Рішення

від 10.07.2022 по справі 914/1024/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2022 Справа № 914/1024/22

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріббон ЮА», м. Львівдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Фуд Україна», м. Львівпро:стягнення заборгованості, пені Суддя Р.В. Крупник Секретар О.О. ШевчукПредставники сторін:від позивача:Й.М. Зазуляк адвокат;від відповідача:не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Ріббон ЮА» до ТОВ «Екстра Фуд Україна» про стягнення заборгованості, пені.

Ухвалою від 26.05.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 20.06.2022.

Ухвалою від 20.06.2022 розгляд справи відкладено на 11.07.2022.

У судове засідання призначене на 11.07.2022 представник позивача з`явився, подав клопотання про долучення документів на підтвердження судових витрат, просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Що стосується сторони відповідача, то явки повноважного представника відповідна сторона не забезпечила у жодних із призначених судових засідань у даній справі, у т.ч. у судове засідання 11.07.2022. Про причини неявки уповноваженого представника у судове засідання призначене на 11.07.2022 відповідач не повідомляв.

Разом з цим, суд зазначає, що про розгляд справи №914/1024/22 ТОВ «Екстра Фуд Україна» було відомо, адже поштове відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором №7901414566637, яким на його юридичну адресу направлялася ухвала про відкриття провадження у справі, було вручено особисто представнику відповідача 06.06.2022, що підтверджується наявним у матеріалах справи трекінгом з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта».

З огляду на викладене, враховуючи те, що адреса: 79024, м. Львів, вул. Новознесенська, буд. 12, на котру відправлялася кореспонденція суду, є юридичною адресою відповідача і останній не повідомляв про зміну цієї адреси, а також зважаючи на отримання відповідачем ухвали від 26.05.2022, суд доходить висновку, що в силу вимог ст. 242 ГПК України ТОВ «Екстра Фуд Україна» вважається таким, що належним чином повідомлене про розгляд справи.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позовна заява обґрунтована тим, що 17.05.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №196, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього його вартість.

Як стверджує позивач, ним було виконано умови договору та поставлено відповідачу товар на загальну суму 40675,00 грн, однак його вартість відповідачем у повному обсязі оплачена не була.

Станом не день подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 20000,00 грн. Зважаючи на те, що відповідач в добровільному порядку не погасив вказану заборгованість, позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення основної заборгованості та пені у загальному розмірі 22570,95 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

17.08.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №196 (надалі Договір), згідно із яким постачальник зобов`язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього його вартість (п. 1.1. Договору).

Товаром згідно даного договору визнаються непродовольчі товари, замовлені покупцем для поставки згідно асортименту та за цінами визначеними прейскурантом постачальника (п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 1.3. Договору товар вважається замовленим покупцем з моменту підписання сторонами специфікації. У випадку неукладення сторонами специфікації до даного договору такою визнаються підписані представниками сторін у відповідності до вимог бухгалтерського та податкового обліку видаткові накладні або здійснення оплати, в т.ч. і часткової, покупцем згідно рахунку-фактури, виставленого постачальником.

Відповідно до п. 2.4. Договору ціна, асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, визначаються у видатковій накладній або рахунку-фактурі, які мають відповідати замовленню.

Ціна конкретної партії товару та його окремого виду вважається остаточно узгодженою з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної або оплати вартості товару, в т.ч. часткової (п. 4.4. Договору).

Розрахунки між сторонами здійснюються платіжними дорученнями шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі 10 цього договору (п. 4.6. Договору).

Згідно із п. 4.7. Договору оплата за товар, переданий постачальником покупцю, по кожній видатковій накладній здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі з відстрочкою платежу на 14 днів з дати фактичного отримання товару.

Основою для проведення оплати є рахунок-фактура або видаткова накладна (п. 4.10. Договору).

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №1272 від 18.08.2021 на суму 37340,00 грн. з ПДВ та №1274 від 18.08.2021 на суму 3335,00 грн. з ПДВ.

Свої зобов`язання за Договором позивач виконав належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 40675,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними №1164 від 18.08.2021 та №1172 від 19.08.2021.

Відповідно до наявних у матеріалах справи виписок по рахунку відповідачем здійснено часткову оплату вартості товару отриманого за рахунком №1272 від 18.08.2021 у загальному розмірі 20675,00 грн., а саме: 30.09.2021 на суму 10675,00 грн., 03.11.2021 на суму 4000,00 грн., 17.11.2021 на суму 3000,00 грн., 10.12.2021 на суму 3000,00 грн.

Доказів оплати решти суми у розмірі 16665,00 грн. за вказаним рахунком, як і доказів оплати рахунку №1274 від 18.08.2021 відповідачем до суду подано не було.

Зважаючи на викладене вище, судом встановлено, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 20000,00 грн. (40675,00 - 20675,00).

Позивач двічі направляв на адресу відповідача претензію вих. №22/23 від 14.04.2022 про оплату заборгованості за Договором у розмірі 22570,95 грн., яка залишилась без задоволення.

У п. 5.1. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару (прострочки оплати) покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Оскільки відповідач прострочив оплату вартості товару отриманого згідно видаткових накладних, позивачем здійснено нарахування пені на 20000,00 грн. заборгованості у розмірі 2570,95 грн., на підтвердження чого ним було подано відповідні розрахунки за кожною із видаткових накладних.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №196 від 17.08.2021.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв передбачений видатковими накладними товар на загальну суму 40675,00 грн. з ПДВ.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 4.7. Договору оплата за товар, переданий постачальником покупцю, по кожній видатковій накладній здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі з відстрочкою платежу на 14 днів з дати фактичного отримання товару.

Основою для проведення оплати є рахунок-фактура або видаткова накладна (п. 4.10. Договору).

Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості поставлених товарів в обумовлений Договором строк належним чином не виконав та сплатив лише 20675,00 грн. вартості товару отриманого за видатковою накладною №1172 від 19.08.2021.

У зв`язку із цим, у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 20000,00 грн., яка складається із 16665,00 грн. заборгованості за видатковою накладною №1172 від 19.08.2021 та 3335,00 грн. за видатковою накладною №1164 від 18.08.2021.

Зважаючи на викладене вище, а також враховуючи те, що доказів повної чи часткової сплати існуючої суми заборгованості відповідачем до суду подано не було, позовна вимога про стягнення основної заборгованості за Договором є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Звернувшись до суду із позовом, позивач, окрім основної суми заборгованості, також просить суд стягнути із відповідача 2570,95 грн. пені.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

У п. 5.1. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати отриманого товару (прострочки оплати) покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Зі здійснених позивачем розрахунків вбачається, що загальна сума пені обраховувалась ним в обумовленому п. 5.1. Договору розмірі, зокрема за видатковою накладною №1172 від 19.08.2021 за період з 03.09.2021 по 12.04.2022 з урахуванням часткового періодичного погашення заборгованості відповідачем, а за видатковою накладною №1164 від 18.08.2021 за період з 02.09.2021 по 12.04.2022.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, позивач має право на здійснення нарахування пені на суму заборгованості лише протягом шести місяців, а саме за видатковою накладною №1172 від 19.08.2021 за період з 03.09.2021 по 02.03.2022 включно, а за видатковою накладною №1164 від 18.08.2021 за період з 02.09.2021 по 01.03.2022 включно.

Враховуючи зазначене, суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, дійшов висновку, що відповідна позовна вимога підлягає частковому задоволенню у загальному розмірі 2119,81 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, а також враховуючи суму сплаченого судового збору за подання позовної заяви, суд, керуючись приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, дійшов висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2431,38 грн.

Окрім судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, позивач також просить покласти на відповідача 6000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Пункт 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначає відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано до суду:

1) Договір про надання правової допомоги №22/6 від 14.04.2022, згідно із яким адвокат бере на себе зобов`язання представляти та захищати інтереси клієнта в господарському процесі, судах України усіх рівнів, під час розгляду справи Господарським судом Львівської області та Західним апеляційним господарським судом, а клієнт зобов`язується оплатити послуги адвоката та додаткові (супутні) витрати, у порядку та на умовах, які визначені цим договором (п. 1, 2 розділу I Договору).

У п. 1 розділу VI Договору сторони погодили, що клієнт зобов`язується виплатити адвокатові за надання юридичної допомоги гонорар, сума якого встановлюється за домовленістю у додатку до цього договору. Підтвердженням наданих послуг є акти виконаних робіт та наданих послуг, які є невід`ємними частинами цього договору та складаються по мірі необхідності та/або на вимогу замовника (п. 3 розділу VI Договору);

2) Додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №22/6 від 14.04.2022, у якому сторони погодили, що розмір винагороди (гонорар) за надання правової допомоги буде становити 6000,00 грн., без врахування витрат на відрядження. У п. 1 вказаного додатку погоджено, які саме послуги входитимуть у вартість правничої допомоги;

3) Акт приймання-передачі виконаної роботи та наданих послуг від 04.07.2022, згідно із яким адвокатом Й.М. Зазуляком надано позивачу послуги із професійної правничої допомоги на загальну суму 5950,00 грн.

4) Виписку з банківського рахунку, сформовану 20.05.2022, про сплату позивачем 6000,00 грн. вартості послуг із професійної правничої допомоги.

У матеріалах справи наявні також копії ордеру серії ВС №1129823 від 14.04.2022 виданого адвокату Й.М. Зазуляку та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №21/577 від 02.07.2007.

Належним чином проаналізувавши надані докази понесення судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Приписами ч. 5ст. 129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У своїй постанові від 11.11.2021 по справі №910/7520/20 Верховний Суд вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Таким чином, суд наділений процесуальною можливістю зменшення витрат на професійну правничу допомогу, однак лише у випадках передбачених ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України та/або за наявності заперечення протилежної сторони.

Зі змісту наданого позивачем Акту приймання-передачі виконаної роботи та наданих послуг від 04.07.2022 вбачається, що адвокатом Й.М. Зазуляком надано, а позивачем прийнято послуги із професійної правничої допомоги, остаточний розмір яких становить 5950,00 грн.

Відтак, саме вказана сума береться судом за основу при визначенні розміру судових витрат, які підлягають стягненню із відповідача.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 25.05.2021 по справі №910/7586/19, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта.

Уже згаданим вище Актом приймання-передачі передбачено, що адвокатом Й.М. Зазуляком надано позивачу наступні послуги: вивчення та аналіз документів наданих клієнтом 3 год., 2100,00 грн.; складення позовної заяви 2 год., 1400,00 грн.; складення попереднього розрахунку заборгованості 30 хв., 350,00 грн.; складення розрахунку пені 1 год., 700,00 грн.; підготовка та надсилання претензії 1 год., 700,00 грн.; повторне надіслання претензії та додатків до неї 30 хв., 350,00 грн.; участь у судовому засіданні 20.06.2022 30 хв., 350,00 грн.; участь у судовому засіданні 11.07.2022 0 год., 00,00 грн.

З цього приводу суд зауважує, що представником позивача необґрунтовано виокремлено послуги із складення попереднього розрахунку заборгованості (350,00 грн.) та складення розрахунку пені (700,00 грн.), оскільки такі охоплюються послугою із складення позовної заяви.

На переконання суду розподіл однієї послуги на декілька інших та встановлення кожній із них самостійної вартості з метою збільшення загального розміру судових витрат свідчить про невідповідність заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу критерію обґрунтованості, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України.

Окрім цього, слід зазначити, що необґрунтованим є і включення до переліку правової допомоги послуги із повторного надіслання претензії та додатків до неї (350,00 грн.), оскільки така послуга не є юридичною послугою, не потребує спеціальних професійних навичок, а відтак не відноситься до витрат на правову допомогу (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №920/39/20).

Заявлений розмір судових витрат підлягає зменшенню також і тому, що за змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, в т.ч. витрати на правову допомогу, покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Оскільки позовні вимоги позивача у даній справі задоволено судом частково (98%), то з відповідача на користь позивача не підлягає стягненню розмір витрат на професійну правничу допомогу пропорційний частині позовних вимог, у задоволенні яких суд відмовив (2%).

Враховуючи все викладене вище, суд, здійснивши аналіз та оцінку наданих позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у справі, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума витрат не відповідає критерію, визначеному п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України, а тому підлягає зменшенню до 4460,00 грн.

Керуючись ст. 4, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екстра Фуд Україна» (79024, м. Львів, вул. Новознесенська, буд. 12; код ЄДРПОУ 44092373) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріббон ЮА» (79019, м. Львів, вул. Городницька, буд. 56; код ЄДРПОУ 43009022) 20000,00 грн. основної заборгованості, 2119,81 грн. пені, 2431,38 грн. судового збору та 4460,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.07.2022.

Суддя Крупник Р.В.