Рішення

від 04.07.2022 по справі 903/281/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 липня 2022 року Справа № 903/281/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Приватного підприємства "Любодар"

до відповідача: Департаменту освіти Луцької міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Оксі Банк"

про стягнення 74370,00 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Бортнік О. Ю., адвокат, ордер серія АС № 1039573 від 08.06.2022;

від відповідача: Мушит О. В., довіреність № 16-11/256 від 30.05.2022;

від 3-їх особи: н/з.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 29.04.2022 Приватне підприємство "Любодар" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Департаменту освіти Луцької міської ради про стягнення 74370,00 грн основної заборгованості за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору № 05/01/22 від 26.01.2022 на постачання продуктів по видаткових накладних №РН-000664 від 21.02.2022 на суму 67710 грн, №РН-000663 від 21.02.2022 на суму 1110 грн та №РН-000662 від 21.02.2022 на суму 5550 грн в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 04.05.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.05.2022, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу- відповідь на відзиви; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - АТ "Оксі Банк"; запропоновано третій особі подати суду письмові пояснення щодо заявленого позову.

25.05.2022 третя особа - АТ "Оксі Банк" через відділ документального забезпечення та контролю подала пояснення щодо заявленого позову в якому вказує, що позовні вимоги підтримує з підстав наведених в поясненні. Дані пояснення з додатками приєднано до матеріалів справи.

27.05.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву № 16-11/251/2022 від 26.05.2022 в якому просить позовну заяву залишити без задоволення. При цьому вказує, що у тендерній пропозиції ПП «Любодар» заявлені підтверджуючі документи (сертифікати, протоколи, експертні висновки тощо), що продукція буде постачатися виробництва ТзОВ «Деражнянський молокозавод» і транспортними засобами виробника. Однак поставка товару - вершкового масла ТМ «АМСЗ» 73% жирності (виробник ТОВ «Андрушівський маслосирзавод») у заклади освіти Луцької міської територіальної громади відбулася 07.02.2022 (ТТН № РН-0000029, ТТН № РН-000664) без повідомлення Замовника (департамент освіти), без надання підтверджуючих документів щодо якості продукції та без згоди замовника товару на зміну виробника продукції, яка закупляється для харчування дітей. 22.02.2022 відповідач направив на адресу позивача лист № 135 про те, що департамент освіти, як замовник, не погоджується на зміну істотних умов вище зазначених договорів поставки молочної продукції у заклади дошкільної освіти Луцької міської територіальної громади, а саме щодо зміни виробника молочної продукції, однак даний лист було повернуто в департамент освіти через закінчення терміну зберігання, у зв`язку з чим 08.04.2022 відповідачем направлено лист № 16-11/185 про повернення товару, проте позивач ігнорує дану вимогу.

27.05.2022 позивач подав відповідь на відзив в якій вказує, що доводи відповідача наведені у відзиві є безпідставними, а додані до відзиву копії документів не спростовують наведених позивачем у позовній заяві обставин та правових підстав позову.

Ухвалою суду від 31.05.2022 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання 14.06.2022.

01.06.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав заперечення на відповідь на відзив № 16-11/263/2022 в якому просить викладену відповідь на відзив представника не враховувати при розгляді справи.

13.06.2022 позивач подав клопотання про долучення доказів, а саме адвокатського запиту та відповіді на нього.

В судовому засіданні 14.06.2022 суд ухвалив на місці визнати причини пропуску поважними та долучити до матеріалів справи дані докази.

В судовому засіданні 14.06.2022 оголошено перерву до 21.06.2022.

16.06.2022 відповідач подав клопотання № 16-11/287 про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 21.06.2022 суд ухвалив на місці визнати причини пропуску поважними, долучити до матеріалів справи дані докази, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

23.06.2022 позивач подав заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат в якій просить стягнути з відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

30.06.2022 відповідач подав клопотання про заперечення щодо визначеного розміру витрат понесених позивачем на правничу допомогу в якому просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні 05.07.2022 представник позивача позов підтримав з підстав наведених у ньому, представник відповідача позов заперечив з підстав наведених у відзиві.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

26.01.2022 за результатами проведення відкритих торгів на закупівлю молочних продуктів (молоко, масло, сметана, кефір) у заклади освіти Луцької міської ради, тендер № UА-2021-12-20-006577-b, між Департаментом освіти Луцької міської ради (замовник) та Приватним підприємством "Любодар" (постачальник) укладено договір № 05/01/22 на постачання продуктів харчування (далі -договір) (а.с.21-26).

Згідно з п.п. 1.1-1.3 договору предметом закупівлі згідно коду ДК 021:2015:15530000-2 є вершкове масло (вершкове масло від 72,5 % жирності (торгівельна марка та жирність зазначаються учасником). Конкретна назва предмета закупівлі: вершкове масло - 11380 кг. Постачальник передає у власність замовника товар на умовах договору, а замовник оплачує товар, визначений в кількості та за цінами (далі - товар), які зазначені у договорі.

Відповідно до п.п. 2.5.-2.6 договору ціна за одиницю товару: вершкове масло (вершкове масло 72,5 % жирності ТМ «Здоровий світ») - 222,00 грн/кг. Загальна сума договору становить 2526360,00 грн в т.ч. ПДВ 421060,00 грн.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що замовник проводить оплату за фактично поставлений товар, згідно наданих накладних, за рахунок коштів місцевого бюджету та інших надходжень, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, не пізніше 20 робочих днів з моменту поставки партії товару. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за товари здійснюються протягом 5 банківських днів з дня отримання Замовником відповідного фінансування.

Відповідно до п.п.4.4.-4.5. договору, умови постачання товару повинні відповідати санітарним вимогам та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Замовлення товару здійснюється уповноваженими особами замовника (працівниками відповідних закладів освіти) в усній формі за телефоном постачальника, або у письмовій формі надіславши його на електронну адресу постачальника lubodarvv@gmail.com.

Якість товару повинна в усьому відповідати Держстандартом та технічній вимозі (додаток 2), повинна бути підтверджена документами щодо якості передбаченими чинним законодавством для даного виду продукції (п.6.1. договору).

Пунктом 6.2. договору, постачальник гарантує, що товар, який постачається за договором відповідає вимогам якості ДСТУ, заявлених у пропозиції конкурсних торгів та надає замовнику (відповідальним за прийняття продукції) з кожною партією продуктів документи передбачені відповідно до спільного наказу Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства освіти і науки України від 17.04.06 № 298/227 "Про затвердження Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах".

У відповідності до п.п.6.3 -6.4. договору, замовник негайно повідомляє постачальника в письмовій формі про всі претензії, що виникають у зв`язку з цією гарантією. Постачальник повинен замінити неякісний товар в термін 2 календарних днів, з дня отримання неякісної продукції.

У випадку надходження систематичних повідомлень від керівників дошкільних навчальних закладів про постачання неякісної - продукції, Замовник має право ініціювати перевірку відповідності продукції вимогам ДСТУ у незалежних акредитованих лабораторіях, які перевіряють якість та відповідність вимогам якості діючих стандартів, а у разі виявлення невідповідності продукції вимогам ДСТУ постачальник зобов`язаний відшкодували-витрати на лабораторні дослідження цієї продукції.

Згідно з п.12.1-12.2 договору, сторони погодили, що забезпечення постачальником виконання зобов`язань за цим договором є банківська гарантія. Постачальник зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді оригіналу банківської гарантії, у розмірі, що становить 5% від вартості договору, яке надається не пізніше дня укладення договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.14.1 договору).

21.01.2022 ПП "Любодар" (принципал) та Акціонерним товариством "Оксі Банк" (гарант) укладено договір про надання гарантії № 79/01/А/ВGV (далі-договір гарантії, а.с.31-35), відповідно до якого за заявою принципала банк надає на користь бенефіціара (Департамент освіти Луцької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи - 44186267) гарантію, за якою зобов`язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку (невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань за договором на закупівлю ДК 021:2015:15530000-2 вершкове масло (вершкове масло від 72,5 % жирності (торгівельна марка та жирність зазначається учасником) та дотримання умов гарантії та цього договору на суму гарантії 126318,00 грн, яка вступає в силу з 21.01.2022 та діє по 31.01.2023 включно.

Листом за вих. №1102.2022/1 від 11.02.2022 позивач повідомив відповідача, що буде постачати масло солодковершкове ТМ «Селянське» 72,5% жирності за ДСТУ 4399:2005 виробника ТзОВ "Рожищенський сирзавод", а також масло солодковершкове 73,0 % жирності за ДСТУ 4399:2005 виробника ТзОВ «Андрушівський маслосирзавод».

Як слідує з повідомлення №148 від 28.04.2022 ТзОВ "Деражнянський молочний завод" з 01.02.2022 змінив торгову марку продукції, що виробляється з ТМ "Здоровий світ" на ТМ "Деражня" (а.с.40).

На виконання умов Договору постачання в лютому 2022 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар - вершкове масло» 73 % ТМ «АМСЗ жирності (виробник ТзОВ «Андрушівський маслосирзавод»), що підтверджується підписаними представниками обох сторін та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме: №РН-0000029 від 07.02.2022 на суму 25530,00 грн, № РН-0000030 від 07.02.2022 на суму 7770,00 грн, № РН-000664 від 21.02.2022 на суму 67710,00 грн, № РН-000663 від 21.02.2022 на суму 1110,00 грн; №РН-000662 від 21.02.2022 на суму 5550,00 грн (а.с.37-38, 42-45). Всього поставлено товару на суму 107670,00 грн.

Відповідач частково оплатив отриманий товар в сумі 33300,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 230, №229 від 10.02.2022 (а.с.39).

24.03.2022 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою вих. №2403.3 про сплату заборгованості в сумі 74370,00 грн протягом 10 календарних днів (а.с.45-46).

АТ "Оксі Банк" листом №5111/0197 від 08.04.2022 повідомив позивача про отримання банком від відповідача листа-вимоги №16-11/168 від 25.03.2022 про сплату грошових коштів за банківською гарантією з мотивів невиконання Позивачем зобов`язань за Договором постачання (а.с.48).

До листа-вимоги відповідача №16-11/168 від 25.03.2022 додана копія претензії №133/2022 від 21.02.2022 (а.с. 50), що у тендерній пропозиції ПП "Любодар" заявлені документи, що продукція буде постачатися виробництва ТзОВ "Деражнянський молокозавод". 11.02.2022 на адресу Департаменту освіти Луцької міської ради надійшли листи про зміну виробника на поставку вище зазначеної продукції (вх. листи № 87/16-11, 88/16-11, 89/16-11). Однак підтверджуючих документів щодо якості продукції не надано та офіційного погодження щодо зміни виробника молочної продукції департаментом освіти Луцької міської ради на вище зазначені листи не направлялися. Проте з 14.02.2022 року згідно інформації керівників закладів освіти та доповідної записки провідного спеціаліста відділу дошкільної, загальної середньої освіти Гдири В.С. від 21.02.2022 продукція постачалася іншого виробника, а саме: ТзОВ "Радивилівмолоко" (молоко, сметана, кефір) і ТзОВ "Андрушівський маслосирзавод" (масло).

В претензії запропоновано ПП "Любодар" виконувати належним чином умови пункту 6.2 договорів від 26.01.2022 № 05/01/22 на поставку масла вершкового не нижче 72,5 % жирності ТМ "Здоровий світ", від 09.02.2022 № 06/02/22 на поставку молока, від 09.02.2022 № 07/02/22 на поставку кефіру і сметани, а саме того виробника, документи якого були заявлені на тендер, до прийняття рішення замовником щодо зміни виробника. В іншому випадку вище зазначені договірні відносини будуть розірвані на підставі пункту 7.2.1 вказаних договорів, а поставлена продукція - не буде оплачена.

Позивач доводить, що вказану претензію позивач безпосередньо від відповідача не отримував і ознайомився з її змістом лише після отримання АТ "Оксі Банк" листа № 5111/0197 від 08.04.2022 з доданими до нього копіями вимоги та претензії відповідача.

З метою належного та своєчасного виконання умов договору постачання, позивач поставляв замовнику вершкове масло ТМ «АМСЗ» 73 % жирності (виробник ТзОВ «Андрушівський маслосирзавод»). Про це позивач повідомив відповідача листом від 11.02.2022.

При цьому, ціна залишилась незмінною, а вимоги до якості згідно ДСТУ 4399:2005 щодо масла ТМ "АМСЗ" дотримані, що підтверджується копіями сертифікату відповідності № UA.1О207.229-21, протоколом випробувань №1795/437 від 27.05.2021 та декларацією виробника (а.с.52-56).

На день розгляду справи основна заборгованість за отриманий товар становить 74370,00 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України (далі- ГК України), ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обов`язки суб`єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну проданого товару.

За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно вимог ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.4 ст.180 ГК України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент), кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 922-VІІІ (далі - Закон № 922-УІІІ), предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку.

Предмет закупівлі замовник визначає в порядку, установленому Уповноваженим органом, а саме відповідно до Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономрозвитку України від 17.03.2016 № 454 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 2 частини 1 розділу II Порядку предмет закупівлі товарів і послуг замовник визначає згідно з пунктами 17 і 32 частини першої статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23 грудня 2015 року № 1749, за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Також згідно ч.ч. 4, 5 ст. 23 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VІІІ (далі - Закон № 922-VІІІ), технічні специфікації не повинні містити посилання на конкретні марку чи виробника або на конкретний процес, що характеризує продукт чи послугу певного суб`єкта господарювання, чи на торгові марки, патенти, типи або конкретне місце походження чи спосіб виробництва. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим та містити вираз "або еквівалент" (ч. 4). Замовник може вимагати від учасників підтвердження того, що пропоновані ними товари, послуги чи роботи за своїми екологічними чи іншими характеристиками відповідають вимогам, установленим у тендерній документації. У разі встановлення екологічних чи інших характеристик товару, роботи чи послуги замовник повинен в тендерній документації зазначити, які маркування, протоколи випробувань або сертифікати можуть підтвердити відповідність предмета закупівлі таким характеристикам (ч. 5).

Частиною 2 статті 158 Митного кодексу України визначено, що під еквівалентними товарами розуміють українські та іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними і технічними характеристиками іноземним товарам, які вони замінюють, ввезеним для операцій з перероблення на митній території України.

У відповідності до ч. 4 статті 36 Закону № 922-VІІІ встановлено норму, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону.

Згідно п.3 ч.2 ст.22 Закону № 922-VІІІ, у тендерній документації зазначаються такі відомості: інформація про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби -плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі та технічні специфікації до предмета закупівлі повинні визначатися замовником з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою статті 5 цього Закону.

Виробник продукції - ТзОВ "Деражнянський молочний завод", дійсно, зазначався в ряді документів тендерної документації, однак вказане має лише інформаційний характер щодо технічних, якісних характеристики предмета закупівлі, виходячи з існуючої на той момент номенклатури та діючих договірних зобов`язань з виробником.

Згідно п. 4 р. VI "Результати торгів та укладання договору про закупівлю" Тендерної документації на предмет закупівлі ДК 021:2015:15530000-2 - вершкове масло, розміщеної на сайті "Ргоzorrо" (https://pгоzorrо.gov.ua/tender/UA-2021-12-20-006577-b), визначено, що істотними умовами договору про закупівлю, що будуть включені до нього визначено: - найменування сторін; - місце і дату укладення; - предмет договору; - якість товарів; - ціна договору; - порядок здійснення оплати; - відповідальність сторін; - термін дії договору та інші умови; порядок внесення змін і доповнень у договір;-постачальник зобов`язаний надати забезпечення виконання цього договору у вигляді оригіналу банківської гарантії, у розмірі, що становить 5 % від вартості договору.

Враховуючи викладене, відповідач не обґрунтовував необхідності посилання на конкретну торгівельну марку "або еквівалент" чи виробника предмету закупівлі як істотну умову договору в тендерній документації.

Таким чином, торгівельна марка предмету закупівлі та виробник не є істотною умовою договору в розумінні ст.180 ГК України, адже її визначення згідно умов зазначається учасником публічних закупівель.

Така умова як виробник та торгівельна марка також не визначені істотними умовами безпосередньо в розділі 1 "Предмет договору" договору № 05/01/22 від 26.01.2022.

Виходячи з положень ч.ч. 4, 5 ст. 23 Закону № 922-VІІІ, вимог тендерної документації та безпосередньо умов договору - торгівельна марка та виробник продукції не є істотними умовами договору.

У відповідності до п.4.4 - 4.6 Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров`я України 17.04.2006 №298/227, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 5 травня 2006 за №523/12397 визначено, таке:

"4.4. Продукти харчування та продовольча сировина приймаються комірником (завгоспом), кухарем дошкільного навчального закладу або особою, яка визначена наказом керівника, відповідальною за приймання продуктів, із залученням медпрацівника (склад комісії з бракеражу продуктів харчування і продовольчої сировини затверджується керівником закладу). Оцінка якості продуктів харчування і продовольчої сировини проводиться за зовнішнім виглядом, запахом, смаком, кольором, консистенцією. Вони повинні прийматися лише за наявності супровідних документів, що підтверджують їх походження, безпечність і якість, повинні відповідати вимогам державних стандартів та мати позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Документи повинні засвідчувати безпечність і якість продуктів - ґатунок, категорію, дату виготовлення на підприємстві, термін реалізації, умови зберігання (для продуктів, що швидко псуються, термін реалізації і час виготовлення позначаються у годинах). Терміни реалізації визначаються підприємством-виробником або підприємством-постачальником (дрібнооптова база, торговельна організація, спонсор, що надав гуманітарну допомогу тощо). Перелік постачальників продуктів харчування та продовольчої сировини визначається рішенням тендерних комітетів (комісій) або на підставі укладених договорів за погодженням з територіальною установою санітарно-епідеміологічної служби. Закупівлю або придбання продуктів харчування (овочів, фруктів, молочних продуктів, м`яса, меду тощо) з індивідуальних або фермерських господарств, фірм, кооперативів, садових товариств проводять за погодженням із територіальною санітарно-епідеміологічною станцією.

4.5. При встановленні недоброякісності будь-якого продукту комісією з бракеражу продуктів харчування і продовольчої сировини складається акт бракеражу у 3-х примірниках, аналогічно, як і на продукти з великим (понад стандартний) відсотком відходів. Недоброякісна продукція разом із актом, що підтверджує недоброякісність, повертається постачальнику. При невиконанні заявки на продукти харчування та продовольчу сировину або при надходженні продуктів низької якості до постачальника надсилається претензійний лист, копії цього листа - до управління освіти і науки місцевої державної адміністрації, територіального органу Державної санітарно -епідеміологічної служби. У листі вказуються вага продуктів,' нестачу яких встановлено, перелік продуктів, які не завезено, або наводяться відомості щодо продуктів низької якості (до листа обов`язково додається акт бракеражу).

4.6. При виявленні нестачі або надлишку одного з видів продуктів матеріально відповідальна особа зобов`язана припинити приймання продуктів харчування та продовольчої сировини. Подальше приймання продуктів харчування здійснюється комісією з бракеражу за участю працівника бухгалтерії (якщо він є у штаті закладу), представника постачальника, а також представника органу громадського самоврядування (від колективу закладу або від батьків). Результати оформлюються актом приймання у 2-х примірниках: один - для обліку прийнятих продуктів харчування, другий - для направлення претензійного листа постачальникові. Акт складають того ж дня, коли було виявлено нестачу або надлишок.".

В обґрунтування мотивів відмови від оплати відповідач у відзиві покликається на інформацію керівників закладів освіти та доповідної записки провідного спеціаліста відділу дошкільної, загальної середньої освіти департаменту освіти, згідно якої продукція постачалась іншого виробника, а саме ТзОВ "Андрушівський маслосирзавод" (масло) замість ТзОВ "Деражнянський молочний завод". Згідно із інформації керівників ЗДО від 11.02.2022, 18.02.2022, 22.02.2022 та 23.02.2022, продукція не відповідала вимогам та умовам транспортування, а саме зазначається, "що транспортування продукції здійснювалось із порушенням санітарно - гігієнічних вимог: температура холодильної камери транспортного засобу не відповідала нормі".

Однак, відповідач дані обставини, за яких керівниками закладів освіти встановлено невідповідність температури холодильних камер, за допомогою яких технічних засобів, в якому одязі були водії, яким чином це зафіксовано - не підтвердив документально.

Твердження відповідача, щодо порушення п. 4.4. договору, а саме умов постачання товару санітарним вимогам та Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не відповідає дійсності, оскільки відповідачем не надано жодних доказів які підтверджують наявність таких порушень.

Суд критично оцінює дані твердження відповідача, оскільки відповідач повністю прийняв поставлену продукцію, підписав видаткові накладні про прийняття продукції, щодо якої наявні документи, які підтверджують їх походження, безпечність і якість, відповідність вимогам державних стандартів (сертифікат відповідності № UA.ІО207.229-21, протокол випробувань № 1795/437 від 27.05.2021 та декларація виробника).

Отже, безпідставними є твердження відповідача про порушення п.6.2. договору, яким передбачено, що постачальник гарантує, що товар, який постачається за договором відповідає вимогам якості ДСТУ, заявлених у пропозиції конкурсних торгів та надає замовнику (відповідальним за прийняття продукції) з кожною партією продуктів документи передбачені відповідно до спільного наказу Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства освіти і науки України від 17.04.06 № 298/227 "Про затвердження Інструкції з організації харчування дітей у дошкільних навчальних закладах".

Так, документи передбачені п. 6.2. договору (сертифікат відповідності № UA.ІО207.229-21, протокол випробувань № 1795/437 від 27.05.2021 та декларація виробника) надавались замовнику, в тому числі повторно згідно листа №2104.1 від 21.04.2022.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів, які б слугували підтвердженням, що поставлений товар є неякісним, а документи, що підтверджували його якість були відсутні.

Копією відповіді на адвокатський запит від 01.06.2022 Головне управління Держпродспоживслужби у Волинській області повідомили, що протягом 2022 року фактів щодо постачання ПП "Любодар" недоброякісного масла закладам дошкільної освіти Луцької міської ради не виявлятись.

На підставі показань інформації керівників закладів освіти та доповідної записки провідного спеціаліста відділу дошкільної, загальної середньої освіти департаменту освіти не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту повинні відображатися (обліковуватися) у відповідних документах.

Щодо тверджень відповідача про порушення п.6.3 договору слід зазначити, що відповідно до пункту 6.3. договору замовник негайно повідомляє постачальника в письмовій формі про всі претензії, що виникають у зв`язку з цією гарантією. Постачальник повинен замінити неякісний товар в термін 2 календарних днів, з дня отримання неякісної продукції.

Проте у пункті 6.3. договору не викладено умови повернення товару, а лише йдеться про заміну неякісного товару. Як зазначалось вище відповідач не встановлював обставин недоброякісності товару та не надав суду належних та допустимих доказів існування таких обставин.

Також не заслуговує на увагу посилання відповідача на пункт 12.5 договору про те, що замовник стягує забезпечення виконання договору з посиланням на невиконання або неналежне виконання учасником переможцем прийнятих на себе зобов`язань відповідно до договору про закупівлю, оскільки позивач виконав умови договору та в лютому 2022 року поставив відповідачу відповідний товар, і цей товар відповідач прийняв та частково оплатив.

Безпідставними є твердження відповідача, що 21.02.2022 директор ПП "Любодар" відмовився отримувати претензію від працівника департаменту освіти (О.В. Мушит), яка особисто поїхала за адресою ПП "Любодар" для її вручення. На підтвердження цих обставин відповідач не надав жодних доказів.

Аналогічно не надано доказів на підтвердження, що директору ПП "Любодар" при особистій зустрічі було доведено, що замовник не погоджує зміну виробника.

Стосовно твердження, що відповідач надсилав на електрону адресу lubodargroup@gmail.com листи, претензії, відповіді адресовані позивачу слід зазначити таке.

З доданих до позовної заяви додатків, а саме у: формі "Тендерна пропозиція" зазначено відомості про учасника процедури закупівлі, у якій вказана електронна адреса: lubodarvv@gmail.com. Така ж електронна адреса зазначена у п.4.5. договору.

Також в позовній заяві в частині реквізитів сторін зазначено ще одну електронну адресу, а саме: torgprodgroup@ukr.net ( на яку надіслано відзив).

Тому твердження відповідача, що останній надсилав на електрону адресу lubodargroup@gmail.com не заслуговує на увагу оскільки остання не є офіційною електронною адресою ПП "Любодар".

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи пояснення та докази сторін, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідача слід стягнути 74370,00 грн заборгованості за поставлений товар.

Щодо заяви позивача про вирішення питання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

23.06.2022 позивач подав заяву про вирішення питання про розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. До заяви було долучено акт прийому передачі послуг з надання правової допомоги від 22.06.2022.

30.06.2022 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, оскільки останні є неспівмірними із складністю справи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, а також ціною позову.

Суд, оцінюючи подану позивачем заяву та документи в її обґрунтування за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України), судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із заяви позивача про здійснення розподілу судових витрат, останній просить стягнути з відповідача 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ПП "Любодар" в зв`язку з розглядом в господарському суді справи №903/281/22.

В підтвердження надання адвокатами Бортніком О. Ю. та Красуном В. В. ПП "Любодар" послуг з професійної правничої допомоги в суді під час розгляду даної справи стороною позивача надано копії: договору № 1-26/04/22 про надання правової допомоги від 26.04.2022, акт прийому передачі послуг з надання правової допомоги від 22.06.2022, рахунок № 1-26/04/2022, платіжне доручення № 97 від 27.04.2022, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Дослідивши надані позивачем докази, суд приймає до уваги, що 26.04.2022 між адвокатами Бортік О. Ю., Красуном В. В. (адвокати) та Приватним підприємством "Любодар" (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №1-26/04/22 (далі - договір).

Згідно п. 1.1. договору адвокати надають клієнту правову допомогу по підготовці до розгляду та при розгляді в Господарському суді Волинської області справи за позовом ПП «Любодар» до Департаменту освіти Луцької міської ради про стягнення заборгованості за договором поставки № 05/01/22 від 26.01.2022, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар за надання адвокатами правової допомоги і фактичні витрати адвокатів, понесені ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Відповідно до п. 7.1 договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокатам фіксований гонорар - 20000,00 грн.

Згідно акту прийому передачі послуг з надання правової допомоги від 22.06.2022, підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 20000,00 грн, за юридичні послуги відповідно до договору за розгляд справи № 903/281/22 в Господарському суді Волинської області.

Судом засвідчується, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020р. у справі №640/18402/19.

Враховуючи вказане, позивачем, на думку та переконання суду, згідно з вимогами ст. 74 ГПК України було доведено надання йому адвокатом вказаних послуг на визначену угодою суму 20000,00 грн у суді першої інстанції (Господарському суді Волинської області).

Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

Поруч з цим, суд засвідчує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат - це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок Департаменту освіти Луцької міської ради має бути встановлено, що такі витрати ПП "Любодар" були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено ст. 126 ГПК України та ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, витрати на оплату послуг адвоката є дійсними та необхідними, про що йшлося вище, проте, їх розмір не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи заявлене під час судового розгляду справи клопотання відповідача про неспівмірність розміру витрат на правовому допомогу, заявлених до стягнення позивачем, порівняно зі складністю даної справи, мотивацію в обґрунтування цієї заяви, відповідні заперечення відповідача приймаються судом.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги особливу відсутність, на думку суду, складності даної справи, кількість і тривалість засідань у справі в яких брали участь представники позивача (4 судових засідання), приймаючи до уваги позицію сторони відповідача та визначення цією стороною на її думку обґрунтованої вартості відповідних адвокатських послуг, задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат заявлених позивачем до стягнення з відповідача із 20000,00 грн до 5000,00 грн.

При цьому судом також враховано, що паралельно в провадженні Господарського суду Волинської області знаходилися справи № 903/287/22, № 903/288/22 за позовом Приватного підприємства "Любодар" до Департаменту освіти Луцької міської ради про стягнення 192997,26 грн та 174041,69 грн відповідно.

У справах № 903/287/22 та № 903/288/22 представництво інтересів позивача також здійснювали адвокати Красун В. В. та Бортнік О. Ю., які за своєю суттю є подібними за змістом, обґрунтуванням вимог, законодавчим обґрунтуванням, викладом обставин позову.

Відтак, суд вважає, що здійснюючи підготовку трьох позовних заяв за різними в частині доказової бази та однаковими за обґрунтуванням мотивувальної частини та законодавчої бази обставинами, адвокати використали менше часу та зусиль, ніж це було б використано при підготовці останніми різних (неоднотипних) позовів.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3, 5 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 визначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, суд дійшов висновку щодо доцільності та наявності підстав для стягнення з Департаменту освіти Луцької міської ради на користь ПП "Любодар" витрат на надання правової допомоги в суді в у розмірі 5000,00 грн, що, на думку суду, є достатньою компенсацією витрат робочого часу, необхідних для участі в засіданнях суду, підготовку позовної заяви з додатками, відповіді на відзив та клопотань, а в іншій частині залишити за позивачем.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2481,00 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту освіти Луцької міської ради (вул.Шевченка,1 м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 44186267) на користь Приватного підприємства "Любодар" (вул. Підгаєцька,13-А, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 39226192) 74370,00 грн (сімдесят чотири тисячі триста сімдесят гривень 00 коп.) основного боргу, 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.) витрат на правову допомогу та 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення 14.07.2022.

Суддя А. С. Вороняк