Постанова

від 20.01.2022 по справі 372/627/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи 372/627/21

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1065 /2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Обухівського районного суду Київської області Зінченко О.М.,

по цивільній справі № 372/627/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

в с т а н о в и л а:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, про зменшення розміру аліментів за результатами розгляду якої просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 2000,00 грн. починаючи з дня набрання рішення законної силидо досягнення дитиною повноліття, щомісячно.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року на нього покладено обов`язок сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 6000,00 грн. щомісячно. Вказане рішення суду про стягнення з нього на користь відповідача аліментів на утримання доньки значно змінило його майновий стан. Оскільки, відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2010 року, він вже сплачує ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини. Тобто щомісячно він сплачує сину в середньому десь 2200 гривень, що становить більше ніж 50% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини.

Позивач вважав, що розмір аліментів, які стягуються на утримання доньки ОСОБА_3 підлягає зменшенню, оскільки його заробітна плата складає в середньому 12503,14 грн. на місяць, а з урахуванням прийнятих судових рішень він повинен сплачувати 6000 + 2200 = 8200 гривень, що складає більше 70% усіх його доходів.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачподав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, просиврішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення за яким, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Посилаючись на порушеннясудом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Обґрунтовуючи скаргу тим, що судом першої інстанції не було враховано сукупності підстав для зменшення розміру аліментів, не в повній мірі враховано матеріальне становище позивача та відповідача, реальну спроможність позивача сплачувати аліменти у вказаному розмірі, який з точки зору звичайних потреб малолітньої дитини та матеріальної спроможності позивача є надмірним.

У матеріалах справи наявні докази матеріального становища позивача, які свідчать про те, що він не має можливості сплачувати аліменти в розмірі 6 000,00 грн. щомісячно. Наразі позивач сам потребує допомоги, так як має борги, щоб вчасно сплачувати аліменти. Також зараз він сам перебуває у скрутному становищі через відсутність роботи, його робота у Польщі, в зв`язку з карантином, стала тимчасовою. На час роботи позивач отримував заробітну плату в розмірі 12503,14 грн. на місяць, на даний час він звільнений з роботи і не має сталого заробітку.

Суд не врахував відсутність у позивача офіційного працевлаштування і постійного доходу, встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також покладення обов`язку утримання дитини на обох батьків. Він сплачує аліменти у розмірі, що майже вдвічі перевищує витрати відповідача на доньку.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що позивач станом на 26 липня 2021 року (дата подачі відзиву) не перебуває на обліку як безробітний, працевлаштований та проживає за межами України в республіці Польща. Відповідно до довідки-розрахунку Обухівського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) станом на 26 липня 2021 року заборгованість зі сплати аліментів у позивача відсутня. Отже дана довідка свідчить про те, що доходи ОСОБА_1 отримує щомісячно, та має можливість сплачувати дану суму аліментів до повноліття дитини.

Зауважуючи при цьому на те, що відповідачем до суду першої інстанції надано чеки, що свідчать про утримання доньки на суму 12 000,00 грн. щомісячно, а отже доведено той факт, що утримання є повноцінним та рівним.

Крім того, зазначений позивачем стан здоров`я не впливає на виконувану ним роботу та містить тільки рекомендації лікаря, які не вказують на якісь фізичні вади, які заважають в подальшому працювати та отримувати заробіток.

Відповідно до ч.1. ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.3 ч.6 ст.19 ЦПК України малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

У порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційнаскарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є позивач та відповідач у справі.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року позов ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 6000,00 грн. до досягнення дитиною повноліття, щомісячно починаючи з 21 грудня 2019 року. Рішення суду набрало законної сили.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що обставини на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у ході удового розгляду, оскільки суд ґрунтується на достатніх, належних та допустимих доказах.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 3 ст.181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За положеннями ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Враховуючи зміст ст.ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

В частині 1 ст.192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст.181 СК України). Ст.192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Погіршення або поліпшення стану здоров`я платника або одержувача аліментів враховується судом як підстава для зміни розміру аліментів.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Доводами апеляційної скарги є посилання позивача на те, що з часу ухвалення судового рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 березня 2020 року у нього змінився матеріальний стан, крім того він сплачує аліменти на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24 вересня 2010 року (справа № 2-420/10), ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму відповідного віку дитини.

Колегія суддів вважає, що зазначені доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду про стягнення аліментів в розмірі 6000 грн, так як вони існували вже на час постановлення самого рішення про стягнення аліментів (16 березня 2020 року), були відомі позивачу.

Не ґрунтуються на нормах діючого законодавства і доводи апеляційної скарги в частині того, що суд визнав встановленими обставини щодо стану здоров`я доньки сторін, і відповідно потребу в значних фінансових вкладеннях, спираючись тільки на консультативні висновки спеціалістів датовані 19 березня 2021 року, які були отримані відповідачем зразу ж після отримання позовної заяви про зменшення розміру аліментів. У той час як повинна була бути медична картка доньки із записами про стан її здоров`я до 19 березня 2021 року, для розуміння дійсного стану. Позивач постійно підтримує контакти з донькою, але був вражений станом її здоров`я, який висвітлено відповідачем в відзиві на позов. І на його думку, сильно перебільшений позивачем.

На думку колегії суддів, зазначені доводи не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, так як у відповідності до положень ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Не знайшли в ході апеляційного розгляду справи підтвердження і доводи апеляційної скарги в частині того, що суд першої інстанції належним чином не врахував ряд важливих обставин, які впливають на матеріальний стан позивача. Можливість сплачувати ним аліменти в визначеному судом розмірі. З урахуванням того, що він звільнився з роботи, не працює, не має доходу.

Колегія суддів вважає, що позивачем була додана на час розгляду справи лише довідка, щодо звільнення. Вказуючи на відсутність свого працевлаштування, позивач будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених обставин не надав. Хоча у відповідності до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Не було надано позивачем і доказів на підтвердження витрат, які він несе на лікування.

Крім того, скаржник (позивач) в апеляційній скарзі також вказує на те, що він не має сталого заробітку, не зазначаючи при цьому розмір свого доходу, щоб дало можливість суду оцінити наявний матеріальний стан позивача та його можливість сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі.

Відтак, колегія суддів вважає, що у ході розгляду справи не було надано доказіву про зміну матеріального стану позивача.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що матеріальний стан відповідача (матері дитини) є набагато кращим, ніж у позивача, так як вона є працездатною особою, працевлаштованою та має стабільний заробіток, а також має у користуванні нерухоме майно (квартиру та земельну ділянку), часто перебуває за кордоном не можуть бути підставою для скасування рішення суду з урахуванням відсутності доказів на підтвердження його зміни з часу постановлення судового рішення про стягнення аліментів. Крім того, діючими нормами законодавства саме на батьків покладено зобов`язання по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Оскільки, позивачем не доведено, що від дня постановлення судового рішення про стягнення з позивача аліментів змінився матеріальний стан платника або одержувача аліментів, виникли інші обставини, що відіграють суттєву роль в житті позивача, відповідача чи їх неповнолітньої дитини, і що є підставою для зменшення розміру аліментів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Також з урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст. 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування за наведених доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 367,368,374,375, 381-383, 384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя - доповідач:

Судді: