Рішення

від 05.07.2022 по справі 911/2864/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2022 р. м. Київ Справа № 911/2864/21

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКАСОН»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ІНЖЕНЕРІНГ»

про стягнення 502 534,45 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Шевченко А.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРКАСОН» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ІНЖЕНЕРІНГ» про стягнення 502 534,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання відповідачем встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних на частину робіт та матеріалів по господарській операції за договором № 227/10-18 від 25.10.2018, позивач позбавлений права включити суму ПДВ у розмірі 502 534,45 грн. до складу податкового кредиту та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, тобто позивачем понесені збитки, що виникли з вини відповідача, які позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2864/21 від 04.10.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКАСОН» залишено без руху.

13.10.2021 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2864/21 від 18.10.2021 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; зобов`язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду); надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив. Ухвалою суду від 18.10.2021 судом вирішено призначити підготовче засідання на 17.11.2021.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом у загальному позовному провадженні, про дату судового засідання та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 18.10.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 20-Б, оф. 1-А.

Однак, зазначене поштове відправлення за номером 0103279972345 було повернуто поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день проставлення у повідомленні про вручення відмітки про повернення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою 18.10.2021 у справі № 911/2864/21 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

17.11.2021 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 17.11.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, судом вирішено відкласти підготовче судове засідання на 19.01.2022.

З метою повідомленні відповідача про дату, час та місце судового засідання, судом складено та направлено на адресу-місцезнаходження відповідача ухвалу-повідомлення від 17.11.2021.

19.01.2022 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про заміну найменування та адреси відповідача.

В клопотанні про заміну найменування та адреси місцезнаходження відповідача позивач зазначає, що 19.01.2022 року йому стало відомо про зміну найменування та адреси місцезнаходження відповідача (код ЄДРПОУ 37254537). Позивач в клопотанні зазначає, що нове найменування відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСТА ЛТД», а нова адреса місцезнаходження відповідача: Україна, 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 165. Позивач у поданому клопотанні просить суд при розгляді справи врахувати заміну найменування та адреси відповідача та подальшу кореспонденцію у справі надсилати відповідачу за наступними реквізитами: адресат: ТОВ «ЮНІСТА ЛТД», адреса: Україна, 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 165.

19.01.2022 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином; у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо раніше поданого клопотання про заміну найменування та адреси відповідача та просив суд задовольнити його.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2022 у справі № 911/2864/21 задоволено клопотання позивача про заміну найменування адреси та місцезнаходження відповідача; замінено найменування відповідача у даній справі з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛІОС ІНЖЕНЕРІНГ» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 20-Б, оф. 1-А) на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІСТА ЛТД». (Україна, 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 165); відкладено підготовче судове засідання у справі № 911/2864/21 на 03.02.2022.

03.02.2022 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 03.02.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 24.02.2022.

З метою повідомленні відповідача про дату, час та місце судового засідання, судом складено та направлено на нову адресу-місцезнаходження відповідача ухвалу-повідомлення від 05.02.2022.

Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто поштовою установою до господарського суду із поміткою працівника поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

24.02.2022 судове засідання не відбулося у зв`язку із тим, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 24.02.2022 року строком на 30 діб, а також запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Поряд з тим, у зв`язку із загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України № 9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», розпоряджень Київської обласної військової адміністрації, прийнятих відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», наказом голови Господарського суду Київської області № 3 від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Київської області в умовах воєнного стану», зокрема, зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України та запроваджено з 04.03.2022 роботу у Господарському суді Київської області в віддаленому режимі.

Наказом голови Господарського суду Київської області № 4 від 01.04.2022 «Про припинення здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно», керуючись ст. 3 Конституції України, ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, припинено здійснення суддями Господарського суду Київської області своїх повноважень дистанційно.

Враховуючи те, що суддя Сокуренко Л.В., починаючи з 03.03.2022 по 15.04.2022 перебувала у відпустці, то розгляд зазначеної позовної заяви був здійснений після виходу судді на роботу.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.04.2022, зокрема, повідомив учасників справи про те, що судовий розгляд справи 911/2864/21 у підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження 24.02.2022 не відбувся.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.04.2022 було призначено підготовче судове засідання у справі № 911/2864/21 на 19.05.2022.

19.05.2022 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 19.05.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/2864/21 до судового розгляду по суті на 16.06.2022.

З метою повідомленні відповідача про дату, час та місце судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 20.05.2022.

У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу відповідача. Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу відповідача, а також, секретарем судового засідання, здійснено відповідачу телефонограму.

Ухвалою суду від 26.05.2022 у справі № 911/2864/21 виправлено описку, допущену в ухвалі суду від 20.05.2022.

16.06.2022 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по суті спору; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 16.06.2022, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 06.07.2022.

З метою повідомленні відповідача про дату, час та місце судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 20.06.2022.

У зв`язку із відсутністю фінансування зазначена ухвала суду не була направлена поштою на адресу відповідача. Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення зазначеної ухвали суду на електронну адресу відповідача, а також, секретарем судового засідання, здійснено відповідачу телефонограму.

06.07.2022 у судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по суті спору; представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

06.07.2022 2022 у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на ті обставини, що внаслідок невиконання відповідачем встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних на частину робіт та матеріалів по господарській операції за договором № 227/10-18 від 25.10.2018, позивач позбавлений права включити суму ПДВ у розмірі 502 534,45 грн. до складу податкового кредиту та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, тобто позивачем понесені збитки, що виникли з вини відповідача, які позивач просить стягнути з відповідача.

Наразі, суд наголошує, що представник відповідача, в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, позовних вимог не оспорив, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 06.07.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркасон» (далі замовник, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Геліос Інженерінг» (далі підрядник, відповідач) (зараз Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніста ЛТД») укладено договір № 227/10-18 (далі договір), пунктом 1.1. якого узгодили, що замовник доручає, а підрядник зобов`язується своїми силами і засобами на свій ризик виконувати та здавати згідно завдання замовника, погоджених обсягів, строків і ціни комплекс робіт і послуг по погодженню і організації системи опалення та котельні об`єкту: «Капітальний ремонт системи інженерного забезпечення адміністративно-складського комплексу по вул. Оникієнка 134, м. Бровари Київської області» (далі «роботи»).

Відповідно до п. 1.2 договору, перелік, обсяг, строк, ціна та інші характеристики і умови замовлених і прийнятих до виконання робіт визначається у відповідних Додаткових угодах, що підлягають підписанню обома сторонами і є невід`ємною частиною цього договору (далі також «Додаткові угоди»), відповідно до проектної документації на об`єкт, наданої замовником.

Пунктами 2.1-2.4 договору сторонами визначено, що вартість робіт за цим договором визначається у відповідних додаткових угодах, що є невід`ємною частиною цього договору. Вартість робіт за цим договором є фіксованою і не підлягає перегляду, якщо інше прямо не передбачено відповідними Додатковими угодами (п. 2.2).

Розрахунок між замовником та підрядником, проводиться у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п. 2.3). Вартість виконання робіт за цим договором оплачується замовником на підставі укладених належним чином сторонами Додаткових угод до цього договору та рахунків-факту (для передплати) або підписаних сторонами Актів виконання робіт (для остаточного розрахунку) (п. 2.4).

Відповідно до п. п. 3.1-3.2 договору, виконані роботи здаються підрядником замовнику по акту виконаних робіт. Замовник зобов`язаний протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акту повернути підряднику підписаний акт або дати мотивовану відмову від підписання акту, з переліком виявлених недоліків та зауважень, які необхідно усунути.

Згідно п. 4.1-4.3 договору, строки виконання робіт зазначаються у відповідних додаткових угодах до цього договору. Датою виконання робіт в повному обсязі є дата підписання акту приймання-передачі робіт. Підрядник зобов`язується виконувати роботи в строки, вказані в укладених належним чином сторонами додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору, сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання за цим договором відповідно до положень цього договору та чинного законодавства України у вигляді відшкодування збитків та сплати передбачених штрафних санкцій понад заподіяні збитки.

В пункті 6.8 договору сторони погодили, що підрядник зобов`язується відшкодувати замовнику збитки, понесені останнім внаслідок ухвалення контролюючими органами та/або правоохоронним органами та/або судом рішень щодо зменшення замовнику сум податкового кредиту (від`ємного значення об`єкту оподаткування) з ПДВ, зменшення витрат замовника, що враховується з метою визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, донарахування грошових зобов`язань з податків, зборів, обов`язкових платежів, застосування штрафних (фінансовий) санкцій за порушення податкового законодавства, стягнення на користь держави доходу, отриманого за нікчемними правочинами як такими, що суперечать інтересам держави, притягнення до адміністративної відповідальної посадових осіб замовника, якщо ухвалення таких рішень ґрунтуватиметься (в тому числі, але не виключно) на: встановлені факту відсутності необхідних матеріальних (в т.ч. трудових) ресурсів у генпідрядника для виконання робіт (в тому числі поставки обладнання); встановленні факту господарських відносин генпідрядника з підприємствами, які мають ознаки фіктивності; встановлення факту фіктивності генпідрядника; невідповідності відомостей, зазначених в офіційних державних реєстрах фактичним даним щодо генпідрядника, його посадових осіб, уповноважених осіб, що здійснюють укладання та виконання правочинів від імені генпідрядника; встановлення факту неналежного ведення бухгалтерського та/або податкового обліку, неналежного виконання зобов`язань щодо подання податкової звітності, невідповідності відомостей, зазначених в первинних документах про осіб-підписантів, фактичним даним; скасування (анулювання) державної реєстрації генпідрядника; виключенні генпідрядника із реєстру платників податку на додану вартість.

Відповідно до п. п. 10.3 та 10.5 цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання. Одностороння відмова від виконання умов цього договору не допускається.

Судом встановлено, що між сторонами, на виконання умов договору, було укладено чотири Додаткові угоди.

16.10.2018 між сторонами укладена Додаткова угода № 1 (далі угода-1), п. 1 якої сторонами погоджено, що підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені цією угодою строки роботи з постачання і налагодження робіт наступного обладнання: теплогенератор модульний (котельня), продуктивність 700 кВт (далі відповідно обладнання та роботи) для адміністаритвно-складського комплексу по вул. Оникієнка 134, м. Бровари Київської області, згідно проектної документації, розробленої підрядником і погодженої замовником, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи, виконані в строках та на умовах, передбачених цією угодою і Додатком № 1 до неї.

Відповідно до п. 2 угоди-1, загальна вартість робіт з урахуванням обладнання, що постачається і використовується для їх виконання, за цією угодою становить 2 066 789 грн. 00 коп. (два мільйони шістдесят шість тисяч сімсот вісімдесят дев`ять гривень 00 копійок) в тому числі ПДВ 20% 344 464 грн. 83 коп..

25.10.2018 між сторонами укладена Додаткова угода № 2 (далі угода-2), п. 1 якої сторонами погоджено, що підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати та здати в установлені цією угодою строки роботи з постачання та монтажу обладнання для організації системи опалення і теплопостачання на об`єкті: для адміністаритвно-складського комплексу по вул. Оникієнка 134, м. Бровари Київської області (1 черга, 6 900 м2), згідно переліку, наведеного в Додатку № 1 до цієї угоди та проектної документації замовника (далі відповідно роботи та обладнання), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи, виконані в строках та на умовах, передбачених цією угодою і Додатком № 1 і № 2 до неї.

Відповідно до п. 2 угоди-2, загальна вартість робіт з урахуванням обладнання і матеріалів, що постачається і використовується для їх виконання, за цією угодою становить 2 153 512 грн. 00 коп. (два мільйони сто п`ятдесят три тисячі п`ятсот дванадцять гривень 50 копійок) в тому числі ПДВ 20% 358 918 грн. 50 коп..

19.11.2018 між сторонами укладена Додаткова угода № 3 (далі угода-3), п. 1 якої сторонами погоджено, що підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати на об`єкті: адміністаритвно-складський комплекс по вул. Оникієнка 134, м. Бровари Київської області, роботи з постачання та монтажу зовнішніх теплових мереж і розподільника тепла (далі відповідно роботи та обладнання), згідно характеристик у Додатку № 1 до цієї угоди та календарного плану у Додатку № 2 до цієї угоди, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Відповідно до п. 2 угоди-3, загальна вартість робіт з урахуванням обладнання і матеріалів, що постачається і використовується для їх виконання, за цією угодою становить 1 061 173 грн. 83 коп. (один мільйон шістдесят одна тисяча сто сімдесят три гривні 83 копійки) в тому числі ПДВ 20% 176 862 грн. 30 коп..

26.11.2018 між сторонами укладена Додаткова угода № 4 (далі угода-4), п. 1 якої сторонами погоджено, що підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик виконати на об`єкті: адміністаритвно-складський комплекс по вул. Оникієнка 134, м. Бровари Київської області, роботи з постачання та монтажу обладнання для капітального ремонту каналізації та водопостачання (далі відповідно роботи та обладнання), згідно характеристик у Додатку № 1 до цієї угоди та календарного плану у Додатку № 2 до цієї угоди, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи.

Відповідно до п. 2 угоди-4, загальна вартість робіт з урахуванням обладнання і матеріалів, що постачається і використовується для їх виконання, за цією угодою становить 128 044 грн. 99 коп. (сто двадцять вісім тисяч сорок чотири гривні 99 копійкок) в тому числі ПДВ 20% 21 340 грн. 99 коп.

Додаткові угоди № 1, 2, 3, 4 та Додатки до них підписані сторонами без будь-яких зауважень, заперечень та скріплені печатками сторін (копії долучені до матеріалів справи).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, на виконання умов договору № 227/10-18 та Додаткових угодами № 1, 2, 3, 4, виконано роботи та поставлено матеріали, а позивачем прийнято роботи та матеріали на загальну суму 5 269 520,30 грн., що підтверджується Актами надання послуг № 14 від 10.12.2018 на суму 165 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 27 333,33 грн.; № 15 від 10.12.2018 на суму 156 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 26 000,00 грн.; № 4 від 26.02.2019 на суму 2 153 512,50 грн., у т.ч. ПДВ 358 918,75 грн.; № 5 від 26.02.2019 на суму 128 044,99 грн., у т.ч. ПДВ 21 340,83 грн.; № 6 від 26.02.2019 на суму 921 173,81 грн., у т.ч. ПДВ 153 528,97 грн. та видаткової накладною № 13 від 10.12.20218 на суму 1 746 789,00 грн., у т.ч. ПДВ 291 131,50 грн. Зазначені документи підписані сторонами без будь-яких зауважень та заперечень, скріплені печатками сторін, а копії долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, оплатив наведені вище акти, що підтверджується платіжними дорученнями № 55115 від 02.11.2018 на суму 500 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 83 333,33 грн.; № 56682 від 20.11.2018 на суму 392 439,22 грн., у т.ч. ПДВ 20% 65 406,54 грн.; № 84211 від 22.02.2019 на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 33 333,33 грн.; № 85690 від 25.02.2019 на суму 200 000,00 грн., у т. ч. ПДВ 20% 33 333,33 грн.; № 86852 від 19.02.2019 на суму 78 044,99 грн., у т.ч. ПДВ 20% 13 007,50 грн.; № 56683 від 20.11.2018 на суму 622 464,94 грн., у т.ч. ПДВ 20% 103 744,16 грн.; № 56684 від 20.11.2018 на суму 427 999,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 71 333,17 грн. (копії наявні в матеріалах справи).

Як зазначає позивач, роботи та матеріали прийняті за ціною, яка включає в себе податок на додану вартість, що підтверджується, зокрема, актами приймання-передачі робіт та видатковою накладною, копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, оскільки вартість робіт за договором визначена з урахуванням ПДВ, відповідач був зобов`язаний у порядку та в строки, передбачені Податковим кодексом України, по всім господарським операціям за договором № 227/10-18 від 25.10.2018 та додатковими угодами до нього скласти податкові накладні та забезпечити їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, відповідач свій обов`язок в частині складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином не виконав, а саме, не склав податкові накладні на частину робіт та матеріалів та не вжив усіх належних заходів для реєстрації податкових накладних за договором на загальну суму 3 015 206,75 грн., в т.ч. ПДВ 502 534,45 грн.

Так, відповідач в порушення умов укладеного сторонами договору та норм чинного законодавства не зареєстрував податкові накладні № 1 від 02.11.2018 на суму 500 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.; № 1 від 19.02.2019 на суму 78 044,99 грн., у т.ч. ПДВ 13 007,50 грн.; № 2 від 22.02.2019 на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.; № 3 від 25.02.2019 на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.; № 7 від 20.11.2018 на суму 427 999,00 грн., у т.ч. ПДВ 71 333,17 грн.; № 9 20.11.2019 на суму 392 429,22 грн., у т.ч. ПДВ 65 406,54 грн.; № 8 від 20.11.2018 на суму 622 464,94 грн., у т.ч. ПДВ 103 744,16 грн. (копії наявні в матеріалах справи), а також не склав податкові накладні на частину робіт та матеріалів, зокрема, згідно акту виконаних робіт № 4 від 26.02.2019 на суму 325 499,00 грн., у т.ч. ПДВ 54 249,83 грн., згідно акту виконаних робіт № 5 від 26.02.2019 на суму 50 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8 333,33 грн. та згідно видаткової накладної № 13 на суму 218 759,60 грн., у т.ч. ПДВ 36 459,93 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією від 18.08.2020 № 1794 щодо невиконання зобов`язань в частині складання та реєстрації податкових накладних. Позивач повідомив відповідача, що у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань в частині складання та реєстрації податкових накладних, позивач позбавлений права на віднесення суми податкового кредиту та позбавлений права зменшити свої зобов`язання з ПДВ на вказану суму. У зв`язку із цим, позивач вимагав відповідача протягом 10 днів з дати отримання претензії відшкодувати збитки, зумовлені не реєстрацією та зупиненням реєстрації податкових накладних. На підтвердження надсилання вказаної претензії, позивачем до позовної заяви долучено копію опису вкладення у цінний лист за № 0214100787741 та поштовою накладною про прийняття цінного листа № 0214100787741 (копії долучені до матеріалів справи).

Однак, вказана претензія повернулася на адресу позивача з поміткою працівника поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою про причини повернення/досилання (копія наявна в матеріалах справи).

У зв`язку із цим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача збитків в сумі 502 534,45 грн., що спричинені невиконанням відповідачем зобов`язань в частині складання та реєстрації податкових накладних та позбавлення позивача права на отримання податкового кредиту.

Предметом спору у даній справі є наявність обов`язку у відповідача відшкодувати позивачу збитки у розмірі 502 534,45 грн., заподіяні внаслідок порушення вимог щодо здійснення господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то:

-протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

-шкідливий результат такої поведінки (збитки);

-причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками;

-вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред`являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Також у вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала, та завданими збитками.

Таким чином, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється по за межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку.

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

Крім того, кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

Як було встановлено судом, відповідач свій обов`язок в частині складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином не виконав, а саме, не склав податкові накладні на частину робіт та матеріалів та не вжив усіх належних заходів для реєстрації податкових накладних за договором на загальну суму 3 015 206,75 грн., в т.ч. ПДВ 502 534,45 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань в частині складання та реєстрації податкових накладних № 1 від 02.11.2018 на суму 500 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.; № 1 від 19.02.2019 на суму 78 044,99 грн., у т.ч. ПДВ 13 007,50 грн.; № 2 від 22.02.2019 на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.; № 3 від 25.02.2019 на суму 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 33 333,33 грн.; № 7 від 20.11.2018 на суму 427 999,00 грн., у т.ч. ПДВ 71 333,17 грн.; № 9 від 20.11.2019 на суму 392 429,22 грн., у т.ч. ПДВ 65 406,54 грн.; № 8 від 20.11.2018 на суму 622 464,94 грн., у т.ч. ПДВ 103 744,16 грн. (копії наявні в матеріалах справи), а також не склав податкові накладні на частину робіт та матеріалів, зокрема, на суму 325 499,00 грн., у т.ч. ПДВ 54 249,83 грн.; на суму 50 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8 333,33 грн. та на суму 218 759,60 грн., у т.ч. ПДВ 36 459,93 грн., позивач не отримав податковий кредит, що завдало останньому збитків у розмірі 502 534,45 грн., що є сумою ПДВ.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Як визначено відповідною нормою, у разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Як вбачається з відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні № 1 від 02.11.2018 на суму 500 000,00 грн., № 1 від 19.02.2019 на суму 78 044,99 грн., № 2 від 22.02.2019 на суму 200 000,00 грн., № 3 від 25.02.2019 на суму 200 000,00 грн., № 7 від 20.11.2018 на суму 427 999,00 грн., № 9 від 20.11.2019 на суму 392 429,22 грн., № 8 від 20.11.2018 на суму 622 464,94 грн. відповідачем не зареєстровані. Податкові накладні на частину робіт та матеріалів, зокрема, згідно акту виконаних робіт № 4 від 26.02.2019 на суму 325 499,00 грн., згідно акту виконаних робіт № 5 від 26.02.2019 на суму 50 000,00 грн. та згідно видаткової накладної № 13 на суму 218 759,60 грн. відповідачем взагалі не складені.

Як було встановлено судом раніше, 18.08.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією від 18.08.2020 № 1794 щодо невиконання зобов`язань в частині складання та реєстрації податкових накладних. Позивач повідомив відповідача, що у зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань в частині складання та реєстрації податкових накладних, позивач позбавлений права на віднесення суми податкового кредиту та позбавлений права зменшити свої зобов`язання з ПДВ на вказану суму. У зв`язку із цим, позивач вимагав відповідача протягом 10 днів з дати отримання претензії відшкодувати збитки, зумовлені не реєстрацією та зупиненням реєстрації податкових накладних. Однак, вказана претензія повернулася на адресу позивача з поміткою працівника поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою про причини повернення/досилання (копія наявна в матеріалах справи).

У зв`язку із тим, що відповідачем не виконано зобов`язань в частині складання та реєстрації податкових накладних, позивач не отримав податковий кредит, що завдало останньому збитків у розмірі 502 534,45 грн., що є сумою ПДВ.

В матеріалах справи відсутні докази спростування вищенаведеного. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту складання та реєстрації у встановленому порядку податкових накладних щодо виконаних ним робіт та переданих матеріалів.

Таким чином, відповідач в порушення вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не склав та не зареєстрував податкові накладні на частину робіт та матеріалів, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 502 534,45 грн.

З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Крім того, положення п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідні висновки щодо застосування пункту 201.10 статті 201 ПК України у відповідній редакції, викладені Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, бездіяльність відповідача, що полягає у не здійснені ним реєстрації податкових накладних призвела до неможливості позивача включити суму ПДВ, яка ним сплачена у складі вартості робіт, до податкового кредиту та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, чим позивачу заподіяно збитків.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв`язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 502 534,45 грн., які поніс позивач, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 502 534,45 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 7 538,03 грн.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІСТА ЛТД» (місцезнаходження 69068, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Кругова, буд. 165; код ЄДРПОУ 37254537) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКАСОН» (місцезнаходження: 02121, м. Київ, Харківське шосе, 201-203; код ЄДРПОУ 37118680) 502 534,45 грн. збитків та 7 538,03 грн. судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2022.

Суддя Л.В. Сокуренко