Постанова

від 12.07.2022 по справі 127/1498/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/1498/22

Провадження № 22-ц/801/1222/2022

Категорія: 76

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 рокуСправа № 127/1498/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Матківської М.В., Міхасішина І.В.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В.,

за участюсторін:представника ОСОБА_1 -адвоката ЧернілевськоїР.В.,представника відповідача Седельова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу №127/1498/22 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Вінницький ліцей № 13» про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення (вимушеного прогулу),

за апеляційноюскаргою представника ОСОБА_1 адвокатаЧернілевської РусланиВіталіївни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 травня 2022 року,яке ухвалене суддею Дерновою В.В. у Вінницькому міському суді Вінницької області, повний текст складено 11 травня 2022 року,

в с т а н о в и в :

У січні2022року ОСОБА_1 звернулась всуд зпозовом до Комунального закладу «Вінницький ліцей № 13» про скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення (вимушеного прогулу), мотивуючі позовні вимоги тим, що вона працює вчителем історії в Комунальному закладі«Вінницький ліцей№ 13». Наказ директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 13 Вінницької міської ради Седельова О. від 13 грудня 2021 року № 191-к/тр її відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності щеплення від COVID-19.

Вважає, що роботодавцем порушено гарантії, передбачені ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст. 43 Конституції України (право на працю), ст. 286 ЦК України (право на таємницю про стан свого здоров`я), а також вимоги ст. 46 КЗпП України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закону України «Основи законодавства про охорону здоров`я».

Таким чином, просила суд визнати незаконним та скасувати наказ директора загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 13 Вінницької міської ради Олександра Седельова від 13.12.2021 року № 191-к/тр про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати вчителя історії ОСОБА_1 ; стягнути з Комунального закладу «Вінницький ліцей №13» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час незаконного відсторонення від роботи (вимушеного прогулу) з 13 грудня 2021 року.

Рішенням Вінницькогоміського судуВінницької областівід 11травня 2022року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокатЧернілевська Р.В. подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює викладачем Комунального закладу «Вінницький ліцей №13», що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.11 14), а тому належить до кола працівників, які підлягають обов`язковому щепленню.

05 листопада 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 № 236 з роз`ясненнями надання документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення, або ж довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведених профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595, та роз`яснено наслідки їх ненадання.

ОСОБА_1 не було надано Комунальному закладу «Вінницький ліцей №13» документів, які підтверджують наявність профілактичного щеплення, або ж довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведених профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595.

Наказом Комунального закладу «Вінницький ліцей №13» від 13 грудня 2021 року № 191/к/тр «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 », вчителя історії ОСОБА_1 , було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 13 грудня 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19, або до надання довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведених профілактичних щеплень (форма 028-1/о), затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595 (а.с.15).

Частиною першою статті 4ЦПКУкраїни встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.46 КЗпП України, за якою відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

До інших передбачених законодавством випадків належить, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти, як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільнені працівника від обов`язків виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільнені роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою, створювати умови для її виконання.

Відповідно до статті 12Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»визначені хвороби, проти яких профілактичні щеплення є обов`язковими: дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Міністерство охорони здоров`я, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я,може встановити перелік професій,виробництв та організацій,працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб.

Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року №2153, який набув чинності 08 листопада 2021 року,затверджено перелік професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19. Це працівники, зокрема, закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, зокрема спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

КЗ «Вінницький ліцей № 13» включена до зазначеного вище переліку об`єктів державної власності.

При цьому вакцинації підлягають усі працівники вказаних установ і закладів згідно зі штатним розписом. Виняткомє працівники, що мають протипоказання до щеплень, визначені в Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженому МОЗ України від 16 вересня 2011 року № 595. Протипоказання до вакцинаціївстановлюються лікарем.

З 08 листопада 2021 року набули чинності зміни до постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, внесені постановою КМУвід 20 жовтня 2021 р. № 1096.Зокрема, пункт 41-6доповнено нормоющодо відсторонення працівників: «Керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щеплення, затвердженим наказом МОЗ від 4 жовтня 2021 року № 2153; 2) відсторонення від роботи працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП, частини 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини 1 статті 94 КЗпП, частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» (мінімальна зарплата); відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили».

У пунктах «а», «б» статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватися про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди та робити щеплення.

Згідно зістаттею 46 КЗпПУкраїни відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно дочастини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щепленьпрацівників, які підпадають під обов`язкове щеплення,ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Наказ МОЗ №2153 від 04 жовтня 2021 року, по суті, визнав обов`язковим щеплення від COVID-19 для певних професій, зокрема і для професії позивача.

Держава, встановивши обов`язковість щеплень для певних категорій працівників, зокрема працівників закладів загальної середньої освіти, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числіі власне нещепленого працівника.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою від ухилення від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Відсторонення від роботи у випадку не проходження повного або часткового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 прямо передбачено діючим законодавством.

Доказів наявності зазначеного щеплення або наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення позивачем ані КЗ «Вінницький ліцей № 13», ані суду надано не було.

Як встановлено судом, щовідповідачем позивача заздалегідь було попереджено роботодавцем про обов`язковість щеплення працівників проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження цієї процедури або про наявність абсолютних протипоказань до такого щеплення, а також роз`яснено наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Таке попереждення було оформлене у вигляді повідомлення та доведено до позивача 05 листопада 2021 року. Відсторонення позивача від роботи відбулось шляхом видання наказу про таке відсторонення із зазначенням строку відсторонення - до усунення причин відсторонення. Позивача було ознайомлено із наказом під підпис.

Як вбачається із матеріалів справи, у ОСОБА_1 щеплення відсутнє, від його проведення вона відмовилася та не надала суду доказів про наявність у неї абсолютних протипоказань до проведення щеплення проти гострої респіраторної хвороби.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України та ч.3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, ОСОБА_1 в супереч ч.1 ст.81 ЦПК України не надано належних доказів в розумінніст.76-80ЦПКУкраїни на підтвердження заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні його позову, про що правильно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першоїінстанції дійшовправильного висновку,що відповідач з урахуванням вимог ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та ст.46 КЗпП України правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи позивача.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що обмеження позивача відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя і здоров`я людей, оскільки за позивачем зберігається робоче місце, трудовий договір не припинений.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи ґрунтується на вимогах закону, здійснено в спосіб, передбачений законом та за існування правових та фактичних підстав.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що інформації про щеплення не є діагнозом чи методом лікування та не передбачає відкриття відомостей про стан здоров`я.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, не впливають на суть ухваленого рішення та не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги.

Доводи апеляційної скарги про те, що стаття 46 КЗпП України не містить такої підстави для відсторонення як відсутність щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд вважає необґрунтованими, тому що цією статтею передбачено можливість відсторонення працівників від роботи в інших випадках, передбачених законодавством. Саме такий випадок і передбачений частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до якої працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб, якою є в тому числі гостра респіраторна вірусна інфекція COVID-19. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства України не містять норм щодо примусової вакцинації, тому діюче законодавство у разі відмови чи ухилення від обов`язкової вакцинації дозволяє відсторонювати таких працівників без виплати заробітної плати.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що бездіяльність роботодавця з відсторонення працівників може мати негативні наслідки для нього, оскільки статтею 44-3 КпАП України «Порушення правил щодо карантину людей» визначено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, він може бути притягнений до адміністративної відповідальності.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильні висновки суду першої інстанції та не спростовують їх.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам Закону.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвокатаЧернілевської РусланиВіталіївни залишити без задоволення.

Рішення Вінницькогоміського судуВінницької областівід 11травня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 липня 2022 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Матківська М.В.

Міхасішин І.В.