Ухвала

від 11.07.2022 по справі 12/41

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" липня 2022 р. Справа №12/41

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., розглянувши заяву Гощанської районної філії Рівненського центру зайнятості заяву про поновлення строку та видачу дублікату наказу у справі

за позовом: Прокурора Гощанського району

в інтересах держави в особі: Гощанський районний центр зайнятості

до відповідача: ТОВ "Світ"

про стягнення в сумі 1447 грн. 39 коп.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників.

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2003 року Прокурор Гощанського району звернувся у Господарський суд Рівненської області в інтересах держави в особі Гощанського районного центру зайнятості до відповідача ТОВ "Світ" про стягнення 1 447 грн 39 коп.

Ухвалою суду від 30 січня 2003 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі.

26 лютого 2003 року рішенням суду позов задоволено, стягнути з ТзОВ "Світ" на користь Гощанський районний центр зайнятості - страхові внески до Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в сумі 1447 грн 39 коп. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

23 червня 2022 року через відділ канцелярії від Гощанською районною філією Рівненського обласного центру зайнятості надійшла заява, в якій заявник просить суд поновити строк пред`явлення наказ до виконання та видати дублікат наказу по справі № 12/41 від 11 березня 2003 року про стягнення заборгованості в сумі 1 447 грн 39 коп.

Ухвалою суду від 04 липня 2022 року призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.07.2022 року о 11:00 год., заяву Районної філії Рівненського обласного центру зайнятості про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу по справі № 12/41 від 11 березня 2003 року про стягнення заборгованості в сумі 1 447 грн 39 коп.

У судове засідання 12 липня 2022 року представники сторін не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

У відповідності до частини 2 статті 329 ГПК України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Враховуючи зазначене, суд розглядає заяву без участі представників сторін за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали заяви, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про задоволення заяви про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Виходячи з принципу обов`язковості виконання судових рішень законодавцем передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання, підставою для чого є наявність поважних причин пропуску. Поважні причини пропуску пов`язані з обставинами, в силу яких стягувач (заявник) був позбавлений у передбачений строк реалізувати власне волевиявлення, тобто звернутися до виконавчої служби з наказом. Вказані вище причини є об`єктивними обставинами і не залежать від дій стягувача, а навпаки - обмежують здійснення ним дій щодо виконання рішення суду.

Поважність причин пропуску строку пред`явлення наказу до виконання, стверджується листом Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Гощанський відділ Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області, в якому останній повідомив стягувача, що на даний час наказ №12/41 від 11 березня 2003 року не перебуває на виконанні, а надати будь-які відомості за 2005 рік на даний час, не є можливим, оскільки виконавчі провадження зберігаються 3 роки.

З наведеного вбачається, що наказ Господарського суду Рівненської області від 11 березня 2003 року №12/41 є невиконаним, доказів протилежного матеріали справи не містять.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду Рівненської області від 26 лютого 2003 року у справі №12/41 набрала законної сили, є обов`язковою до виконання та має бути виконаною.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заява стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання підлягає задоволенню, оскільки строк для пред`явлення наказу Господарського суду Рівненської області від 11 березня 2003 року по справі №12/41 стягувачем пропущено з об`єктивних причин, що не залежали від нього, у зв`язку з чим поновлює пропущений строк пред`явлення наказу до виконання, встановивши його до 12.07.2025.

Окрім того, заявник просив суд видати дублікат наказу Господарського суду Рівненської області від 11 березня 2003 року у справі №12/41.

Факт втрати наказу заявник підтверджує листом Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) Гощанський відділ Державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області, в якому останній повідомив стягувача, що на даний час наказ №12/41 від 11 березня 2003 року не перебуває на виконанні, а надати будь-які відомості за 2005 рік на даний час, не є можливим, оскільки виконавчі провадження зберігаються 3 роки, а далі підлягають знищенню.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Господарський процесуальний кодекс України не надає права суду відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу.

Видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання, разом з поданням відповідних доказів сплати судового збору.

Судом встановлено, що заявник звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення наказу до виконання та про видачу дубліката наказу, по тексту вище, судом було задоволено заяву в частині поновлення строку, а отже стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дублікату наказу до закінчення строку, встановленого для пред`явлення наказу до виконання, а також заявником сплачено судовий збір у встановленому розмірі, що підтверджується квитанцією №P24A2354045365C3512 від 13.06.2022 року.

З огляду на вище викладене, заява Гощанської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості про видачу дублікату наказу по справі № 12/41 від 11 березня 2003 року про стягнення заборгованості в сумі 1 447 грн 39 коп. підлягає до задоволення.

Також, суд роз`яснює, що дублікат це повторно оформлений документ, що видається замість втраченого оригіналу і має таку саму юридичну силу та виготовляється для того, щоб замінити оригінал.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 329 та п.п.19.4 п.19 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Гощанської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу від 11 березня 2003 року №12/41 до виконання - задовольнити.

2. Поновити строк пред`явлення наказу Господарського суду Рівненської області від 11 березня 2003 року по справі №12/41 до виконання до - 12.07.2025.

3. Заяву Гощанської районної філії Рівненського обласного центру зайнятості про видачу дублікату наказу Господарського суду Рівненської області від 11 березня 2003 року №12/41 - задовольнити.

4. Видати дублікат наказу Господарського суду Рівненської області №12/41 від 11.03.2003 року.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Вадим Торчинюк