Рішення

від 29.08.2007 по справі 40/325-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/325-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2007 р.                                                            Справа № 40/325-07

вх. № 8093/4-40

Суддя господарського суду Ільїн О.В. 

при секретарі судового засідання Хорунжа Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - Лукашов В.В.  відповідача - Альяних В.І., Савчук О.А.

розглянувши справу за позовом ПП "Орбіта 2010", м. Х-в  

до  ВАТ "Укртелеком" в о. Центра телекомунікаційних послуг Харківської філії ВАТ "Укртелеком", м. Х-в  

про усунення перешкод у здійсненні права користування

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Орбіта 2010” (позивач) звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні права користування шляхом виселення Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» у особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центр телекомунікаційних послуг (відповідач) з приміщень першого поверху нежитлового будинку Літ. «А-4» по вул. Чернишевського № 66 у м. Харкові, що належить на праві власності позивачу. Крім того позивач просить усунути перешкоди у здійсненні права користування шляхом демонтажу кабелів відповідача з фасаду будинку № 66 по вул. Чернишевського у м. Харкові.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач займає приміщення № 1-11 першого поверху будинку 66 в літ. «А-4», по вул. Чернишевського у м. Харкові встановивши на парадному вході будинку розподільну шафу та розмістив кабелі на фасаді цього будинку, безпідставно, оскільки між ним та позивачем, який є власником вказаної будівлі, не укладався договір оренди або інший договір, який надавав би відповідачеві право користуватися зазначеним приміщенням та фасадом будинку. Дії відповідача порушують право користування, оскільки позивачу як власник нежитлового будинку належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Представник відповідача проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема представник відповідача вказує, що розподільна шафа до якої підключені кабелі, яка забезпечує роботу багатьох абонентів, встановлена у будівлі позивача у 1973 році, тобто до купівлі позивачем вказаної будівлі, з огляду на що вважає, що право власності позивача було обмежено вже при здійсненні купівлі цієї будівлі. Крім того, відповідач зазначив, що роботи з перенесення телекомунікаційних мереж повинні здійснюватися за кошти позивача.   

До початку судового засідання сторони звернулися до суду із клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Це клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому задовольняється судом.

У судовому засіданні 29 серпня 2007 року було оголошено перерву до „16” год. 00 хв.

Заслухавши представника позивача, який підтримав позовну заяву та просив її задовольнити, представника відповідача, котрий заперечував проти цього, дослідивши докази по справі та давши їм оцінку, суд встановив наступне.

Позивач є власником нежитлової будівлі літ. «А-4» розташованої за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 66, в якому в тому числі знаходиться приміщення за № 1-11, на підставі договору купівлі-продажу від 21 червня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н.В. та зареєстрованим у реєстрі за № 1894. Право власності на зазначене нерухоме майно було зареєстровано згідно з чинним законодавством України.

Вищевказане приміщення № 1-11 займає відповідач розмістивши у ньому розподільну шафу до якої підключені кабелі. При цьому між позивачем та відповідачем не укладався договір оренди зазначених приміщень або інший договір, який надавав би відповідачеві право користуватися ним.  

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача листом вих. № 48 від 29.09.2006р. з пропозицією звільнити приміщення першого поверху будинку 66 в літ. «А-4» по вул. Чернишевського. На вимогу відповідача позивачем надано відповідачу документи згідно відмітки відповідача на вказаному листі про їх отримання. Відповідач листом вих. № 01-07/1798 від 27.10.2006р. повідомив, що дійсно у вказаному будинку знаходиться належна йому розподільна шафа до якої підключені кабелі, а також вказав про можливість переносу свого устаткування з будинку, що належить позивачу, зазначивши, що ці роботи повинні бути виконанні за власні кошти позивача.

Вдруге позивач звернулася до відповідача з пропозицією звільнити приміщення першого поверху вищевказаного будинку листами вих. №№ 1/4 і 1/5 від 20.04.2007р., до яких додав копії витягу про реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Листом № 04-06/120 від 25.05.2007р. відповідач повідомив, що ним частково були задоволені вимоги позивача, та проведено демонтаж кабелю з фасаду будинку. Також відповідач повторно вказав про можливість переносу свого устаткування з будинку але за рахунок позивача.

У запереченні на відзив на позовну заяву позивач наголосив, що не має наміру укладати договір оренди належного йому приміщення № 1-11 та планує використовувати його у своїй підприємницькій діяльності. Однак відповідач безпідставно займає вказані приміщення, чим порушує право позивача користуватися ними.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 7 ст. 319 ЦК України).

Положення вказаної норми, що можливості встановлення виключно законами обмежень права власності кореспондується з положеннями п. 7 ст. 92 Конституції України, яка зазначає, що виключно законами України визначається правовий режим власності. Тоді як згідно ст.ст. 75, 85 Конституції України прийняття законів відноситься до виключної компетенції Верховної Ради України.

Відповідачем при посиланні на ч. 7 ст. 319 ЦК України не надано жодного правового обґрунтування з посиланням на положення закону, яке б дозволяло йому здійснювати користування приміщеннями, що належать позивачу, або наявності будь-яких обмежень права власності чи наявності обов'язку позивача надати у користування відповідачу відповідне приміщення.

Що ж до посилань відповідача на положення ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про телекомунікації» та на підзаконний акт - п.п. 2, 6, 9, 11, 24 «Правил охорони ліній зв'язку», то вказані норми не надають права відповідачу використовувати приміщення позивача без укладення з ним договорів, а лише встановлюють відповідні охоронні зони, що має наслідком встановлення заборони проводити будівельні, монтажні роботи без письмової згоди оператора, та встановлення відповідальності за проведення цих робіт, що не є предметом спору.

В свою чергу щодо заперечень відповідача з посиланням на ст. 6 ЗУ «Про зв'язок», слід зазначити таке. У відповідності з ч. 4 ст. 6 ЗУ «Про зв'язок», використання об'єктів, які були збудовані за рахунок державних коштів, для організації ліній зв'язку і проводового мовлення здійснюється безоплатно. Як свідчать матеріали справи належний позивачу на правах власності будинок було збудовано у 1913 році, що підтверджується також і паспортом на пам'ятку архітектури.

Як вбачається з ч. 4 ст. 6 ЗУ «Про зв'язок» вона лише встановлювала безоплатність користування об'єктами, які були збудовані за рахунок державних коштів, але не надавала  відповідачу права здійснювати користування на без договірній основі. Відповідачем також не надано жодного доказу в підтвердження того, що об'єкт – нежитловий будинок було збудовано за рахунок державних коштів.

Підпунктом «а» п. 8 Прикінцевих положень Закону України N 1280-IV від 18 листопада 2003 року «Про телекомунікації», Закон України «Про зв'язок» було визнано таким, що втратив чинність.

Частина 6 ст. 31 ЗУ «Про телекомунікації» передбачає, що суб'єкти господарювання, які здійснюють будівництво телекомунікаційних мереж загального користування, можуть установлювати в приміщеннях, що їм належать на правах найму, телекомунікаційне обладнання, використовувати дахи будинків і технічні приміщення для встановлення антен та необхідного обладнання на підставі договору з власником приміщення. Матеріали справи не містять у собі доказів щодо укладення між сторонами договорів на розміщення відповідачем устаткування.   

Обґрунтування заперечень проти позову посиланням на ч. 5 ст. 31 ЗУ «Про телекомунікації», яка містить положення, що замовники реконструкції та будівництва мостів, тунелів, колекторів, вулиць, шляхів, будівель, ліній електропередачі зі спільним використанням опор для підвішування ліній телекомунікацій за власні кошти виконують роботи, пов'язані з упорядкуванням і перенесенням телекомунікаційних мереж, що знаходяться в зоні забудови, відповідно до технічних умов, виданих власниками цих мереж, не свідчить про правомірність користування майном позивача.

Посилання на вказану норму можливе за умови правомірності розміщення телекомунікаційних мереж, тобто за умови правомірного користування майном власника. Крім того, відповідачем також не надано жодного доказу в підтвердження явності таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Частиною 1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. При цьому відповідно до ст.ст. 16, 20 ЦК України власник майна на свій розсуд здійснює своє право на захист, у тому числі обирає спосіб захисту свого права користування та розпоряджання належним йому майном.

Крім того, у судовому засіданні, що відбулося 29.08.2007р., представник відповідача зазначив, що відповідач не заперечує проти демонтажу розподільної шафи, але наголосив, що ці роботи повинні виконуватись за кошт позивача.

Щодо позовних вимог в частині усунення перешкод у здійсненні права користування шляхом демонтажу кабелів відповідача з фасаду будинку № 66 по вул. Чернишевського у м. Харкові, суд приходить до висновку про необхідність припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки демонтаж кабелів з фасаду будинку було здійснено відповідачем самостійно у квітні 2007 року.  

За таких обставин, суд знаходить правові підстави для задоволення позовних вимог частково.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито в розмірі, що згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” становить 85 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 42,50грн. держмита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 43, 47-49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди у здійсненні права користування шляхом виселення Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» у особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центр телекомунікаційних послуг (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/8, п/р 26003592 ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Харків, МФО 350589, ідентифікаційний код 25614660) з приміщень № 1-11 першого поверху будинку № 66 по вул. Чернишевського у м. Харкові, що належить на праві власності Приватному підприємству „Орбіта 2010” (61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 66, кв. 407, р/р 26002301000230 в ХФ АКБ “Мрія” м. Харків, МФО 350631, ідентифікаційний код 33205575).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» у особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» Центр телекомунікаційних послуг (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/8, п/р 26003592 ХОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Харків, МФО 350589, ідентифікаційний код 25614660) на користь Приватного підприємства „Орбіта 2010” (61002, м. Харків, вул. Чернишевського, 66, кв. 407, р/р 26002301000230 в ХФ АКБ “Мрія” м. Харків, МФО 350631, ідентифікаційний код 33205575) держмито у розмірі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В інший частині позовних вимог провадження по справі припинити на підставі пункту 1-1 ст. 80 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 29.08.2007 року.

Суддя                                                                                            Ільїн О.В.

справа № 40/325-07