Постанова

від 12.07.2022 по справі 640/19033/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19033/18 Суддя першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Вишняк В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Наукової виробничо-комерційної приватної фірми «Захист рослин 2000» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021, -

У С Т А Н О В И В:

Наукова виробничо-комерційна приватна фірма «Захист рослин 2000» (далі - позивач, НВКПФ «Захист рослин 2000») звернулось у суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2018 №00011021402 та №00011031402.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, реальність спірних господарських операцій підтверджується первинною документацією.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свою позицію обґрунтовує тим, що матеріалами справи не підтверджується реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Естер Маркет», а по взаємовідносинам із ТОВ «Зелений Материк» за договором про надання послуг приймання, перекачування та зберігання добрив установлено відсутність на складі позивача відповідних товарно-матеріальних цінностей, а тому вони вважаються такими, що не використані в господарській діяльності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено перевірку НВКПФ «Захист Рослин 2000», за результатами якої 13.08.2018 складено акт №553/26-15-14-02-03/31007472 «Про результати документальної планової виїзної перевірки податкового законодавства за період з 01.07.2016 по 31.03.2018, валютного - за період з 01.07.2016 по 31.03.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2016 по 31.03.2018» (далі - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлені порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 6, п. 11 П(С)БО 16 «Витрати», п. 5 П(С)БО 11 «Зобов`язання», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 405000 грн, у тому числі за 2017 рік на суму 405000грн;

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 612482 грн, у тому числі за грудень 2016 року - 162482 грн, березень 2017 року - 450000 грн.

На підставі Акту перевірки 06.09.2018 прийняті податкові повідомлення-рішення №00011031402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 405000 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 101250 грн, а також №00011021402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 612482 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 306241 грн.

Не погоджуючись із указаними податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що висновок відповідача про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Естер Маркет» та відсутність відповідних товарно-матеріальних цінностей за договором з ТОВ «Зелений Материк» спростовується наявною в матеріалах справи первинною документацією.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що висновок відповідача про заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту ґрунтується на виявленому в ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагента - ТОВ «Естер Маркет», а також на відсутності на складі позивача відповідних товарно-матеріальних цінностей по взаємовідносинам із ТОВ «Зелений Материк» за договором про надання послуг приймання, перекачування та зберігання добрив.

Отже, у межах даного спору слід, зокрема встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Естер Маркет», обставини виконання умов договору, ділову мету в його укладанні, встановити спеціальну податкову правосуб`єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності позивача є оптова торгівля хімічними продуктами.

На час існування спірних правовідносин і позивач, і його контрагент (ТОВ «Естер Маркет») володіли належним рівнем правосуб`єктності, були зареєстровані платниками ПДВ, протилежного відповідачем не доведено.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Естер Маркет» (Постачальник) укладено договір №32 від 23.03.2017 про поставку мінеральних добрив, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати мінеральні добрива у власність Покупця для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання умов указаного договору позивачу реалізовано відповідні ТМЦ (міндобрива КАС-32 та аміачну воду), що підтверджується видатковими накладними від 27.03.2017 №ЕМ-0000322, №ЕМ-0000323 та податковими накладними від 27.03.2017 №322, №323.

Факт оплати позивачем поставленого товару підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Також, з`ясовано, що вказані вище товари придбані позивачем з метою здійснення власної господарської діяльності, зокрема з метою реалізації іншим контрагентам, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, видатковими та податковими накладними.

Крім того на підтвердження реальності вказаних господарських операцій позивачем надано відповідні договори відповідального зберігання, оренди автотранспортних засобів, товарно-транспортні накладні.

При цьому посилання відповідача на наявну у нього податкову інформацію та кримінальне провадження суд уважає неналежними та недостатніми доказами нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Естер Маркет», оскільки вказану інформацію відповідачем суду не надано, а згідно з ч. 1 ст. 61 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Поряд з цим матеріали справи не містять, в т.ч. в Акті перевірки не зазначено, доказів на підтвердження наявності обвинувального вироку або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, та/або інших судових рішень, в яких була б встановлена фіктивність спірних правочинів.

Згідно з пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 ПК України платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи;

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.п. 198.1 - 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо оцінки доводів податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом, то такі доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами та спростовуються наданими позивачем доказами.

З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Естер Маркет».

При цьому висновок відповідача щодо відсутності на складі позивача відповідних товарно-матеріальних цінностей по взаємовідносинам із ТОВ «Зелений Материк» за договором про надання послуг приймання, перекачування та зберігання добрив не підтверджується жодними доказами.

Водночас, як зазначив позивач, а відповідач не заперечував, що під час перевірки контролюючим органом не враховані відомості по рахунку №281 (товари) за грудень 2016 року в розрізі по складах, зокрема враховано відомості по товару на складі в м. Черкаси, однак залишено поза увагою відомості по товару на складі в м. Дніпро.

Так, на підтвердження залишку товару на складі у м. Дніпро позивачем надано договір поставки від 01.11.2016 №84, договір відповідального зберігання від 31.10.2016 №23, видаткові та товарно-транспортні накладні.

Ураховуючи вищезазначене, апеляційний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції, що спірні податкові повідомлення-рішення є безпідставними та неправомірними, а тому підлягають скасуванню.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька

Повний текст постанови складений 13 липня 2022 року.