Ухвала

від 13.07.2022 по справі 461/2965/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/2965/22

Провадження № 1-кс/461/2710/22

УХВАЛА

13.07.2022 року, слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту на на мобільнийтелефон марки«IPhone»SpaceGrayіз сім-карткоюмобільного оператора«Київстар» НОМЕР_1 ,який булонакладено в межах кримінального провадження №42020140000000118 від 25.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що даний телефон не містить відомостей та слідів вчинення злочину, які мають значення для кримінального провадження, а тому вважає, що підстави для арешту відсутні.

ОСОБА_3 подав до суду заяву, згідно якої клопотання підтримує та просить проводити розгляд без його участі.

Слідчий ОСОБА_4 подав до суду заяву в якій просить проводити розгляд клопотання без його участі.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_5 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42020140000000118 від 25.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 20.06.2022 року накладено арешт на мобільнийтелефон марки«IPhone»SpaceGrayіз сім-карткоюмобільного оператора«Київстар» НОМЕР_1 ,який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Як встановлено слідчим суддею, однією з підстав накладення арешту на вилучені речі, було те, що вони відповідають вимогам ч.1 ст.98 КПК України та можуть бути використані як докази факту і обставин вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 2 КПК Українизавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.1ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнароднихдоговорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно дост. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно до ч. 1ст. 100 КПК Україниречовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями160-166,170-174цьогоКодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК Українислідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другійстатті 167 цього Кодексу.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 6ст. 100 КПК Україниречові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У відповідності до ч.1ст.174 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу доЄвропейської конвенції з прав людинипередбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенціїз правлюдини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п. 2, 3 ч.3 ст.132КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у право власності, про який ідеться в клопотанні, або може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звертається з клопотанням.

Зважаючи на доводи, викладені у клопотанні, керуючись принципами диспозитивності та змагальності сторін, слідчий суддя приходить до висновку, що в застосуванні такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна потреба відпала.

Суд вважає, що на даний час потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у право власності та подальше застосування заходів забезпечення кримінального провадження суперечить вимогам ч.3ст.132 КПК України.

Таким чином, оскільки вказане обтяження не перешкоджає розгляду кримінального провадження по суті та виконанню судового рішення в майбутньому, накладення обтяження слід скасувати.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 171 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в :

клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 20.06.2022 року, на мобільний телефон марки «IPhone» SpaceGray із сім-карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1