Рішення

від 11.07.2022 по справі 761/33384/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33384/21

Провадження № 2/761/5388/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 липня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Таратінова Д.І.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Гаражно-будівельний кооператив «Лук`янівець-2» про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до Київської міської ради, третя особа: Гаражно-будівельний кооператив «Лук`янівець-2» про визнання права власності.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1 просив суд визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 , який знаходиться на території Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2» за адресою: м. Київ, пров. Делегатський, 14.

Свою позовну заяву обґрунтував тим, що 18 травня 2012 року, позивачем було придбано гаражний бокс НОМЕР_2 в Гаражно-будівельному кооперативі «Лук`янівець-2» у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Даний гаражний бокс придбав у якості пайового внеску в Гаражно-будівельний кооператив «Лук`янівець-2». За придбання майнових прав на гаражний бокс в Гаражно-будівельному кооперативі «Лук`янівець-2» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач сплатив грошові кошти у розмірі 11 000 доларів США, що підтверджується розпискою. 19 серпня 2021 року, позивач отримав Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 59942404 від державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріусу Кондри Людмили Вікторівни Київського міського нотаріального округу. Дана відмова мотивована тим, що позивач не надав документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси. Разом з тим, з такою відмовою та рішенням не можна погодитися зважаючи на наступне. Оскільки гаражний бокс відповідно наданим документам введено в експлуатацію до 05.08.1992 року, вбачається що реєстрація має здійснюватися у спрощеній процедурі, а тому відмова з є безпідставною.

На підставі викладеного, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2021 року матеріали позовної заяви було передано на розгляд судді Фроловій І.В.

17 вересня 2021 року на адресу суду надійшла заява від Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2», відповідно до якої представник третьої особи просив суд долучити до матеріалів справи довідку від 14.09.2021 за Вих. 203-9, а також проти позовних вимог не заперечували.

17 вересня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про долучення квитанції про плату судового збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 08 листопада 2021 було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 року було закрито підготовче провадження у справі.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак було подано заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити, щодо винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач - Київська міська рада у судове засідання своїх представників не направили, про час та місце слухання справи повідомлені судом належним чином, відзив на позовну заяву не надали.

Третя особа - Гаражно-будівельний кооператив «Лук`янівець-2» у судове засідання своїх представників не направили, про час та місце слухання справи повідомлені судом належним чином, однак у своїй заяві від 17.09.2021 року просили суд розглядати справу у їх відсутність.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 29 березня 1990 року за №307 про відведення земельної ділянки виконкому Шевченківської райради народних депутатів для будівництва ГБК по пров. Делегатському в Шевченківському районі було вирішено:

«1. Відвести виконкому Шевченківської райради народних депутатів земельну ділянку, площею близько 0,3 га. для будівництва ГБК по пров. Делегатському в Шевченківському районі.

Земельну ділянку відвести за рахунок частини території, що входить до зони регулювання забудови ІІІ категорії та частини охоронної зони колектора 0 900 мм, на якій розташовані самовільно встановлені металеві гаражі.».

Згідно наявного в матеріалах справи Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи вбачається, що Гаражно-будівельний кооператив «Лук`янівець-2» було створено 30 березня 1991 року, про що зроблено запис 30 березня 1991 року в журналі обліку Реєстраційних справ за № 11734.

Гаражний бокс НОМЕР_2 в Гаражно-будівельному кооперативі «Лук`янівець-2» який знаходиться за адресом провулок Делегатський, буд. 14, м. Київ побудований та введений в експлуатацію 22 липня 1992 року, сума пайового внеску за гаражний бокс у розмірі 5000,00 руб. була сплачена ОСОБА_2 30 січня 1992 року у повному обсязі, що підтверджується довідкою Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2».

18 травня 2012 року ОСОБА_1 було придбано гаражний бокс НОМЕР_2 в Гаражно-будівельному кооперативі «Лук`янівець-2» який знаходиться за адресом провулок Делегатський, буд. 14, м. Київ, 04107 у громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Даний гаражний бокс було придбано в якості пайового внеску в Гаражно-будівельний кооператив «Лук`янівець-2».

За придбання майнових прав на гаражний бокс в Гаражно-будівельному кооперативі «Лук`янівець-2» ОСОБА_1 було сплачено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошові кошти у розмірі 11 000 (одинадцять тисяч) доларів США, що підтверджується розпискою.

Також в матеріалах справи наявна письмова згода на придбання даного гаражного боксу в Гаражно-будівельному кооперативі «Лук`янівець-2» від дружини ОСОБА_2 - громадянки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

Одночасно з цим, 18 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2» з заявою про включення останнього до членів Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2».

Також 18 травня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2» з заявою про виключення його із членів Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2» у зв`язку з продажем гаражного боксу № НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Протоколом №1/2012 від 25.09.2012 р. Загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2» ОСОБА_1 було включено в члени Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2», що також підтверджується випискою з вказаного протоколу.

З довідки Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2» від 12 листопада 2020 року за №203 вбачається, що гаражний бокс НОМЕР_2 в Гаражно-будівельному кооперативі «Лук`янівець-2» який знаходиться за адресом провулок Делегатський, буд. 14, м. Київ побудований та введений в експлуатацію 22 липня 1992 року, сума пайового внеску за гаражний бокс у розмірі 1 400,00 грн. була сплачена ОСОБА_1 25 вересня 2012 року у повному обсязі.

Технічний паспорт на гаражний бокс був виконаний 10 серпня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Б-Т-І» ( код ЄДРПОУ 39830388).

19 серпня 2021 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Кондрою Людмилою Вікторівною Київського міського нотаріального округу було видано Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 59942404.

Цим рішенням було відмовлено ОСОБА_1 у здійснені реєстрації права власності на гаражний бокс НОМЕР_2 в Гаражно-будівельному кооперативі «Лук`янівець-2» який знаходиться за адресом провулок Делегатський, буд. 14, м. Київ .

Дана відмова мотивована тим, що ОСОБА_1 не надав документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Щодо позовних вимог позивача про визнання права власності на гаражний бокс, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З довідки Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2» від 12 листопада 2020 року за №203 вбачається, що ОСОБА_1 є власником гаражного боксу НОМЕР_2 в Гаражно-будівельному кооперативі «Лук`янівець-2» який знаходиться за адресом провулок Делегатський, буд. 14, м. Київ . Сума пайового внеску за гаражний бокс у розмірі 1 400,00 грн. була сплачена ОСОБА_1 25 вересня 2012 року у повному обсязі.

Рішення ВК Київ міськради про відведення земельної ділянки для будівництва гаражів від 21 липня 2017 року+ № 8000000000:91:078:0043.

Рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки в оренду від 27 лютого 2020 року №225/8395.

згідно витягу Державного кадастрового номеру № НВ-8000717572018.

Балансова вартість гаражного боксу № НОМЕР_2 складає двісті тисяч гривень 00 коп.

Гаражний бокс № НОМЕР_2 ГБК «Лук`янівець-2» побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 22 липня 1992 року.

В матеріалах справи відсутні відомості, що вказаний гаражний бокс проданий, перебуває під забороною чи арештом.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

На час виплати пайового внеску питання державної реєстрації права власності на нерухоме майно регулювалось Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, що передбачала державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше був встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення».

Об`єкти нерухомості, побудовані до 05 серпня 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Сторона позивача зазначає про те, що до прийняття постанови КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127, якою затверджений Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, члени кооперативу оформляли право власності на підставі технічного паспорта на гараж та довідки кооперативу, а тому надати документ, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, у позивача немає можливості.

Окремо суд зауважує, що пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28 червня 1991 року «Про практику розгляду судами цивільних справ», пов`язаних з діяльністю гаражно- будівельних кооперативів встановлено, що у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що: а) член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатися ним на власний розсуд, продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчинити відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності на майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач позбавлений можливості розпорядитися належним йому майном - гаражем, оскільки немає правовстановлюючого документу, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, тому позивач позбавлений можливості зареєструвати належне йому нерухоме майно.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Встановивши, що у позивача існують перешкоди для оформлення державної реєстрації права власності на гаражний бокс у визначеному законом порядку, тому суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 у Гаражно-будівельному кооперативі «Лук`янівець-2», що знаходиться за адресою: провулок Делегатський, 14, м. Київ.

За таких підстав позов є обґрунтованим, доведеним й таким, що підлягає задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Враховуючи викладене, на підставі Конституції України, Загальної декларації прав людини, а також ст. ст. 331, 392 ЦК України, ст. ст. 19-1, 21 Закону України «Про кооперацію», ст. ст. 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28 червня 1991 року «Про практику розгляду судами цивільних справ», керуючись ст. 10, 11, 57-61, 79, 133, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: Гаражно-будівельний кооператив «Лук`янівець-2» про визнання права власності - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на гаражний бокс № НОМЕР_2 , який знаходиться на території Гаражно-будівельного кооперативу «Лук`янівець-2» за адресою: м. Київ, пров. Делегатський, 14.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

Київська міська рада, адреса місцезнаходження - 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141,

Гаражно-будівельний кооператив «Лук`янівець-2», адреса місцезнаходження - 04107, м. Київ, пров. Делегатський, 14, код ЄДРПОУ 22893240.

Суддя: