Ухвала

від 13.07.2022 по справі 916/1521/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"14" липня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1521/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

розглянувши заяву (вх. № 4-34/22 від 12.07.2022) представника ОСОБА_1 про забезпечення позову;

особи, які можуть отримати статус учасників справи:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт. запис №19840830-01383, документ № НОМЕР_1 , виданий 13.11.2017),

відповідач Дачно-садове товариство «Маяк-2» (65113, м. Одеса, вул. Берегова, буд. 38-Б; код ЄДРПОУ 25815944),

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ),

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Одеська міська рада (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1),

ВСТАНОВИВ:

12.07.2022 за вх. № 4-34/22 до господарського суду надійшла заява про забезпечення позову, яка подана представником ОСОБА_1 до звернення з позовною заявою.

Як вказав представник ОСОБА_1 (далі заявник), ним готується позов про визнання недійсним членства ОСОБА_2 у Дачно-садовому товаристві «Маяк-2» (далі ДСТ «Маяк-2») та прийняття в члени ДСТ «Маяк-2» ОСОБА_1 .

Вважає за необхідне забезпечити майбутній позов шляхом: 1) накладення арешту на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та належить на праві власності ОСОБА_1 ; 2) заборони будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації до вирішення цієї справи по суті проводити будь-які реєстраційні дії щодо будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та належить на праві власності ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує наступне.

Майбутній позивач, ОСОБА_1 , є опікуном її брата, ОСОБА_3 , дитини з інвалідністю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх матір ОСОБА_4 , яка шляхом вступу в членство до Садівничого товариства «Маяк-2» придбала будинок по АДРЕСА_3 . Заявник вважає, що ДСТ «Маяк-2» зобов`язаний виключити ОСОБА_5 з членів ДСТ «Маяк-2» на підставі пункту 4.5 Статуту ДСТ «Маяк-2» в зв`язку зі смертю.

На момент вступу до СТ «Маяк-2» ОСОБА_6 була у шлюбі з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08.04.2008 року ОСОБА_4 розлучилась с ОСОБА_2 , отримала свідоцтво про розірвання шлюбу та змінила прізвище на ОСОБА_7 .

Згідно заповіту ОСОБА_5 , заповіла усе своє майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось брату позивача Дерень Августину.

З 2018 року, після смерті ОСОБА_5 , всі членські річні внески за 2018 2020 роки, сплати за електропостачання, водопостачання, землю до ДСТ «Маяк-2» сплачувались позивачем.

Згідно рішення про Державну реєстрацію прав та їх обов`язків, індексний номер: 43307417 від 02.10.2018 року, за ОСОБА_1 було зареєстроване право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

У 2018 році, після смерті матері позивача ОСОБА_5 , до ДСТ «Маяк-2» позивачем було подано заяву про виключення з членів ДСТ «Маяк-2» ОСОБА_5 у зв`язку з її смертю, та прийняли в члени товариства ОСОБА_1 .

За результатами розгляду правлінням ДСТ «Маяк-2» заяви ОСОБА_1 про виключення з членів ДСТ «Маяк-2» ОСОБА_5 у зв`язку з її смертю та прийняття в члени товариства ОСОБА_1 , останній було відмовлено в прийнятті до членів ДСТ «Маяк-2».

Свою відмову від 03.08.2018 року, підписану Головою ДСТ «Маяк-2» ОСОБА_8 , правління мотивувало тим, що до правління ДСТ «Маяк-2» надійшла ще одна заява від ОСОБА_2 , який також вважає себе господарем ділянки АДРЕСА_3 , та на розгляд виниклого спору правомочний лише суд.

15.08.2021 року ОСОБА_1 до ДСТ «Маяк-2» на ім`я Голови було подано заяву про визнання ОСОБА_5 членом ДСТ «Маяк-2»; згідно Статуту Товариства виключення з ДСТ «Маяк-2» ОСОБА_5 , в зв`язку зі смертю; прийняття в члени ДСТ «Маяк-2» ОСОБА_1 , замість її померлої матері ОСОБА_5 .

Після обговорення вищезазначеної заяви на правлінні ДСТ «Маяк-2», правлінням Товариства зазначену заяву було проігноровано.

Заявник вважає, що отримання ДСТ «Маяк-2» від ОСОБА_1 грошових коштів, оформлених як членські внески до ДСТ «Маяк-2» за 2018, 2019, 2020 роки, без прийняття її у члени ДСТ «Маяк-2», а також отримання товариством від позивача грошових коштів за електроенергію та воду без прийняття ОСОБА_1 у члени ДСТ «Маяк-2», укладання з нею договору на постачання електроенергії та води до будинку АДРЕСА_3 є таким, що суперечить Статуту ДСТ «Маяк-2» та чинному законодавству України.

Також, акцентує увагу, що згідно Статуту СТ / ДСТ «Маяк-2», ОСОБА_2 не може бути членом СТ / ДСТ «Маяк-2».

Зазначає, що до смерті ОСОБА_5 у ОСОБА_2 , який дізнався про вищевказаний заповіт, виник злочинний план про викрадення на той час малолітнього ОСОБА_3 з ціллю заволодіння усього майна матері позивача

Після викрадення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 почав вимагати від ОСОБА_5 переоформлення усього її майна на нього. Зазначеному послідкувало викрадення ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_3 .

07.05.2018 ОСОБА_1 , отримавши згоду своєї матері, діючи відповідно до наданої їй довіреності, у зв`язку з викраденням її малолітнього на той час брата ОСОБА_3 , звернулась з заявою до Київського ВП в м. Одесі щодо вказаного факту, що було зареєстровано в ЖЄО за №7913.

17.08.2018 року позивачем повторно було подана заява до Київського ВП в м. Одеса, щодо викрадення ОСОБА_2 її малолітнього на той час брата Августина. 18.08.2018 року, СВ Київським ВП в м. Одесі, відповідні відомості з заяви ОСОБА_1 були внесені до ЄРДР №12018160480003207 та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками ч.2 ст.146 КК України.

Приблизно в травні - червні 2018 року, до Приморської Державної адміністрації на засідання комісії по вирішенню питання надання ОСОБА_1 опіки над малолітнім дитиною-інвалідом ОСОБА_9 , разом з ОСОБА_2 з`явився невідомий на той час, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В подальшому було ініційовано як відносно позивача, так і відносно отримання опікунства над дитиною-інвалідом ОСОБА_3 ряд цивільних справ.

Заявник вказав, що вищезазначене, на думку позивача, створює реальну загрозу як її майну, так і майну опікуємого нею ОСОБА_3 .

Зазначив, що у зв`язку з військовими діями на території України, позивач зі своєю родиною виїхала та перебуває за межами України, що унеможливлює її конституційне право на захист свого майна від протиправних дій з боку третіх осіб.

Внаслідок протиправних дій з боку ДСТ «Маяк-2» та ОСОБА_2 позивач побоюється протиправного переоформлення свого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Вважає, що вищевикладені обставини беззаперечно свідчать про існування реального ризику відчуження будинку, а тому, у разі задоволення позовних вимог, рішення суду буде неможливо виконати. Викладені факти можуть свідчити також про те, що невжиття запропонованих заходів до забезпечення позову значно ускладнить вирішення спору та може призвести до неможливості реального поновлення позивача в правах.

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі N 914/970/18, від 10.11.2020 у справі N 910/1200/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі N 910/1200/20.

Із заяви вбачається, що позивач має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання. В цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі N 910/8225/20, від 13.01.2021 у справі N 910/9855/20, від 07.10.2021 у справі N 910/2287/21.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведену правову позицію викладено, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі N 910/1040/18.

Верховний Суд, у тому числі, у постановах від 09.12.2020 у справі N 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі N 910/9627/20 неодноразово наголошував, зокрема, на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами (в даному випадку із заявленими вимогами у майбутньому позові).

Як вбачається зі змісту заяви, предметом майбутнього позову є: 1) визнання недійсним членства ОСОБА_2 у Дачно-садовому товаристві «Маяк-2»; 2) прийняття в члени ДСТ «Маяк-2» ОСОБА_1 .

Водночас заявник просить забезпечити позов шляхом: 1) накладення арешту на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та належить на праві власності ОСОБА_1 ; 2) заборони будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації до вирішення цієї справи по суті проводити будь-які реєстраційні дії щодо будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема:

- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України);

- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Так, судом не може бути застосовано передбачений п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України захід забезпечення позову, один з яких заявник просить застосувати, так як суд в якості забезпечення позову може заборонити іншим особам вчиняти дії лише щодо предмета спору.

У даному конкретному випадку суд не вбачає взаємозв`язку предмета майбутнього позову із запропонованими заявником заходами на його забезпечення.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову можуть бути вжиті лише в межах предмета позову. Водночас запропоновані заявником заходи не є пов`язаними з предметом позову, з яким позивач має намір звернутися до господарського суду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник мав обґрунтувати причини звернення із такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, при цьому забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка додана до заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить дачний будинок ДСТ «Маяк-2» загальною площею 132,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1658141151101.

Заявник зауважив, що внаслідок протиправних дій з боку ДСТ «Маяк-2» та ОСОБА_2 позивач побоюється протиправного переоформлення свого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вже було зазначено, одним із заходів забезпечення, який заявник просить застосувати, є накладення арешту на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Наряду з цим, частина 1 ст. 137 ГПК України для забезпечення позову дозволяє застосовувати накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 вказаної статті).

Для застосування вказаного заходу необхідна одночасна наявність двох ознак: 1) належність майна або грошових коштів відповідачу (це стосується і майна/грошових коштів, які підлягають передачі або сплаті відповідачу); 2) знаходження такого майна або грошових коштів у відповідача або інших осіб.

Проте, як встановлено судом, будинок, на який заявник просить накласти арешт, належить самому позивачу й накладення арешту на даний будинок суперечитиме приписам п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України.

Крім того, заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення будь-якими особами дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у разі задоволення позову, з яким заявник має намір звернутися до суду.

В матеріалах заяви відсутні достатні та обґрунтовані докази, що майбутній відповідач та/або інші особи вчинятимуть будь-які дії, направлені на протиправне переоформлення належного позивачу будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

Слід зазначити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Втім, заборона вчиняти дії, які в силу вимог законодавства по своїй природі є протиправними, не має сенсу, оскільки метою забезпечення позову не є дублювання судом заборон, встановлених нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

З врахуванням зазначених вище обставин, суд, здійснивши оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вимог розумності, обґрунтованості і адекватності, дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви (вх. № 4-34/22 від 12.07.2022) представника ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набрала чинності 14.07.2022 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.В. Волков