Постанова

від 10.07.2022 по справі 599/2533/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 599/2533/21 Головуючий у1-йінстанції Іваницький О.Р. Провадження № 22-ц/817/533/22 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

за участі секретаря Дідух М.Є.

та сторін представника ОСОБА_1 адвоката Переймибіда Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №599/2533/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2022 року, ухваленого суддею Іваницьким О.Р., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , та ОСОБА_1 до Залозецької селищної ради про встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її дядько ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із: 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 ; земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами: 1,7916 га (кадастровий номер 6122687600:01:001:0009) та 0,2665га (кадастровий номер 6122687600:01:001:0508), які розташовані на території Панасівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області згідно Державного акту на землю серії Р1 №6 55959.

ОСОБА_3 , склавши заповіт розпорядився майном у її користь. Вона вчасно не подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, оскільки перебувала за кордоном на роботі. За таких обставин змушена звернутися до суду з метою захисту своїх прав.

У грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із аналогічним позовом до Залозецької селищної ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_3 є її батьком і вона бажає успадкувати його майно. Заяву про прийняття спадщини не подала, оскільки перебувала на роботі за кордоном.

Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 08грудня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Залозецької селищної ради про продовження строку для прийняття спадщини та справу за аналогічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 15березня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після померлого ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Переймибіда Р.Б. просить скасувати рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 березня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та винести нове рішення, яким визначити додатковий строк для подачі ОСОБА_1 до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_3 терміном три місяці з дати набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування апеляційної скарги представник апелянта зазначив, що у встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини у зв`язку із перебуванням за кордоном (більшу частину часу протягом 2018-2021 року), про що свідчить закордонний паспорт.

Суд першої інстанції належним чином не дослідив усі докази по справі, чим порушив норми ст. 256 ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від учасників справи у визначений законодавством строк не поступив.

Представник ОСОБА_1 адвокат Переймибіда Р.Б. апеляційну скаргу підтримав з мотивів, викладених в ній, пояснивши, що ОСОБА_1 про смерть батька ОСОБА_3 дізналась у жовтні 2018 року, а в суд за захистом порушеного права звернулась у грудні 2021 року, оскільки перебувала за кордоном.

Представник Залозецької селищної ради у судове засідання не з`явився і не повідомив причини неявки, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи, про що свідчить направлена на електрону адресу, яка зазначена на офіційному бланку довідки і яка міститься у матеріалах справи, судова повістка.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасника процесу, доповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Суд переглядає справу лише в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , яке оскаржуються в апеляційному порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не була позбавлена можливості подати заяву про прийняття спадщини шляхом направлення її поштою до нотаріальної контори, органів місцевого самоврядування або подати заяву про прийняття спадщини, звернувшись до посадової особи консульської установи України в країні перебування, на підставі статті 38 Закону України Про нотаріат, а тому саме по собі перебування її за межами України не може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Порядок видачі свідоцтв про право на спадщину регламентовано Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається із: 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 ; земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площами: 1,7916 га (кадастровий номер 6122687600:01:001:0009) та 0,2665 га (кадастровий номер 6122687600:01:001:0508), які розташовані на території Панасівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області згідно Державного акту на землю від 14.12.2002 року, серії Р1 №655959.

27 жовтня 2021 року Зборівською нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 188/2021.

03 листопада 2021 року звернулась до Зборівської нотаріальної контори із заявою про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку із пропуском терміну для прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Подаючи позовну заяву про встановлення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 посилалася на те, що вчасно не подала заяву про прийняття спадщини, оскільки перебувала за кордоном.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (частина перша, друга статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Наслідки пропуску строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України - якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року №6-1320цс17, а також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі №766/14595/16 (провадження №61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі №487/2375/18 (провадження №61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі №450/1383/18 (провадження №61-21447св19).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема, з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку.

Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 і пояснень її адвоката Переймибіди Р.М. в апеляційній інстанції щодо поважності причин пропуску строку та не своєчасного звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, було перебування її за кордоном протягом 2018- 2021 років. Однак про смерть батька їй стало відомо ще у жовтні 2018 року.

Інших причин пропуску позивач не вказує.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції законним, оскільки знаючи про смерть батька ще у жовтні 2018 року, ОСОБА_1 звернулась до суду у грудні 2021 року, тобто з пропуском строку без поважних причин.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 4 статті 367 ЦПК України вказує, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок про те, що позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину.

Із позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що відповідачем виступає Залозецька селищна рада Зборівського району Тернопільської області.

Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 14червня 2019 року позов ОСОБА_2 до Панасівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності, в порядку спадкування за заповітом, на наступне спадкове майно, яке належало ОСОБА_3 : земельні ділянки для введення сільськогосподарського виробництва площею 1,7916 га (кадастровий номер 6122687600:01:001:0009) та 0,2665 га (кадастровий номер 6122687600:01:001:0508), які розташовані на території Панасівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 656959 від 14 грудня 2022 року.

Дане рішення не оскаржене та набрало законної сили.

Частиною другою статті 48 ЦПК України визначено, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Саме позивач визначає у позові відповідачів, до яких пред`явлено вимоги.

Згідно статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду: від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938 св 18); від 15 січня 2020 року по справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977 св 19); від 25 березня 2020 року по справі № 140/871/16-ц (провадження № 61-38046 св 18).

Крім того, у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» міститься правова позиція відповідно до якої особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які б могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

'Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права ОСОБА_2 , яка спадщину прийняла, а тому належним відповідачем у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину.

В апеляційній інстанції встановлено, що адвокат Переймибіда Р.М., знаючи про дане рішення і те, що ОСОБА_2 вступила у спадкове майно після померлого ОСОБА_3 , не скористався статтею 51 ЦПК України щодо заміни відповідача із неналежного на належного, що й не заперечував в судовому засіданні.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, за наведеними у скарзі доводами, апеляційний суд не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 15березня 2022 року без зміни.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційній інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах нею понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 липня 2022 року.

Головуюча Т.С. Парандюк

Судді: О.З. Костів

Н.М. Храпак