Рішення

від 13.07.2022 по справі 206/1928/22

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа №206/1928/22

УХВАЛА

14.07.2022 Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Прінь І.П., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 до Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Транслогістік Юкрейн» про видачу судового наказу про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2022 року заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої але не виплаченої заробітної плати.

Перевіривши матеріали заяви та доданих до неї документів, суддя приходить до висновку, що слід відмовити у видачі судового наказу.

Заявником в якості доказу існуючої заборгованості надано довідку щодо відповідних відрахувань Пенсійного Фонду України. В той же час, сам заявник посилається на обставини, що за адвокатським запитом довідку щодо існуючої суми заборгованості, роботодавцем йому надано не було.

Отже, із поданої заяви не вбачається виникнення у заявника безспірного права грошової вимоги саме на ту суму, яка вказана у заяві про видачу судового наказу.

Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступних висновків.

Наказне провадження один із видів проваджень цивільного судочинства, у якому без розгляду справи по суті на підставі безспірних вимог та доказів, поданих заявником, видається судовий наказ, згідно з яким з боржника стягуються грошові кошти.

Одними з характерних ознак наказного провадження є: спрощеність, оскільки має місце «урізана» цивільна процесуальна форма; на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності; відсутність стадійності цивільного процесу; судовий наказ видається за відсутності сторін, та документарна видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заявником.

Частиною 3 статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно із ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно із п. 1 ч. 1ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 161 ЦПК України).

Відповідно п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Порядок розгляду заяви про видачу судового наказу врегульований ст. ст. 165, 167 цього Кодексу, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 165 ЦПК України якої визначено, що суддя, встановивши, що заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу, відмовляє у видачі судового наказу.

Відповідно дост.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток працівника визначається відповідно дост.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно з абз.1 п.8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Тобто, для належного розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку слід керуватися безспірно підтвердженими сумами середньоденного заробітку заявника, і такі дані мають бути надані роботодавцем на підставі належних первинних документів та складових заробітної плати.

Згідно ст. 49 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Форма довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) затверджена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений постановою КМУ від 26 вересня 2001 № 1266.Удовідці зазначається: місяці розрахункового періоду, кількість календарних (на вимогу Фонду соціального страхування України - робочих) днів у розрахунковому періоді, за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, заробітна плата (грошове забезпечення, винагорода за цивільно-правовим договором), на яку нараховано єдиний внесок та/або страхові внески, сума страхових внесків та/або єдиного внеску, сплачена застрахованою особою, розмір єдиного внеску для відповідної категорії застрахованих осіб згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Так, заявником не долучено довідку з усіма складовими, які необхідні при безспірному розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, зокрема, кількість відпрацьованих робочих днів у кожному місяці, складові нарахованого доходу тощо. Відповідно, без таких даних неможливо перевірити правильність розрахунку середньоденної заробітної плати та визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, як цього вимагає законодавство, а отже заява в цій частині не є безспірною.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2011 р., роз`яснено, що до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.

Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

Відповідно п. 9 Постанови, наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

Враховуючи те, що розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислено виключно самим заявником та складові вказаного розміру не підтверджені безспірними вихідними даними (середньоденний заробіток, графік роботи, розмір середньомісячної заробітної плати тощо), дана вимога не може вважатися безспірною, на відміну від фіксованої суми заборгованості по заробітній платі.

В порушення наведених норм ОСОБА_1 у своїй заяві про видачу судового наказу не надав доказів наявності заборгованості, не виклав обставини про нарахування йому компенсації за несвоєчасний розрахунок, який би ґрунтувався на положеннях п.5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 та не додав доказів на підтвердження вказаних обставин.

Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у видачі судового наказу, оскільки заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу (п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 163, 165, 166 ЦПК України, п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», суддя,-

УХВАЛИВ:

У видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю « Транслогістік Юкрейн» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 44500 гривень 00 копійок - відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, після усунення її недоліків.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.П. Прінь