Постанова

від 11.07.2022 по справі 630/404/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 630/404/18 Номер провадження 22-ц/814/1824/22Головуючий у 1-й інстанції Зінченко О.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Панченка О.О., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Бродській В.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Люботинського районного суду Харківської області від 14 грудня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , боржник ОСОБА_2 , заінтересована особа Харківський відділ державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на дії посадових осіб державної виконавчої служби, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді2021року ОСОБА_1 звернулася зіскаргою надії посадовихосіб державноївиконавчої служби,в якійпросила: - визнати дії заступника начальника Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Головка Віталія Леонідовича неправомірними щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження N 59146201 з примусового виконання виконавчого листа N 630/404/18 виданого 15.05.2019 Люботинським міським судом Харківської області на підставі п. 9 ч. 1ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження"та скасуватипостанову; - визнати дії начальника Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пересічанської Ольги Михайлівни неправомірними щодо винесення постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 07.10.2021, якою вона постановила визнати дії головного державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Комар Г.В., при примусовому виконанні виконавчого провадження N 59146201 такими, що вчинені у порушення вимог п. 1 ч. 3 ст.18ст.64-1, ст.75 Закону України "Про виконавче провадження"та скасувати постанови головного державного виконавця Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Комар Г.В. по накладення штрафів від 02.09.2021 та від 13.09.2021 та зобов`язати заступника начальника відділу Головка В.Л. вжити заходів, щодо приведення виконавчого провадження у відповідність до вимогЗакону України "Про виконавче провадження";щодо винесенняпостанови від07.10.2021про скасуванняпроцесуального документа,а самепостанови головногодержавного виконавцяХарківського ВДВСу Харківськомурайоні Харківськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків)Комар Г.В.від 02.09.2021про накладенняштрафу на ОСОБА_2 за невиконаннярішення судуу виконавчомупровадженні N59146201у розмірі1700грн.щодо винесенняпостанови від07.10.2021про скасуванняпроцесуального документа,а самепостанови головногодержавного виконавцяХарківського ВДВСу Харківськомурайоні Харківськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків)Комар Г.В.від.13.09.2021про накладенняштрафу на ОСОБА_2 за невиконаннярішення судуу виконавчомупровадженні N59146201у розмірі3400грн таскасувати постанови; - зобов`язати заступника начальника Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Головка Віталія Леонідовича вчинити дії, щодо примусового виконання виконавчих листа N 630/404/18 виданого 15.05.2019 Люботинським міським судом Харківської області відповідно доЗакону України "Про виконавче провадження"; -витребувати зХарківського ВДВСу Харківськомурайоні Харківськоїобласті Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків)виконавче провадженняN59146201для оглядуу судовомузасіданні такопії цьоговиконавчого провадженнядля дорученнядо матеріалісправи; - розглянути справу та винести рішення за відсутністю скаржника.

В обґрунтування скарги зазначила, що на виконанні у Харківського ВДВС у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Харків знаходився виконавчий лист N 630/404/18, що виданий Люботинським міським судом Харківської області 15.05.2019. Згідно з вказаним виконавчим листом ОСОБА_2 зобов`язана не чинити скаржнику перешкод у спілкуванні з онуком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 26.10.2021 скаржник ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження N 59146201 та останній стало відоме наступне. ОСОБА_2 звернулась до відділу державної виконавчої служби зі скаргою на дії головного державного виконавця Комар Г.В.

Начальником Харківського ВДВСВ у Харківському районі Харківської області Східного МУМЮ (м. Харків) Пересічанською О.М. винесено постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження, якою остання постановила визнати дії головного державного виконавця Комар Г.В., при примусовому виконанню виконавчого провадження N 59146201 таким, що вчиненні з порушенням вимог п. 1 ч. 3 ст.18, ст.64-1, ст.75 ЗУ "Про виконавче провадження"та скасовано постанову головного державного виконавця Комар Г.В. про накладення штрафів від 02.09.2021 та від 13.09.2021, та зобов`язано заступника начальника відділу Головка В.Л. вжити заходів, щодо приведення виконавчого провадження у відповідність до вимогЗУ "Про виконавче провадження".

07.10.2021 начальником відділу Персічанською О.М. були винесенні постанови про скасування процесуальних документів, а саме постанов від 02.09.2021 та від 13.09.2021 про накладення штрафів на ОСОБА_2 за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні у розмірах 1700 грн та 3 400 грн. 25.10.2021 заступником начальника відділу державної виконавчої служби Головком В.Л. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження N 59146201 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 КУ "Про виконавче провадження".

Скаржник зазначає,що боржникперешкоджає побаченнямз онукомта невиконує рішеннясуду,в тойже часскасовуються штрафи,закривається виконавчепровадження,що єнеприпустимим довимог діючогозаконодавства.

30 листопада 2021 року від заступника начальника Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Головка надійшов відзив на скаргу, в якому останній просив відмовити в задоволенні скарги в частині визнання дій заступника начальника ВДВС Головка В.Л. неправомірними щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження N 59146201 оскільки, стягувач реалізував своє право відповідно до вимог ч. 6ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", а саме звернулась із заявою про відновлення виконавчого провадження, за наслідками якої 26.11.2021, керуючись статтею41,64-1 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відновлення виконавчого провадження.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 14 грудня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено в частині визнання дій заступника начальника Харківського відділу державної виконавчої служби Головка Віталія Леонідовича неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити дії щодо примусового виконання виконавчого листа, та закрито провадження в частині скарги про визнання неправомірними дій начальника Харківського відділу державної виконавчої служби Пересічанської Ольги Михайлівни щодо винесення постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 07.10.2021, постанов про скасування процесуальних документів від 07.10.2021 та їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 в частині визнання дій заступника начальника Харківського відділу державної виконавчої служби Головка Віталія Леонідовича неправомірними, скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити дії щодо примусового виконання виконавчого листа, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що дії останнього відповідають вимогам закону, це при тому, що за заявою стягувача ОСОБА_1 про поновлення виконавчого провадження, у зв`язку із невиконанням рішення суду боржником, 26.11.2021 заступником начальника ВДВС Головком В.Л. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження №59146201.

Закриваючи провадження в частині скарги про визнання неправомірними дій начальника Харківського відділу державної виконавчої служби Пересічанської Ольги Михайлівни щодо винесення постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 07.10.2021, постанов про скасування процесуальних документів від 07.10.2021 та їх скасування, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідно до ч. 2ст. 74 Закону №1404-VIIIрішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом відповідно суд має своєю ухвалою закрити провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, згідно із п.1 ч. ст.255 ЦПК України.

З вказаним рішенням суду не погодилася ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 14 грудня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким її скаргу задовольнити в повному обсязі.

Апелянт вважає, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Судове засідання проводилося в порядку спрощеного позовного провадження за участі сторін та інших осіб по справі. На моменту розгляду справи сторони та інші особи по справі, будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно ізч.1ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні у Харківському відділі державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавчий лист №630/404/18, який був виданий 15.05.2019 Люботинським міським судом Харківської області та згідно з яким ОСОБА_2 зобов`язана не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з онуком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визначено спосіб спілкування ОСОБА_1 та участі у вихованні малолітнього онука ОСОБА_3 .

Постановою заступника начальника відділу Харківського відділу ДВС по Харківському району Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Головка В.Л. від 25.10.2021 у виконавчому провадженні N 591462021 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого лита N 630/404/18 виданого Люботинським міським судом Харківської області 15.05.2019 закінчено (а. с. 10).

В мотивувальній частині вказаної постанови встановлено, що згідно з актами державного виконавця від 06.10.2021, 10.10.2021 та 20.10.2021 відбулося побачення з дитиною. Виконавчий збір, витрати виконавчого провадження стягнуто в повному обсязі.

Законодавством України визначено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

В оскаржуванійпостанові прозакінчення виконавчогопровадження від25.10.2021заступник начальникаВДВС пославсяна п.9ч.1ст.39,40Закону України"Провиконавче провадження"якна підставудля винесенняпостанови фактичне виконанняв повномуобсязі рішеннязгідно звиконавчим документом (а.с.10).

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, а саме актів державного виконавця від 06.10.2021, 10.10.2021, 20.10.2021 (а.с.73-75), заяв та зауважень при проведенні виконавчих дій не надходило. Отже, боржник ОСОБА_2 виконала своє зобов`язання не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні із онуком, ОСОБА_3 .

Відповідно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на момент постановлення оскаржуваної постанови вбачалися підстави для закінчення виконавчого провадження №59146201 (п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» - фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Згідно з вимогами ч. 6 ст.ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження"якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

З наданої державним виконавцем копії виконавчого провадження, що міститься у матеріалах справи, вбачається, що на адресу відділу надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про поновлення виконавчого провадження, у зв`язку із невиконанням рішення суду боржником. 26.11.2021 заступником начальника ВДВС по Харківському району Харківської області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Головком В.Л. винесено постанову про відновлення виконавчого провадження N 59146201 (а.с.76).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення скарги в частині оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання вчинити певні дії щодо примусового виконання виконавчого листа, адже зазначене виконавче провадження фактично було відновлено.

В частині визнання неправомірними дій начальника Харківського відділу державної виконавчої служби у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Пересічанської Ольги Михайлівни щодо винесення постанови про результати перевірки законності виконавчого провадження від 07.10.2021, постанов про скасування процесуальних документів від 07.10.2021 та їх скасування, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження в цій частині, виходячи з наступного.

Стаття 124 Конституції Українивизначає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Застаттею 125 Конституції Українисудоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Згідно із частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У частині першійстатті 19 ЦПК Українивизначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 19 Кодексу адміністративного судочинства Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Верховний Суд сформував правову позицію щодо юрисдикційності скарги на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з невиконанням без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №682/3112/18 зроблено загальний правовий висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про накладення штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частинами першою та другоюстатті 18 ЦПК Українивизначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно достатті 55 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 447 ЦПК Українипередбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною першоюстатті 287 КАС Українипередбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини першоїстатті 74 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За нормами частини другоїстатті 74Закону України«Про виконавчепровадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини другої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 06 червня 2018 року у справі №127/9870/16-ц сформував наступну правову позицію щодо юрисдикційності вищевказаних вимог, зазначаючи наступне: «Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Таким чином, враховуючи, що оскаржувані постанови стосуються дій начальника відділу державної виконавчої служби, результатів перевірки законності виконавчого провадження, скасування процесуальних документів про накладення штрафів, дана вимога скарги не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а така дія чи бездіяльність посадової особи державної виконавчої служби може бути оскаржена шляхом подання адміністративного позову в порядку адміністративного судочинства.

Тому, зважаючи на наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо закриття провадження у справі, яка не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, як це передбачено п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

В рішенні Європейського Суду з прав людини від 04.12.1995 у справі «Бєллє проти Франції» (Bellet v. France) суд зазначив, що«стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Чинними нормами законодавства України передбачена можливість звернення до суду визначеної юрисдикції для захисту своїх прав та інтересів.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно застосовано до спірних правовідносин норми Закону України «Про виконавче провадження», положення ЦПК України та правову позицію Верховного Суду, в чому не вбачається порушення права ОСОБА_1 на доступ до суду, а тому доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 14 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2022 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Панченко О.О.

---

Хіль Л.М.