Постанова

від 12.07.2022 по справі 125/1614/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 125/1614/21

Провадження № 22-ц/801/1236/2022

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Салдан Ю. О.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 рокуСправа № 125/1614/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко А.В.,

за участю сторін: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Країло С.В., третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу №125/1614/21запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Лесі Вікторівни, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 02 травня 2022 року,яке ухвалене суддею Салдан Ю.О. в Барському районному суді Вінницької області, повний текст складено 12 травня 2022 року,

в с т а н о в и в :

У вересні2021року ОСОБА_1 звернувся всуд зпозовом до ОСОБА_2 , державного реєстратора Шаргородської міської ради Підпалюк Л.В., за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішення, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно з свідоцтвом про право власності на майновий пай, виданим 16 жовтня 2014 року Маньковецькою сільською радою, він має право на частку пайового фонду приватно-орендного кооперативу «Дружба» у розмірі 7997 грн. 27 січня 2020 року було зареєстровано право приватної власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, яке входить до пайового фонду вказаного кооперативу - 78/100 блоку теплих стоянок. Підставою внесення запису зазначено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Шаргородської міської ради Підпалюк Л.В., підставою виникнення права власності акт приймання-передачі нерухомого майна, виданий 21 вересня 2015 року, та свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, видане 28 жовтня 2019 року.

У постанові від 30 липня 2019 року у справі №125/57/18 за результатами розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Верховний Суд зазначив, що для набуття права власності на нерухоме майно власнику майнового сертифікату майно має бути виділено у власність на підставі рішення загальних зборів співвласників майна приватно-орендного кооперативу «Дружба» або на підставі договору про виділення йому в натурі частки з пайового фонду кооперативу, укладеного між учасниками цього кооперативу. Надання такої згоди шляхом рішення загальних зборів або укладення відповідного договору є необхідною умовою для виділення частки майна, однак така згода інших членів кооперативу відсутня.

Позивач вказував, що ОСОБА_4 не звертався до зборів співвласників майнових паїв ліквідованого приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці Барського району з питання виділення йому в натурі частини згаданої будівлі, згоду інших співвласників не отримав. Реєстрацію права приватної власності на 78/100 приміщення блоку теплих стоянок за ОСОБА_2 було проведено без належних на те підстав. Реєстратором не вказано площі та адреси частки будівлі, яка належить ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності. Не було перевірено відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах.

Таким чином, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50853830 від 28 січня 2020 року 16:12:27, ОСОБА_6 , Шаргородська міська рада, виконавчий комітет, Вінницька область, скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно індексний номер: 35225139, щодо реєстрації права власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення, блок теплих стоянок, розміщене за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 776253605202. Стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 02 травня 2022 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50853830 від 28 січня 2020 року 16:12:27, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Шаргородської міської ради Вінницької області Підпалюк Л.В. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухвалене з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи. Просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явилися в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем доведено, що були відсутні правові підстави для набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на 78/100 частки нежитлового приміщення блоку теплих стоянок. Отже, були порушені його права як співвласника пайового фонду майна приватно-орендного кооперативу «Дружба», оскільки розпоряджатися майном пайового фонду, в тому числі вирішувати питання про виділення майна в натурі власникам майнових паїв відповідно до їх частки співвласники повинні спільно, а такий порядок був порушений відповідачем ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має право власності на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці і його частка визначена в розмірі 7997 грн. Вказане підтверджується даними свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ №004390, виданого Маньковецькою сільською радою 11.03.2013 (т.1 а.с.15).

Третя особа ОСОБА_7 має право власності на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба» приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці і його частка визначена в розмірі 2849 грн. Вказане підтверджується даними свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ №004385, виданого Маньковецькою сільською радою 11 березня 2013 року (т.1 а.с.67).

На підставі заяви голови комісії по розпаюванню майна приватно-орендного кооперативу «Дружба» про прийняття на відповідальне зберігання Маньковецькою сільською радою Барського району Вінницької області майна не витребуваних паїв, яке залишилося після ліквідації приватно-орендного кооперативу «Дружба», рішенням виконкому Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області № 30 від 05 серпня 2011 року було створено комісію для прийому - передачі вказаного майна, для відповідального зберігання. Згідно з актом прийому-передачі від 10 серпня 2011 року комісія по розпаюванню майна приватно-орендного кооперативу «Дружба» передала, а Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області прийняла майно не витребуваних паїв, яке залишилося після ліквідації приватно-орендного кооперативу «Дружба» на суму 232544 грн, а саме: водонапірну башню, корівник №1, корівник №2, будівлю БТС (блоку теплових стоянок), свинарник №2, причіп ГКБ, жомову яму.

Ці обставини встановлені рішенням Барського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2013 року (справа № 125/2446/13-ц) за позовом ОСОБА_3 до Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області про повернення майна недобросовісним володільцем, визнання незаконними дій Маньковецької сільської ради Барського району Вінницької області (т.1 а.с.138 140), яке набуло законної сили 25 листопада 2013 року.

На підставі приписів частини 4 статті 82 ЦПК України встановлені рішеннями суду обставини у справі № 125/2446/13-ц не доказуються під час розгляду цієї справи. Ці обставини також не оспорювалися відповідачами у цій справі.

Відповідно до рішення зборів уповноважених членів спілки співвласників майнових паїв приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці Барського району від 29 червня 2010 року будівля блоку теплих стоянок є єдиним комплексом та має вартість 192926 грн. У зв`язку з цим Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області надала ОСОБА_7 (третій особі) відповідь №К-12 від 10 червня 2013 року, в якій зазначила, що не заперечує щодо виділення в натурі йому майна на суму, яка визначена в свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП в розмірі 2849 грн, але через те, що будівля блоку теплих стоянок відповідно до вказаного рішення зборів від 29 червня 2010 року є єдиним комплексом та має вартість значно більшу, ніж частка ОСОБА_7 , є неможливим виділити таку частку в натурі без висновку спеціаліста (експерта).

Зазначені обставини встановлені вищевказаним рішенням Барського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2013 року (справа № 125/2446/13-ц), і не доказуються під час розгляду цієї справи та не оспорювалися відповідачами у цій справі.

Крім того, рішенням Барського районного суду Вінницької області від 21 жовтня 2013 року (справа № 125/2446/13-ц) також було встановлено ту обставину, що на час розгляду справи і ухвалення рішення спілка співвласників майнових паїв ліквідованого приватно-орендного кооперативу «Дружба» с. Маньківці Барського району відсутня.

27 січня 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Шаргородської міської ради Підпалюк Л. В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 50853830 від 28 січня 2020 року. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на частку розміром 78/100 нежитлового приміщення блок теплих стоянок, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

У відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення прав власності вказано: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 21 вересня 2015 року, видавник: сторони; свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), дублікат, серія та номер ВІІ010564, виданий 28 жовтня 2019 року, видавник Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області.

Вказані обставини підтверджуються даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №198001448 від 28 січня 2020 року (т.1 а.с.17).

Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області (ЄДРПОУ 04329381) була реорганізована шляхом приєднання до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (ЄДРПОУ 04330421). Наведене підтверджується витягом з рішення №14 від 10 грудня 2020 року 2 сесії 8 скликання Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (т.1 а.с.69).

Між сторонами цієї справи раніше уже мав місце аналогічний судовий спір з приводу реєстрації права власності ОСОБА_2 на частку у тому самому спірному об`єкті нерухомості, що й у цьому спорі: частку розміром 78/100 нежитлового приміщення блок теплих стоянок, яке розташовано в урочищі 2 на території приватно-орендного кооперативу «Дружба» Маньковецької сільської ради. Судами першої і апеляційної інстанції було встановлено, що на вказаний об`єкт ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 від 13 листопада 2015 року. Під час судового розгляду ОСОБА_2 не надав суду належних і допустимих доказів того, що спірне майно (блок теплих стоянок) було виділено йому у власність на підставі рішення загальних зборів співвласників майна приватно-орендного кооперативу «Дружба», ОСОБА_2 не надав суду ні відповідного рішення загальних зборів співвласників майна, ні договору між співвласниками про виділення йому в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності.

Вказані обставини встановлені постановою Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2018 року у справі №127/57/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно (т.1 а.с.49 51), а також постановою Верховного Суду від 30 липня 2019 року (т.1 а.с.41 45), якою рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно знормами статті7Закону України«Про колективнесільськогосподарське підприємство»14.02.1992№ 2114-XII(якийвведено вдію 01.03.1992)(надалі Законпро КСП),редакція якоїне змінюваласяз часуприйняття закону,об`єктамиправаколективноївласності підприємстваєземля,іншіосновніта оборотнізасобивиробництва,грошовітамайнові внескийогочленів,виробленанимипродукція,одержанідоходи,майно,придбаненазаконних підставах.Об`єктамиправавласностіпідприємства єтакожчасткиу майнітаприбуткахміжгосподарських підприємствтаоб`єднань,учасникомякихє підприємство. Майноупідприємствіналежить направіспільноїчасткової власностійогочленам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону проКСП право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Згідно знормами абзацу1-2частини 1статті 9Закону проКСПдо пайовогофонду майначленів підприємствавключається вартістьосновних виробничихі оборотнихфондів,створених зарахунок діяльностіпідприємства,цінні папери,акції,гроші тавідповідна часткавід участів діяльностіінших підприємстві організацій.Уточнення складуі вартостіпайового фондумайна членівпідприємств,у томучислі реорганізованих,проводиться заметодикою,що затверджуєтьсяКабінетом МіністрівУкраїни . Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Згідно зчастинами 2-3статті 9Закону проКСПпайє власністючленапідприємства.Праворозпоряджатисясвоїм паємзавласнимрозсудом членпідприємстванабуваєпісля припиненнячленствавпідприємстві.Пайможеуспадковуватися відповіднодоцивільногозаконодавства Українитастатутупідприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Указом Президента України «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» від 29.01.2001 № 62/2001 (який скасований не був) було визначено комплекс заходів щодо реформування аграрного сектора економіки. Зокрема, Указом передбачалася реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств і створення на базі їхнього майна нових форм господарювання на засадах приватної власності. Одним із заходів було також запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення утворення комісій з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування, а також здійснення відповідних заходів, передбачених із залученням до їх складу колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та представників суб`єктів господарювання, які було створено внаслідок реорганізації чи на основі майна, що належало ліквідованим колективним сільськогосподарським підприємствам.

Вказаним Указом Президента України Кабінету Міністрів України було доручено затвердити методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих; порядок визначення розмірів паїв та документального посвідчення права власності на паї; форму свідоцтва про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат); типове положення про комісію з організації вирішення майнових

питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки.

Цим же Указом покладено на Міністерство аграрної політики України надання офіційних роз`яснень щодо цього Указу.

Постановою КабінетуМіністрівУкраїни від 28.02.2001 №177 (в редакції з останніми змінами від 19.05.2021), яка є чинною на момент розгляду справи, було затверджено: Методику уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих (надалі - Методика); Порядок визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення (надалі Порядок визначення розмірів майнових паїв); Типове положення про комісію з організації вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (надалі Типове положення про комісію).

Абзацом 5 пункту 2 вказаної Методики визначено, що майновий пай - частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

У пункті1Типовогоположенняпро комісіюбулопередбачено,що комісія створюється з метою забезпечення захисту прав на пайовий фонд майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, в тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Комісія підзвітна у своїй діяльності зборам співвласників (співвласники - члени підприємства, в тому числі реорганізованого, за якими зберігається право на майнові паї у пайовому фонді підприємства, але які не отримали його в натурі чи не передали як внесок до статутного фонду правонаступника) (пункт 2 Типового положення про комісію, пункт 1 Методики).

Пунктом 2-3 Порядку визначення розмірів майнових паїв було передбачено, що для визначення розмірів майнових паїв членів підприємств необхідно затвердити: Положення про порядок паювання майна; скласти список осіб, які мають право на майновий пай; визначити індивідуальні майнові паї. Проект Положення про порядок паювання майна, який серед інших питань, повинен був передбачати порядок виділення майна в натурі співвласникам за їх бажанням у період паювання майна, розробляється комісією з організації вирішення майнових питань, і затверджується загальними зборами членів підприємств, які є співвласниками його майна (далі - збори співвласників).

Отже, власники майнових сертифікатів мають право спільної часткової власності на пайовий фонд майна колективного сільського господарського підприємства, у тому числі реорганізованого.

Відповідно до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно знормамистатті368ЦивільногокодексуУкраїни (частини13)правоспільноїчасткової власностіздійснюєтьсяспіввласникамиза їхньоюзгодою. Співвласникиможутьдомовитисяпро порядокволодіннятакористування майном,щоєїхньою спільноючастковоювласністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Наведені норми законодавства дають підстави для висновку, що майнові питання щодо виділення в натурі майна власникам майнових паїв на частку пайового фонду майна колективних сільськогосподарських підприємства, у тому числі реорганізованих, вирішуються зборами співвласників майнових паїв.

Пунктом 13Порядкувизначеннярозмірів майновихпаївпередбачено,що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Відповідно до пункту 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай член колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Усі подані документи формуються в окрему справу по кожному підприємству. Факт оформлення свідоцтва засвідчується гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради. Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Отже, видача свідоцтва про право власності на майновий пай належить до компетенції сільської, селищної або міської ради.

Як встановлено судом, Маньковецька сільська рада Барського району Вінницької області прийняла майно не витребуваних паїв, яке залишилося після ліквідації приватно-орендного кооперативу «Дружба», у тому числі будівлю блоку теплових стоянок. Крім того, Маньковецька сільська рада надавала ОСОБА_7 відповідь №К-12 від 10 червня 2013 року про те, що не заперечує щодо виділення в натурі йому майна на суму, яка визначена в свідоцтві про право власності на майновий пай члена КСП. Надалі Маньковецька сільська рада була реорганізована шляхом приєднання до Северинівської сільської ради. Ці обставини, а також наявність законодавчо встановленого обов`язку органу місцевого самоврядування вести книгу обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, свідчать про те, що уповноважені особи Северинівської сільської ради, яка є правонаступником Маньковецької сільської ради, умисно ухилилися без повідомленняпричин від подання доказів на вимогу суду.

У постановіВерховного Судувід 30.07.2019у справі№125/57/18за результатами вирішення спору між цим же позивачем і відповідачем з приводу оформлення права власності на цей жеспірний об`єкт,викладено правовийвисновок проте,що надання згоди шляхомрішення загальнихзборів співвласниківмайна приватно-орендного кооперативу «Дружба»або укладеннявідповідного договорупро виділенняв натурі частки з пайового фондукооперативу,укладеного міжучасниками цьогокооперативу,є необхідноюумовою длявиділення часткимайна.Такий правовийвисновок Верховним Судом сформованоз посиланнямна Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які було затверджено Наказом Міністерства аграрної політики від 20.05.2008 № 315.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окремого наказу про скасування вказаних Рекомендації видано не було.

У пункті 2.4 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, які було затверджено Наказом Міністерства аграрної політики від 20.05.2008 № 315, зазначено, що управління майном, що перебуває у спільній частковій власності відповідно до укладеного договору про порядок володіння та користування майном, здійснюється через загальні збори співвласників.

Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно (пункт 2.5 вказаних Рекомендацій).

У пункті 4 вказаних Рекомендацій зазначено, що співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна, що перебуває у спільній частковій власності, подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву. Частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі у розмірі, еквівалентному вартості частки, визначеної договором про порядок володіння та користування майном. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажанні отримати їх у натурі. Якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній частковій власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, у тому числі грошової, компенсації вартості його частки. Договір між співвласниками про виділення в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Позивач і третя особа стверджували, що правонаступник ліквідованого приватно-орендного кооперативу «Дружба» відсутній.

Відповідачами також не надано доказів існування юридичної особи-правонаступника ліквідованого приватно-орендного кооперативу «Дружба».

У жодномузсудовихрішень зарезультатаминизкисудових спорівзприводу пайовогомайна вказаногокооперативу,наданих позивачем,правонаступник незгадується.

У Державному реєстрі як підставу виникнення права власності ОСОБА_2 вказано акт приймання-передачі нерухомого майна від 21 вересня 2015 року, а також свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданий 28 жовтня 2019 року. Відтак, передане за актом майно повинно було відповідати частці пайового фонду згідно з майновим сертифікатом від 28 жовтня 2019 року.

Акт приймання-передачі майна за своєю суттю опосередковує і засвідчує фактичне передання майна, виділеного в натурі. Факту передання майна, як виділеної в натурі частки в рахунок майнового паю, повинно передувати рішення загальних зборів співвласників майнових паїв або відповідний, належним чином оформлений договір між співвласниками. Водночас, співвласники приймають рішення про виділення майна в натурі власнику майнового паю відповідно до його частки у пайовому фонді, розмір якої вказується у свідоцтві про право власності на майновий пай, яке згідно із згаданими нормами законодавства є тим документом, який посвідчує право власності на майновий пай. Тобто, спочатку видається свідоцтво, а потім вирішується питання про виділення частки в натурі. Такі висновки узгоджуються з висловленою Верховним Судом правовою позицією у постанові від 30.07.2019 у справі №125/57/18, і ґрунтуються на системному аналізі норм чинного цивільного законодавства щодо здійснення права спільної часткової власності і норм законодавства щодо розпаювання майна колишніх колективних сільськогосподарських підприємства, у тому числі реорганізованих.

Учасниками справине надано доказів існування станом на момент оформлення акта приймання-передачі нерухомого майна від 21 вересня 2015 року іншого затвердженого співвласниками порядку розпаювання майна приватно-орендного кооперативу «Дружба», зокрема, доказів щодо можливості виділення в рахунок частки у пайовому фонді ідеальної частки на конкретно визначене нерухоме майно.

Водночас, у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розділі «Актуальна інформація про об`єкт нерухомого майна» вказано загальну площу об`єкта нерухомого майна 1297,4 кв. м і адресу цього об`єкта: Вінницька обл., Барський р., с/рада Маньковецька, «Дружба», урочище 2.

У розділі «Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна» вказано: «блок теплих стоянок, А». Адреси і площі цієї складової частини об`єкта нерухомого майна не вказано.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано доказів, що частка в розмірі 78/100 була виділена йому в натурі, тобто зареєстрована як окремий об`єкт нерухомості, який був виділений з блоку теплих стоянок з присвоєнням окремої адреси і оформленням технічної документації на нього.

Як встановлено судом у справі №125/57/18, на момент ухвалення постанови Апеляційного суду Вінницької області від 19 вересня 2018 року рішення загальних зборів співвласників майнових паїв приватно-орендного кооперативу «Дружба» про виділення ОСОБА_2 78/100 частин нежитлового приміщення блоку теплих стоянок, чи договір між співвласниками майнових паїв про виділення ОСОБА_2 в натурі частки з нерухомого майна, були відсутні.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оформленню акта приймання-передачі нерухомого майна від 21 вересня 2015 року не передувало рішення зборів співвласників майнових паїв приватно-орендного кооперативу «Дружба» про виділення ОСОБА_2 в натурі 78/100 частин блоку теплих стоянок, чи відповідний договір між співвласниками. Крім того, свідоцтво про право власності на майновий пай було видано пізніше дати складання акта приймання передачі 28 жовтня 2019 року.

Зважаючи на те, що будівля блоку теплих стоянок відповідно до рішення уповноважених членів спілки співвласників майнових паїв приватно-орендного кооперативу «Дружба» від 29 червня 2010 року (яке було прийнято тоді, коли ця спілка ще існувала) є єдиним комплексом і для визначення можливості виділення частки ОСОБА_2 в натурі необхідний висновок спеціаліста (експерта), а відповідачем такий висновок не надано, не зважаючи на те, що ця обставина оспорювалася позивачем, то відповідачем не доведено, що вказана частка могла і була йому виділена в натурі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на підставі свідоцтва від 28 жовтня 2019 року не приймалося рішення зборів співвласників про виділення в натурі ОСОБА_2 частки пайового фонду майна приватно-орендного кооперативу «Дружба» у вигляді 78/100 частки будівлі блоку теплих стоянок і акт приймання-передачі майна на підставі вказаного свідоцтва не складався. Крім того, саме свідоцтво не могло містити відмітки підприємства-правонаступника приватно-орендного кооперативу «Дружба», оскільки правонаступник був відсутній. Доказів протилежного відповідачами не надано, що в силу 81 ЦПК України є їх процесуальним обов`язком.

Відповідно донормстатті328ЦивільногокодексуУкраїни правовласностінабуваєтьсяна підставах,щонезаборонені законом,зокремаізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Таким чином, були відсутні правові підстави для набуття відповідачем ОСОБА_2 права власності на 78/100 частки нежитлового приміщення блоку теплих стоянок. За таких обставин, позивачем доведено, що були порушені його права як співвласника пайового фонду майна приватно-орендного кооперативу «Дружба», оскільки розпоряджатися майном пайового фонду, в тому числі вирішувати питання про виділення майна в натурі власникам майнових паїв відповідно до їх частки співвласники повинні спільно, а такий порядок був порушений відповідачем ОСОБА_2 .

Згідно з частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок такої реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (з подальшими змінами) (надалі Закон про державну реєстрацію) і Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (з подальшими змінами) (надалі Порядок державної реєстрації №1127).

Згідно зчастиною 1статті 3Закону продержавнуреєстрацію загальнимизасадамидержавної реєстраціїправ,середіншого,є: гарантуваннядержавою об`єктивності, достовірності та повноти відомостейпро зареєстрованіправа нанерухоме майнота їх обтяження; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 5 статі 12 Закону про державну реєстрацію відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

Подібні правовівисновки неодноразововисловлювалися ВеликоюПалатою ВерховногоСуду:пункт6.30постановиВеликоїПалати ВерховногоСудувід2липня2019року усправі№48/340(провадження№12-14звг19),пункт4.17постановиВеликої ПалатиВерховногоСуду від12березня2019рокуусправі №911/3594/17(провадження№ 12-234гс18),пункт6.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження №12-80гс20).

Таким чином, державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на частку у спірному об`єкті, виділену в натурі, могла бути здійснена лише у разі наявності підстав для правомірного набуття права власності на таку частку.

Пунктом 51Порядку державноїреєстрації речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від25.12.2015№ 1127,передбачено,що длядержавноїреєстрації прававласностіузв`язку ізвиділеннямнерухомого майнавнатурі власникаммайновихпаївчленів колективнихсільськогосподарських підприємствподаються: 1)свідоцтвопроправо власностінамайновий пайчленаколективного сільськогосподарськогопідприємства(майновийсертифікат)з відміткоюпідприємстваправонаступникареорганізованого колективногосільськогосподарського підприємствапровиділеннямайна внатурі,засвідченоюпідписом керівникатакогопідприємства тапечаткою; 2) акт приймання-передачі нерухомого майна.

Відповідно до частини 2 статті 22 Закону про державну реєстрацію відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Водночас,згідно зобов`язками державногореєстратора,які передбаченічастиною 3статті 10Закону продержавну реєстрацію,державний реєстратор: 1)встановлюєвідповідністьзаявлених правіподаних/отриманихдокументіввимогамзаконодавства,атакожвідсутність суперечностейміжзаявленимита вжезареєстрованимиречовими праваминанерухоме майнотаїхобтяженнями,зокрема: відповідністьобов`язковогодотримання письмовоїформиправочину тайогонотаріальногопосвідчення увипадках,передбачених законом; відповідністьповноваженьособи,якаподаєдокументи длядержавної реєстраціїправ; відповідністьвідомостейпроречові правананерухомемайно таїх обтяження,щомістятьсяу Державномуреєстріправ,відомостям,щомістятьсяу поданих/отриманихдокументах; наявністьобтяженьправна нерухомемайно; наявністьфакту виконанняумовправочину,зякимизакон та/абовідповіднийправочинпов`язує можливістьвиникнення,переходу,припиненняречовогоправа,щопідлягаєдержавній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону про державну реєстрацію державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

За змістом пункту 5 частини 1 статті 18 Закону про державну реєстрацію державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав. Згідно з частиною 8 цієї ж статті державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

У пункті 3 і 4 частини 1 статті 24 Закону про державну реєстрацію вказані такі підстави для відмови в державній реєстрації прав: подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Частиною 1 статті 22 Закону про державну реєстрацію передбачено: документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, без належного виконання державним реєстратором своїх законодавчих обов`язків неможливо забезпечити достовірність відомостей державного реєстру щодо речових прав на нерухоме майно.

Як уже зазначалося, пункт 51 Порядку державної реєстрації №1127 встановлює вимоги до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), яке подається для державної реєстрації: свідоцтво повинно мати відмітку підприємства правонаступника реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства про виділення майна в натурі, засвідчену підписом керівника такого підприємства та печаткою.

В силу встановленої відсутності такого правонаступника свідоцтво не могло містити такої відмітки, про що стверджував позивач, і такі твердження відповідачами не спростовані. Зокрема, відповідач ОСОБА_2 , стверджуючи про правомірність набуття ним права власності на частку у спірному об`єкті, а відповідач ОСОБА_6 про законність прийнято рішення про державну реєстрацію, не надали суду свідоцтва про право власності на майновий пай від 28 жовтня 2019 року.

Крім того, державний реєстратор не з`ясувала причин суперечності між датою складання акта-приймання передачі нерухомого майна від 21 вересня 2015 року і датою видачі свідоцтва від 28 жовтня 2019 року, про що вона підтвердила у судовому засіданні під час надання пояснень, з посиланням на відсутність у неї такого обов`язку, і вказуючи на заборону вимагати інші документи для проведення державної реєстрації, ніж вказані у пункті 51 Порядку державноїреєстрації №1127 два документа.

З огляду на наведені обставини подані ОСОБА_2 документи не давали змоги державному реєстратору встановити факт набуття речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки державним реєстратором неправомірно було прийнято рішення про державну реєстрацію від 28 січня 2020 року, індексний номер 50853830, внаслідок неналежного виконання обов`язку перевірити документина наявність підстав дляпроведення реєстраційнихдій,зокрема перевірити,чи підтверджуютьподані документи факт набуття речових прав на нерухоме майно.

Апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції повинен був відмовити в задоволенні позову, оскільки до участі у справі не були залучені інші співвласники майнових паїв бувшого КСП, є безпідставними, оскільки спір виник між ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 , державним реєстратором Шаргородської міської ради Підпалюк Л.В. саме щодо незаконності рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права приватної власності на 78/100 приміщення блоку теплих стоянок за ОСОБА_2 . Отже, зазначений спір не стосується інших співвласників бувшого КСП.

Судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, надано вірну оцінку зібраним доказам,відповідно до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального правапри дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Барського районногосуду Вінницькоїобласті від02травня 2022року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 липня 2022 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Стадник І.М.