Постанова

від 12.07.2022 по справі 640/13828/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2022 року

м. Київ

справа № 640/13828/19

адміністративне провадження № К/9901/32598/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Державного підприємства «ЗАВОД 410 ЦА» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.)

У С Т А Н О В И В:

РУХ СПРАВИ

І. Короткий зміст позовних вимог

1. Державне підприємство "ЗАВОД 410 ЦА" (далі - позивач, підприємство) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд скасувати винесене податкове повідомлення-рішення від 05.12.2018 № 0017334201 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 4030905,00 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Підприємство зазначило, що наявність чи відсутність документів щодо якості товарів не може бути підставою для висновку про безтоварність операції. Факт надходження тих чи інших матеріальних цінностей на підприємство підтверджується товарно-транспортними документами, документами вхідного контролю, складського обліку та списання у виробництво, надані відповідачу, проте, не досліджені ним. Також позивач зазначає, що є підприємством оборонно-промислового комплексу, яке входить до складу Державного концерну «Укроборонпром», у зв`язку з чим на підприємстві запроваджено механізми суворого контролю за ввезенням на територію та вивезенням з території підприємства будь-яких матеріальних цінностей, який регулюється Інструкцією №60 «Про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об`єктового режиму на ДП «Завод 410 ЦА», затвердженою наказом від 01.04.2013 №89. Таким чином, постачання кожної товарної позиції обов`язково супроводжується складанням наступних первинних документів, що підтверджують фактичний рух товару: накладна, матеріальна перепустка, звіт про прийомку. Всі податкові накладні, посилання на які міститься в акті перевірки, є зареєстрованими належним чином у ЄРПН, реєстрація жодної з них не була зупинена, не було відмовлено у реєстрації.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено.

3.1. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.12.2018 року №0017334201. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій визнали, що господарські операції позивача із його контрагентами є реальними, підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими та первинними документами позивача, а тому нарахування відповідачем грошового зобов`язання із податку на додану вартість є протиправним. Наголошено, що відповідачем не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності в повному обсязі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. 30 листопада 2020 року податковий орган не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами попередніх норм матеріального та процесуального права щодо задоволення позовних вимог, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №640/13828/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

5.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №640/13828/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

5.2. Так, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норми права п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200. ст. 200 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 31.01.2020 по справі №520/10953/18, від 31.03.2020 по справі №824/434/15-а, які за аналогічних обставин прийшли до протилежного висновку, що є підставою для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

5.3. Податковий орган зазначає, ДП "ЗАВОД 410 ЦА" порушено п. 185.1 статті 185, п. 198.1 статті 198, п. 200.4 статті 200, п. 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2018 р. у розмірі 4 030 905 грн., зроблено за наслідками ведення позивачем господарської діяльності та оформлення податкових накладних на ПДВ з ТОВ "Континент-Авіа" на суму 977 839,94 грн., ТОВ "Системінжинірингменеджмент" на суму 225 424,44 грн., ТОВ "Тех-Партнер" на суму 176 022,94 грн., ТОВ "ІВО-Центр" на суму 230 512,15 грн., ТОВ "Промавіапідшипник" на суму 29 983,36 грн., ПАТ "Інноваційно-промисловий центр" на суму 58 556,78 грн., ТОВ "Авіа Техконтакт" на суму 290 799,52 грн., ТОВ "Ремонтно-промисловий холдинг" на суму 826 837,41 грн., ТОВ "Тейра" на суму 109 294,28 грн., ТОВ "Авіа-Комплект" на суму 56 400,00 грн., ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації" на суму 249 106,77 грн., ТОВ "Промтехінвест Груп" на суму 52 842,00 грн., ТОВ "Спец Авіа Сервіс" на суму 130 893,76 грн., ТОВ "Чиста Вода-М" на суму 334 185,25 грн., ПП "Скат" на суму 10 692,00 грн., ТОВ "Авіатехкомплект" на суму 10 048,59 грн., ТОВ "Аксарія" на суму 70 567,20 грн., ТОВ "Листехпоставка" на суму 7 990,93 грн., ТОВ "М-Комплект" на суму 18 720,00 грн., ТОВ "Промелектроніка" на суму 99 259,96 грн., ТОВ "ТД "Підшипникцентр" на суму 64 927,98 грн..

5.4. Також податковий орган указує, що перевіркою не підтверджено джерело походження придбаного товару внаслідок невстановлення фактичного ланцюга постачання товару, не встановлено придбання товару контрагентами позивача у інших підприємств для подальшого продажу позивачу. Також в акті перевірки міститься інформація щодо фігурування певного кола юридичних осіб у кримінальних провадженнях за ст. 205, 212 КК України. Посилається на те, що за результатами аналізу інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі судових рішень, який знаходиться у відкритому (загальному) доступі в Інтернет, що ТОВ «Євротехнотрейд»,ТОВ «Ларком Груп», ТОВ «Компібуд» виступають фігурантами у матеріалах досудового розслідування, що внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статі 205 КК та частиною третьою статті 209 КК України та частиною третьою статті 212 КК України.

5.5. Податковий орган зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив із необґрунтованості висновків відповідача про порушення вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентами підтверджується належними доказами, зокрема, первинними документами складеними у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

6. У відзиві на касаційну скаргу позивач проти її доводів заперечує, вважає, що суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги та просить закрити касаційне провадження у справі або відмовити у задоволенні касаційної скарги, залишив без змін оскаржувані судові рішення.

7. 21 січня 2021 року справа №640/13828/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Суди попередніх інстанцій установили, що на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказів від 19.10.2018 №1958, від 09.11.2018 №2076 Офісом великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову перевірку ДП «Завод 410 ЦА» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року, за результатом якої складено акт від 19.11.2018 за №3529/28-10-42-01/01128297.

9. Згідно з висновками акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що ДП «ЗАВОД 410 ЦА» порушено п. 185.1 ст. 185, п. 198.1 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2018 року у розмірі 4030905 грн.

10. На підставі висновків акта перевірки Офісом великих платників податків ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2018 № 0017334201, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4030905 грн.

11. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.12.2018 № 0017334201, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Позиція Верховного Суду

12. Спірним питання у цій справі правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям ТОВ "Континент-Авіа", ТОВ "Системінжинірингменеджмент", ТОВ "Тех-Партнер", ТОВ "ІВО-Центр", ТОВ "Промавіапідшипник", ПАТ "Інноваційно-промисловий центр", ТОВ "Авіа Техконтакт", ТОВ "Ремонтно-промисловий холдинг", ТОВ "Тейра", ТОВ "Авіа-Комплект", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Промтехінвест Груп", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", ТОВ "Чиста Вода-М", ПП "Скат", ТОВ "Авіатехкомплект", ТОВ "Аксарія", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "М-Комплект", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "ТД "Підшипникцентр" за серпень 2019 року.

13. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

14. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

15. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

16. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

17. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

18. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

19. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

20. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

21. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

22. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

23. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

24. За п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затв. наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.1999р. (із змінами та доповненнями), запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

25. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затв. наказом Міністерства фінансів України № 20 від 31.01.2000р. (із змінами та доповненнями), зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

26. Пунктом 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затв. наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999р. (із змінами та доповненнями) визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

27. Відповідно до п.3 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затв. наказом Міністерства фінансів України № 73 від 07.02.2013р. (із змінами та доповненнями), фінансова звітність повинна бути достовірною (правдивою). Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною (правдивою), якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності.

28. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

29. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

30. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

31. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

32. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

33. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

34. За статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

35. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

36. Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

37. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

38. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

39. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

40. Надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених правовими нормами, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

41. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

42. Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 24.01.2018 (справа №2а-19379/11/2670), від 28.10.2019 (справа №280/5058/18), від 26.02.2020 (справа №826/1308/18), від 06.05.2020 ( справа №640/4687/19), а також від 05.09.2018 (адміністративне провадження №К/9901/2599/18) та від 14.02.2020 2020 (адміністративне провадження №К/9901/26975/18), на які посилається ГУ ДПС у касаційній скарзі.

43. Сам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

44. Наведені висновки Верховного Суду України в силу норм частини п`ятої статті 242, підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС підлягають врахуванню судом при застосуванні норм права до подібних правовідносин.

45. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

46. Суди попередніх інстанції не дотрималися положень цієї норми, ухвалені ними судові рішення не відповідають вимогам частин першої-третьої статті 242 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

47. Як вже зазначалося, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що обставини щодо придбання Підприємством товарів та послуг у ТОВ "Континент-Авіа", ТОВ "Системінжинірингменеджмент", ТОВ "Тех-Партнер", ТОВ "ІВО-Центр", ТОВ "Промавіапідшипник", ПАТ "Інноваційно-промисловий центр", ТОВ "Авіа Техконтакт", ТОВ "Ремонтно-промисловий холдинг", ТОВ "Тейра", ТОВ "Авіа-Комплект", ТОВ "Компанія інженерної взаємодії в авіації", ТОВ "Промтехінвест Груп", ТОВ "Спец Авіа Сервіс", ТОВ "Чиста Вода-М", ПП "Скат", ТОВ "Авіатехкомплект", ТОВ "Аксарія", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "М-Комплект", ТОВ "Промелектроніка", ТОВ "ТД "Підшипникцентр" підтверджуються письмовими доказами, копії яких долучені до матеріалів справи, а саме: договорами купівлі-продажу, поставки та надання послуг, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі товару, посвідчення якості, оборотно-сальдовими відомостями, договором складського зберігання, документами складського обліку, товарно-транспортними накладними, специфікаціями.

48. Доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаними вище контрагентами, контролюючий орган посилався, зокрема на те, що не підтверджено джерело походження придбаного товару внаслідок невстановлення фактичного ланцюга постачання товару. Відхиляючи ці доводи відповідача, суди вказали, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

49. У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).

50. Перелік первинних документів, якими оформлюються господарські операції, може бути встановлений правовими нормами.

51. Відповідно до статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

52. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

53. Статтею 73 КАС встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

54. Суд зазначає, що коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, наявність первинних документів та належне оформлення товаро-транспортної накладної є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

55. Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.

56. У постанові від 14.02.2020 (адміністративне провадження №К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

57. З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне здійснення/нездійснення кожної господарської операції, яка викладена в акті.

58. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

59. У постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

60. Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 05.09.2018 (адміністративне провадження №К/9901/2599/18) наявність у платника податкової накладної є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

61. Висновки суддів попередніх інстанцій зроблені без урахування зазначених правових висновків Верховного Суду та без дотримання вимог статті 90 КАС, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

62. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, третя цієї статті).

63. Фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач, не взявши до уваги заперечення та оцінку доказів відповідача.

64. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

65. Водночас, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

66. Не заперечуючи також правильність висновку судів попередніх інстанцій, що порушення кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва та/або ухилення від сплати податків в контексті доказу в адміністративній справі не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій, водночас, не можна погодитися, що такий довід відповідача не підлягав перевірці з використанням засобів доказування у адміністративній справі.

67. Такі обставини також мають значення для розгляду справи і відповідно до частини другої статті 73 КАС входять до предмета доказування, оскільки від їх встановлення залежить висновок щодо дійсного змісту господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами.

68. Відсутність вироку у кримінальному провадженні не звільняє суд, який розглядає адміністративну справу, від обов`язку перевірити та надати належну оцінку повідомленим контролюючим органом фактичним обставинам, які встановлені в процедурах кримінального провадження і ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, тому що такі обставини входять до предмета доказування в адміністративній справі з відповідним предметом адміністративного позову.

69. Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову випливає з такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з`ясування всіх обставин справи, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 КАС, відповідно до змісту яких суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

70. Наведене вище дає підстави для висновку, що суди не дослідили належним чином комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угоди щодо поставки товару, з якими пов`язане нарахування податкового зобов`язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів та надання оцінки всім важливим доводам сторін виконано не було.

71. Суд касаційної інстанції зазначає, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

72. З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

73. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

74. Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

75. За таких обставин Верховний Суд уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду першої інстанції.

76. Керуючись статтями 328, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі №640/13828/19 - скасувати, а справу направити для нового розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко