Рішення

від 13.06.2022 по справі 131/1593/19

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1593/19

Провадження № 2/131/35/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2022 м.Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Балтака Д.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження у м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів, -

встановив:

У грудні 2019 р. до Іллінецького районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 із позовом до ТОВ «Авто Просто», ТОВ «АТ Сервіс» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів. Позов обґрунтований тим, що 20 вересня 2019 р. між ним та ТОВ «Авто Просто» з метою придбання трактора «Беларус 1025» за ціною 755 000,00 (сімсот п`ятдесят п`ять гривень 00 коп.) грн. був укладений договір № 803892, предметом якого є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему «Автофонд». Договір укладений шляхом підписання сторонами договору та додатку № 1, додатку № 2, які є невід`ємною частиною даного договору. Того ж дня між ним та ТОВ «АТ Сервіс» укладений договір доручення, відповідно до умов якого довіритель уповноважив повіреного сплатити від імені і за рахунок довірителя винагороду ТОВ «Авто Просто» за надані послуги адміністрування. На виконання зазначених договір ним було перераховано ТОВ «АТ Сервіс» винагороду за послуги у розмірі 43 300,00 (сорок три тисячі триста гривень 00 коп.) грн. та періодичний платіж і щомісячну винагороду ТОВ «Авто Просто» у розмірі 15 088,00 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) грн. При цьому, оскільки змістом додатку № 1 до договору № 803892 від 20.09.2019 р. визначена вартість трактора «Беларус 1025» за ціною 755 000,00 (сімсот п`ятдесят п`ять гривень 00 коп.) грн., то подальші односторонні зміни відповідачем розміру платежів, створює для позивача завідомо невигідні умови, що не відповідає його намірам придбати зазначений трактор по раніше обумовленій ціні. Посилаючись на те, що зазначені договори суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки в діяльності відповідачів наявні ознаки нечесної підприємницької діяльності, яка вводить споживача в оману та полягає в тому, що останній сплачує за можливість одержання права на купівлю товару, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, в не за рахунок продажу або споживання продукції позивач просить недійсним договір № 803892 від 20.09.2019 р., укладеним між ним та ТОВ «Авто Просто» та визнати стягнути із даного відповідача грошові кошти у розмірі 15 088,00 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) грн.; визнати недійсним договір доручення № 803892 від 20.09.2019 р., укладений між ним та ТОВ «АТ Сервіс» та стягнути із даного відповідача грошові кошти у розмірі 43 300,00 (сорок три тисячі триста гривень 00 коп.) грн.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 10 грудня 2019 р. постановлено відкрити провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загально позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання.

08 січня 2020 р. до суду від представника ТОВ «Авто Просто» надійшов відзив на позовну заяву, у змісті якого останній, заперечуючи проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначає, що даний відповідач є учасником ринку фінансових послуг, діяльність якого підлягає ліцензуванню. Зразок та умови договору про адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, який укладено між сторонами відповідає вимогам Ліцензійних умов та відповідно був предметом перевірки Нацкомфінпсолуг. При цьому зміст зазначеного договору містить посилання на те, що підписанням цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін із усіма визначеннями, умовами та змістом договору та додатків до нього. Більш того, підпис учасника у договору стоїть поряд із наступним в тому рахунку текстом «… умови договору його зрозумілі та він вважає їх вигідними для себе». З урахуванням зазначеного представник відповідача просить суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, у зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог.

08 січня 2020 р. до суду від представника ТОВ «АТ Сервіс» надійшов відзив на позовну заяву, у змісті якого останній вказує на те, що грошові кошти отримані від позивача на виконання умов договору доручення були перераховані ТОВ «Авто Просто». Зазначений відповідач свої зобов`язання за договором доручення виконав у повному обсязі у зв`язку із чим належних правових підстав для задоволення позовних вимог він не вбачає та просить суд у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

29 червня 2021 р. до суду від позивача надійшла позовна заява у новій редакції у змісті якої останній просить суд ухвалити рішення, яким недійсним договір № 803892 від 20.09.2019 р., укладеним між ним та ТОВ «Авто Просто»; визнати недійсним договір доручення № 803892 від 20.09.2019 р., укладений між ним та ТОВ «АТ Сервіс»; стягнути із ТОВ «Авто Просто» грошові кошти у розмірі 60 388,00 (шістдесят тисяч триста вісімдесят вісім гривень 00 коп.)

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 08 липня 2021 р. постановлено підготовче провадження закрити та справу призначити до судового розгляду по суті на 11 серпня 2021 р.

Оскільки, суддя Іллінецького районного суду Вінницької області Олексієнко О.Ю. призначений на посаду судді Указом Президента України від 01.08.2016 р. № 321/2016 «Про призначення суддів» терміном на п`ять років, то 01 серпня 2021 р. даний суддя виключений з автоматичного розподілу справ між суддями у зв`язку з закінченням терміну повноважень.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Іллінецького районного суду Вінницької області від 03 вересня 2021 р. головуючим у справі визначено суддю Іллінецького районного суду Вінницької області Балтака Д.О.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 07 вересня 2021 р. (головуючий суддя Балтак Д.О.) справу прийнято до свого провадження та призначено до підготовчого судового засідання за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 25 листопада 2021 р. постановлено підготовче провадження закрити та справу призначити до судового розгляду.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали повністю, просять його задовольнити.

Представники відповідачів будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду у призначене судове засідання не з`явився, поважні причини своєї неявки суду не повідомили.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що позивач скористався своїм правом, врегульованим частиною 3 статті 211 ЦПК України, заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить зазначений розгляд у даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про захист прав споживачів».

Так, судом встановлено, що 20 вересня 2019 р. між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 укладений договір фінансових послуг № 803892 із додатками № 1, 2, які є невід`ємною частиною даного договору. Предметом договору фінансових послуг від 20.09.2019 р. № 803892 є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об`єднання грошових коштів учасників через систему «Автофонд», спрямованих на придбання трактора «Беларус 1025» вартістю 755 000,00 (сімсот п`ятдесят п`ять гривень 00 коп.) грн. (а.с. 7-10).

Відповідно до Додатків № 1, 2 до договору фінансових послуг від 20.09.2019 р. № 803892 сторони погодили, що учасник системи сплачує: винагороду за послуги, пов`язані з включенням договору до ОСОБА_2 та формуванням групи у % + ПДВ 45 300,00 грн. періодичний платіж - 1,6666 %; щомісячну винагороду - 0,415 % + ПДВ; винагороду за послуги, пов`язані з передачею автомобіля учаснику - 3 % + ПДВ (а.с. 11, 12).

20 вересня 2019 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «АТ Сервіс» укладений договір доручення № 803892, предметом якого є зобов`язання сплатити повіреним - ТОВ «АТ Сервіс» винагороду ТОВ «Авто Просто» у сумі 43 300,00 (сорок три тисячі триста гривень 00 коп.) грн. за рахунок довірителя, яким є позивач (а.с. 15).

21 вересня 2019 р. ОСОБА_1 , на виконання умов договору доручення від 20.09.2019 р. № 803892 перерахував ТОВ «АТ Сервіс» винагороду за послуги у розмірі 43 300,00 (сорок три тисячі триста гривень 00 коп.) грн., що підтверджується квитанцією від 21.09.2019 р. № 9570912703 (а.с. 13).

02 жовтня 2019 р. ТОВ «Авто Просто» отримало від ТОВ «АТ Сервіс» грошові кошти у розмірі 43 300,00 (сорок три тисячі триста гривень 00 коп.) грн., в якості оплати винагороди за послуги, пов`язані з включенням договору про адміністрування № 803892 від 20.09.2019 р. до системи Автофонд та формування групи, який було укладено між ТОВ «Авто Просто» та ОСОБА_1 , що підтверджується змістом довідки від 15.04.2020 р.

16 жовтня 2019 р. ОСОБА_1 , на виконання умов договору фінансових послуг від 20.09.2019 р. № 803892 перерахував ТОВ «Авто Просто» періодичний платіж і щомісячну винагороду у розмірі 15 088,00 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят гривень 00 коп.) грн., що підтверджується квитанцією від 16.10.2019 р. № 11 (а.с. 13).

Згідно з визначеннями, що містяться у договорі фінансових послуг від 20 вересня 2019 р. № 803892 поточна ціна автомобіля - ціна автомобіля, яка встановлюється постачальником кожного місяця в останній робочий день місяця та є основою для розрахунку грошового розміру періодичних платежів та винагороди товариства, передбачених договором. Поточна ціна автомобіля може змінюватися протягом строку дії договору про адміністрування, що відповідно зумовлює зміну грошового розміру несплачених періодичних платежів та винагороди товариства.

Пунктом 2.1 статті 2 розділу 2 договору фінансових послуг від 20 вересня 2019 р. № 803892 встановлено, що поточна ціна автомобіля є критерієм-основою для розрахунку розміру періодичних платежів, винагороди товариства, та інших платежів, передбачених договором, протягом всього строку існування групи, та повідомляється Авто Просто постачальником щонайменше щомісяця. За положеннями пункту 2.5 статті 2 розділу 2 договору фінансових послуг від 20 вересня 2019 р. № 803892 періодичні платежі та щомісячна винагорода, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля дійсної у місяці, в якому здійснювалась оплата, зараховуються як відсоток від поточної ціни автомобіля, та не підлягають перерахунку.

Вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє протягом 10 років, але в будь-якому разі до моменту виконання обома сторонами всіх зобов`язань, передбачених договором (пункт 5 договору від 20 вересня 2019 р. № 803892).

Відповідно до додатку № 1 до договору фінансових послуг від 20 вересня 2019 р. № 803892 ОСОБА_1 зобов`язався оплатити стовідсоткову вартість трактора та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 60 щомісячних внесків.

Під час укладення договору фінансових послуг від 20 вересня 2019 р. № 803892 позивач отримав його примірник та додатки до нього, які містять опис послуг ТОВ «Авто Просто» та підписав усі примірники вказаного договору та додатки до нього.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 розділу 2 договору фінансових послуг від 20 вересня 2019 р. № 803892 підписання цього договору та додатків до нього є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом договору, додатків до нього.

Згідно з підпунктом 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 розділу 2 договору фінансових послуг від 20 вересня 2019 р. № 803892, якщо учасник системи виявить бажання односторонньо відмовитись від договору про адміністрування протягом 14 календарних днів з дати підписання договору, цей договір вважається розірваним і учасник звільняється від будь-яких зобов`язань за ним. Такому учаснику повертається вся сума коштів сплачена за договором про адміністрування. Для цього протягом зазначених 14 днів учасник зобов`язаний письмово повідомити про односторонню відмову від договору шляхом подання заяви в центральний офіс Авто Просто.

Позивач не звертався із заявою про розірвання договору фінансових послуг від 20 вересня 2019 р. № 803892 у 14-денний строк до ТОВ «Авто Просто».

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність та допустимість кожного письмового доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити з наступних підстав.

Змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до пунктів 2, 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним та припинення правовідношення.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі судового рішення.

За змістом частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

За правилами частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється здійснення нечесної підприємницької практики, яка включає в себе, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Аналіз пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» в розумінні цієї норми має такі обов`язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару. Відсутність хоча б однієї із вказаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України. Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Зазначений правовий висновок щодо застосування статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» висловлений у постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 р. у справі № 6-40цс13 та від 25 червня 2014 р. у справі № 6-74цс14.

Укладений між сторонами договір у межах системи придбання товарів у групах не є утворенням та розвитком пірамідальних схем в розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ТОВ «Авто Просто» надає споживачам послуги на основі системи, кінцевим результатом якої на підставі договору з учасниками групи є отримання автомобілів усіма учасниками, а споживачі сплачують кошти саме за одержання послуги, яка споживається у процесі її виконання. Крім того, кожний учасник отримує автомобіль відповідно до платежів, здійснених ним самим, та продовжує сплачувати за автомобіль до повної виплати.

Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 380/63/16-ц (провадження № 14-230цс18). Згідно частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

В свою чергу, спеціальним законом у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг, є Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено пункт 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Нацкомфінпослуг затвердила ліцензійні умови, якими закріпила визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах і на підставі розпорядження Нацкомфінпослуг від 15.09.2015 р. № 2239 ТОВ «Авто Просто» видана ліцензія на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Надання установою послуг з адміністрування активів, створених за рахунок залучених періодичних внесків учасників групи з метою об`єднання їхніх коштів і спрямованих на почергове придбання кожним із них певних товарів, що обумовлені в договорі, є правомірною діяльністю з надання фінансових послуг (за умови отримання ліцензії), яка передбачена статтею 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», а не нечесною підприємницькою практикою в розумінні пункту 7 частини третьої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», наслідком якої є визнання угоди недійсною.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2020 р. в справі № 313/1464/15 (провадження № 61-17238св18) зроблено висновок, що такі умови договору узгоджуються із вимогами Положення про обов`язкові критерії та фінансові нормативи, а також вимоги, що обмежують ризики в діяльності фінансових компаній при наданні фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 08 серпня 2017 р. № 3384, у пункті 34 якого передбачено, що у разі зміни поточної ціни товару адміністратор може змінювати розмір періодичних платежів та винагороди, які мають надалі вноситися учасниками групи з дати зміни поточної ціни товару, на умовах, у порядку та строки, визначені у договорі про адміністрування, при цьому раніше сплачена учасниками групи сума періодичних платежів та винагороди не перераховується і не підлягає додатковій оплаті у зв`язку зі зміною поточної ціни товару.

Відповідно до правовідносин, які виникли між сторонами, позивач отримає у власність обраний ним транспортний засіб до виплати його повної вартості, отже, за кошти, сплачені іншими учасниками системи, які ще не отримали автомобілі, проте мають потенційне право на це. Оскільки такі автомобілі можна викупити лише за дійсною вартістю на момент викупу, яка в залежності від ринкових тенденцій може відрізнятися від вартості автомобіля, виданого позивачу раніше, визначення щомісячних внесків та інших платежів у відповідності до ціни автомобіля, встановленої постачальником в останній день кожного місяця, не призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та відповідає умовам ринку, обраному позивачем порядку придбання автомобіля та інтересам інших учасників системи, а тому не є несправедливими умовами у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 22 травня 2019 р. у справі № 285/1777/17 (провадження № 61-39721св18), від 17 квітня 2019 р. у справі № 357/13841/16-ц (провадження № 61-30638св18), від 30 жовтня 2019 р. у справі № 141/480/17 (провадження № 61-31528св18), від 21 січня 2020 р. у справі № 590/1087/17 (провадження № 61-37322св18).

При цьому, доводи позивача що умови угоди щодо здійснення розрахунку щомісячного внеску, виходячи із поточної вартості автомобіля є несправедливими та неприйнятними, оскільки порушують права особи, як споживача послуг, є необґрунтованими та не спроможними, так як саме такі умови були погоджені сторонами при укладенні договору. За змістом таких умов кожна поінформована, розсудлива людина могла розуміти, що поточна ціна автомобіля, яка згідно з умовами це ціна автомобіля, яка встановлена постачальником в останні робочий день кожного місяця, є змінною величиною, яка може змінюватись, як у бік збільшення, так і у бік зменшення. Визначення розміру щомісячних платежів у прив`язці до поточної ціни автомобіля, отриманого позивачем, а не у прив`язці до інших чинників, наприклад зміни курсу валют, підвищення облікової ставник НБУ, рівня інфляції, які також можуть впливати на вартість товарів та послуг на ринку, не можна вважати несправедливими умовами договору.

Сторони під час укладення оспорюваного договору погодили всі істотні умови, у тому числі щодо порядку, строків та визначення розмірів платежів, процедури отримання транспортного засобу учасником, які чітко і ясно викладені; позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що під час укладення договору з ТОВ «Авто Просто» його введено в оману і не надано інформації про умови договору в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 22 травня 2020 р. у справа № 482/1398/19 (провадження № 61-1378св20), від 07 грудня 2020 р. у справа № 569/19293/18 (провадження № 61-14855св19), від 11 березня 2021 р. у справа № 127/11564/19 (провадження № 61-15846св19), від 28 липня 2021 р. у справі № 532/809/19-ц (провадження № 61-21456св19). Згідно частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

В свою чергу, щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору доручення від 20 вересня 2019 р. № 803892, укладеного між позивачем та ТОВ «АТ Сервіс», то така вимога є безпідставною, оскільки обґрунтована жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 1-3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статей 76, 77 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З даного приводу суд вважає за необхідне наголосити на тому, що обов`язок доказування і подання доказів відповідно до статті 81 ЦПК України покладається на сторони, суд лише сприяє їм у вчиненні процесуальних дій з метою встановлення обставин справи.

У відповідності до частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Висновки суду містять узагальнені відповіді на основні проміжні доводи сторін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.

Позивач, звернувшись до суду за захистом своїх прав, як споживача, був звільнений згідно з частини третьої статі 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від сплати судового збору. Згідно із частиною сьомою статті 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору у разі залишення позову без задоволення судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 16, 202-205, 215, 217, 229, 230, 626-628 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 81, 141, 209, 259, 263, 265, 274-279 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» та товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс» про визнання правочинів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів відмовити.

Судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повний текст рішення складений 24 червня 2022 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Просто», ЄДРПОУ 35509011, адреса місця знаходження: 03045, м. Київ, Столичне шосе, 90.

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Сервіс», ЄДРПОУ 38567610, адреса місця знаходження: 04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43, кв. 58.

Суддя: