Рішення

від 08.10.2007 по справі 55/255-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

55/255-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2007 р.                                                            Справа № 55/255-07

вх. № 8508/5-55

Суддя господарського суду Гребенюк Н.В. 

при секретарі судового засідання Калашніков М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився

відповідача- Ольшанського І.А.   

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" , м. Київ  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма-М", м. Харків  

про стягнення 1250,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон", м. Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма-М", м. Харків, 506,57 грн. основного боргу, 15,34 грн. пені, 50,65 грн. штрафу, 2,70 грн. 3% річних, 675,00 грн. суми збитків, понесених позивачем у зв"язку із захистом та відновленням свого порушеного права,  судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №0449/07 від 24.04.07 р. не виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару. А також просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти відповідача, заборонити здійснення  тих чи інших платежів або перерахування авансом сум у розмірі позовних вимог, а також заборонити відповідачу вчиняти будь- які дії, пов"язані зі зміною організаційно- правової форми, реорганізацією товариства або відчудження належного йому майна.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 липня 2007 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06 серпня 2007 р.

03 серпня 2007 р. відповідач до канцелярії господарського суду Харківської області надав клопотання, в якому просить суд перенести розгляд справи для надання можливості для мирового врегулювання спору, зазначивши про те, що 13 липня 2007 року позивачу було перераховано  борг  у сумі 506,57 грн.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 06 серпня 2007 р. було продожено строк розгляду справи за межи, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України до 10 жовтня 2007 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  06 серпня 2007 р. було задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 27 вересня 2007 р.

21 серпня 2007 р. позивач до канцелярії господарського суду Харківської області надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 14,73 грн. пені, 50,65 грн. штрафу, 2,70 грн. 3% річних та 675,00 грн. суми збитків, понесених у зв"язку із захистом та відновленням свого права. А також просить суд провести судове засідання без присутності представника позивача.

Вказані уточнення прийняті судом та розгляд справи продовжено з їх урахуванням.

Ухвалою господарського суду Харківської області від  27 вересня 2007 р. було відкладено розгляд справи на 08 жовтня 2007 р.

08 жовтня 2007 р. до господарського суду від позивача надійшла факсограмма- клопотання, в якому відповідач уточнює позовні вимоги щодо стягнення пені та просить суд стягнути з відповідача пеню у сумі 14,50 грн., в решті підтримує уточнені позовні вимоги, а також просить суд провести судове засідання без присутності представника позивача.

Вказані уточнення прийнято судом.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні вказував, що основний борг погашений у повному обсязі, щодо стягнення штрафних санкцій, річних та збитків заперечував.

Представник відповідача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника відповідача, судом встановлено наступне.

24 квітня 2007 р. між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" , м. Київ,(далі позивач)  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норма-М", м. Харків (далі відповідач) було укладено договір поставки товару № 0449/07, у відповідності до умов якого позивач зобов"язується поставити та передати лікарські засоби та вироби медичного призначення (товар) у власність, в відповідач, в свою чергу прийняти та своєчасно здійснити оплату його на умовах даного договору. Пунктом 2.1 договору передбачено, що ціна товару зазначена у видаткових накладних на кожну поставку товару, яка є невід"ємною частиною договору. Пунктами 3.1 та 3.2 договору сторонами передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в терміни, зазначені у видатковій накладній.

На виконання умов вказаного договору позивачем був переданий товар у власність відповідача  на загальну суму 506,57 грн., що підтверджується накладною  № 2029757 від 24.04.2007 р., яка підписана обома сторонами та скріплена печатками товариств, що визнано відповідачем.

З боку відповідача товар був отриманий, про що свідчить підпис на вказаній накладній.

Поставка товару позивачем здійснювалась саме на виконання вказаного договору, оскільки у графі підстава вказаний саме договір № 0449/07 від 24.04.07 р., що відповідач визнає,  також у вказаній накладній  було узгоджено термін оплати- до 14.05.07 р.

Таким чином, позивач свої зобов"язання виконав належним чином, передавши відповідачу товар на суму 506,57 грн. Проте відповідач, прийняті на себе зобов"язання згідно договору поставки № 0449/07 від 24.04.07 р. не виконав взагалі,  за отриманий товар не розрахувався.

Внаслідок невиконання прийнятих на себе зобов"язань у відповідача виникла заборгованість у сумі 506,57 грн., що  стало підставою позивачу для звернення до  господарського суду з відповідним позовом.

Відповідач погасив вищевказану суму боргу 13 липня 2007 року, що підтверджується копією витягу банку, та про що позивач вказав у своїх уточненнях,  тобто основний борг було погашено після звернення позивача з позовом до суду. Таким чином провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 506,57 грн.,підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання  або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов"язання у сумі 2,70  грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Згідно до ст.ст.193,198 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Пунктами 7.2 та 7.3 вказаного договору сторонами було передбачено про те, що у випадку прострочки  платежу відповідач сплачує позивачу  одноразовий штраф у розмірі 10 % від суми  несплаченого в строк товару, а також відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,7 % від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Таким чином сторони, уклавши вказаний договір, як вже було вищезазначено чітко визначили порядок розрахунків- в строк до 14.05.2007 року, та відповідальність  за порушення договірних зобов"язань- у вигляді стягнення пені , нарахованої на суму простроченого зобов"язання за період прострочки, а також при затримці оплати вартості  покупець, крім пені, сплачує продавцеві штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару.

Суд зазначає про те, що у відповідності до ст.627 ЦК України, в якій вказано: відповідно до ст.6 цього Кодексу  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору : сторони мають право врегулювавти ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"яковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Враховуючи вимоги ст.526 ЦК України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, враховуючи невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов"язань у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, а саме відповідач повинен був здійснити розрахунок в строк до 14.05.2007 р. року, враховуючи передбачену сторонами у договорі відповідальність у вигляді стягнення пені та штрафу у розмірі 10% від вартості неоплаченого товару, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога в частині стягнення   штрафу за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань у розмірі 50,65 грн. підлягає задоволенню, як правомірна та обгрунтована. В частині стягнення пені позовна вимога підлягає задоволенню  у сумі 14,50 грн., в іншій частині провадження підлягає припиненню на підставі п. 4 ст.80 ГПК України, у зв"язку з уточненням позивачем  своїх позовних вимог та відмовою ним від позову в цій частині.

Через невиконання відповідачем грошових зобов*язань,  для представництва та захисту своїх порушених прав в господарському суді, позивач змушений був залучити юриста  для надання кваліфікованих юридичних послуг щодо стягнення боргу, вартість яких, згідно  договору про надання юридичних послуг від 01 червня 2007 р.  становить 675,00 грн., які позивач  просить стягнути з відповідача, як збитки, понесені у зв"язку із захистом та відповленням свого порушеного права. з посиланням на ст.611, ст. 224 ГК України, ст. 59 Конституції України, а також на те, що договором №0449/07 від 24.04.2007 року, а  саме п.7.1 договору було передбачено те, що за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує завдані даними діями, а рівно бедіяльністю  збитки, в тому числі відшкодовує не отриманий прибуток, у відповідності до чинного законодавства та усі витрати, пов"язані з юридичним забезпеченням поверненння заборгованості чи відновленням будь-якого порушеного права.

Суд вказує на те, те, що згідно ст.59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. Згідно ч.2 вказаної статті для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Посилання позивача на п.7.2 договору, судом до уваги не приймається, оскільки, як було вищевказано сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору : сторони мають право врегулювавти ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов"яковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Віднесення до збитків витрат позивача на правові послуги, суперечить закону, зокрема ст.ст. 611,623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов"язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв"язку з заборгованістю, яка заявлена до стягнення позивачем.

Суд звертає увагу сторін на те, що господарським судочинством, а саме  ст.ст.44,49 ГПК України передбачено те, що до складу судових витрат  можуть включатись витрати на оплату послуг лише адвоката. Подібний статус мають виключно особи, визначені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема ті. хто одержав свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Дійсно закон не обмежує право  із зверненням до факівців в області права за допомогою для захисту своїх прав, проте  заявлена позивачем вимога про стягнення збитків у сумі 675 грн. понесених, у зв"язку із захистом та відповленням свого порушеного права задоволенню не підлягає як необгрунтована, оскільки як було вказано вище віднесення до збитків витрат позивача на правові послуги, суперечить закону, зокрема ст.ст. 611,623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обов"язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв"язку з заборгованістю, яка заявлена до стягнення позивачем .

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, заборони здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом сум у розмірі позовних вимог та заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, пов"язані зі зміною організаційно- правової форми, реорганізацією товариства або відчудження належного йому майна,  суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання, у зв*язку з не обгрунтуванням і не підтвердженням належними доказами необхідністі такого забезпечення, а також не доведенням документально ним того, що невжиття  таких заходів може утруднити   чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності  зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст.59, 124,129 Конституції України, ст.ст. 525,526,610,611, 612,629 ЦК України, ст.ст.193, 198,  ГК України, ст.ст. 4-2,4-3,32,33,43,44, 49, ст.78,п.1-1, п. 4 ст. 80, 82-85 ГПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Норма-М" м. Харків(61141, м. Харків, вул. Клочківська, 197, р/р 26008501898001 в філії ФКБ "Імексбанк", МФО 350794, ЗКПО 32133086) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон" , м. Київ ,(02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29, р/р 260040234800 у АБ "Брокбізнесбанк", МФО 300249, ЗКПО 30263519) 14,50 грн. пені, 50,65 грн. штрафу, 2,70 грн. 3 % річних, 46,86 грн. державного мита та 54,21 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі, в частині стягнення з відповідача 506,57 грн. суми основного боргу припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Провадження у справі, в частині стягнення з відповідача 0,84 грн. пені припинити на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 09 жовтня 2007 року

Суддя                                                                                            Гребенюк Н.В.