Постанова

від 28.06.2022 по справі 280/4197/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 червня 2022 року м. Дніпросправа № 280/4197/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Новашицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» та Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 р. (суддя Бойченко Ю.П.) по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень рішень

В С Т А Н О В И В:

04.10.2018р. ПрАТ «Запоріжабразив» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, що в подальшому уточнювали, до Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень рішень, де просили скасувати податкові повідомлення рішення від 26.09.2018 р. № 0015091401 та від 12.07.2018 р. № 0010791401.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2020 р. залучене в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 р. позов задоволений частково, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення від 26.09.2018 р. № 0015091401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 407 176 грн, в т.ч. 358 599 грн за податковими зобов`язаннями, 48 577 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення рішення від 12.07.2018 р. № 0010791401 в частині збільшення суми грошового зобов`язання в розмірі 588 904 грн, в т.ч. 392 602 грн за податковими зобов`язаннями,196 302 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, а в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, 22.01.2021 р. позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 р., ухвалити нове рішення, яким змінити рішення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду та заперечення відповідача фактично грунтуються на постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 р. по справі № 808/3817/16, згідно якої відмовлено в задоволенні адміністративного позову ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» до Офісу великих платників податків ДФС.

02.02.2021 р. відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 р. в частині задоволених позовних вимог, прийняти нову постанову, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а висновки суду суперечать обставинам справи.

На апеляційну скаргу відповідача позивачем поданий відзив, де просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали, докази по справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційних скарг в зв`язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 27.04.2018 р. по 12.06.2018 р. ГУ ДФС у Запорізькій області проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., за результатами чого 19.06.2018 р. складений акт № 351/08-01-14-01/00222226, де зафіксовані виявлені порушення:

-п.44.1,п.44.2 ст. 44 р.11, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп.139.2.1 п. 139.2 ст. 139 р.111 ПК України за підсумками чого встановлене заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 11 702 027 грн, в т.ч. 2015 р. у суму 4 846 656 грн; півріччя 2016 р. в сумі 858 767 грн; 111 2016 р. в сумі 1 124 862 грн; 2016 р. в сумі 1 244 771 грн; півріччя 2017 р. в сумі 5 610 600 грн; 111 квартал 2017 р. в сумі 5 610 600 грн; 2017 р. в сумі 5 610 600 грн.;

-пп.192.1.1 п. 192.1 ст. 192 . 198.1,п. 198.2,198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1, абз. б) п.200.4 ст. 200,п.201.1 п201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України ПрАТ «Запорізький абразивний комбат» завищена сума бюджетного відшкодування всього на суму 1 826 475 грн, в т.ч. по періодам: квітень 2015 р. 4 941 грн, травень 2015 р. 5 843 грн, червень 2015 р. 338 055 грн, липень 2015 р. 66 356грн, серпень 2015 р. 25 664 грн, вересень 2015 р. 18 033 грн, жовтень 2015 р. 33 424 грн; листопад 2015 р. 1 118 260 грн; липень 2016 р 122 75 грн, серпень 2016 р. 82667 грн., березень 2017 р. 10 957 грн.

На акт перевірки позивач подав заперечення та за результатами їх розгляду 12.07.2018 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення:

№0010781401 форми «Р», чим збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 13 415 870 грн, в т.ч. 11 702 027 грн за податковими зобов`язаннями та 1 713 843 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0010791401 форми «В1», чим зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2 730 948 грн, в т.ч. 1 820 632 грн сума завищеного бюджетного відшкодування та 910 316 грн штрафні (фінансові) санкції.

На прийняті рішення відповідачем 20.07.2018 р. позивач подав скаргу і рішенням ДФС України від 20.09.2018 р. скаргу задоволено частково, ППР №0010781401 форми «Р» скасоване частково.

Крім того, 26.09.2018 р. ГУ ДФС у Запорізькій області прийняте податкове повідомлення рішення № 015091401 форми «Р», чим збільшена сума грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 3 005 481 грн, в т.ч. 2 694 288 грн за податковими зобов`язаннями та 311 193 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно пункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Статтею 134.1 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є: 134.1.1. прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пп. 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Відповідно п.п. 139.2.2. п.139.2 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у пп.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, в т.ч. автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У цього Кодексу.

Згідно ст. 200 ПК України « 200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

200.2. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

…200.4. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно п. 201.10 статті 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Перевіркою встановлено, що в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з такими контрагентами: ТОВ «Крона трейд», ТОВ «ВимірЕкспо», ПП ТВП «Порцеляна» і ТОВ «Інстеї».

Так, згідно акту перевірки встановлено, що за наданими первинними документами в період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. позивач придбав у ТОВ «Крона трейд» вугілля АС 0-20 та послуг з організації залізничних перевезень цього вугілля, який фактично являється товаром невідомого походження, так як відсутнє їх придбання у ланцюгах постачання або виробництва.

Крім того, встановлено, що ТОВ «Крона трейд» перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків за основним місцем обліку з видом діяльності оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом, подібними продуктами.

Також встановлено, що 02.07.2015 р. між позивачем та ТОВ «Крона трейд» укладений договір поставки № 1205/002 на придбання вугілля згідно специфікацій.

Як вбачається з матеріалів справи транспортування вугілля відбувалося залізничним транспортом за залізничними накладними : № 53423646 від 12.04.2016 р.,№ 53428942 від 13.04.2016 р., № 53685954 від 23.4.2016 р., № 48394423 від 23.05.2016 р.,№49012024 від 25.06.2016 р., №49027469 від 24.6.2016 р., № 49027626 від 24.06.2016 р.

Судом встановлено, що вищезазначені залізничні накладні досліджувалися в адміністративній справі № 808/3817/16 та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення.

Постановою Верховного Суду від 08.07.2021 р. по справі № 808/3817/16 постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2017 р. залишена без змін.

Згідно даної постанови, «апеляційним судом встановлено, що в жодній із зазначених залізничних накладних ТОВ «Крона трейд» взагалі не згадується ніяк власник, ні як відправник, платник, тощо, хоча згідно долучених до матеріалів справи рахунків фактур, видаткових накладних, і платіжних доручень саме ТОВ «Крона трейд» зазначається особа, що надає послуги з організації залізничних перевезень, оплата яких здійснювалася позивачем одночасно з оплатою за вугілля. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у долучених до матеріалів справи залізничних накладних відсутні календарні штемпеля залізниці станцій відправлення Новгородівка, Донецька залізниця і Красний Лиман, Донецька залізниця, що за висновком суду, додатково свідчить про неприйняття участі ТОВ «Крона трейд» у поставці вугільної продукції (її відправлення із відповідних станцій залізниць) не лише з- огляду на Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, а й з врахуванням обставин віднесення населених пунктів Новгородівка і Красний Лиман згідно розпорядження КМ України № 1053 до Переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, й необхідності перевезення вантажів залізничним транспортом по цій території з дотриманням Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, що затверджений наказом Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 12.06.2015 р. № 415ог, яким передбачена необхідність включення особи (власника або уповноваженої ним особи), яка має намір ввезти або вивезти вантаж (товар) до/з тимчасово неконтрольованих територій до відповідного Переліку суб`єктів господарювання, яким надане таке право; однак, докази включення ТОВ «Крона трейд» до відповідного переліку, а також здійснення уповноваженими органами перевірки вантажних поїздів у визначених контрольних пунктах в`їзду/виїзду, що розміщені на станціях Донецької залізниці, у матеріалах справи відсутні».

«Також з`ясовано, що кількість вугільної продукції не співпадає по оформленим за поставкою вугілля видатковою накладною від 27.06.2016 р. і рахунком фактурою від цієї ж дати, в яких зазначено про поставку 61000 т. вугілля, із вказаною залізничною накладною від 27.06.2016 р. №49027469,№49012024 та № 49027626 загальною кількістю вугілля 620,950 т (209,850 т + 68,950 т + 341,250 т) й обгрунтованих мотивів щодо цього позивачем не наведено».

Крім того, даною постановою встановлено, що «посилання позивача на постанову Верховного Суду від 12.04.2018 р. у справі № 815/225/17 за позовом ПрАТ «Виробниче об`єднання «Облпаливо» до ГУДФС в Одеській області, у якій, як вважає позивач, суд касаційної інстанції визнав спроможність ТОВ «Крона трейд» на здійснення господарської діяльності, не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції у цій справі, адже Товариство не виступало учасником відносин, оцінку яким надавали суди при вирішенні справи № 815/225/17, тому відповідні рішення останніх не є преюдиційними для даного спору».

Так, ч.4 статті 78 КАС України передбачено, що «Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь і самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також досліджуючи надані до перевірки первинні документи, а саме, договір, залізничні накладні, податкові накладні та розрахунок коригування до податкової накладної, платіжні доручення, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в даній частині позовних вимог, оскільки позивач не довів свої позовні вимоги в цій частині.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що посилання позивача в апеляційній скарзі на той факт, що в деяких залізничних накладних у графах 15 зазначено : «у власності ООО «Крона трейд», не спростовує висновок суду щодо правильності заповнення залізничних накладних, оскільки в залізничних накладних відсутні відтиски штемпелю станції відправлення, а є, лише, відтиски штемпелів станції отримання. Даний факт позивач взагалі в апеляційній скарзі ніяк не пояснив та до суду жодного разу не з`явився і не скористався своїм правом участі і розгляді справи в режимі відеоконференції.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Вимір Експо» податковий орган вказав ідентичні зауваження як і з ТОВ «Крона Трейд».

Так, ТОВ «Вимір Експо» перебуває на обліку у Ізмаїльській ОДПІ Одеської області, основний вид діяльності оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.

12.05.2015 р. між позивачем та ТОВ «Вимір Експо» укладений договір поставки № 1205 на придбання вугілля.

Згідно вказаного договору «датою поставки (передачі) вугілля від постачальника до покупця рахується дата календарного штемпелю на станції відправлення на залізничній накладній (квитанції)».

Так, ТОВ «Вимір Експо» транспортувало вугільну продукцію з місця її відправлення залізницею Дроново, Софьїно Бродська, Постніково Донецька ж.д, і до залізничної станції призначення Передаточна Придніпровської з.д, як власник цього товару, що зважуючи на особливості такого транспортування, повинно бути відображено в залізничних накладних. Графа 56 з.д. накладних «календарний штемпель станції відправника» - відсутній.

Таким чином, судом встановлено, що за поясненнями позивача - транспортування вугілля відбувалося залізничним транспортом, але в залізничних накладних календарний штемпель станції відправника відсутній і позивачем даний факт жодним чином не спростований.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Вимір Експо» не є виробником поставленої продукції і по своїй податковій звітності та згідно зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Вимір Експо» відображав постачальниками його товарів, реалізованих в подальшому ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат», підприємства, якими така продукція самостійно також не виготовлялась і не придбавалась по всьому ланцюгу постачання та в зв`язку з відсутністю операцій з придбання по ланцюгу ТОВ «Вимір Експо» вугілля АС, реалізація зазначеної продукції по ланцюгу до ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» є неможливим.

Так, на підтвердження виконання договору поставки вугілля, укладеного з ТОВ «Вимір Експо», позивачем до перевірки надавалися первинні документи, але як слідує з матеріалів справи, в жодній залізничній накладній ТОВ «Вимір Експо» взагалі не згадується в т.ч. і як власник чи відправник і відтиски штемпелю станції відправника відсутні, хоча самим же договором передбачено, що «датою поставки (передачі) вугілля від постачальника до покупця рахується дата календарного штемпеля на станції відправлення на залізничній накладній (квитанції)».

Як вбачається з матеріалів справи, судом встановлено, що під час перевірки первинних документів, наданих позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Вимір Експо», податковим органом встановлені ідентичні порушення як і по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Крона трейд».

Так, судом встановлено, що позивач для підтвердження здійснення господарських операцій надавав первинні документи, однак, не довів реальність та товарність господарських операцій з ТОВ «Вимір Експо», а також переміщення товару у просторі від постачальника до покупця, в зв`язку з чим вважає, що долучені до матеріалів справи документи, лише, формально описують зовнішню форму господарських операцій з контрагентом ТОВ «Вимір Експо», але не розкривають внутрішню суть таких операцій, їх справжність та економічну вигоду і ділову мету сторін.

З врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині взаємовідносин з ТОВ «Вимір Експо», оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами позовні вимоги в цій частині.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ «Інстеї» судом встановлено, що 08.07.2016 р. між позивачем, як замовником та ТОВ «Інстеі», як виконавцем укладений договір № 0023-Т2 щодо виконання робіт протягом 2016 р. по ремонту трансформатора типу ЄТЦХ-10000/35 зав.№ 965611 на ПрАТ «Запоріжабразив».

Крім того, 03.08.2016 р. між позивачем, як замовником та ТОВ «Інстеї», як виконавцем укладений договір № 03/08-16 щодо здійснення своїм автотранспортом протягом 2016 р. поставки діелектричної рідини тип Т-1500 в кількості 16 000 кг.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем до перевірки надані первинні документи: договори, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, платіжні доручення, ТТН.

Як слідує з акту перевірки, ТОВ «Інстеї» знаходиться на обліку як платник податків з 23.04.2010 р., на час перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Личаківському районі ГУ ДФС у м. Львова, свідоцтво платника ПДВ анульоване 04.03.2018 р.

Згідно інформації комп`ютерних автоматизованих інформаційних систем та АРМів: ІС «Податковий блок» засновником ТОВ «Інстеї» в період взаємовідносин ПрАТ «Запоріжабразив» був ОСОБА_1 .

Відповідно до картки «Суб`єкта Фіктивного підприємства»»: допитано засновника ОСОБА_1 , який повідоми, що здійснював реєстрацію підприємства ТОВ «Інстеї» за грошову винагороду та ніякого відношення до фінансово господарської діяльності підприємства на має. У провадженні Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України перебуває кримінальне провадження № 42016000000000345 за фактом фіктивного підприємництва, ухиляння від сплати податків в особливо великих розмірах, перевищення влади та службових повноважень, отримання неправомірної винагороди в особливо великих розмірах колишніми службовими особами вищих органів державної влади, правоохоронних органів та суб`єктів господарської діяльності, юридичних осіб за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст. 27, ч.1 ст. 205, ч.3 ст. 212, ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 365, ч.4 ст. 368 КК України.

Однак, як слідує з матеріалів справи по даному кримінальному провадженню відсутній вирок, в зв`язку з чим суд апеляційної інстанції зазначає, що факт порушення кримінальної справи щодо посадової особи контрагента не є належним доказом фіктивності господарських операцій.

Крім того, як слідує з акту перевірки, контрагент позивача ПП ТВФ «Порцеляна» знаходиться на обліку в органах ДФС з 10.01.1993 р., на час перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Печерському району ГУ ДФС у м. Києві, основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля фармацевтичними товарами, підприємство не звітує з 2017 р. Свідоцтво ПДВ анульоване за рішенням контролюючого органу 19.05.2017 р., причина відсутність поставок та ненадання декларацій.

Так, судом встановлено, що 02.03.2015 р. між позивачем, як замовником та ПП ТВП «Порцеляна», як виконавцем укладений договір № 02/03 про надання послуг по перевезенню вантажів (послуги по перевезенню бокситів), згідно чого виконавець зобов`язався своїм автотранспортом перевезти вантаж замовника, а замовник зобов`язався сплатити виконавцю винагороду.

Додатковою угодою від 01.04.2015 р. до вищезазначеного договору сторони погодили, що послуги по перевезенню лушпиння складають 165 грн за 1 т, в т.ч. ПДВ.

27.04.2015 р. між позивачем, як замовником та ПП ТВП «Порцеляна», як виконавцем укладений договір № 27/04 про надання послуг по перевезенню вантажів, згідно чого виконавець зобов`язався своїм автотранспортом перевезти вантаж замовника, а замовник зобов`язався сплатити виконавцю винагороду.

На підтвердження виконання даних договорів позивач до перевірки надав договори, податкові накладні, акти виконаних робіт (наданих послуг), ТТН, платіжні доручення.

Як вбачається з акту перевірки, всі надані позивачем первинні документи на підтвердження господарських операцій з контрагентами ТОВ «Інстеї» та ПП ТВП «Порцеляна» відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підписані та скріплені печатками сторін, мають всі необхідні реквізити і повністю підтверджують здійснення господарських операцій. А окремі недоліки в ТТН, оформлених ПП ТВП «Порцеляна» не спростовують висновок суду щодо реальності господарських операцій.

І взагалі, сама по собі наявність чи відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформлені не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших документів вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язання платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, посилання відповідача на те, що платник не мав фактичної (реальної) господарської діяльності з названими контрагентами, з огляду на відсутність основних засобів у контрагентів, не можуть слугувати достатнім свідченням нереальності розглядуваних операцій та недобросовісності позивача як платника податків. Основні та транспортні засоби необов`язково повинні перебувати у власності суб`єкта господарювання, позаяк можуть бути орендовані або взяті у лізинг у третіх осіб, а необхідні для виконання операцій особи можуть бути залучені платником за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається з акту перевірки, взаємовідносини позивача з контрагентами ТОВ «Інстеї» та ПП ТВП «Порцеляна» здійснювалися на підставі договорів, а отримані товари та послуги використовувалися позивачем у господарській діяльності. Виконання договорів підтверджене наданими до перевірки первинними документами.

Таким чином, судом встановлено, що під час перевірки позивач надав перевіряючим первинні документи, які повністю підтверджують факт реального здійснення господарських операцій.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані, лише, про фактично здійснені господарські операції.

Крім того, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог ст.77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а (К/9901/4022/18).

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані, саме, до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог та вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення.

Керуючись статтями ст.ст. 315,316,321,322,325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» та Головного управління ДПС у Запорізькій - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 р. - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня викладення повного тексту постанови.

Головуючий - суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова

суддяЮ. В. Дурасова