Постанова

від 10.07.2022 по справі 911/2579/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2022 р. Справа № 911/2579/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Андрієнка В.В.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Сідлецький В.Д.

відповідача-1 - Юзефович А.О.

відповідача-2 - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі"

на рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2021 (повне рішення складено 15.04.2021)

у справі №911/2579/20 (суддя - Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №2";

2. Ірпінської міської ради

про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні майном та скасування записів про державну реєстрацію права власності.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" про:

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії САЕ №468328 від 25.07.2012, виданого Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин №2", в частині права приватної власності на частину майнового комплексу, вказаного у цьому свідоцтві в описі об`єкта такими словами: ІІІ (14,6 м2), IV (6,5 м2), замощення І (невизначеної площі), склад літ. "Ж", гараж літ. "З";

- визнання права приватної власності на маршові сходи (майданчик), розташовані на першому поверсі, приміщення літ. "А", позначення ІІІ, площею 14,6 м2;

- усунення перешкод у користуванні будівлею та майном шляхом зобов`язання знести самочинно збудовану котельню, розташовану на першому поверсі будівлі (згідно з матеріалами інвентаризаційної справи (2008 рік) приміщення IV літ. "А" площею 6,5 м2), та стіну з піноблоку на маршових сходах (майданчику) на першому поверсі приміщення літ. "А", позначення ІІІ площею 14,6 м2, розташовані за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, будинок, 103;

- скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №33956203 від 30.10.2019 щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 1951297632109 в частині відомостей про: замощення І (невизначеної площі), вказане в описі об`єкта; котельню (приміщення на схемах з матеріалів інвентаризаційної справи на першому поверсі, позначення IV площею 6,5 м2), вказану як складову частину об`єкта нерухомого майна під літ. "Л" площею 6,5 м2; склад літ. "Ж" (загальна площа 18,3 м2); гараж літ. "З" (загальна площа 14,1 м2).

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням прав позивача як власника спірних маршових сходів, розташованих біля ліфту, внаслідок незаконного отримання у власність і зайняття відповідачем цих сходів. Позивач вказував те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" заварило, а згодом побудувало стіну на сходовій клітині (маршові сходи (майданчик)), що спричинило блокування евакуаційного виходу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі", тому зведена стіна із піноблоків підлягає знесенню.

Позивач також посилався на те, що спірна котельня збудована самочинно з істотним порушенням будівельних і протипожежних норм, а тому вона теж підлягає знесенню. Водночас, самочинно збудованими є склад та гараж.

Крім того, позивач наголосив на тому, що про існування свідоцтва про право власності від 25.07.2012 йому стало відомо після отримання 07.11.2019 копій матеріалів інвентаризаційної справи від Комунального підприємства Київської обласної ради "Північне БТІ".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.09.2020 відкрито провадження у справі №911/2579/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У листопаді 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявами про зміну предмета позову, а також про залучення до участі у даній справі в якості співвідповідача Ірпінську міську раду.

Відповідно до заяви про зміну предмета позову позивач просив суд:

- скасувати рішення Ірпінської міської ради №1708-27-VI від 28.02.2012 "Про оформлення за ТОВ "Магазин №2" права власності на майновий комплекс у м. Ірпені на вул. ІІІ-Інтернаціоналу";

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САЕ №468328 від 25.07.2012, видане Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин №2", в частині права приватної власності на частину майнового комплексу, вказаного у цьому свідоцтві в описі об`єкта такими словами: ІІІ (14,6 м2), IV (6,5 м2), замощення І (невизначеної площі), склад літ. "Ж", гараж літ. "З";

- усунути перешкоди у користуванні будівлею та майном шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" знести самочинно збудовану котельню, розташовану на першому поверсі будівлі (згідно з матеріалами інвентаризаційної справи (2008 рік) приміщення IV літ. "А" площею 6,5 м2) та стіну з піноблоку на маршових сходах (майданчику) на першому поверсі приміщення літ. "А", позначення ІІІ, площею 14,6 м2, розташовані за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, будинок, 103;

- скасувати реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1951297632109 в частині: замощення І (невизначеної площі), вказане в описі об`єкта; котельні (приміщення на схемах з матеріалів інвентаризаційної справи на першому поверсі, позначення IV площею 6,5 м2), вказану як складову частину об`єкта нерухомого майна під літ. "Л" площею 6,5 м2; складу літ. "Ж" (загальна площа 18,3 м2); гаража літ. "З" (загальною площею 14,1 м2).

Місцевий господарський суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову та згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2020 залучив до участі у справі №911/2579/20 як співвідповідача Ірпінську міську раду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.04.2021 у справі №911/2579/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та порушено приписи процесуального права.

Позивач вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував клопотання позивача про відкладення розгляду справи та розглянув справу по суті, ухваливши оскаржуване рішення без участі представника сторони.

Також скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки тим обставинам справи, що у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 27.07.2012, яке видано відповідачу-1, окрім приміщень та об`єктів, які були передані Товариству покупців колективу магазину №2, включено та зареєстровано право власності на котельню (приміщення на схемах з матеріалів інвентаризаційної справи (2008 року) на першому поверсі, позначення IV площею 14,6 м2.

Окрім цього, на переконання скаржника, свідоцтво про право власності від 25.07.2012 на котельню та маршові сходи було видано абсолютно безпідставно, а суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що у первинних документах, якими визначалося право власності, ці ж самі маршові сходи належали Орендному підприємству "Будинок торгівлі", правонаступником якого є позивач.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2021 у справі №911/2579/20 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" подало касаційну скаргу, у якій просило змінити постанову в частині зміни мотивувальної частини рішення, залишивши його в силі.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, позивач також подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані рішення і постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2021 касаційні скарги задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 у справі №911/2579/20 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, скасовуючи судове рішення, у своїй постанові, по-перше, вказав, що під час вирішення питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду за захистом порушених прав у наведеному випадку апеляційному господарському суду належало достеменно встановити, коли саме позивач дізнався чи міг дізнатися про порушення своїх прав стосовно спірного майна, зокрема, сходів площею 14,6 м2, власником яких він себе вважає, чого судом зроблено не було. Тобто, всупереч вимогам ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України суд належним чином не з`ясував, з якого моменту у позивача виникло право на звернення до суду з позовом. Зважаючи на викладене, висновок апеляційного господарського суду про пропуск позивачем позовної давності до вимог про скасування оспорюваного рішення та визнання недійсним спірного свідоцтва в частині щодо сходів площею 14,6 м2 є передчасним.

По-друге, касаційним судом з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 02.02.2021 у справі №925/642/19, зазначено, що, переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не досліджував та не встановлював обставини стосовно того, чи може такий обраний позивачем, який вважає себе власником спірного майна, зокрема сходів площею 14,6 м2, спосіб захисту (зокрема, щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно у частині щодо зазначеного майна) вирішити спір щодо захисту права власності на вказане нерухоме майно, тобто чи є він ефективним та чи зможе в практичному аспекті забезпечити і гарантувати позивачеві поновлення порушеного права (відновлення володіння/повернення майна).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2022 апеляційну скаргу у справі №911/2579/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №911/2579/20, призначено її до розгляду на 08.02.2022, а також встановлено іншим учасникам справи строк на подання відзивів на апеляційну скаргу з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.12.2021.

08.02.2022 до суду від Ірпінської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 відкладено розгляд справи №911/2579/20 до 09.03.2022 та продовжено відповідачу-1 строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

09.03.2022 розгляд справи №911/2579/20 не відбувся у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022 на підставі указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, з урахуванням наказу голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану".

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/1593/22 від 19.04.2022 у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2579/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 апеляційну скаргу у справі №911/2579/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Чорногуз М.Г., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2022 справу №911/2579/20 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду та призначено до розгляду на 14.06.2022.

До суду 23.05.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ірпінська міська рада, у свою чергу, не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

У засіданні суду 14.06.2022 розпочато розгляд апеляційної скарги, заслухано пояснення представників позивача і відповідача-1 та оголошено перерву до 11.07.2022.

У судове засідання 11.07.2022 з`явилися представники позивача і відповідача-1 та надали додаткові пояснення по суті апеляційної скарги. Натомість, представники відповідача-2 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Судом враховано подане 08.02.2022 клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Ірпінської міської ради. Отже, неявка у судове засідання представника відповідача-2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених обставин даної справи убачається, що рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради народних депутатів №322/8 від 29.12.1992 "Про реєстрацію орендного підприємства "Будинок торгівлі" зареєстровано Орендне підприємство "Будинок торгівлі".

03.09.1993 товариству покупців, створеному членами трудового колективу Орендного підприємства "Будинок торгівлі", видано свідоцтво про реєстрацію орендного товариства у Фонді комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів.

30.11.1993 між Фондом комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів (продавець) та Орендним підприємством "Будинок торгівлі" (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного майна, який посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за №4347, згідно з положеннями якого продавець продав, а покупець купив державне майно - будинок торгівлі у м. Ірпені, на вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103, відповідно до умов, що визначені у вказаному договорі.

Згідно з п. 1.1 договору майно включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який є додатком до відповідного договору.

За змістом п. 1.2 договору право власності на відчужене майно перейшло до покупця на підставі рішення Фонду комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів №11 від 05.11.1993.

Як убачається з акта оцінки, затвердженого Фондом комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів від 18.11.1993, вартість відчужуваного майнового комплексу становить 896973500,00 карбованців (п. 1.3 договору).

У пункті 1.4 договору сторони узгодили, що вказаний об`єкт продано за 896973500,00 карбованців.

Відповідно до акта приймання-передачі від 09.02.1994, складеного на виконання зазначеного договору, Фонд комунальної власності Ірпінської міської ради передав Орендному підприємству "Будинок торгівлі" основні засоби, описані у додатках №№1 та 2.

Згідно з додатком №1 до акта від 09.02.1994 Орендному підприємству "Будинок торгівлі" передана будівля площею 1176,1 м2, яка складається з таких приміщень: перший поверх - 109,7 м2, включає фойє - 50 м2, склад - 13,4 м2, коридор - 8,3 м2, коридор - 3,4 м2, коридор - 6,1 м2, маршові сходи (майданчик) - 14,6 м2, вітрину - 9,9 м2, ліфт - 4,0 м2; другий поверх (кім. с/вузла) - 518,5 м2; третій поверх (у т. ч. с/вузол) - 547,9 м2. Окрім того, за вказаним актом передано сарай літ. "Г" - 45,1 м2. Всього приміщень і будівель за актом передано площею 1221,2 м2.

У додатку №1 також вказано, що площа визначена згідно з інвентаризаційною справою Ірпінського міжміського бюро технічної інвентаризації від 17.10.1993; вентиляційна камера спільного користування магазину №117 та магазину №2.

Орендному підприємству "Будинок торгівлі" видано свідоцтво про власність за реєстраційним №92, у якому вказано, що покупець за договором від 30.11.1993 є власником майна за адресою: м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103.

Відповідно до установчої угоди від 06.12.1993 товариство покупців "Будинок торгівлі" вирішило створити ТОВ шляхом об`єднання своїх вкладів для здійснення господарської діяльності.

Згідно зі статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі", зареєстрованим 14.12.1993 за №312/1 рішенням Ірпінського міськвиконкому, це товариство створено відповідно до установчої угоди, підписаної 06.12.1993 учасниками товариства (п. 1.1 статуту) та згідно з п. 1.3 статуту є правонаступником Орендного підприємства "Будинок торгівлі".

Реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переданого за договором №4347 покупцю, правонаступником якого є позивач, здійснена 08.12.2018, про що свідчить витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Так, зміст витягу свідчить, що об`єкту наданий реєстраційний номер 1723358032109; загальна площа об`єкта - 1221,2 м2; він розташований за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна (ІІІ Інтернаціоналу), 103.

Також судом першої інстанції встановлено, що 30.06.1994 Фонд комунальної власності Ірпінської міської ради народних депутатів (продавець) і товариство покупців "Магазину №2" (покупець) уклали договір купівлі-продажу державного майна, який посвідчено нотаріально та зареєстровано за №1446.

Відповідно до 1.1 вказаного договору продавець продав, а покупець купив державне майно - магазин №2 в м. Ірпені, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103 на умовах, що визначені у ньому. Майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з актом інвентаризації, який додається до вказаного договору.

Згідно з п. 1.2 договору право власності на відчужене майно перейшло до покупця на підставі рішення Фонду комунальної власності №31 від 07.06.1994.

Вартість відчужуваного майнового комплексу визначена актом оцінки від 24.06.1994, затвердженим Фондом комунальної власності, та становить 1285042,00 карбованців (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 1.4 договору зазначений об`єкт продано за 1285042,00 карбованців.

За актом прийому-передачі від 10.07.1995, який складено на виконання договору за, товариству покупців магазину №2 передано основні та обігові засоби, описані в додатках №№1 та 2.

Згідно з додатком №1 до акта від 10.07.1995 товариству покупців магазину №2 передано будівлю, яка складається з таких складових загальною площею 898,2 м2: перший поверх - 387,1 м2; другий поверх (приміщення санвузла) - 3,9 м2; двір: склад - 167,3 м2; склад - 266,5 м2; підвал, вхід в підвал - 85,м2; битовка - 18 м2; навіс літ. "Д" - 25,4 м2; навіс літ. "Є" - 43,2 м2; ворота - 8,8 м2; паркан - 52,9 м2; асфальтове покриття - 249 м2.

Рішенням виконкому Ірпінської міської ради народних депутатів №365/10 від 28.10.1997 Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" надано дозвіл на будівництво гаража розміром 3,20 х 8,00 м, зблокованого із існуючим складом літ. "Б" в м. Ірпені на вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103.

Як убачається з витягу про державну реєстрацію прав, 14.11.2011 за товариством покупців колективу "Магазин №2" на підставі договору №1446 зареєстровано право власності на об`єкт - магазин №2 за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103; реєстраційний номер об`єкта 35147758.

У подальшому рішенням Ірпінської міської ради від 28.02.2012 доручено Комунальному підприємству "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" взамін дубліката договору купівлі-продажу державного майна оформити та видати свідоцтво про право власності на майновий комплекс (перелік господарських споруд та приміщень будівлі згідно з додатком №1) в м. Ірпені на вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин №2", а також зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" звернутись до КП "Ірпінське бюро технічної інвентаризації" для внесення відповідних змін в оригінал інвентаризаційної справи.

Це рішення прийняте, зокрема, на підставі висновку постійної депутатської комісії з питань архітектури та капітального будівництва, а також заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №2".

Згідно з додатком №1 до вказаного рішення визначено перелік приміщень будівлі магазину в м. Ірпені на вул. ІІІ Інтернаціоналу, 103, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин №2", що складається з таких приміщень: будівлі літ. "А" загальною площею 391,7 м2: торговий зал 1-2 - 196,4 м2; коридор 1-3 - 3,2 м2; хлібна 1-4 - 18 м2; вітрина 1-8 - 31,5 м2; підсобне приміщення 1-10 - 40,4 м2; коридор 1-11 - 10,3 м2; коридор 1-12 - 29,8 м2; кабінет 1-13 - 6,8 м2; кабінет 1-14 - 12,5 м2; сходи III - 14,6 м2; котельня IV - 6,65 м2; коридор V - 3,5 м2; санвузол на другому поверсі 1-28 - 1,1 м2; санвузол 1-29 - 2,8 м2. У загальному користуванні зазначені: приміщення літ. "А": 1-7 площею 16,7 м2; 2-1 площею 45,0 м2; 2-2 площею 4,0 м2.

Перелік господарських споруд, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин №2", визначені відповідним додатком: битовка літ. "В" - 18 м2; літ. "Б" - 219,6 м2; огорожа № 1, 2 (ворота/огорожа); огорожа № 1, 2 (ворота/огорожа); склад літ. "Ж - 6,3 х 3,3; навіс літ. "Д" - 4,05 х 3,3; навіс літ. "Е" - 9,5 х 4,55; замощення 1; гараж літ. "Г" - 8,2 х 4,17.

На підставі рішення Ірпінської міської ради від 28.02.2012 Товариству з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.07.2012.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказував на порушення своїх прав як власника спірних маршових сходів, розташованих біля ліфту, внаслідок незаконного отримання у власність і зайняття відповідачем-1 цих сходів.

Позивач стверджував про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" самочинно заварило, а згодом побудувало стіну на сходовій клітині (маршові сходи (майданчик)), що спричинило блокування евакуаційного виходу, тому зведена стіна із піноблоків підлягає знесенню.

Позивач також посилався на те, що спірна котельня збудована самочинно з істотним порушенням будівельних і протипожежних норм, а тому вона теж підлягає знесенню. Водночас є самочинно збудованими склад та гараж.

Окрім цього, позивач наголосив на тому, що про існування свідоцтва про право власності від 25.07.2012 йому стало відомо після отримання 07.11.2019 копій матеріалів інвентаризаційної справи від Комунального підприємства Київської обласної ради "Північне БТІ".

Заперечуючи проти позову, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" вказувало на те, що:

- позивач тривалий час вчиняє дії, які ним розцінюються як намагання захопити частину належного товариству майна;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" не є співвласником майна разом з позивачем, не зважаючи на те, що нерухоме майно позивача межує з нерухомим майном відповідача;

- земельна ділянка під об`єктами є власністю Ірпінської міської ради та не сформована, а відомості щодо неї не внесені до Державного земельного кадастру;

- позивач є власником інших маршових сходів, розміщених у іншій частині будинку, а не тих, що є предметом спору;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" не здійснювало блокування евакуаційного входу, поряд з цим, саме у позивача виявлені порушення правил пожежної та техногенної безпеки;

- позивач не є суб`єктом права на звернення з позовом про знесення будівлі, яка, як він вважає, збудована самочинно і такі вимоги є передчасними;

- об`єкти, на які позивач оспорює право власності, є складовими майнового комплексу.

Також окремо відповідачем-1 подано заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності за заявленими позивачем у даній справі вимогами.

Ірпінська міська рада, у свою чергу, у відзиві на позов стверджувала, що позивачем не вказано, у чому саме полягає незаконність та порушення законодавства при прийнятті радою спірного рішення. Також, на переконання відповідача-2, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" пропущено строк позовної давності, оскільки позивач та відповідач-1 тривалий час володіють приміщеннями у одній будівлі і позивачу не могло бути невідомо про склад його майна.

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки предметом спору у справі є рішення органу місцевого самоврядування, яке є ненормативним актом, що вичерпав свою дію фактом його виконання, визнання його недійсним, як і свідоцтва про право власності, виданого на його підставі в частині певного майна, з урахуванням у подальшому поділу відповідного майна, не є ефективним способом захисту.

Суд першої інстанції також зазначив, що позивач не підтвердив набуття ним права власності на маршові сходи, право власності на які зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" (позначені ІІІ приміщення літ. "А", перший поверх) як складову частина об`єкта нерухомого майна за реєстровим №1951193932109.

Також, судом зазначено, що позивач не є власником або землекористувачем земельної ділянки, на якій збудована котельня, котру позивач вважає збудованою самочинно, а також не є відповідним органом державної влади або місцевого самоврядування, який може подати відповідний позов про знесення самочинно збудованого майна.

Окрім цього, суд визнав необґрунтованими посилання позивача на блокування евакуаційного виходу внаслідок зведення стіни з піноблоків і самовільного захоплення маршових сходів, звернувши увагу на недоведення позивачем наявності у нього права власності на спірні маршові сходи.

Суд першої інстанції також дійшов висновку стосовно того, що не підлягають задоволенню і вимоги позивача про скасування реєстрації права власності відповідача-1 на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним №1951297632109 в частині замощення, складу та гаража, оскільки оспорювати право власності на набуте Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" майно у разі встановлення факту його самочинного будівництва належить саме власнику (користувачу) відповідної земельної ділянки, яким позивач не є. До того ж, позивач у позові не визначив, яким чином порушує його права або законні інтереси реєстрація права на замощення за відповідачем-1.

Оскільки місцевий господарський суд відмовив у позові у зв`язку з його необґрунтованістю, доводи відповідачів щодо пропуску позивачем позовної давності не розглядалися.

З наведеними висновками Господарського суду Київської області погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" оспорюється дійсність рішення Ірпінської міської ради №1708-27-VI від 28.02.2012 "Про оформлення за ТОВ "Магазин №2" права власності на майновий комплекс у м. Ірпені на вул. ІІІ-Інтернаціоналу", а також вказане свідоцтво про право власності, яке видано на підставі такого рішення, в частині певних об`єктів, а саме: ІІІ (14,6 м2), IV (6,5 м2), замощення І (невизначеної площі), склад літера "Ж", гараж літера "З".

Оспорюючи рішення Ірпінської міської ради від 28.02.2012 та частково свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.07.2012, позивач зазначав, що частина такого майна, а саме маршові сходи площею 14,6 м2, належать йому на праві приватної власності.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на положення ст. 4 ГПК України та ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

У статті 16 ЦК України унормовані способи захисту цивільних прав та інтересів.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, 11.09.2018 у справі №905/1926/16, 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, 02.07.2019 у справі №48/340 та 22.10.2019 у справі №923/876/16.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, 14.11.2018 у справі №183/1617/16, 19.05.2020 у справі №916/1608/18, 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 та 22.06.2021 у справі №200/606/18.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 02.02.2021 у справі №925/642/19 за результатами розгляду позову про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про визнання рішення міськради незаконним та його скасування не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності), зокрема, повернення у його володіння або користування спірної земельної ділянки, відшкодування шкоди. Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173).

Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, 21.08.2019 у справі №911/3681/17, 01.10.2019 та 15.10.2019 у справах №№911/2034/16 911/3749/17 та 19.11.2019 у справі №911/3680/17.

При цьому, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та 02.02.2021 у справі №925/642/19.

Як вже було зазначено, позивач у позовній заяві, зокрема, посилався на незаконне привласнення та зайняття відповідачем-1 спірних сходів, у зв`язку з чим просив скасувати рішення органу місцевого самоврядування та визнати недійсним свідоцтво про право власності у частині щодо спірних сходів.

Так, спірне свідоцтво видано на майновий комплекс, який у подальшому поділений Товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин №2", що вбачається з наступного.

30.10.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою №195814109, зареєстровано права власності відповідача-1 на об`єкти нерухомого майна з реєстраційними номерами:

- №1951297632109 - частину майнового комплексу №2 - навіс "Д", навіс "Е,е", ворота №1, огорожа №2, замощення "І" (складові частині об`єкта: склад з підвалом та сходами Б загальною площею 219,8 м2; битовка В загальною площею 18,3 м2; склад "Ж" загальною площею 14,1 м2; гараж "З" загальною площею 25,1 м2; котельня "Л" загальною площею 6,5 м2) за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна 103;

- №1951193932109 - частину майнового комплексу №1 загальною площею 431 м2 (нежитлові приміщення позначені на плані літ. "А", ганок з пандусом "а") за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. Соборна, 103.

Підставою виникнення права власності у довідці вказано: технічний паспорт, виданий 25.09.2019 ПП "КБС-100", висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна від 25.09.2019, виданий ПП "КБС-100".

Таким чином, на переконання колегії суддів, у справі, що переглядається, задоволення позовних вимог про скасування спірного рішення Ірпінської міської ради про оформлення за відповідачем-1 права власності на майновий комплекс в частині маршових сходів площею 14,6 м2, яке вже було реалізоване шляхом видачі свідоцтва і вичерпало свою дію, не призведе до поновлення прав позивача, відновлення володіння, користування або розпорядження ним спірним майном, а отже, такі вимоги не є ефективним способом захисту права позивача, яке потребуватиме додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача в наведеній частині буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння нерухомим майном.

При цьому, як було зазначено вище, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Оскільки предметом спору у даній справі є рішення №1708-27-VI від 28.02.2012, яке є ненормативним актом, що вичерпав свою дію фактом його виконання, визнання його недійсним чи скасування, як і свідоцтва, що видано на його підставі в частині певного майна, також з урахуванням поділу відповідного майна у подальшому, не є ефективним способом захисту.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів, виконуючи вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.12.2021 у цій справі, погоджується з висновками місцевого господарського стосовно того, що вимоги позивача про скасування рішення №1708-27-VI та визнання недійсним свідоцтва про право власності в частині маршових сходів площею м2, яке видано відповідачу-1 на виконання рішення, є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, як було зазначено вище, позивачем заявлялися позовні вимоги про: визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.07.2012 в частині права приватної власності на частину майнового комплексу, що вказаний у вищевказаному свідоцтві в описі об`єкта наступними словами: IV (6,5 м2), замощення І (невизначеної площі), склад літера "Ж", гараж літера "З"; усунення перешкод у користуванні будівлею та майном шляхом зобов`язання відповідача-1 знести самочинно збудовану котельню, що розташована на першому поверсі будівлі приміщення IV літери А площею 6,5 м2, та стіну з піноблоку на маршових сходах (майданчику); скасування реєстрації права власності відповідача-1 на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1951297632109 в частині: замощення І (невизначеної площі) вказане в описі об`єкта; котельні (приміщення на схемах з матеріалів інвентаризаційної справи на першому поверсі, позначення IV, площею 6,5 м2), вказаної як складову частину об`єкта нерухомого майна під літерою Л, площею м2; складу "Ж" (загальна площа 18,3 м2) та гаражу "З" (загальною площею 14,1 м2).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги в цій частині, позивач стверджував, що вищевказана котельня (позначення IV площею 6,5 м2) збудована самочинно. Також, позивач посилався на те, що, побудувавши відповідну стіну, відповідач заблокував другий евакуаційний вихід Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" шляхом самовільного захоплення маршових сходів.

В наведеній частині колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених вимог.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно вимоги державного виконавця за виконавчим документом у справі №320/5240/19 від 14.07.2020, яка направлена на виконання судового рішення на підставі виконавчого листа, надано вказівки про повне зупинення експлуатації (роботи) приміщень другого та третього поверху Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. Соборна, 103 (колишня назва вулиці ІІІ Інтернаціоналу), до повного усунення порушень, зазначених в акті №189 від 24.06.2019.

Відповідний виконавчий документ видано на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №320/5240/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" проводився позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за адресою: м. Ірпінь, вул. Соборна, 103 (ІІІ Інтернаціоналу). За результатами перевірки складено акт №109 від 04.09.2020, який свідчить про відсутність порушень вимог законодавства у відповідній сфері.

Отже, доводи позивача щодо блокування другого евакуаційного виходу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" шляхом зведення стіни з піноблоку та порушення відповідачем-1 правил пожежної безпеки не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

В силу ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч. ч. 3 та 4 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. При цьому, як визначено відповідною нормою, якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у даній справі не є власником або землекористувачем земельної ділянки, на якій збудоване відповідне майно, відповідним органом державної влади або місцевого самоврядування, який може подати відповідний позов.

З матеріалів справи вбачається, що питання володіння земельною ділянкою тільки має розглядатися органом місцевого самоврядування, на підтвердження чого відповідачем-1 надано витяги з протоколів засідання постійно діючої депутатської комісії Ірпінської міської ради земельних відносин, лісових та природоохоронних питань від 15.09.2020.

Отже, в даній частині правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що вимоги скаржника щодо знесення відповідного майна не підлягають задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що не підлягають задоволенню і вимоги скаржника щодо скасування реєстрації права власності відповідача-1 на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1951297632109 в частині замощення І (невизначеної площі), вказане в описі об`єкта, складу літера "Ж", гаражу під літерою "З".

У заявленому позові позивач вказував, що склад (літера "Ж") та гараж (літера "З") є самочинно збудованими, тому відповідач-1 не міг набути права власності на таке майно.

Водночас, як визначено ч. ч. 2 та 3 ст. 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Однак, вимоги в частині скасування відповідного права є такими, що заявлені особою, якій не належить право на земельну ділянку, на якій розташоване таке майно.

Як визначено ч. 4 ст. 376 ЦК України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Також, ч. 5 цієї статті встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що оспорювати право власності на набуте відповідачем-1 майно у разі встановлення факту його самовільної побудови належить саме власнику (користувачу) відповідної земельної ділянки, яким позивач на момент звернення до суду не був. Тобто, позивач не є носієм суб`єктивного матеріального права, на захист якого заявлені вимоги у відповідній частині.

Також, позивачем у позові не визначено, як порушує його права або законні інтереси реєстрація за відповідачем-1 права на замощення. Посилання на те, що замощення не купувалося і не передавалося само по собі не є підставою для задоволення вимог про скасування права власності на таке майно, оскільки суд має встановити факти порушення певного права або охоронюваного законом інтересу позивача з урахуванням завдання господарського судочинства, визначеного ст. 2 ГПК України. Окрім того, як вбачається з додатку №1 до акту №26 від 10.07.1995, у складі майна, придбаного покупцем за договором №1446, є асфальтове покриття площею 249 м2.

Доводи позивача стосовно того, що відповідно до довідки №06/03-1 від 06.03.2020 таке замощення відсутнє, також не є підставою для скасування реєстрації відповідного права саме за позовом позивача. Окрім того, реєстрація відповідного права здійснена задовго до складання такої довідки.

Також, як вже було зазначено, відповідачами заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, як визначено ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №712/8916/17).

Між тим, у даній справі судом не встановлено факту порушення належного позивачу права, а також встановлено відсутність права, на захист якого ним заявлена частина вимог, у зв`язку з чим місцевим господарським правомірно відмовлено у позові у зв`язку з його необґрунтованістю та не застосовано позовну давність, про сплив якої заявлено відповідачами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає недоцільним виконанням вказівок касаційного суду, викладених у постанові від 14.12.2021, в частині передчасності висновку про пропуск позивачем позовної давності.

У поданій апеляційній скарзі позивач посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно проігнорував клопотання позивача про відкладення розгляду справи та розглянув справу по суті, ухваливши оскаржуване рішення без участі представника сторони.

Так, судом першої інстанції встановлено, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, яке відбулося 02.04.2021, під розписку (т. 3, а. с. 23). При цьому, від імені позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Проте, відповідне клопотання надійшло без підпису та без накладення електронного цифрового підпису особи, яка його подала від імені позивача. Тому, таке клопотання залишено судом без розгляду з огляду на відсутність відомостей про те, що таке клопотання подано від імені позивача уповноваженою на те особою.

Отже, апеляційний суд зазначає, що оскільки позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, а подане ним клопотання не містило підпису особи, яка його подала, в цій частині відсутні підстави стверджувати про порушення місцевим господарським судом приписів процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності оспорюваного свідоцтва про право власності судом також відхиляються з підстав, встановлених у цій постанові.

Враховуючи усе вищезазначене, Господарським судом Київської області під час ухвалення оскаржуваного рішення наведено відповідні мотиви, на яких ґрунтується рішення, а отже доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірних висновків про відмову у задоволенні позову.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2021 у справі №911/2579/20 прийнято з повним та усебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника. Також, оскільки касаційним судом в ухваленій постанові не було розподілено витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг з огляду на направлення справи на новий апеляційний розгляд, такі витрати покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі".

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.04.2021 у справі №911/2579/20 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок торгівлі" (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 103, ідентифікаційний код 13721793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин №2" (08200, Київська обл., місто Ірпінь, вулиця Соборна, будинок 103, ідентифікаційний код 13736659) 8408 (вісім тисяч чотириста вісім),00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 14.07.2022.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді М.Г. Чорногуз

В.В.Андрієнко