Рішення

від 12.07.2022 по справі 420/2632/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2632/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарiв № UA500000/2021/000010/2 вiд 30.12.2021 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерцiйного призначення за № UA500100/2021/000881 вiд 30.12.2021 р., прийняті Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» в повній мірі не погоджується з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів № UA500000/2021/000010/2 від 30.12.2021 р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2021/000881 від 30.12.2021 р. з мотивів їх протиправності та безпідставності, оскільки право митного органу на витребування додаткових документів обмежене вимогами ч. 1 ст. 255 МК України щодо неможливості перевищення граничного строку завершення митного оформлення, який складає чотири робочих години з моменту подання митної декларації. Сплив визначених чотирьох робочих годин унеможливлює реалізацію права митного органу на витребування додаткових документів з приводу перевірки заявленої позивачем митної вартості, встановленої за першим методом. На думку позивача, обґрунтованість сумнівів митниці має бути очевидною. Митний орган повинен одразу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі вже наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви в їх достовірності. Також, позивач вважає, що сумніви митного органу в правильності визначення позивачем митної вартості товарів мали характер припущень, а перелік запитаних відповідачем документів не був обґрунтованим, оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів, та прийнята на його підставі (похідна) картка відмови, винесені без урахування всіх обставин, що мають значення, тобто необґрунтовано та в порушення пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України, оскільки відповідачем не враховано описані декларантом фактичні відносини між KOREA MOTORS SP і ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО».

15.03.2022 року до суду від відповідача - Одеської митниці надійшли письмові пояснення (вхід. №ЕС/744/22), надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого наголошено, що в документах, які були надані позивачем до Одеської митниці з митною декларацією, містилися розбіжності, та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, у зв`язку з чим вказані обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підстави для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформлені товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/2632/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації.

Ухвалою від 28 квітня 2022 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, - залишено без руху.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.07.2022року продовжено розгляд справи №420/2632/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, відповідно до ч.14 ст.171 КАС України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

В ході здійснення господарської діяльності позивача - ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО», між ним та KOREA MOTORS SP (Республіка Корея) 05.06.2020 р. був укладений контракт № 1205, відповідно до умов котрого (п. 1.1) KOREA MOTORS SP, як продавець, зобов`язується передати у власність ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО», як покупцю, а останнє зобов`язується оплатити та прийняти у власність від KOREA MOTORS SP транспортні засоби.

Згідно з п. 1.2. вказаного контракту № 1205, асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна сума, термін оплати та інші умови поставки товару визначаються у специфікаціях, що є невід`ємною частиною контракту.

Відповідно до п. 3.1. контракту № 1205, оплата кожної партії згідно специфікації товару здійснюється банківським переказом на розрахунковий рахунок продавця. Валюта платежу долари США. Умови та термін оплати поставки товару визначаються у специфікаціях окремо по кожній партії.

KOREA MOTORS SP постачає товар ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» на умовах CFR Україна, Чорноморськ, Одеса, Южний (Incoterms-2010), що визначено в п. 4.1. контракту № 1205. Разом з товаром продавець має надати наступні документи: інвойс, пакувальні листи, BL (коносамент), документ, який підтверджує, що автомобіль знято з обліку (п. 4.3. контракту).

12.05.2021 р. між KOREA MOTORS SP і ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» укладено специфікацію № 1205/18 до контракту № 1205 від 05.06.2020 р., в якій сторонами затверджено характеристики, кількість, номенклатуру й вартість транспортних засобів (товару), що має бути поставлений (загалом 46 позицій одиниць товару).

Серед переліку товару, що мав бути поставленим згідно із зазначеною специфікацією № 1205/18, були такі наступні одиниці:

-HYUNDAI TUCSON; 2016 року виготовлення (виробництва), KMHJ2815GGU198615, країна виробника South Korea, вартістю 4 600 дол. США.

-HYUNDAI TUCSON; 2018 року виготовлення (виробництва), KMHJ2815GJU787435, країна виробника South Korea, вартістю 8 200 дол. США.

-KIA SPORTAGE; 2019 року виготовлення (виробництва), KNAPM813BKK713281, країна виробника South Korea, вартістю 7 800 дол. США.

-KIA SPORTAGE; 2017 року виготовлення (виробництва), KNAPM813BJK367023, країна виробника South Korea, вартістю 5 500 дол. США.

-CHEVROLET CAPTIVA; 2016 року виготовлення (виробництва), KLACA263DGB522204, країна виробника South Korea, вартістю 3 800 дол. США.

-KIA SORENTO; 2017 року виготовлення (виробництва), KNAPG81BBJA422798, країна виробника S.Korea, вартістю 8 500 дол. США.

-KIA SPORTAGE; 2017 року виготовлення (виробництва), KNAPN813BJK351510, країна виробника S.Korea, вартістю 5 500 дол. США.

-HYUNDAI GRANDEUR; 2017 року виготовлення (виробництва), KMHF141RBJA053925, країна виробника S.Korea, вартістю 8 200 дол. США.

У пунктах 1 і 2 специфікації № 1205/18 від 12.05.2021 р. визначена загальна вартість всього обсягу товару в розмірі 226 250,00 дол. США, та погоджено про те, що оплата здійснюється в розмірі 100% від загальної вартості.

ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО», оплативши вартість визначених одиниць товару, та очікуючи його фактичного приймання, 23.12.2021 р. надало до пункту пропуску «Чорноморський морський порт» ВМО № 3 митного поста «Чорноморськ-порт» митну декларацію №/2021/216934 про здійснення митного оформлення в режимі «імпорт» зазначеного вище товару: автомобілю HYUNDAI TUCSON; 2016 року виготовлення (виробництва), KMHJ2815GGU198615, країна виробника South Korea, вартістю 4 600 дол. США, автомобілю HYUNDAI TUCSON; 2018 року виготовлення (виробництва), KMHJ2815GJU787435, країна виробника South Korea, вартістю 8 200 дол. США, автомобілю KIA SPORTAGE; 2019 року виготовлення (виробництва), KNAPM813BKK713281, країна виробника South Korea, вартістю 7 800 дол. США, автомобілю KIA SPORTAGE; 2017 року виготовлення (виробництва), KNAPM813BJK367023, країна виробника South Korea, вартістю 5 500 дол. США, автомобілю CHEVROLET CAPTIVA; 2016 року виготовлення (виробництва), KLACA263DGB522204, країна виробника South Korea, вартістю 3 800 дол. США, автомобілю KIA SORENTO; 2017 року виготовлення (виробництва), KNAPG81BBJA422798, країна виробника S.Korea, вартістю 8 500 дол. США, автомобілю KIA SPORTAGE; 2017 року виготовлення (виробництва), KNAPN813BJK351510, країна виробника S.Korea, вартістю 5 500 дол. США та автомобілю HYUNDAI GRANDEUR; 2017 року виготовлення (виробництва), KMHF141RBJA053925, країна виробника S.Korea, вартістю 8 200 дол. США (детальний опис зазначено в графі 31 МД). Митну вартість товару було визначено за першим методом за ціною договору.

В якості супровідної документації, до зазначеної МД №/2021/216934 від 23.12.2021 р., у тому числі, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару та методу її визначення, були також долучені наступні документи:

-рахунок-фактуру (інвойс) № UA-053925 від 27.09.2021 р.;

-рахунок-фактуру (інвойс) № UA-198615 від 27.09.2021 р.;

-рахунок-фактуру (інвойс) № UA-351510 від 27.09.2021 р.;

-рахунок-фактуру (інвойс) № UA-367023 від 27.09.2021 р.;

-рахунок-фактуру (інвойс) № UA-422798 від 27.09.2021 р.;

-рахунок-фактуру (інвойс) № UA-522204 від 27.09.2021 р.;

-рахунок-фактуру (інвойс) № UA-713281 від 27.09.2021 р.;

-рахунок-фактуру (інвойс) № UA-787435 від 27.09.2021 р.;

-коносамент № GMTMASCHR211001 від 09.10.2021 р.;

-домашній коносамент № CIGSMACR2110SP01 від 09.10.2021 р.;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 2818-202109-016988 від 23.09.2021 р.;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 23.09.2021 р.;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 23.09.2021 р.;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 23.09.2021 р.;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 23.09.2021 р.;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 13.09.2021 р.;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 13.09.2021 р.;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7 від 13.09.2021 р.;

-висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 3106/21 від 01.12.2021 р.;

-висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 3107/21 від 01.12.2021 р.;

-висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 3108/21 від 01.12.2021 р.;

-висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 3109/21 від 01.12.2021 р.;

-висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 3113/21 від 01.12.2021 р.;

-висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 3174/21 від 10.12.2021 р.;

-висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 3196/21 від 11.12.2021 р.;

-висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 3203/21 від 12.12.2021 р.;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (транспортних засобів) № 1205 від 05.06.2020 р.;

-специфікацію № 1205/18 до зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів (транспортних засобів) № 1205 від 05.06.2020 р.;

-довідку № 2021-37070 від 01.12.2021 р.;

-довідку № 2021-37071 від 01.12.2021 р.;

-довідку № 2021-37072 від 01.12.2021 р.;

-довідку № 2021-37073 від 01.12.2021 р.;

-довідку № 2021-37095 від 01.12.2021 р.;

-довідку № 2021-37963 від 10.12.2021 р.;

-довідку № 2021-38066 від 13.12.2021 р.;

-довідку № 2021-38069 від 13.12.2021 р.;

-митну декларацію країни відправлення № 2021163603712 від 28.09.2021 р.;

-митну декларацію країни відправлення № 2021163603714 від 28.09.2021 р.;

-митну декларацію країни відправлення № 2021163603715 від 28.09.2021 р.;

-митну декларацію країни відправлення № 2021163603813 від 28.09.2021 р.;

-митну декларацію країни відправлення № 2021163603819 від 28.09.2021 р.;

-митну декларацію країни відправлення № 2021163603822 від 28.09.2021 р.;

-митну декларацію країни відправлення № 2021163603821 від 28.09.2021 р.;

-митну декларацію країни відправлення № 2021163603817 від 28.09.2021 р.

У зв`язку з необхідністю надання додаткових документів, тією ж датою 23.12.2021 р., для виконання митних формальностей ТОВ «ВЕДАНТА-АГРО» звернулося до митного органу з листом щодо продовження часу митного оформлення. 24.12.2021 р. о 15:36 год. декларантом було надіслано до митного органу додаткові документи, а саме: надано специфікацію № 1205/18 від 12.05.2021 р. до контракту № 1205 від 05.06.2020 р., платіжні доручення № 95 від 26.08.2021 р., № 107 від 01.12.2021 р., № 97 від 06.09.2021 р., № 98 від 09.11.2021 р. та № 93 від 13.08.2021 р.

Проте, митним органом було відмовлено позивачеві в митному оформленні (випуску) товарiв за заявленою декларантом митною вартістю, у зв`язку з чим згiдно до ст. 55 МКУ винесено Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500000/2021/000010/2 вiд 30.12.2021 р.

Зокрема, у графі 33 спірного Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, у тому числі, зазначено, - «подані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) Згідно наданих специфікації від 12.05.2021 № 1205/18 зазначено, що оплата здійснюється в розмірі 100 % від загальної вартості, що складає 226 250 дол. США, при цьому згідно наданого платіжного доручення від 26.08.2021 № 95 загальна сума яка була сплачена складає 50 000 дол. США, що на 176 250 дол. США менше ніж зазначено в наданій специфікації. 2) згідно наданого платіжного доручення від 26.08.2021 № 95 вказано банк одержувача "INDUSTRIAL BANK OF KOREA" при цьому згідно наданих інвойсів від № №UA-198615, UA-787435, UA-713281, UA-367023, UA-522204, UA-422798, UA-351510, UA-053925 вказано банк "KOOK MIN BANK (KB BANK)"$. 3) згідно наданого платіжного доручення від 26.08.2021 № 95 оплата здійснювалась по специфікаціям від 12.05.2021 № 1205/18 та від 12.03.2021 № 1205/16, при цьому специфікації від 12.03.2021 № 1205/16 декларантом не надано. Декларантом було надано платіжні доручення від 01.12.2021 № 107, від 06.09.2021 № 97, від 09.11.2021 № 98, від 13.08.2021 № 93 з зазначенням специфікацій по яким здійснювалась оплата, проте зазначені специфікації до митного оформлення не подано. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом, було обрано метод визначення митної вартості резервний. В митному органі Держмитслужби відсутня iнформацiя щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому, відповідно до статей 59,60 МКУ, неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Вiдповiдно до статей 62,63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в митному органі Держмитслужби відсутня iнформацiя щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Вiдповiдно до п.1 статті 59 МКУ у разі якщо митну вартість товарів не може бути визначено згідно з положеннями статті 58 МКУ, оскільки, відповідно до п.2 статті 58, використані декларантом вiдомостi не підтверджені документально, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням другорядних способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгiвлi (GATT), а саме: резервним методом. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз мережі Інтернет (www.awtowini.com., www.encar.com., www.ajsellcar.co.kr), баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості, по товару № 1 є більшим ніж заявлено декларантом і становить 10 900 дол. США/шт. (МД від 15.12.2021 №/2021/215798), по товару № 2 є більшим ніж заявлено декларантом і становить 12 870 дол. США/шт. (МД від 24.03.2021 № UA500100/2021/4979), по товару № 3 є більшим ніж заявлено декларантом і становить 13 442 дол. США/шт. (МД від 08.09.2021 №/2021/200832), по товару № 4 є більшим ніж заявлено декларантом і становить 11 600 дол. США/шт. (МД від 14.04.2021 № UA500510/2021/5473), по товару № 5 є більшим ніж заявлено декларантом і становить 9 500 дол. США/шт. (МД від 11.12.2021 №/2021/211686), по товару № 6 є більшим ніж заявлено декларантом і становить 13 400 дол. США/шт. (МД від 09.12.2021 № UA500100/2021/214989), по товару № 7 є більшим ніж заявлено декларантом і становить 11 600 дол. США/шт. (МД від 14.04.2021 № UA500510/2021/5473), по товару № 8 є більшим ніж заявлено декларантом і становить 9 250 дол. США/шт. (МД від 23.02.2021 № UA500100/2021/3980). Враховуючи вищезазначене, митну вартість товару № 1 буде скориговано до рівня 10 900 дол. США., товару № 2 буде скориговано до рівня 12 870 дол. США., товару № 3 буде скориговано до рівня 13 442 дол. США., товару № 4 буде скориговано до рівня 11 600 дол. США., товару № 5 буде скориговано до рівня 9 500 дол. США., товару № 6 буде скориговано до рівня 13 400 дол. США., товару № 7 буде скориговано до рівня 11600 дол. США., товару № 8 буде скориговано до рівня 9 250 дол. США».

30.12.2021 р. Одеською митницею було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500100/2021/000881 з урахуванням винесення вищевказаного рішення про коригування митної вартості.

Вважаючи вказані рішення протиправними, Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.51 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ст.52 МК України з`явлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

У випадках, визначених цим Кодексом, для з`явлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З`явлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом з`явлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Згідно з частинами першою - другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").

За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Зокрема, аналізуючи наведені у оскаржуваному Рішення про коригування митної вартості товарів UA500000/2021/000010/2 вiд 30.12.2021 р., обставини, котрі слугували підставою для його винесення, а також доводи, аргументи учасників справи, у їх сукупності, суд зазначає наступне.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів, навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Натомість, у п.33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначено лише посилання на митні декларації, в порівняння з якими співставлялась вартість товару. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаною декларацією, та на підставі яких документів визначалась вартість товару відповідно не є можливим.

Окрім того, у разі використання митних декларацій, які, у тому числі, були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен викласти, серед іншого, пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.

Також, в оскаржуваному рішенні митним органом, у тому числі, зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із чим проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації в поданих доказах.

До того ж, посилання контролюючого органу у рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних АСМО Інспектор, ЄАІС Держмитслужби України не заслуговують на увагу суду також і тому, що означені відомості у жодному разі не можуть слугувати підставою для заниження митної вартості товарів, у разі наявності у декларанта всіх необхідних документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару за ціною договору.

Крім того, варто зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію, а також в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, та інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, а тому така інформаційна база не містить усіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Верховним Судом у відповідних постановах неодноразово акцентовано, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України, не передбачено

Згідно з пунктами 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути па ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Судом, при цьому, враховано, що з аналізу наведених вище (в п. 2.2. позову) положень МК України вбачається, що митний орган здійснює контроль заявленої декларантом митної вартості шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а в разі виникнення сумніву щодо правильності зазначеної митної вартості товару має повноваження витребувати додаткові документи, які дають змогу об`єктивно підтвердити заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/16.

Обґрунтованість сумнівів митниці має бути очевидною. Митний орган повинен одразу зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі вже наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви в їх достовірності.

Встановлення законодавцем строку в чотири години, згідно з ч. 1 ст. 255 МК України, також свідчить про те, що очевидність сумнівів має бути на поверхні та має бути оголошена у відповідні часові ліміти. Саме по собі не визначення переліку додаткових документів, які митний орган хоче запитати від декларанта протягом вказаних чотирьох годин, свідчить про необґрунтованість цих сумнівів.

Також, судом з`ясовано, та зазначено митним органом у спірному Рішенні «…В митному органі Дермитслужби відсутня iнформацiя щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами…».

При цьому, суд вказує що за відсутності такої інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, контролюючий орган не може мати обґрунтовані сумніви в достовірності та правильності визначення митної вартості, а тим більше стверджувати, як власне вбачається з тексту оскаржуваного рішення, що митний орган вважає ціну заниженою, оскільки наведене у свою чергу свідчить про суто припущення митного органу, котрі не ґрунтуються на об`єктивних критеріях.

Натомість, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Натомість, як встановлено судом, та підтверджено наявними у справі відповідними письмовими доказами, позивачем до митного органу надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару, та не містять неточностей чи розбіжностей.

Сумніви митного органу у достовірності Водночас, відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не підтверджено належними достатніми доказами, та аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

відомостей про митну вартість товарів, які виникли, у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд відхиляє, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, наданими відповідачеві під час проведення митних процедур.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постанові Верховного Суду від 2 квітня 2019 року у справі № 809/784/16 (адміністративне провадження № К/9901/17149/18).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, та зважаючи, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО, з метою підтвердження митної вартості товару до Одеської митниці надано у повному обсязі документи, котрі містять необхідну інформацію про товар, та його ціну. Натомість, суб`єктом владних повноважень не доведено належними, та достатніми доказами, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару, свідчать про її заниження, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та як наслідок необхідність застосування додаткового методу.

Вищевикладене спростовує твердження Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови в прийнятті митної декларації, є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню, з вищеокреслених підстав.

Щодо викладеного позивачем у позовній заяві клопотання про стягнення судових витрат з відповідача за надання правничої допомоги у розмірі 20000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Веданта-Агро» далі іменується як «Клієнт» та Адвокатським об`єднанням «СІ.ЕЛ.ЕС» (CLS) далі за текстом «Адвокатське об`єднання» укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги, відповідно якого Адвокатське об`єднання приймає на себе обов`язки (зобов`язання) з надання професійної правничої (правової) допомоги на підставі доручень Клієнта.

У підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано: платіжне доручення №721 від 17.02.2022 року на суму 10000,00 грн.; акт приймання-передачі від 30.03.2022 року, відповідно до якого загальна вартість наданих послуг, за домовленістю сторін, склала 20000,00 грн., з яких оплачені 50% (10000,00 грн.); детальний опис робіт (наданих послуг) від 30.03.2022 року.

Так, суд вважає за доцільне зазначити, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, суд враховує критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, а тому з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, з урахуванням наведеного, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному описі робіт (наданих послуг).

Відтак, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, їх співмірності зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, враховуючи також, що дана справа, не належить до категорії складних справ, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд доходить висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3000,00 грн. на користь позивача, оскільки саме такий розмір гонорару, на думку суду, є справедливим, розумним, та співмірним.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарiв № UA500000/2021/000010/2 вiд 30.12.2021 року, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерцiйного призначення за № UA500100/2021/000881 вiд 30.12.2021 р., прийняті Одеською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України.

3. Стягнути з Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби (вул. Івана та Юрія Лип, 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО (вул. Приморська, буд. 6В, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 40611066) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7765 (сім тисяч сімсот шістдесят п`ять гривень) 22коп., а також суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕДАНТА-АГРО до Одеської митниці як відокремлений підрозділ Державної митної служби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, - задовольнити

13.07.2022р.