Рішення

від 12.07.2022 по справі 260/613/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 липня 2022 року м. Ужгород№ 260/613/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши у письмовому провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області (вул. Шевченка, буд. 12, смт. Великий Березний, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ 04351127) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката Цуги Юрія Юрійовича (далі представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області (далі відповідач), яким просить суд:

1) розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (клопотання);

2) визнати протиправну бездіяльність Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2120855100:05:009:0219, площа 0,5500 га), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області;

3) зобов`язати Великоберезнянську селищну раду Ужгородського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2120855100:05:009:0219, площа 0,5500 га), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні (а.с.1-5).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.06.2019 року позивач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Великоберезнянської селищної ради, що підтверджується наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 26.06.2019 року № 1303-сг. Позивач подав до Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області заяву від 15.06.2021 року, в якій просив селищну раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 2120855100:05:009:0219, площею 0.5500 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03). 25.01.2022 року в приміщенні відповідача позивач отримав лист-повідомлення Великоберезнянської селищної ради від 26.10.2021 року за № Ш-192/02-30, з якого вбачається, що на XIII сесії VIII скликання Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області проект рішення позивача не було підтримано 2/3 депутатів від загального складу ради. В цьому ж листі відповідач рекомендує позивачу звернутись для вирішення даного питання із новою заявою у встановленому законодавством порядку. Позивач вважає, що неприйняття рішення Великоберезнянською селищною радою, а також подальше не затвердження проекту землеустрою у зв`язку із не набранням достатньої кількості голосів є протиправною бездіяльністю, а тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.42, 43).

У подальшому від представником відповідача на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву та письмові заперечення, мотивовані тим, що на засіданні сесії селищної ради, розглядався проект рішення Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , який за підсумками засідання постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою було рекомендовано розглядати на засіданні сесії. Так, відповідно до розгляду питання під порядковим номером 52, згідно протоколу від 28.06.2021 року № 6, було рекомендовано затвердити зазначений проект землеустрою. Однак, з Протоколу голосування чергового засідання XIII сесії VIII скликання від 14.09.2021 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 вбачаються, що зазначений проект рішення був підтриманий 8 депутатами та головою селищної ради, а відтак він не отримав належної кількості голосів депутатів від загального складу ради, а саме 15. Оскільки, рішення про відмову не приймалось та взагалі таке рішення не ставилось відповідачем до голосування, селищна рада, у складі депутатів та голови не надавали позивачу вмотивовану відмову - рішення щодо мотивованої відмови щодо передачі земельної ділянки у власність не мало місце бути, оскільки воно констатує факт надання відмови, а відмова позиву - не надавалась. У зв`язку з зазначеним, позивача було повідомлено про те, що серед депутатів селищної ради, присутніх на засіданні сесії селищної ради, проект землеустрою позивача не знайшов підтримки депутатів в необхідній кількості голосів, що підтверджується протоколом голосування від 14.09.2021 року. Крім того, позивач крім судового врегулювання даного спору, обрав досудовий засіб врегулювання спору, запропонований відповідачем, а саме подав до селищної ради нову заяву щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2120855100:05:009:0219, площа 0,550 га), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, однак вказана заява станом на сьогодні не розглянута, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Розгляд даної заяви буде здійснено по завершенню воєнного стану в Україні введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року за № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні. Враховуючи викладене представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.53-55, 81-85).

Представник позивача скористався своїм правом та подав до суду відповідь на відзив.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.06.2019 року позивач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га (код цільового призначення - 01.03), що розташована за межами населеного пункту на території Великоберезнянської селищної ради, що підтверджується наказом ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 26.06.2019 року № 1303-сг (а.с.11).

ДП Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великоберезнянської селищної ради Великоберезнянського району Закарпатської області, кадастровий номер земельної ділянки 2120855100:05:009:0219 (а.с.6-29).

15.06.2021 року позивач подав до Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області заяву від 15.06.2021 року, в якій просив селищну раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з кадастровим номером 2120855100:05:009:0219, площею 0.5500 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення 01.03) (а.с.33).

Однак, позивач отримав лист-повідомлення Великоберезнянської селищної ради від 26.10.2021 року за № Ш-192/02-30, згідно якого зазначено, що на XIII сесії VIII скликання Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, розглянувши заяву позивача від 15.06.2021 року, згідно голосування за проект рішення позивача, такий не було підтримано 2/3 депутатів від загального складу депутатів ради. В цьому ж листі відповідач рекомендує позивачеві звернутись для вирішення даного питання із новою заявою у встановленому законодавством порядку (а.с.30).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, згідно з частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Земельного кодексу України, право власності на землю гарантується.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (ч.2 ст.2 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва (ч.1 ст.35 Земельного кодексу України).

Згідно п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 5, ч. 9, ч. 11 ст. 118 Земельного кодексу України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

До клопотання додається розроблена відповідно до Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що замовляється громадянином без надання дозволу на її розроблення.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) приймає рішення про її затвердження та передачу земельної ділянки у власність або вмотивоване рішення про відмову.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю.

Згідно із статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Вимогами частини другої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, затвердження проекту землеустрою здійснюється, зокрема, сільською радою виключно на її пленарних засіданнях та оформлюється відповідним рішенням.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою, або про відмову у його затвердженні оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом, в даному випадку рішенням Великоберезнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листом у відповідь на заяву позивача.

Зазначена правова позиція узгоджується із висновком Верховного Суду наведеного в постанові від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.

Так, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом.

Суд констатує, що в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідною заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, в той час, як останній протиправно надав позивачеві відповідь у формі листа.

З огляду на наведене, лист-повідомлення Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області від 26 жовтня 2021 року №Ш-192/02-30, яким повідомлено про не підтримання депутатами проекту землеустрою у зв`язку із не набранням достатньої кількості голосів за змістом та формою не може вважатися рішенням у розумінні статті 118 Земельного кодексу України.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 у справі №1640/2594/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене суд приходить висновку, відповідач за результатом розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність був зобов`язаний прийняти одне з рішень, а саме: надати дозвіл (затвердження) або надати мотивовану відмову.

Враховуючи вище викладене, суд приходить висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб заяви позивача щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2120855100:05:009:0219, площа 0,5500 га), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господасртва на території Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області.

Таким чином, з метою захисту прав та свобод позивача слід зобов`язати Великоберезнянську селищну раду Ужгородського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2120855100:05:009:0219, площа 0,5500 га), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини та беручи до уваги надані сторонами докази по справі, враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову, питання судових витрат в порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області (вул. Шевченка, буд. 12, смт. Великий Березний, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ 04351127) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2120855100:05:009:0219, площа 0,5500 га), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області.

3. Зобов`язати Великоберезнянську селищну раду Ужгородського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 2120855100:05:009:0219, площа 0,5500 га), у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Великоберезнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець