Рішення

від 13.07.2022 по справі 200/3185/22

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2022 року Справа№200/3185/22

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5) в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Васильківська, 16)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 26288796, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, 2)

про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.09.2021 № 36.04.2-09/2363 та від 09.11.2021 № 36.04.2-09/2834 Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про відмову в призначенні матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» на підставі заяв від 07.09.2021 та від 01.11.2021;

- зобов`язати Слов`янське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, повторно розглянути заяви від 07.09.2021 та від 01.11.2021 подані щодо призначення матеріального забезпечення (допомоги по вагітності та пологах) та призначити і перерахувати ОСОБА_1 матеріальне забезпечення (допомогу по вагітності та пологах) на підставі заяв від 07.09.2021 та від 01.11.2021;

Ухвалою суду від 19 травня 2022 року суд прийняв до розгляду позовну заяву позивача, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/3185/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Ухвалою суду від 07 липня 2022 року встановлено Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали про витребування доказів у справі для подання відзиву на позовну заяву. Витребувано у Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області певні докази.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відмова відповідача, викладена у рішеннях від 17.09.2021 та від 09.11.2021, в призначенні матеріального забезпечення (допомога по вагітності та пологах) на підставі її заяв від 07.09.2021 та від 01.11.2021 є протиправною та порушує її конституційні права.

Суд зазначає, що ухвалами від 19 травня 2022 року та 07 липня 2022 року суд встановив відповідачу відповідний строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими статтею 162 КАС України, або заяви про визнання позову. Станом на день розгляду справи, відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 № 2119-ІХ, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.

21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».

Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 на 30 діб.

Водночас, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є посадовою особою державної служби (керівник апарату Докучаєвського міського суду), має статус внутрішньо-переміщеної особи, згідно довідки від 21 січня 2020 року № 1429-5000257869.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народила дитину - ОСОБА_2 , відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 від 24 липня 2021 року.

Відповідно до листків непрацездатності АДГ № 300459, АДГ № 300501 в період з 26 червня 2021 року до 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами.

07 вересня 2021 року та 01 листопада 2021 року ОСОБА_1 зверталась до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з заявами про призначення матеріального забезпечення (допомоги по вагітності та пологах) відповідно до Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Рішеннями відповідача від 17 вересня 2021 року № 36.04.2-09/2363 та від 09 листопада 2021 року №36.04.2-09/2834, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні матеріального забезпечення, у зв`язку із тим, що від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області заява-розрахунок відповідно до Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, до відділення не надходила.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1105-XIV), Порядком фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 №12 (далі Порядок №12), Порядком надання матеріального забезпечення деяким категоріям застрахованих осіб, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування України 24.01.2017 №8 (далі Порядок №8), Порядком надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування України 12 грудня 2018 №27 (далі Порядок №27)

у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.

Статтею 3 Закону № 1105-XIV визначені принципи соціального страхування, серед яких, зокрема, обов`язковість фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом, а також принцип відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 8 Закону №1105-XIV виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 9 Закону №1105-XIV, основними завданнями Фонду та його робочих органів є реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування; надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Пунктом 1 частини другої статті 10 Закону № 1105-XVI визначено, що Фонд зобов`язаний забезпечувати фінансування та виплачувати матеріальне забезпечення, страхові виплати і надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону № 1105-XVI, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом..

Відповідно до пункту 2 частиною першою статті 16 Закону № 1105-XVI застраховані особи мають право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105-XVI встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 31 Закону №1105-XVI підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Суд зазначає, що сторонами по справі не заперечується, що позивачем були надані всі необхідні документи, які слугували підставою для отримання матеріального забезпечення у зв`язку з вагітністю та пологами, зокрема листи непрацездатності АДГ № 300459 та АДГ №300501.

Відповідно до ч. 2 Порядку № 12, у разі настання у застрахованої особи страхового випадку, пов`язаного з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) із страхування з тимчасової втрати працездатності, на підставі поданих документів, передбачених статтею 31 Закону, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі.

На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення (далі комісія) страхувальник нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок, яка повинна бути передана до робочих органів виконавчої дирекції Фонду не пізніше 5 робочих днів з дати прийняття комісією такого рішення.

Суд зауважує, що підставами для винесення відповідачем спірних рішень про відмову в призначенні матеріального забезпечення на підставі листів непрацездатності АДГ № 300459 та АДГ №300501, слугувало те, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області до робочого органу виконавчої дирекції Фонду заяви-розрахунку надано не було.

Так, як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач є посадовою особою державної служби (керівник апарату Докучаєвського міського суду), з вересня 2014 року і по теперішній час, перебуваючи на посаді керівник апарату Докучаєвського міського суду, доходу не отримувала.

В той же час, з наданих до матеріалів справи письмових пояснень Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, вбачається, що Докучаєвській міський суд Донецької області припинив свою роботу, у зв`язку із проведенням на території Донецької області антитерористичної операції з 2014 року, співробітники суду до дотепер не виконують свої посадові обов`язки, їм не нараховується та не виплачується заробітна плата.

Отже, ОСОБА_1 не є працівником Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області та перебуває у трудових правовідносинах з Докучаєвським міським судом, який не був переміщений з тимчасово не підконтрольної уряду України території та до теперішнього часу не здійснює свої функції і повноваження з підстав, що не залежить від її волі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 1.1 Порядку №27, порядок поширюється на внутрішньо переміщених осіб, які мають право на страхові виплати та витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно до приписів п. 1.2. Порядку №27, внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 2.1. Порядку №27, страхові виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються робочим органом виконавчої дирекції Фонду або його відділенням за місцем фактичного проживання (перебування) за наявності документів, передбачених Порядком №11, та копії довідки про взяття на облік і рішення Комісії.

Копії документів засвідчуються працівником управління (відділення) при пред`явленні оригіналів.

Так, Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, зокрема передбачено, що у разі настання страхового випадку, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, особам, які мають на це право, виплачуючи допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка передбачає вагітність та пологи.

Отже, в даному випадку, позивач мав право на отримання матеріального забезпечення по вагітності та пологах, як внутрішньо переміщена особа відповідно до Закону № 1105-XVI.

В той же час, механізм надання матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - матеріальне забезпечення), за рахунок коштів Фонду соціального страхування України передбачений Порядком №8.

Пунктом 2.3 Порядку № 8 передбачено, що матеріальне забезпечення за цим Порядком надається застрахованим особам, які не реалізували свого права на отримання матеріального забезпечення відповідно до законів України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за категорієм, якщо особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов`язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками, які настали у період роботи застрахованих осіб, у зв`язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника відповідно до абзацу третього частини першої статті 30 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (крім страхувальників, що зареєстровані на тимчасово окупованій території України, в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях, або в зоні надзвичайної ситуації).

Пунктами 22-23 вказаного Порядку визначено, що а підставі заяви та наданих застрахованою особою, передбачених п. 2.3 цього Порядку (або одержувачем допомоги), документів робочий орган Фонду протягом п`яти робочих днів здійснює запит до реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо відсутності інформації про сплату страхувальником за шестимісячний період єдиного внеску або страхових внесків до дня подачі заяви застрахованої особи (отримувача допомоги), а також звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування для здійснення перевірки місцезнаходження страхувальника, яким не було виконано обов`язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення.

Після підтвердження відсутності інформації про сплату страхувальником за шестимісячний період єдиного внеску або страхових внесків до дня подачі заяви застрахованої особи (отримувача допомоги) та отримання акту перевірки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким підтверджено відсутність можливості встановлення місцезнаходження страхувальника, не пізніше десяти днів з дня їх отримання, призначають матеріальне забезпечення та виплачують його не пізніше десяти робочих днів з дня призначення такого матеріального забезпечення.

У разі надання документів застрахованою особою та/або отримання в установленому законодавством порядку робочим органом Фонду відомостей з інших джерел щодо страхового стажу та іншої інформації, що впливає на розмір вже виплаченого матеріального забезпечення, робочий орган Фонду за заявою застрахованої особи здійснює перерахунок матеріального забезпечення.

Тобто, законодавцем передбачено механізм надання матеріального забезпечення особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов`язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками та підтверджена відсутність можливості встановлення місцезнаходження страхувальника.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, суд доходить висновку, що відповідачем були допущені протиправні дії, які виразились у безпідставній відмові позивачу, яка має статус внутрішньо переміщеної особи, у наданні матеріального забезпечення (допомоги по вагітності та пологах), незважаючи на вимоги чинного законодавства, а отже і рішення відповідача від 17 вересня 2021 року № 36.04.2-09/2363 та від 09 листопада 2021 року №36.04.2-09/2834 є протиправні та підлягають скасуванню.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду зобов`язувати подати суб`єкта владних повноважень звіт про виконання судового рішення, в даному випадку суд не вбачає підстав для встановлення звіту про виконання рішення суду.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6)розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачу ухвалою від 19 травня 2022 року була відстрочена сплата судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 922 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок до ухвалення судового рішення.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5) в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Васильківська, 16) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 17 вересня 2021 року №36.04.2-09/2363 та від 09 листопада 2021 року № 36.04.2-09/2834 про відмову ОСОБА_1 в призначенні матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове соціальне страхування» на підставі заяв від 07 вересня 2021 року та від 01 листопада 2021 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5) в особі Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Васильківська, 16) повторно розглянути заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 07 вересня 2021 року та від 01 листопада 2021 року про призначення матеріального забезпечення (допомоги по вагітності та пологах) та призначити і перерахувати ОСОБА_1 матеріальне забезпечення (допомогу по вагітності та пологах) на підставі цих заяв та наданих до них документів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5) на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України) судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп.

Рішення ухвалене та повне судове рішення складено 14 липня 2022 року

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Смагар