Ухвала

від 07.07.2022 по справі 757/60492/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/671/2021 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер справи № 757/60492/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2022 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року,

за участю:

представника ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.11.2021 року задоволено клопотання слідчого ГСУ НПУ ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату НПУ Департаменту нагляду за додержанням законів НПУ та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12021000000000373 та накладено арешт, на майно власником якого є ОСОБА_6 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна із забороною відчуження даного майна а саме: на котеджний (індивідуальний) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,який на праві власності належить ОСОБА_11 , земельну ділянку із кадастровим номером 1221487500:01:068:0007 площею 0,9 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_11 , шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження вказаним майном.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.11.2021 року про накладення арешту на котеджний (індивідуальний) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку із кадастровим номером 1221487500:01:068:0007 площею 0,9 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , які на праві власності належить ОСОБА_6 асилівні та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання відмовити.

Представник зазначає, що власнику майна лише 20.12.2021 року стало відомо про накладення арешту, копію оскаржуваної ухвали отримано не було, крім того, ознайомитися із матеріалами справи не виявилося за можливе, у зв`язку із чим апеляційна скарга подана в межах апеляційного строку.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник зазначає, що ОСОБА_6 не є особою, якої стосується дане кримінальне провадження, остання є добросовісним набувачем даного майна, з клопотанням до суду про арешт майна третьої особи має право звернутися виключно прокурор, тому представник стверджує, що арешт накладено за клопотанням неуповноваженої особи, оскільки клопотання подавалося слідчим за погодженням з прокурором.

З подальшого клопотання та додатків до нього не можливо встановити , що майно, яке знаходиться у власності ОСОБА_6 набуто кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення. Не містить таких даних щодо обставин кримінального провадження, які мають відношення до ОСОБА_6 з посиланням на відповідні докази і оскаржувана ухвала.

Враховуючи вказане, подальше втручання держави у володіння ОСОБА_6 належним їй майном є недоцільним, а остання немає будь якого процесуального статусу

В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки не попередив, доказів поважності причин неявки судове засідання до суду не надав, хоча належним чином та завчасно був повідомлений про розгляд справи. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Апелянт зазначив, що клопотання слідчого було розглянуто слідчим суддею без повідомлення власника майна або його представника. Про існування оскаржуваної ухвали стало відомо 20.12.2021 року, а апеляційну скаргу було подано 24.12.2021 року, як вбачається з рекомендованого повідомлення, наявного на конверті. Вказане свідчить про те, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не пропущено, у зв`язку з чим такий строк поновленню не підлягає.

Як вбачається із наданих матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021000000000373 від 10.03.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 321-1 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про лікарські засоби», лікарський засіб - це будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), що має властивості та призначена для лікування або профілактики захворювань у людей, чи будь-яка речовина або комбінація речовин (одного або декількох АФІ та допоміжних речовин), яка може бути призначена для запобігання вагітності, відновлення, корекції чи зміни фізіологічних функцій у людини шляхом здійснення фармакологічної, імунологічної або метаболічної дії або для встановлення медичного діагнозу.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про лікарські засоби», лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про лікарські засоби», виробництво лікарських засобів здійснюється фізичними або юридичними особами на підставі ліцензії, що видається в порядку, встановленому законодавством. У додатку до ліцензії зазначається перелік форм лікарських засобів, дозволених до виробництва ліцензіату, а також особливі умови провадження діяльності. Підставою для видачі ліцензії на виробництво лікарських засобів є наявність відповідної матеріально-технічної бази, кваліфікованого персоналу (кваліфікації в окремого громадянина в разі індивідуального виробництва), а також умов щодо контролю за якістю лікарських засобів, що вироблятимуться. Відповідність матеріально- технічної бази, кваліфікації персоналу, а також умов щодо контролю за якістю лікарських засобів, що вироблятимуться, встановленим вимогам та заявленим у поданих заявником документах для одержання ліцензії характеристикам підлягає обов`язковій перевірці до видачі ліцензії у межах строків, передбачених для видачі ліцензії, за місцем провадження діяльності органом ліцензування у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно пункту 1.3 Розділу І «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.10.2011 р. № 723, виробництво лікарських засобів (промислове) це діяльність, пов`язана з серійним випуском лікарських засобів, яка включає всі або хоча б одну зі стадій технологічного процесу, у тому числі закупівлю матеріалів і продукції, фасування, пакування та/або маркування, зберігання, відповідний контроль, видачу дозволу на випуск (реалізацію), а також оптову торгівлю (дистрибуцію) продукцією власного виробництва.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про лікарські засоби», фальсифікований лікарський засіб це лікарський засіб, який умисно промаркований неідентично (невідповідно) відомостям (одній або декільком з них) про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України, а так само лікарський засіб, умисно підроблений у інший спосіб, і не відповідає відомостям (одній або декільком з них), у тому числі складу, про лікарський засіб з відповідною назвою, що внесені до Державного реєстру лікарських засобів України.

Усвідомлюючи зміст вимог вищевказаних нормативних актів щодо законного здійснення господарської діяльності пов`язаної з виготовленням та реалізацією лікарських засобів, на початку січня 2020 року, у невстановленому досудовим розслідуванням місці у ОСОБА_11 виник злочинний умисел направлений на вчинення протиправних дій у сфері обігу лікарських засобів, всупереч встановленого порядку, а саме на незаконне виготовлення, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту та збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів. Відповідно до розробленого ОСОБА_11 плану, останнім та іншими залученими до злочинної діяльності особами здійснювалася організація діяльності підпільного цеху по виготовленню спиртовмісних речовин, які в подальшому фасувалися в тару з завідомо підробленими етикетками з маркуванням наступних лікарських засобів: ЕТИЛОСЕПТ 96%, СПИРТ ЕТИЛОВИЙ 96%, БІОСЕПТ 70%, ЕТИЛОСЕПТ 70%, БІОСЕПТ 70%, після чого реалізовувалися через спеціально створені суб`єкти господарювання приватними, комунальним та державним установам, підприємствам, організаціям, таким чином отримуючи прибуток від збуту фальсифікованих лікарських засобів.

Здійснюючи реалізацію свого спільного злочинного плану, учасниками злочинної змови за період з 01.01.2020 року по час припинення злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів було здійснено виготовлення, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту та збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів ЕТИЛОСЕПТ 96%, СПИРТ ЕТИЛОВИЙ 96%, БІОСЕПТ 70%, ЕТИЛОСЕПТ 70%, БІОСЕПТ 70% на загальну суму 288 400 568,48 (двісті вісімдесят вісім мільйонів чотириста тисяч п`ятсот шістдесят вісім гривень 48 копійок), що в понад п`ятсот разі перевищує неоподатковуваний мінімумів доходів громадян, що відповідно до наказу МОЗ України №321 від 22.04.2013 є особливо великим розміром фальсифікованих лікарських засобів.

19.10.2021 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду в м. Києві було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_11 , в ході якого виявлено та вилучено речі та документи, що підтверджують причетність останнього до вчинення вище зазначеного злочину

19.10.2021 року ОСОБА_11 затримано у порядку ст. 208 КПК України.

19.10.2021 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 321-1 КК України.

21.10.2021 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва відносно ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

15.11.2021 року слідчий ГСУ НПУ ОСОБА_9 за погодженням із прокурором першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату НПУ Департаменту нагляду за додержанням законів НПУ та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12021000000000373 та накладено арешт, на майно власником якого є ОСОБА_6 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна із забороною відчуження даного майна а саме: на котеджний (індивідуальний) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_11 , земельну ділянку із кадастровим номером 1221487500:01:068:0007 площею 0,9 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_11 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.11.2021 року клопотання слідчого задоволено та накладено арешт, на майно власником якого є ОСОБА_6 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна із забороною відчуження даного майна а саме: на котеджний (індивідуальний) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,який на праві власності належить ОСОБА_11 , земельну ділянку із кадастровим номером 1221487500:01:068:0007 площею 0,9 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_11 .

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12021000000000373, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на належне ОСОБА_11 майно, оскільки зазначена у клопотанні земельна ділянка та котеджний будинок, на які просив накласти арешт прокурор, були отримані ОСОБА_6 в результаті незаконного відчуження підозрюваним ОСОБА_11 , а також з метою забезпечення застосування у кримінальному провадженні спеціальної конфіскації майна, оскільки у разі незастосування такого заходу забезпечення може призвести до незворотних наслідків.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Однак, зазначених вимог закону прокурор та слідчий суддя не дотрималися з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 4ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, обов`язковою окремою вимогою щодо клопотання про арешт майна, виконання якої покладається на суб`єкта звернення з відповідним клопотанням є зазначення, серед іншого, документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.

Відповідно до ч. 3 п. 4 с. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація не може бути застосована до майна, яке перебуває у власності добросовісного набувача.

У клопотанні про арешт майна прокурор зазначає, що у власності підозрюваного ОСОБА_11 були наявні такі об`єкти нерухомого майна, а саме: котеджний (індивідуальний) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_11 , земельну ділянку із кадастровим номером 1221487500:01:068:0007 площею 0,9 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , і наявні підстави вважати, що останній вживає дії, спрямовані на приховування одержаного злочинним шляхом майна та створює видимість його легального походження, посилаючись при цьому на додані до клопотання матеріали, зокрема інформаційну довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Проте, право власності на котеджний (індивідуальний) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виникло у ОСОБА_6 на підставі договору купівлі продажу від 18.09.2020 року укладеного із ОСОБА_12 (остання придбала вищевказане нерухоме майно у ТОВ «Дніпровська Рив`єра» на підставі договору купівлі продажу від 19.07.2016 року).

Тобто, об`єкти нерухомого майна набуті ОСОБА_6 у період значно раніший, ніж розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000373 від 10.03.2021 року, відтак вищезазначене майно жодним чином не може підлягати спеціальній конфіскації.

ОСОБА_6 є добросовісним набувачем вказаного майна та відповідно з наявних матеріалів провадження колегією суддів не вбачається правових підстав, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації.

До того ж, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів, що вищевказане майно одержано внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходом від такого майна, тобто підлягає спеціальній конфіскації, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Так, хоч ОСОБА_6 , 18.09.2020 року відповідно до договору дарування передала у дар котеджний (індивідуальний) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який в подальшому ОСОБА_11 передав у дар назад ОСОБА_6 , проте вказані обставини не можуть свідчити про наявність у майна ознак передбачених п.1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Враховуючи викладене мотивуючи клопотання, прокурор в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, що вищевказане майно одержане внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, призначалося (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, було предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави, було підшукано, виготовлено, пристосовано або використано як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання, тобто підлягає спеціальній конфіскації, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що арештоване майно отримане ОСОБА_6 за договором дарування та не може підлягати спеціальній конфіскації, оскільки вказане майно отримано добросовісним набувачем та виключає ознаки майна, що підлягає спеціальній конфіскації.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого ГСУ НПУ ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату НПУ Департаменту нагляду за додержанням законів НПУ та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12021000000000373 та накладено арешт, на майно власником якого є ОСОБА_6 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна із забороною відчуження даного майна а саме: на котеджний (індивідуальний) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,який на праві власності належить ОСОБА_11 , земельну ділянку із кадастровим номером 1221487500:01:068:0007 площею 0,9 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_11 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого ГСУ НПУ ОСОБА_9 , погоджене прокурором першого відділу організації процесуального керівництва та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами центрального апарату НПУ Департаменту нагляду за додержанням законів НПУ та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12021000000000373 та накладено арешт, на майно власником якого є ОСОБА_6 , з метою забезпечення спеціальної конфіскації майна із забороною відчуження даного майна а саме: на котеджний (індивідуальний) житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,який на праві власності належить ОСОБА_11 , земельну ділянку із кадастровим номером 1221487500:01:068:0007 площею 0,9 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_11 ,- відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3