Рішення

від 09.06.2022 по справі 756/2407/21

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

10.06.2022 Справа № 756/2407/21

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний №756/2407/21

Провадження №2/756/594/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2022 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Колесник А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігнет» про стягнення заборгованості по заробітній платі та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 04.03.2016 перебуває у трудових відносинах з відповідачем та працює на посаді головного бухгалтера. Трудовий договір укладався в усній формі, 03.03.2016 видано наказ про прийняття позивача на роботу, відповідні повідомлення про прийняття на роботу були направлені до ДФС та ПФУ, заробітна плата виплачувалась позивачу у встановленому штатним розписом розмірі на платіжну картку позивача.

Попереднім директором товариства був ОСОБА_2 , на даний час директором товариства є ОСОБА_3 .

Як зазначає позивач, на підприємстві постійно порушується законодавство про працю, заробітна плата вчасно не виплачується, станом на квітень 2020 року заборгованість по заробітній платі становила близько 33000 грн., у зв`язку з чим позивач втратив матеріальну та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді головного бухгалтера товариства, внаслідок чого 23.04.2020 позивач написав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням у зв`язку з порушенням власником законодавства про працю та направив на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В подальшому 29.04.2020, 15.05.2020, 03.06.2020, 26.08.2020 та 25.09.2020 позивачем були повторно подані заяви про звільнення.

Проте жодних дій по його звільненню так і не відбулося.

Позивач також вказує, що на дату подання позову йому не виплачено заборгованість по заробітній платі при звільненні з посади, невиплачені також компенсація за щорічну невикористану відпустку, компенсація за щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, компенсація щорічної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, та вихідна допомога. Крім того, у зв`язку з нездійсненням повного розрахунку у день звільнення відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з посади.

Враховуючи викладене, з урахуванням поданих уточнень, позивач просить трудові відносини з відповідачем визнати припиненими у зв`язку із звільненням позивача з посади головного бухгалтера за власним бажанням з 27.04.2020 згідно з ч.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку із невиконанням роботодавцем законодавства про працю, стягнути з відповідача заборгованість по виплаті заробітної плати у розмірі 40372,67 грн., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою в розмірі 20567,15 грн., компенсацію за щорічну невикористану відпустку, компенсацію за щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці та компенсацію щорічної додаткової відпустки працівникам, які мають дітей , в загальному розмірі 135210,56 грн., вихідну допомогу в розмірі 65217,39 грн., а також середній заробіток за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні з посади в розмірі 228983,68 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання в чергове не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції. Відзиву на позов не надав, явку представника не забезпечив. В матеріалах справи міститься заява представника відповідача про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не виконувались або неналежним чином виконувались посадові обов`язки, неодноразово допускались прогули. Щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсацій за невикористані відпустки та вихідної допомоги вказував, що підстави для цього відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно наказу ТОВ «Бігнет» №1-к від 12.05.2014 (а.с.192, т.І) на підставі протоколу №1 від 07.05.2014 ОСОБА_2 , який згідно витягу (а.с.198-200,т.І) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.05.2020 є засновником товариства, приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Бігнет» з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 03.03.2016 прийнято на роботу до ТОВ «Бігнет», номер наказу про прийняття на роботу - 1/03-к від 03.03.2016, дата початку роботи - 04.03.2016, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу, підписаним ЕЦП керівника ТОВ «Бігнет» ОСОБА_2. та направленим на адресу ДФС (а.с. 32, т.І).

Крім того, згідно відповіді ГУ ПФУ в м. Києві від 22.06.2020, направленої на електронну пошту позивача, за аналізом звітності по страхувальнику ТОВ «Бігнет» у звіті за березень 2016 року щодо позивача виявлено інформацію про початок трудових відносин 04.03.2016 з відміткою «трудова книжка знаходиться у роботодавця». Інформація про звільнення позивача станом на 15.06.2020 в реєстрі відсутня (а.с.59-60, т.І).

Як вбачається з відомостей про нарахування ТОВ «Бігнет» заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) ОСОБА_1 (а.с.100-157, а.с.І), нарахування заробітної плати позивачу здійснювалося з третього місяця 2016 року по третій місяць 2020 року, що також підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» по рахунку позивача (а.с.62-65,т.І).

На підставі рішення ОСОБА_2 №1/20 від 13.04.2020 як учасника ТОВ «Бігнет» з часткою у розмірі 100% статутного капіталу товариства змінено місцезнаходження товариства, затверджено статут товариства у новій редакції, звільнено ОСОБА_2 з посади директора товариства з 13.04.2020, обрано новим директором товариства ОСОБА_3 з 14.04.2020 (а.с.193, т.І).

Згідно наказу №2-к від 14.04.2020 ОСОБА_3 призначено на посаду директора ТОВ «Бігнет» з 14.04.2020 з правом першого підпису в банківських установах, з окладом згідно штатного розпису та з повноваженнями згідно статуту товариства (а.с.194,т.І).

У відповідності до п.11.1-11.2 Статуту товариства в редакції від 07.05.2014 у товаристві створюється одноособовий виконавчий орган - директор, який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним Загальним Зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний і не зі складу його учасників. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників. Директор контролює ведення бухгалтерського обліку результатів діяльності товариства, організує ведення статистичної та податкової звітності та представляє її в установленому обсязі відповідним державним органам.

Із пояснень позивача убачається, що у зв`язку з невиплатою йому заробітної плати за два місяці він втратив матеріальну та будь-яку іншу зацікавленість у перебуванні на посаді головного бухгалтера товариства, перебування на посаді створює перешкоди для нового працевлаштування, чим суттєво порушуються його права.

З огляду на це позивач направив на адресу його директора ОСОБА_3 та засновника (учасника) товариства ОСОБА_2 заяву про своє звільнення згідно ст. 39 КЗпП України з 27.04.2020, а також виплату заробітної плати, компенсації за невикористані щорічну та додаткові відпустки, виплату вихідної допомоги та компенсації за затримку виплати заробітної плати, яку 25.04.2020 отримано особисто ОСОБА_2 , що підтверджується відміткою на рекомендованому зворотному повідомленні (а.с. 33-37, т.І).

29.04.2020 позивач повторно направив заяву засновнику (учаснику) товариства ОСОБА_2 про своє звільнення з вимогою повного розрахунку по заробітній платі, відповідного запису у трудовій книжці, видачі довідки про зарплату за останні 6 місяців, а також здачі звіту як страхувальника. Заяву отримано 30.04.2020 представником ТОВ «Бігнет», що підтверджується відміткою на рекомендованому зворотному повідомленні (а.с. 38-41,т.І).

15.05.2020 позивач направив директору ТОВ «Бігнет» ОСОБА_3. заяву про своє звільнення у зв`язку з порушенням законодавства про працю та просив повністю розрахуватися з ним, включаючи компенсації та вихідну допомогу, яку було отримано 19.05.2020 особисто ОСОБА_3 , що підтверджується відміткою на рекомендованому зворотному повідомленні (а.с.42-44, т.І).

В подальшому позивач неодноразово 03.06.2020, 26.08.2020, 25.09.2020 зверталася до відповідача з заявами про звільнення, проте її звільнення так і не відбулось, у відповідь на свої заяви позивач спочатку отримала повідомлення від товариства підписане директором ОСОБА_3 про своє відсторонення, а потім про відмову у звільненні та здійсненні будь-яких розрахунків з посиланням на непрацевлаштованість позивача на підприємстві відповідача (а.с.158-168,т.І).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом

Відповідно до ст. 28, 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб.

Згідно п.11.7.13 Статуту відповідача в редакції від 07.05.2014 в обов`язки директора, зокрема, входить прийняття на роботу та звільнення з роботи працівників товариства, застосування до них заходів дисциплінарних стягнень та матеріальних стимулювань.

Пунктами 13.6-13.7 Статуту відповідача в редакції від 07.05.2014 передбачено, що товариство використовує працю громадян, приймаючи їх на роботу за контрактом або укладаючи з ними трудові договори. Всі питання, пов`язані з трудовим колективом товариства і не врегульовані цим статутом, регулюються нормами законодавства про працю.

Відповідно до п.п.10.17-10.18 Статуту відповідача в редакції від 13.04.2020 директор товариства має право приймати на роботу та звільняти з роботи працівників товариства, застосовувати до них заходи дисциплінарних стягнень та матеріальних стимулювань. Директор товариства приймає рішення шляхом видання наказів і розпоряджень, що викладаються в письмовій формі і підписуються директором.

За змістом ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з огляду на викладене, судом встановлено, що позивач був офіційно працевлаштований на підприємстві відповідача з дотриманням усіх норм чинного законодавства, з видачею наказу про прийняття на роботу, направленням відповідних повідомлень про працевлаштування до центральних органів виконавчої влади та отриманням офіційної заробітної плати.

За приписами ст. 22 КЗпП України та ст. 43 Конституції України заборонено будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладені, зміні та припинені трудового договору.

Право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноваженого ним орган письмово за два тижні, передбачено ст.38 КЗпП України. Крім того, працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору (ч.3 ст.38 КЗпП України).

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю він розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Уповноважений на звільнення позивача орган відповідача проігнорував повідомлення позивача про звільнення і не розглянув по суті його заяву про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладені на нього обов`язки.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання трудових відносин припиненими з 27.04.2020 на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Посилання сторони відповідача на те, що позивачем за час роботи на підприємстві не виконувались або неналежним чином виконувались посадові обов`язки та неодноразово допускались прогули, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову. Відповідачем не надано доказів застосування до позивача жодних заходів впливу, зокрема, притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом винесення догани, позбавлення премії, звільнення з посади у зв`язку з прогулом тощо. Доказів невиконання або неналежного виконання позивачем покладених на неї обов`язків стороною відповідача також надано не було.

Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За приписами ст. 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою ТОВ «Бігнет» про середню заробітну плату ОСОБА_1 від 01.04.2021 дохід позивача за лютий 2020 - 21739,13 грн., дохід за березень 2020 - 21739,13 грн. (всього 43478,26 грн.), кількість відпрацьованих днів: за лютий 2020 - 20, за березень 2020 - 21 (всього 41), отже середньоденна заробітна плата позивача становить: 43478,26 / 41 = 1060,44 грн.

Суд не приймає до уваги розмір середньоденної заробітної плати визначений відповідачем у вказаній довідці, оскільки його розрахунок помилково здійснено всупереч норм чинного законодавства за тримісячний період.

Враховуючи, що позивач фактично не працювала у квітні 2020 року, що не заперечувалось позивачем в судовому засіданні, заробітна плата за вказаний період розраховується наступним чином: 1060,44 грн. (сер.дн.зарплата) х 17 (роб.дн.) = 18027,48 грн. Отже, загальна сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за березень та квітень 2020 року становить 39621,26 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Як встановлено судом, середньоденна заробітна плата позивача становить 1060,44 грн.

За період з 27.04.2020 по 31.05.2022 кількість днів затримки розрахунку при звільненні склала 526 днів.

З урахуванням наведеного середній заробіток позивача за вказаний період становить:

1060,44 грн. (середньоденний заробіток)*526 (кількість робочих днів)= 557791,44 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п.п. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.ст. 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у п. 5 ч.1 ст. 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем порушено законодавство про працю, з останнього на користь позивача підлягає стягненню вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку, що становить 65 798,16 грн.

За змістом ст. 24 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Згідно ст. 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Таким чином, з дня працевлаштування позивача 04.03.2016 по 31.05.2022 компенсація за невикористану щорічну основну відпустку обраховується за формулою: ЗПсер.дн. х Кдн.заг., та становить 75736,08 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про відпустки» та ст. 1821 КЗпП України одному з батьків, який має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 73 цього Кодексу).

Як вбачається зі свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 05.08.2004 відділом реєстрації актів цивільного стану Сакського міського управління юстиції АР Крим, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26, т.І).

Згідно даних свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 03.08.2012 відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.27,т.І).

З огляду на зазначені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за невикористану додаткову відпустку працівникам, які мають дітей, в розмірі 21556,07 грн. з розрахунку: 1060,44 грн. (сер.дн.зар.плата) х 40 дн.(к-сть дн.відп.заг.).

Водночас, щодо позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер праці, а саме за роботу на комп`ютері, суд зазначає, що відповідно до ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Так, відповідно до ст.. 8 Закону України «Про відпустки» щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці надається: 1) окремим категоріям працівників, робота яких пов`язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров`я, - тривалістю до 35 календарних днів за Списком виробництв, робіт, професій і посад, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; 2) працівникам з ненормованим робочим днем - тривалістю до 7 календарних днів згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою. Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

З листа Мінсоцполітики №1344/13/84-16 від 21.09.2016 вбачається, що розділом XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" вищевказаного Списку для працівників, які працюють на електронно-обчислювальних та обчислювальних машинах (у тому числі персональних комп`ютерах), передбачено надання щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів (позиція 58). Ця позиція Списку поширюється на всіх працівників, на яких розповсюджується дія Закону України "Про відпустки", незалежно від обійманої посади (професії), які у своїй роботі застосовують персональний комп`ютер.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку за особливий характер праці, а саме за роботу на комп`ютері, позивач вказував, що за весь період роботи на підприємстві відповідача він працював виключно за комп`ютером.

Разом з тим, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження вказаних тверджень, не наведено кількості часу зайнятого за роботою на комп`ютері.

Наявні в матеріалах справи докази висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 206, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ,РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігнет» (03037, м.Київ, вул. Ушинського, 40, а/с 165, код ЄДРПОУ 39208697) про стягнення заборгованості по заробітній платі та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково;

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бігнет» (03037, м.Київ,вул. Ушинського, 40, а/с 165, код ЄДРПОУ 39208697) з 27.04.2020 на підставі ч. 3 ст. 38 Кодексу законів про працю України, за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігнет» (03037, м.Київ, вул. Ушинського, 40, а/с 165, код ЄДРПОУ 39208697) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 39 621 грн. 26 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігнет» (03037, м.Київ, вул. Ушинського, 40, а/с 165, код ЄДРПОУ 39208697) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за щорічну невикористану відпустку в розмірі 75 736 грн. 08 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігнет» (03037, м.Київ, вул. Ушинського, 40, а/с 165, код ЄДРПОУ 39208697) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 )компенсацію за додаткову відпустку працівникам, які мають дітей в розмірі 21 556 грн 07 коп.

Стягнути з Товаристваз обмеженою відповідальністю «Бігнет» (03037, м.Київ,вул. Ушинського, 40, а/с 165, код ЄДРПОУ 39208697) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу у розмірі 65 798 грн. 16 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігнет» (03037, м.Київ, вул. Ушинського, 40, а/с 165, код ЄДРПОУ 39208697) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 557 791 грн 44 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бігнет» (03037, м.Київ, вул. Ушинського, 40, а/с 165, код ЄДРПОУ 39208697) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) 7 264 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складено 10.06.2022.

Суддя О.В. Диба