Рішення

від 28.06.2022 по справі 921/663/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2022Справа № 921/663/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" (вул. Стара Максимівка, 29, Максимівка, Збаразький район, Тернопільська область, 47372, код ЄДРПОУ 00292623)

до 1) Збаразької міської ради (вул. Б. Хмельницького 4, м. Збараж, Збаразький р-н, Тернопільська обл., 47302, код ЄДРПОУ 04058404);

2) Тернопільської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, буд. 8, Тернопіль, 46021, код ЄДРПОУ 00022622);

про розірвання договорів оренди

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Тернопільський кар`єр" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідачів: 1. Збаразької міської ради; 2. Тернопільської обласної державної адміністрації, про: розірвання договору оренди землі №43 від 27.01.2015 площею 3,2000 га, кадастровий номер 6122488800:01:001:0020, укладений між Приватним акціонерним товариством "Тернопільський кар`єр" та Тернопільською обласною державною адміністрацією; розірвання договору оренди землі №93 від 09.12.2015 площею 8,0000 га, кадастровий номер 6122488800:01:001:1111, укладений між Приватним акціонерним товариством "Тернопільський кар`єр" та Тернопільською обласною державною адміністрацією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі оспорюваних договорів оренди землі позивач здійснював видобування піску в Чернихівецькому родовищі (Тернопільський район) на підставі спеціального дозволу на користування надрами №364 від 18.10.1995 (далі - спеціальний дозвіл), однак у зв`язку з анулюванням спеціального дозволу відсутні законні підстави для використання земельної ділянки за цільовим призначенням, при цьому право користування земельною ділянкою є похідним від права користування надрами, а тому припиняється з припиненням останнього.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.10.2021 вказану позовну заяву передано до Господарського суду міста Києва за виключною підсудністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального провадження та призначено підготовче засідання на 22.09.2021.

29.11.2021 до відділу діловодства суду від Тернопільської обласної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-2 заперечує проти позову з тих підстав, що не є розпорядником земельними ділянками площею 3,2000 га, за кадастровим номером 6122488800:01:001:0020 та площею 8,0000 га, за кадастровим номером 6122488800:01:001:1111, оскільки вони перейшли в комунальну власність органів місцевого самоврядування - Збаразької міської ради, при цьому анулювання спецдозволу на користування надрами не є підставою для припинення дії договору оренди землі.

У підготовчому засіданні 01.12.2021 суд на місці постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про відкладення підготовчого засідання на 23.12.2021.

06.12.2021 від Збаразької міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 зазначає, що не визнає позовні вимоги повністю з тих підстав, що згідно норм чинного законодавства анулювання спецдозволу на користування надрами не є підставою для припинення дії договору оренди землі, наявність спеціального дозволу на користування надрами не є істотною умовою договору оренди землі, в договорах оренди землі №43 від 27.01.2015 та №93 від 09.12.2015 не вказано такої підстави розірвання договору, при цьому позивач не позбавлений права на поновлення спеціального дозволу.

17.12.2021 на електронну пошту суду від Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" надійшла відповідь на відзив відповідача-2, відповідно до якої позивач не погоджується з висновками відповідача-2, викладеними у відзиві, посилаючись зокрема, на своє неодноразове звернення щодо розірвання договорів оренди землі, у яких було відмовлено, зокрема, через ненадання доказів проведення рекультивації земель, однак рекультивацію неможливо провести у зв`язку з переміщенням м`яких розривних порід. Також позивач зазначає, що право користування позивачем земельними ділянками напряму пов`язане з правом користування надрами, при цьому оскільки земельні ділянки використовуються позивачем не за цільовим призначенням, наявні підстави для розірвання договорів оренди.

Також 17.12.2021 на електронну пошту суду від Приватного акціонерного товариства "Тернопільський кар`єр" надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій позивач зазначає, що не погоджується з доводами відповідача-1, викладеними у відзиві, зокрема що відсутність дозволу на користування земельними ділянками тягне за собою використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а тому наявні підстави для розірвання договорів оренди.

21.12.2021 до відділу діловодства суду від позивача надійшли відповідь на відзив відповідача-1 та відповідь на відзив відповідача-2, раніше надіслані на електронну пошту суду.

21.12.2021 до відділу діловодства суду від відповіача-1 надійшов лист з викладеним у ньому клопотанням про розгляд справи за відсутності представника Збаразької міської ради.

23.12.2021 до відділу діловодства суду представником відповідача-2 подано заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначені доводи щодо відсутності підстав для припинення дії договорів у зв`язку з анулюванням спецдозволу на користування надрами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/663/21 до розгляду по суті на 19.01.2022.

У судовому засіданні 19.01.2022 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 09.02.2022.

У судовому засіданні 09.02.2022 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 23.02.2022.

Судове засідання, призначене на 23.02.2022 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2021 розгляд справи по суті призначено на 29.06.2022.

22.06.2021 до відділу діловодства суду від відповіача-1 надійшов лист з викладеним у ньому клопотанням про проведення судового засідання, призначеного на 29.06.2021 за відсутності представника Збаразької міської ради.

У судовому засіданні 29.06.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, в свою чергу представник відпоівдача-2 проти задоволення позову заперечив, представник відповідача-1 у судове засідання не прибув.

У судовому засіданні 29.06.2022 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

27.01.2015 між Тернопільською обласною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариства "Тернопільський кар`єр" (далі - орендар) укладено договір оренди землі №43 (далі - договір №43), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на 10 (десять) років земельну ділянку, державної власності загальною площею 3,2000 га, кадастровий номер 6122488800:01:001:0020, для потреб, пов`язаних з користуванням надрами за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області. Підставою укладення договору оренди є розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 10 січня 2014 року № 8-оц та від 28 січня 2015 року № 39-од.

Згідно з пунктами 1; 2 розділу "Об`єкт оренди" договору №43 в оренду передається земельна ділянка площею 3.2000 га, розташована за адресою: Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області. Кадастровий номер земельної ділянки, яка передається є оренд) за цим договором: 6122488800:01:001:0020.

Договір укладено на 10 (десять) років Після закінчення терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий термін із врахуванням вимог чинного законодавства. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (розділ "Термін дії договору" договору №43).

Земельна ділянка передається в оренду: для потреб, пов`язаних з користуванням надрами. Цільове призначення земельної ділянки: 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами. Умови збереження стану об`єкта оренди: використання земельної ділянки за цільовим призначенням дотримання вимог збереження передбачених чинним земельним законодавством (розділ "Умови використання земельної ділянки" №43).

Розділом "Зміна умов і припинення його дії" договору №43 сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку згідно з чинним законодавством України.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законодавством.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

В свою чергу, 09.12.2015 між Тернопільською обласною державною адміністрацією (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариства "Тернопільський кар`єр" (далі - орендар) укладено договір оренди землі №93 (далі - договір №93), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на час дії спеціального дозволу на користування надрами (до 06.12.2033) земельну ділянку площею 8,0000 га з кадастровим номером 622488800:01:001:1111 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами за межами населеного пункту на території Чернихівецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області. Підставою укладення договору оренди є розпорядження голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 30 листопада 2015 року № 728-од.

Згідно з пунктами 1; 2 розділу "Об`єкт оренди" договору №93 в оренду передається земельна ділянка площею 8.0000 га, розташована за адресою: за межами населеного пункту на території Черниховецької сільської ради Збаразького району Тернопільської області. Кадастровий номер земельної ділянки, яка передається в оренду за цим договором: 6122488800:01:001:1111.

Договір укладено на час дії спеціального дозволу на користування надрами (до 06.12.2033). Після закінчення терміну дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий термін із врахуванням вимог чинного законодавства. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (розділ "Термін дії договору" договору №93).

Земельна ділянка передається в оренду: для потреб, пов`язаних з користуванням надрами. Цільове призначення земельної ділянки: 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами. Умови збереження стану об`єкта оренди: використання земельної ділянки за цільовим призначенням, дотримання вимог збереження передбачених чинним земельним законодавством (розділ "Умови використання земельної ділянки" №93).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку згідно з чинним законодавством України.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законодавством.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. (розділ "Зміна умов і припинення його дії" договору №93).

При цьому, з метою користування надрами (видобування піску, придатного в якості сировини для виробництва силікатної цегли та для благоустрою, рекультивації та планування) у Черняхівському родовищі 18.10.1995 позивачем від Державної служби геології та надр України було отримано спеціальний дозвіл на користування надрами №364 (далі - спеціальний дозвіл).

На додаток до спеціального дозволу позивачем було укладено угоду №364 від 23.10.2019 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин (нова редакція) Державною службою геології та надр України.

Однак, листом Державної служби геології та надр України б/н, б/д позивачу повідомлено, що наказом Державної служби геології та надр України від 28.01.2021 №134 анульовано спеціальний дозвіл позивача на користування надрами №364 від 18.10.1995 (належним чином засвідчена копія наказу Державної служби геології та надр України від 28.01.2021 №134 наявна у матеріалах справи).

Так, позивач зазначає, що з лютого місяця 2021 року не здійснює виробничої діяльності у Черниховецькому родовищі пісків, та має значні фінансові обтяження через сплату оренди за вищевказаними договорами оренди землі, оскільки спеціальний дозвіл на користування надрами №364 анульовано, у позивача відсутні підстави для використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме видобування піску. За твердженням позивача користування позивачем земельною ділянкою є похідним від права користування надрами, а тому припиняється з припиненням останнього. При цьому, укладаючи спірні договори, сторони не могли передбачити анулювання спеціального дозволу на користування надрами.

Вказані обставини і стали причиною звернення позивача з позовом про розірвання договору оренди землі площею 3, 2000 га, кадастровий номер 6122488800:01:001:0020 №43 від 27.01.2015 та договору оренди землі площею 8,0000 га, кадастровий номер 6122488800:01:001:1111 №93 від 09.12.2015.

Оцінюючи подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Отже, договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частинами 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму), а відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно-правовими актами та договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Виходячи зі змісту статті 93 Земельного кодексу України, статей 762, 792 Цивільного кодексу України, статей 13 та 21 Закону України "Про оренду землі" правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у платне володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені у ст. 141 Земельного кодексу України, якими є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.

Як визначено в обох спірних договорах, цільове призначення земельної ділянки: 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

За приписами ст. 24 Кодексу України про надра, введеного в дію постановою Верховної Ради України від 27.07.1994 № 133/94-ВР, права та обов`язки користувача надр виникають з дня отримання спеціального дозволу на користування надрами, а в разі надання права користування надрами на умовах угоди про розподіл продукції - з дня набрання чинності такою угодою, якщо інше не передбачено самою угодою, та діють до завершення строку дії спеціального дозволу на користування надрами або до набрання законної сили рішенням суду про дострокове припинення права користування надрами (анулювання спеціального дозволу на користування надрами) з підстав, встановлених цим Кодексом.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання договорів врегульовано главою 53 ЦК України та главою 20 ГК України.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною 3 цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частинами 3 та 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним нормативним актом, що регулює саме правовідносини щодо договорів оренди землі, передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Умовами розділу "Зміна умов і припинення його дії" спірних договорів сторони встановили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Подібна правова позиція сформована, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17.

Суд звертає увагу на те, що з прийняттям у 2001 році Земельного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2002, законодавець змінив підхід до співвідношення змісту поняття "невикористання земельної ділянки" та "використання землі не за цільовим призначенням".

Так, у Земельному кодексі України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції Закону України від 13.03.1992 № 2196-XII) в статті 27 було передбачено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

При цьому, поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Отже, за змістом приписів статті 141 Земельного кодексу України невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею (Агалогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.04.2019 у справі № 922/324/17, від 25.03.2020 у справі № 715/214/17-ц, від 14.07.2020 у справі №916/1998/19 та від 12.08.2021 у справі № 904/2166/20 (904/5835/20), від 29.09.2021 у справі № 911/2259/19.

Тобто, у даному випадку має місце невикористання земельної ділянки за її цільовим призначенням, що не є тотожним поняттю використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

В той же час, суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення цільового призначення земельної ділянки, тобто вчинення дій, які б свідчили про використання земельних ділянок за іншим цільовим призначенням.

Відтак, за висновками суду у даному випадку відсутні підстави для розірвання спірних договорів з підстав нецільового використання землі.

При цьому, частинами 1, 2, 4 статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з істотною зміною обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, за істотної зміни обставин (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №927/762/17).

Передумовою надання позивачу дозволу в оренду земельних ділянок стала наявність спеціального дозволу на користування надрами від 18.10.1995 №364.

Суд зазначає, що анулювання спеціального дозволу на користування надрами не є істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, оскільки в момент укладення договору сторони виходили з можливості того, що така зміна обставин може настати, та під час розгляду справи позивачем не обґрунтована та не доведена належними та допустимими доказами можливість розірвання спірних договорів оренди у зв`язку з настанням одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу, не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для розірвання спірних договорів оренди землі.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору належить покласти на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА