути за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

3.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача,обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

3.2 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вищевказаним вимогам законодавства, з огляду на наступне.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 150 ЦПК Українипозов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 9 цієї частини.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 9 частини 1 статті 150 ЦПК України.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

Відповідно до ч. 3ст. 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1, 4постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"зазначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову відповідає вищезазначеним вимогам.

Так, в позовній заяві позивач заявляє вимоги про: 1) визнання незаконним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.02.2021 року №15-889/13-21-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення; 2) припинення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5122785800:01:001:0383, що розташована на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту); 3) зобов`язання ОСОБА_2 повернути на користь Головного управління Держгеокадаструв Одеській області земельну ділянку кадастровий номер 5122785800:01:001:0383, що розташована на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Згідно правової позиції, викладеної Верховним судом у постанові від 28.05.2020 року у справі № 917/750/19, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є обставини, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому, особа яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

З огляду на вищевикладене, вимоги заяви про забезпечення позову є такими, які запобігають порушенню прав позивача у разі задоволення позову, тому є співмірними з позовними вимогами.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо не співмірності вимог заяви про забезпечення позову з вимогами позову є безпідставними.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на наявність в матеріалах справи витягу з сайту olx.ua, з якого вбачається, що відповідачем вжито заходи щодо відчуження спірної земельної ділянки шляхом оголошення про продаж такої земельної ділянки на вказаному сайті (а. с. 13).

Отже, спростованими матеріалами справи є доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів щодо наміру відповідача на відчуження спірного майна.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про забезпечення позову.

3.3 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищевказаного доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є недоведеними, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладенихобставин колегіясуддів вважає,що ухваласуду першоїінстанції єсправедливою,законною таобґрунтованою.Судом повнота всебічнодосліджені наявнів матеріалахсправи докази,їм наданаправильна оцінка,порушень нормматеріального тапроцесуального праване допущено.Підстави дляскасування,зміни ухвалисуду першоїінстанції вмежах доводівапеляційної скарги ОСОБА_2 відсутні.

3.4 Порядок та строк касаційного оскарження

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову, після її перегляду в апеляційному порядку, може бути оскаржена в касаційному порядку.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Каваржика Максима Петровича залишити без задоволення.

Ухвалу Комінтернівського районногосуду Одеськоїобласті від12жовтня 2021року прозабезпечення позову залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 11 липня 2022 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе