Постанова

від 05.07.2022 по справі 813/4481/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 813/4481/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Ключкович В.Ю.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-позивача Холявка І.Я.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервістепломонтаж» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів, -

У С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Монтажсервіс» (нове найменування ТОВ «Сервістепломонтаж») у якому просило суд:

- застосувати арешт коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Монтажсервіс» (код ЄДРПОУ 33010141, 81053, м. Новояворівськ, вул. Степана Бандери, 8а).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року позов Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі, вважаючи, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції прийшов до хибних висновків про відсутність підстав для застосування арешту коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервістепломонтаж» оскільки таке право податкового органу чітко встановлено приписами податкового законодавства в разі недопущення посадових осіб до перевірки.

Крім того, апелянт просить здійснити заміну позивача - Головне управління ДФС у Львівській області на Головне управління Державної податкової служби у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2022 року відкрито апеляційне провадження та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2022 року призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Від представника Головного управління Державної податкової служби у Львівській області надійшло клопотання про участь у розгляді цієї справи в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2022 року.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Розглянувши клопотання позивача про його заміну правонаступником, колегія суддів зазначає наступне.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено у тому числі Головне управління Державної податкової служби у Львівській області та реорганізовано Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області шляхом приєднання до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області.

Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 31.07.2019 за номером 14151020000047952 утворено ГУ ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ: 43143039).

Таким чином з наведеного видно, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», припинення юридичної особи ГУ ДФС у Львівській області відбулося шляхом реорганізації у вигляді перетворення на ГУ ДПС у Львівській області.

Таким чином, Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) було правонаступником Головного управління ДФС у Львівській області.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.

Пунктом 2 Постанови від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державної податковою службою територіальних органів та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.

Згідно з п. 3 Постанови №893 права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» було утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.

З метою реалізації Постанови КМУ від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ДПС України видано наказ від 12.11.2020 №643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» яким встановлено, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов`язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.

Відповідно до п.7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06.03.2019, Державна податкова служба здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. Державна податкова служба та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).

Згідно з п.1 Положення про Головне управління ДПС у Львівській області, затвердженого наказом Державної податкової служби України №643 від 12.11.2020 (далі - Положення), Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території Львівської області та ГУ ДПС є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039).

Відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, Головним управлінням ДПС у Львівській області підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та здійснити заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва з Головного управлінням ДФС у Львівській області на Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Львівській області винесено наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Енергія-Монтажсервіс» від 03 листопада 2017 року №5250.

Посадовими особами позивача на підставі направлення на перевірку від 03 .11. 2017 року №8759 здійснено вихід за місцезнаходженням ТОВ «Енергія-Монтажсервіс» та пред`явлено уповноваженому представнику відповідача вищевказані направлення та наказ.

Представником відповідача відмовлено у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, у зв`язку із чим відповідачем складено акт про недопуск до проведення перевірки від 03 листопада 2017 року №583/13-01-14-14/33010141.

09 листопада 2017 року рішенням начальника Головного управління ДФС у Львівській області №19951/10/13-01-14-14, на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ Енергія-Монтажсервіс» (код ЄДРПОУ 33010141).

У зв`язку з наведеним, посилаючись на положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках платника податків.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів суб`єкта господарювання за викладених обставин.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені у статті 94 Податкового кодексу України.

Згідно положень п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно положень п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

- 94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- 94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- 94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;

- 94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

- 94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- 94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- 94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акту опису майна, яке передається в податкову заставу;

- 94.2.8. платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Таким чином, положеннями податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

При цьому, не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування.

Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

Отже, у спірному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме або наявність податкового боргу, у разі якщо у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, підставою для звернення до суду з позовом щодо застосування арешту коштів на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Монтажсервіс» (нове найменування ТОВ «Сервістепломонтаж») слугував факт відмови платника податків від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної позапланової перевірки.

Таким чином, на час недопускну до перевірки відсутні дані щодо наявного за відповідачем податкового боргу. Не надано позивачем і доказів того, що у платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наразі, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є визначеною законом правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках товариства, відкритих в банківських установах.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.08.2018 у справі №820/3059/17 (адміністративне провадження №К/9901/46381/18) та у постанові від 13.01.2021 справа № 520/9872/18.

Апелянтом вказує, що судом першої інстанції безпідставно зроблено висновки щодо відсутності у податного органу, в разі не підтвердження існування податкового боргу, права звертатись до суду з позовом про застосування арешту коштів на рахунках, оскільки таку можливість передбачено приписами пп. 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 ПК України.

Надаючи оцінку доводам апелянт колегія суддів зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 5 КАС України, встановлено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 20.1.33 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пп. 20.1.31 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючий орган має право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Отже, аналіз викладених вище норм, дає колегії суддів дійти до висновку, що для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках товариства, відкритих в банківських установах.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, матеріали справи не містять посилань щодо наявності податкового боргу у підприємства, відсутності у нього майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, а також, зокрема, доказів недопущення відповідачем посадових осіб до обстеження територій та приміщень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, який правомірно задовольнив позовні вимоги.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(повний текст постанови складено 13.07.2022р.)